ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ



Название:
ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Третє тисячоліття характеризується стрімким глобальним розвитком комп‘ютерних інформаційних технологій, засобів електронної телекомунікації, масовим упровадженням їх у більшість сфер, галузей, напрямів суспільної діяльності.

Безперечно, більшість масових суспільних явищ не може залишатися поза увагою держави, а отже, без державного управління. Державне управління розбудовою інформаційного суспільства вже знайшло відображення в низці організаційно-правових нормативних актів органів державної влади України. Спеціальним Законом України від 9 січня 2007 р. № 537V було затверджено Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки.

Традиційно комплексне, багатоаспектне вирішення завдань розвитку інформаційного суспільства в Україні за участю держави передбачає формування та реалізацію відповідних політико-правових нормативних актів: концепцій, доктрин, стратегій, програм, планів, включення їх положень до Програм соціального та економічного розвитку України та Програм діяльності уряду. Втілення їх у життя вимагає значних матеріальних, людських, інтелектуальних, фінансових, інформаційних, часових ресурсів. Але визначення державної політики у нормативно-правових актах ще не гарантує їх якісне виконання органами державної влади, отримання бажаного позитивного суспільного результату. Це пов’язано з тим, що об’єктивно під час формування законодавства, підзаконних адміністративних актів відразу неможливо передбачити всі ймовірні проблеми суспільного розвитку, в тому числі невизначеність та непрогнозованість розвитку окремих складових суспільства, неточність, недостовірність вхідної інформації та знань, пов’язаних з новими соціальними явищами, процесами, тенденціями тощо.

Наприклад, дослідження практики провадження проектів інформатизації державними органами у низці країн, у тому числі під ідеєю електронного урядування як однієї із ключових складових інформаційного суспільства, свідчить, що більшість таких проектів не були реалізовані у обсязі, визначеному на програмному рівні. За експертними оцінками, лише 15 % зазначених проектів були успішно завершені (цілі досягнуті з мінімальними побічними негативними соціально-економічними ефектами); 50% були частково реалізовані (головні цілі не були досягнуті або досягнуті частково); 35%  зазнали повного провалу (проекти не були реалізовані).

З урахуванням зазначених факторів ризику, пов’язаних із становленням та розвитком інформаційного суспільства, для подальшої ефективної його розбудови в Україні існує необхідність активізувати розробки науки державного управління. Вона покликана через інтеграцію різноманітних наукових знань щодо інформаційного суспільства постійно відслідковувати суспільно значущі процеси з метою виявлення небезпечних проявів, тенденцій, явищ та розробити методологію й рекомендації щодо механізмів запобігання їм, усунення чи зменшення негативних впливів на громадянина, суспільство, діяльність органів державної влади в  інформаційній сфері.

Проблематика розбудови інформаційного суспільства в Україні системно на науковому рівні висвітлена недостатньо. На доцільність наукової розробки саме теоретичних засад розбудови інформаційного суспільства вказують у своїх дослідженнях вітчизняні учені: В. Д. Бакуменко, М. В. Гаман, В. М. Князєв,  Т. В. Мотренко, Н. Р. Нижник, В. П. Сурмін та ін. Вони у своїх публікаціях зазначають, що в Україні приділяється мало уваги фундаментальним і теоретико-методологічним дослідженням у галузі науки державного управління.  

       Вагомий науковий внесок у вивчення проблеми розвитку державного управління зробили українські вчені: В. Б. Авер'янов, В.Д. Бакуменко,                  М. М. Білинська,  В. І. Борденюк,  Р. В. Войтович, М. В. Гаман, В. В. Голубь,  Н. Т. Гончарук, В. В. Дорофієнко, Г. К. Губерная, Т. Т. Ковальчук,                    Ю. М. Комар, О. Л. Копиленко, В. С. Куйбіда, С. В. Майборода,                           В. М. Мартиненко, А. Р. Мацюк, Н. Р. Нижник, Т. В. Мотренко, В. М. Олуйко, Л. А. Пашко, Т. І. Пахомова, В. Л. Пілюшенко, С. Ф. Поважний,                               О. С. Поважний, Є. В. Ромат, В. М. Рижих, С. М. Серьогін, С. Г. Стеценко,                         В. П. Трощинський, В. В. Цвєтков,  М. В. Чечетов,  В. М. Шаповал,                      О. С. Шаптала, В. О. Шамрай,  В. Я. Шевчук та ін.

          Дослідження сфери суспільних інформаційних відносин ґрунтуються переважно на сучасних теоретико-методологічних розробках у галузі конституційного та адміністративного права, теорії управління соціальними системами, що знайшли відображення у працях К. І. Бєлякова, В. М. Бутузова, В. Д. Гавловського, О.В.Зайчука, Б. М. Лазарєва, В. В. Коваленка, М. І. Козюбри, Р. А. Калюжного, О. В. Копана, Є. Б. Кубко, І. М. Пахомова, А. О. Селіванова, А. І. Семенченко, О. Д. Тихомирова, В. С. Цимбалюка,               М.Я. Швеця та ін.

       Незважаючи на це, багато теоретичних та практичних проблем щодо організаційно-правового та наукового забезпечення процесу розвитку інформаційного суспільства в України дослідниками науки державного управління розглядається фрагментарно і  потребує узагальнення, вироблення концептуального підходу на рівні фундаментального наукового дослідження з формуванням доктринальних положень з урахуванням історичного аспекту. Адже відомо, що передбачення майбутнього будь-якого соціального явища можливе лише через дослідження його минулого і сучасного стану.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами визначається окремими положеннями таких нормативно-правових актів, як: Концепція національної програми інформатизації України (затверджена Законом України від 4 лютого 1998 р.), Програма інтеграції України до Європейського Союзу (затверджена Указом Президента України від                        14 вересня 2000 р.), Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки (затверджені Законом України 09 січня 2001 р.). Дослідження проводилося протягом 2006-2010 рр. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з темою науково-дослідною роботи Національної академії правових наук України «Методологія кодифікації інформаційного

 

законодавства» (РК УкрІНТЕІ №0110U001020), що виконувалась у Науково-дослідному центрі правової інформатики. У рамках науково-дослідної теми автором здійснено аналіз іноземного досвіду діяльності органів державної влади у сфері розвитку суспільних інформаційних відносин та внесено пропозиції щодо можливості використання такого досвіду в Україні.

Дисертація висвітлює результати досліджень, отриманих здобувачем під час науково-дослідної роботи Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України. Зокрема, у рамках розробки науково-практичних та аналітичних робіт «Шляхи удосконалення протидії організованій злочинності у сфері інформаційних технологій», «Детермінація комп’ютерної злочинності в Україні на сучасному етапі» автором визначено напрями удосконалення законодавства щодо визначення процедур документування правоохоронними органами протиправної діяльності з ознаками кіберзлочинності, блокування суспільно шкідливого або протиправного контенту мас-медіа в інтересах національної безпеки.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є необхідність формування системи теоретичних знань стосовно історії, теорії для практичної реалізації механізмів державного управління щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні завдання:

– сформувати методологічні положення державного управління в умовах інформаційного суспільства в Україні;

– визначити поняття інформаційного суспільства та вивчити історію його становлення;

– з‘ясувати концептуальні підходи до ролі держави в розбудові інформаційного суспільства;

– визначити проблеми теорії й практики державного управління щодо забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні;

– дослідити практику організаційно-правового забезпечення державного управління розбудовою інформаційного суспільства в Україні, виявити проблемні ситуації;

– здійснити аналіз законодавчих положень регулювання суспільних відносин, пов’язаних з розбудовою інформаційного суспільства як основи публічно-правових відносин в інформаційній сфері і як складової основи державного управління;

– визначити роль Президента України в розбудові інформаційного суспільства через організаційні структури, які йому підпорядковані;

– з’ясувати функцій і роль Уряду України, органів державної виконавчої влади в розбудові інформаційного суспільства;

– визначити завдання органів місцевого самоврядування в розбудові інформаційного суспільства;

– проаналізувати практику міждержавного співробітництва в розв’язанні проблем розвитку глобального інформаційного суспільства та роль органів державного управління нашої країни в забезпеченні національних інтересів;

– дослідити участі глобальних міждержавних організацій у формуванні глобального інформаційного суспільства;

– з‘ясувати вплив Європейського Співтовариства в розвитку глобального інформаційного суспільства;

– дослідити стан Євразійського інформаційного простору як об‘єкта державного впливу.

У процесі дослідження пропонується вивчити досвід окремих країн з розбудови інформаційного суспільства та можливість його застосування у перспективі державного управлінні в Україні, зокрема:

– роль держави в розвитку інформаційного суспільства у США;

–державне управління розвитком інформаційного суспільства в західноєвропейських країнах;

– участь держави у регулюванні розвитку інформаційного суспільства в Росії;

–організаційно-правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства в окремих країнах СНД;

– роль держави у формуванні інформаційного суспільства в країнах різних континентів.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, пов’язані з державним управлінням розбудовою інформаційного суспільства.

Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти, їх аналіз щодо державної політики у сфері інформаційного суспільства Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розробка теоретико-методологічних засад державної політики щодо розбудови інформаційного суспільства стане основою для системно-комплексного підходу до цього процесу, а отримані в процесі дослідження теоретичні висновки і практичні рекомендації сприятимуть подальшому вдосконаленню концептуальних основ державного управління.

Методи дослідження. Методологія дослідження базується на застосуванні філософсько-світоглядних основ, феноменологічного, кібернетичного, синергетичного, системного, прикладного порівняльного системного аналізу, історичного, герменевтичного, юридико-догматичного підходів (методів) прикладного порівняльного системного аналізу, та ін.

Філософсько-світоглядні основи дослідження базуються на єдності протилежностей і діалектичності їх буття в історичній перспективі соціальних змін: від простого до складного у міру розвитку нових наукових знань, що зумовлюють виникнення нових вмінь, навичок масового виробництва та застосування у суспільстві досягнень науково-технічного прогресу в галузі інформатики, кібернетики, електроніки та виміру їх через гуманітарний аспект комунікації, зокрема верховенство прав, свобод людини у суспільстві та співвідношення їх з потребами та інтересами громади, народу, нації, міжнародного співтовариства.

Наукові підходи (методи) пізнання дали змогу:

– феноменологічний – визначити множину суспільних явищ, що визначають суб’єктивне сприйняття розуміння об’єктивності існування і саморозвитку інформаційного суспільства як прояву соціального прогресу людства під впливом нових здобутків науково-технічного прогресу;

– кібернетичний – сформувати методологічну основу теорії і практики державного управління на базі зворотних зв’язків зародження і розвитку інформаційного суспільства на засадах самоорганізації;

– синергетичний – обґрунтувати чинники співпраці при самоорганізації суспільних відносин у ході зародження інформаційного суспільства як соціально-технічного явища;

– системний підхід – визначити множину складових (суб’єкти, об’єкти, взаємозв’язки між ними) державного управління, що у єдності утворюють нову якість, непритаманну їх сукупності;

– прикладний порівняльний системний аналіз – визначити на основі системного підходу функціональні, прикладні ознаки державного управління виникнення, становлення, розбудови та розвитку інформаційного суспільства як в Україні, так і в інших країнах і порівняти їх;

– історичний – встановити періоди, етапи розвитку інформаційного суспільства через електронізацію, комп’ютеризацію, інформатизацію до нового розуміння змісту кібернетизації (керованості у єдності технічних і соціальних процесів: від самоорганізації до формування ієрархічних управлінських структур через нові технології комунікації) за участю органів державної влади з використанням традиційних механізмів реалізації їх функцій у суспільстві;

– герменевтичний підхід застосовувався, насамперед, для пізнання та інтерпретації текстів монографій, наукових статей, навчальних матеріалів, нормативних актів, що дало змогу розкрити сутність та узагальнити властивості інформаційного суспільства;

– юридико-догматичний підхід – для з’ясування змісту і тлумачення окремих правових конструкцій, принципів, понять, аналізу чинного законодавства, підзаконних нормативно-правових актів у сфері суспільних інформаційних відносин та виявлення недоліків у ньому.

Методи дослідження становлять понятійний апарат теорії та практики державного управління у комплексі з методами політології, соціології (статистичних спостережень, опитування на умовах конфіденційності інформації, експертних оцінок), евристики, синтезу, узагальнення на основі прикладного порівняльного системного аналізу тощо. Комплексне застосування згаданих методів дало змогу акцентувати увагу на функціях, цілях, завданнях, організаційних структурах соціальної діяльності держави щодо розбудови інформаційного суспільства в Україні.

Для розкриття теми дослідження, вивчення проблематики державного управління розвитку інформаційного суспільства було використано численні праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема в контексті традиційних наук: соціальної філософії, політології, безпекології, соціології, історіографії, культурології, юриспруденції тощо.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины