ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реалізація пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку помітно підвищила увагу органів державної влади й управління до процесів розвитку системи охорони здоров’я, їх впливу на збереження та поліпшення здоров’я людей, скорочення прямих і непрямих втрат суспільства за рахунок зниження захворюваності й смертності населення. Виділення значних коштів забезпечило збільшення чисельності лікарів і середнього медичного персоналу, помітне зростання середньої заробітної плати в галузі, селективне оновлення її матеріально-технічної бази.

Проте рівень якості й доступності медичних послуг, як і раніше, не задовольняє потреб основної маси населення. Принципові зміни умов функціонування галузі (перехід до моделі обов’язкового медичного страхування, поява ринку медичних послуг) не привели поки що до системної трансформації системи управління охороною здоров’я. Тим часом управління – завжди визначальний чинник стану й результатів у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства. По-новому впливати на процеси розвитку системи охорони здоров’я можна за допомогою змін усередині галузі, які набувають характеру, адекватного нинішнім інституційним характеристикам.

Незважаючи на підвищений інтерес учених до названої галузі, багато принципових питань тільки окреслено, але не вирішено, зокрема, пов’язані з виявленням особливостей регіональної системи охорони здоров’я як об’єкта управління; оцінюванням можливостей ресурсного потенціалу галузі, компонентів зарубіжного досвіду розвитку галузі; обґрунтуванням і змістовною характеристикою ключових напрямів та завдань удосконалення управління процесами розвитку системи охорони здоров’я.

Методології побудови системи державного управління, у тому числі у сфері розвитку регіональних та субрегіональних соціально-економічних систем різних рівнів, присвятили свої фундаментальні праці В.Б. Авер’янов, Б.І. Адамов, О.Ю. Амосов, Г.В. Атаманчук, В.М. Бабаєв, В.Д. Бакуменко, С.О. Біла, Т.О. Безверхнюк, В.В. Дорофієнко, А.О. Дєгтяр, В.Б. Дзюндзюк, О.М. Іваницька, В.Ю. Керецман, В.А. Козбаненко, І.Б. Коліушко, С.П. Коломийцев, О.Б. Коротич, О.І. Крюков, В.С. Куйбіда, О.Я. Лазор, Г.І. Леліков, В.В. Мамонова, В.М. Мартиненко, О.А. Машков, А.Ф. Мельник, А.В. Мерзляк, О.Г. Мордвінов, С.П. Мосов, В.М. Огаренко, Г.С. Одінцова, О.С. Поважний, С.Є. Саханенко, В.М. Селіванов, О.В. Скрипнюк, Ю.П. Сурмін, В.В. Токовенко, В.В. Тертичка, В.В. Цвєтков, Ю.О. Чернецький, Ф.І. Шамхалов, Ю.П. Шаров та ін.

За роки незалежності України теоретичні та практичні аспекти охорони здоров’я стали об’єктом активних досліджень вітчизняних учених. Вагомий внесок у вирішення теоретичних та методичних проблем розвитку державного управління охороною здоров’я зробили М.М. Білинська, Ю.В. Вороненко, Т.С. Грузєва, О.П. Гульчій, Г.В. Дзяк, Л.І. Жаліло, Д.В. Карамишев, Б.П. Криштопа, В.В. Лазоришинець, В.М. Лобас, В.Ф. Москаленко, З.О. Надюк, М.Є. Поліщук, Я.Ф. Радиш, І.В. Рожкова, І.М. Солоненко, Н.Д. Солоненко, О.С. Шаптала та ін.

З дослідженням проблем соціальних і державних інститутів у методологічному, філософському та історичному аспектах пов’язані праці М. Вебера, Т. Веблена, Е. Дюркгейма, Р. Еванса, Т. Парсонса, К. Поппера, М. Роммера, Г. Спенсера.

Наукові концепції зарубіжних та українських учених щодо управління розвитком соціально-економічних систем, методи дослідження процесів, що відбуваються в них, а також практичний досвід їх застосування й реалізації в процесі розробки програм та проектів є надійним теоретико-методологічним підґрунтям подальших розвідок. Разом з тим кількість і рівень досліджень у сфері механізмів державного управління системою охорони здоров’я, особливо на регіональному рівні, у сучасній вітчизняній літературі не відповідають суспільним потребам. Залишаються не врегульованими проблеми управління інноваційним процесом у системі охорони здоров’я, немає єдиного підходу до розробки Концепції розвитку системи охорони здоров’я в Україні тощо.

Теоретико-методологічний аналіз сутності, особливостей та перспектив регіонального управління системою охорони здоров’я не був до цього часу предметом спеціального системного наукового дослідження, що стало підставою для вибору теми дисертації, визначення її мети й завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження отримані в межах теми Класичного приватного університету “Механізми державного управління об’єктами та процесами ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0109U002113). Роль автора полягає в розробці пропозицій щодо реформування системи охорони здоров’я й механізму її фінансового забезпечення та побудові регіональної структурної моделі управління інноваційним процесом у системі охорони здоров’я.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення цілісної концепції державного управління системою охорони здоров’я на регіональному рівні, формування теоретико-методологічних і науково-прикладних засад удосконалення комплексного механізму її реалізації.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

-  узагальнити теоретико-методологічні напрацювання в галузі державного управління соціальним розвитком, уточнити понятійний апарат і виділити відповідні державні механізми управління системою охорони здоров’я на регіональному рівні;

-  запропонувати концептуальну модель організаційно-економічного механізму державного управління ресурсним потенціалом системи охорони здоров’я на рівні регіону;

-  обґрунтувати необхідність розробки Медичного кодексу України;

-  розробити регіональну структурну модель управління інноваційним процесом у системі охорони здоров’я;

-  запропонувати системний підхід до реформування системи охорони здоров’я й механізму її фінансового забезпечення;

-  узагальнити науково-методологічні підходи до розробки Концепції розвитку системи охорони здоров’я в Україні;

-  виділити ресурсний потенціал системи охорони здоров’я;

-  обґрунтувати доцільність використання програмно-цільового підходу в управлінні системою охорони здоров’я;

-  запропонувати розмежування цільових програм у галузі охорони здоров’я за класифікаційними ознаками;

-  розкрити взаємозв’язок вирішення медико-соціальних і регіональних проблем.

Об’єкт дослідження – державне управління системою охорони здоров’я на регіональному рівні.

Предмет дослідження – теоретичні й методологічні засади  державного управління системою охорони здоров’я на регіональному рівні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано методологію науки державного та регіонального управління, сучасну теорію управління, закони діалектики. Застосовано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: системний підхід – при дослідженні державного управління як цілісної системи, що поєднує всі гілки державної влади, при виділенні різних видів механізмів, які забезпечують здійснення управління державою, при розгляді усього спектра понять державного управління та їх визначенні з урахуванням наявного взаємозв’язку; аналіз – при дослідженні теоретико-методологічних здобутків українських і зарубіжних науковців у галузях державного управління й управління регіональним розвитком, законодавчих актів України та Європейського Союзу, виявленні проблем, вирішення яких стало основою для вдосконалення теоретико-методологічних засад державного управління системою охорони здоров’я; синтез – для з’ясування сутності, змісту та визначення ряду понять державного й регіонального управління через поєднання окремих складових, які були виділені під час попереднього критичного аналізу існуючих підходів до їх розуміння; зіставлення – при дослідженні результатів застосування різних методик розрахунку рівнів соціально-економічного розвитку регіонів України; моделювання – при розробці моделі організаційно-економічного механізму державного управління ресурсним потенціалом системи охорони здоров’я на рівні регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в побудові цілісної концепції державного управління системою охорони здоров’я на регіональному рівні на основі розробки теоретико-методологічного забезпечення наукового дослідження цього суспільного явища та формування механізмів державного управління системою охорони здоров’я. Положення, що містять наукову новизну, конкретизуються в такому:

уперше:

- запропоновано Концепцію розвитку ресурсного потенціалу системи охорони здоров’я на регіональному рівні, що ґрунтується на поглибленні теоретико-методологічних засад застосування організаційно-економічного механізму державного управління ресурсним потенціалом системи охорони здоров’я на рівні регіону та включає управління матеріально-технічними, трудовими й фінансовими ресурсами, а також організаційні заходи;

- обґрунтовано необхідність розробки і окреслено основні положення Медичного кодексу України, який має включати державні пріоритети у сфері надання медичної допомоги; норми, які регулюють ключові питання надання медичної допомоги; принципи забезпечення пріоритету прав і свобод людини щодо отримання медичного обслуговування; міжнародно-правові стандарти; узгодженість з нормативно-правовими актами інших галузей права;

- розроблено регіональну структурну модель управління інноваційним процесом у системі охорони здоров’я, що включає шість блоків: визначення проблем і постановка пріоритетних цілей регіональної системи охорони здоров’я; інвентаризація наявних у регіоні нових технологій діагностики й лікування на основі організації їх пошуку та врахування в установах охорони здоров’я; організаційне оформлення функції управління впровадженням медичних нововведень; упровадження нововведень у системі охорони здоров’я;

удосконалено:

-      підхід до реформування системи охорони здоров’я та механізму її фінансового забезпечення, що включає створення нормативно-правової бази, кадрове забезпечення системи, удосконалення методів медичного забезпечення населення, розвиток системи медичного страхування, розробку критеріїв оцінювання роботи медичних установ, забезпечення доступності високотехнологічної медичної допомоги, збалансованість витрат на реалізацію державних гарантій медичної допомоги та їх фінансування, розвиток системи профілактики й запобігання захворюванням, розробку методів стимулювання роботи медичного персоналу;

-      науково-методологічний підхід до розробки Концепції розвитку системи охорони здоров’я в Україні, яка включає три взаємодоповнювані механізми: підвищення реальної доступності медичної допомоги для широких верств населення: створення; правових, економічних та організаційних умов для надання медичних послуг; створення умов і стимулів для збільшення коштів, що інвестуються громадянами й працедавцями в покращення стану здоров’я; створення умов і стимулів для максимально можливого запобігання захворюванням та травматизму населення;

-      понятійний апарат державного управління системою охорони здоров’я шляхом надання взаємоузгоджених та концептуально вивірених визначень таких термінів, як “медичний кодекс”, “програмно-цільовий підхід у системі охорони здоров’я”, “ресурсний потенціал системи охорони здоров’я”, “інноваційний розвиток системи охорони здоров’я”;

набуло подальшого розвитку:

-      виділення ресурсного потенціалу системи охорони здоров’я як  сукупності доступних на сучасному етапі розвитку суспільства управлінських, трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів, які об’єднані спільними цілями їх використання для максимального задоволення в послугах і сприяють розвитку організаційно-правових відносин між державою, медичними установами й населенням;

- підхід до виокремлення цільових програм у галузі охорони здоров’я за класифікаційними ознаками: рівень програми; територіальна належність; цільова спрямованість і зміст; проблеми, які вирішуються; тип захворювань; спрямування видатків; період дії та джерела фінансування;  кінцевий результат;

- використання програмно-цільового підходу в управлінні системою охорони здоров’я, що характеризується чіткою цільовою орієнтацією; комплексністю намічених заходів; визначенням термінів здійснення цих заходів для досягнення поставленої мети; адресністю джерел фінансування для реалізації заходів;

- взаємозв’язок вирішення медико-соціальних і регіональних проблем через формування стратегічного плану соціально-економічного розвитку регіону, складовою якої є напрями  розвитку системи охорони здоров’я в регіоні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові висновки та теоретичні положення дослідження переважно  доведені до рівня конкретних пропозицій, що робить їх придатними до застосування у практиці державного управління.

Теоретичні та науково-прикладні пропозиції до Програми діяльності Уряду України (Кабінету Міністрів України), ключові положення до Реформи медичного обслуговування, наукова доповідь “Реформа соціальної сфери і підвищення якості життя” були використані Міністерством охорони здоров’я України (довідка від 20.01.2009 р. № 16/14-31).

Теоретико-методологічні підходи щодо впровадження регіональної структурної моделі управління інноваційним процесом у системі охорони здоров’я використані у процесі програмування на 2010 р. соціально-економічного розвитку Запорізької, Харківської областей відповідними управліннями обласних державних адміністрацій (довідки від 09.04.2008 р. № 07-77/08, від 14.03.2010 р. № 01-35/0317).

Рекомендації про передачу повноважень щодо забезпечення функціонування первинної медико-санітарної допомоги на рівень районів міст використані при розробці Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (довідка ВР України від 21.09.2009 р. № 791/178).

Проведений за результатами дослідження аналіз реальних потреб населення адміністративно-територіальних одиниць у медичній допомозі всіх видів та фактичного стану забезпечення фінансовими, матеріальними й кадровими ресурсами, необхідними для задоволення потреб населення в медичній допомозі, використано в практичній діяльності медичних установ м. Києва (довідка від 21.02.2011 р. №238).

Теоретичні положення та наукові результати дослідження роботи використано в Класичному приватному університеті при розробці основних навчальних модулів для слухачів усіх форм навчання магістерської підготовки, при викладанні навчальних курсів і модулів: “Соціальна і гуманітарна політика”, “Соціальна медицина”, “Соціальна робота у сфері охорони здоров’я” (довідка про впровадження від 28.11.2010 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні та методологічні підходи, висновки й рекомендації також можуть бути використані як підґрунтя для подальших наукових досліджень у галузі державного управління, у тому числі державного управління системою охорони здоров’я в Україні.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить отримані автором нові результати в галузі державного управління, що розв’язують важливу наукову проблему щодо розвитку державного управління системою охорони здоров’я на регіональному рівні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конгресах, конференціях, круглих столах, симпозіумах, з’їздах: IV з’їзді спеціалістів з соціальної медицини та організаторів охорони здоров’я (Житомир, 2008 р.); “Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської практики” (Луцьк, 2008 р.); “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного самоврядування” (Дніпропетровськ, 2008 р.); “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008 р.); “ДНІ НАУКИ-2008 в Класичному приватному університеті” (Запоріжжя, 2008 р.); “Інституційні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність” (Мелітополь, 2009 р.); “Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін” (Тернопіль, 2009 р.); “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2009 р.); “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір” (Мелітополь, 2009 р.); “Інституціональні зміни системи державного управління України в умовах суспільних трансформацій та посилення вимог антикорупційного законодавства” (Запоріжжя, 2009 р.); “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2009 р.); “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2009 р.); “Інституційні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність” (Мелітополь, 2010 р.); “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (Минск, 2010 р.); “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2010 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи опубліковані в 37 публікаціях, з яких 1 одноосібна монографія, 22 статті в наукових фахових  виданнях з державного управління. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження – 35,79 обл.-вид. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Її повний обсяг становить 345 сторінок. Робота містить 12 рисунків, 11 таблиць, 3 додатки. Список використаних джерел включає 235 найменувань.