СИНЕРГЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ ОПТИМІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ



Название:
СИНЕРГЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ ОПТИМІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

 Актуальність теми. Зростання складності технологічної основи економічного відтворення країни, суперечлива за цивілізаційним смислом глобалізація, нерівномірний світовий економічний розвиток, пришвидшені соціальні зміни створюють якісно нові умови для здійснення державної влади та управління в країнах соціально-економічного транзиту. Формування адекватної відповіді країни на виклики нового цивілізаційного етапу потребує оптимізації соціально-економічної організації країни та системи державного управління. Сьогодні економічні, політичні та соціальні умови, в яких потрібно здійснювати державне управління, вже з необхідністю тісно пов’язані з конструктивними або деструктивними обставинами процесів самоорганізації суб’єктів економічного, суспільного та політичного життя. Самоорганізація ж згаданих суб’єктів, у свою чергу, відбувається як на загальному "фоні" цивілізаційних змін, так і за рахунок ресурсів стрімкого світового технологічного та соціально-економічного розвитку, що формує нову якість складності цивілізації і, відповідно, управління. Це зумовлює актуальність теоретико-методологічних досліджень наукової проблеми оптимізації системи державної влади і управління в умовах інтенсивної самоорганізації у соціально-політичному та соціально-економічному середовищах країни.         

Для розв’язання проблем складності державного розвитку актуальними сьогодні є дослідження спроможності системи державного управління виробляти зразки ефективних рішень та дій з урахуванням зміни конструктивних можливостей, що відбуваються у процесах самоорганізації. На сучасному етапі шляхи вирішення проблеми самоорганізації соціуму, що виникає як відповідь на виклики цивілізаційного розвитку, повинні бути безпосередньо пов’язані із завданням оптимізації системи державного управління. А шляхи вирішення цього завдання мають бути обґрунтовані застосуванням методів теорії складності та теорії самоорганізації, адже на основі оцінювання досвіду розвинутих країн сьогодні вже і для широкого загалу, і для еліт транзитних країн стало зрозумілим, що однією із найвагоміших складових успішного суспільно-економічного розвитку є фактор соціальної та соціально-економічної самоорганізації. Це свідчить про те, що залучення до розв’язання назрілих проблем удосконалення державного управління інноваційних методів дослідження та проектування зміни якості соціальної і державно-управлінської систем, розроблених на основі теорії самоорганізації, сьогодні постало як нове важливе теоретико-методологічне та технологічне завдання.

Проблема оптимізації системи державного управління є комплексною. Вона прямо або опосередковано охоплює зміст механізмів і методів державного управління, державної служби, кадрової політики, законопроектування, стратегічного управління, вибору державної політики. Вагомий внесок у дослідження проблем удосконалення загальних і спеціальних механізмів та методів державного управління зробили такі відомі вчені: В.Авер’янов, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, В.Бодров, В.Борденюк, Р.Войтович, В.Голубь, М.Гаман, Н.Гончарук, Ю.Кальниш, В.Куйбіда, М.Корецький, О.Копиленко, Ю.Комар, Т.Мотренко С.Мосов, Н.Нижник, В.Олуйко, С.Серьогін, А.Пойченко, Л.Пашко, І.Розпутенко, В.Тимцуник, В.Цвєтков, М.Чечетов, В.Черняк, В.Шаповал, Л.Юзьков. Питання теорії та практики стратегічного управління досліджувалися, зокрема, в роботах О.Белова, М.Білинської, О.Власюка, В.Горбуліна, Я.Жаліло, О.Литвиненко, П.Почепцова. С.Соколенко.

Проблема оптимізації систем пов’язана з проблемою "підвищення складності". Дослідження складності як загального феномену природи, як організаційного та цивілізаційного феномену проведено у роботах Р.Будона, Д.Белла, С.Грінченко, Г.Гакена, У.Ешбі, Дж.Кліра, М.Месаровича, М.Моісеєва, І.Пригожина, Е.Тофлера, Б.Юдіна. Питання складності взаємодії політичної системи та системи влади розглянуті, зокрема, у працях Н.Лумана, Д.Норта, М.Михальченка, Г.Саймона, Ф.Рудича. Аспекти складності суспільних трансформацій вивчалися у дослідженнях А.Гідденса, С.Гантінгтона, В.Крисаченка, Г.Парсонса, М.Розумного, М.Степико, Г.Терборна, В.Цапфа.

 Проблеми оптимізації систем управління та виробництва розглядалися в роботах відомих фахівців менеджменту, зокрема І.Ансофа, Р.Акофа, Ч.Бернарда, П.Друкера, А.Кампбела, М.Мескона, М.Портера, А.Файоля, Ч.Хенді, Е.Шейна, П.Чакленда. Удосконалення структурно-функціонального змісту та ресурсно-компетенційного забезпечення оптимального розвитку організації в рамках «теорії фірми» досліджувалися, зокрема, в роботах О.Вілямсона, Д.Колліса, К.Прахалада, Дж.Хамела.

Синергетика як фундаментальний розділ науки про самоорганізацію сформована, насамперед, працями вчених наукових шкіл Г.Гакена та І.Пригожина. У сфері дослідження процесів соціальної динаміки синергетику збагатили фундаментальні піонерні роботи В.Вайдліха. Великий внесок у розвиток синергетики як міждисциплінарного світоглядного підходу зробили російські дослідники, зокрема В.Василькова, С.Курдюмов, Е.Князева, С.Капіца, Г.Малинецький. У контексті соціології та політології синергетика збагачена доробком вітчизняних науковців, таких як Л.Бевзенко, Л.Горбунова, І.Добронравова, М.Ожеван.

Наукові розробки всіх указаних вище вчених автором було творчо переосмислено та використано при розробці теми дослідження.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню процесів оптимізації системи державного управління в умовах активної дії факторів соціальної самоорганізації. Одним із ефективних підходів до загальних проблем описання складності, характеристики феноменів самоорганізації вважається синергетика, що сформувалася як міждисциплінарний науковий підхід, який розробляє методи дослідження поведінки відкритих систем та складної поведінки їх компонент. Науку "синергетика" її фундатори та розробники (Г.Гакен, І.Пригожин, Г.Малинецький, С.Курдюмов та ін.) пропонують розглядати як певну об’єднавчу платформу для методів пізнання складності та самоорганізації в системах довільної природи. Вони стверджують, що синергетика створює нове підґрунтя  для розробки методів пізнання, прогнозування тих елементів та компонент систем, які є найбільш важливими для проектування складності. Підставою для такого висновку є те, що ідеологія синергетичного підходу дозволяє більш повно як системна ідеологія враховувати характеристику "відкритість системи".

Разом з тим системний аналіз сучасної наукової літератури з державного управління свідчить про те, що в науковому плані проблема формування та деградації зв’язків процесів оптимізації державного управління та процесів соціальної самоорганізації на сьогодні залишається малодослідженою. Теоретико-методологічні проблеми оптимізації державного управління в умовах інтенсивної соціальної самоорганізації розглядаються лише епізодично, без застосування системного, комплексного підходу, науково обґрунтованих висновків, пропозицій і рекомендацій. З огляду на це вибір теми дослідження визначається об'єктивною потребою в розробці сучасних методів та моделей оптимізації, реформування, модернізації системи державного управління, дієвих в умовах активної дії факторів соціальної самоорганізації та факторів впливу динамічних викликів конкурентного середовища країни соціально-економічного транзиту. 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины