МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇН :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна здійснює складний демократичний перехід до політично організованого, відповідального суспільства нової якості, в якому поступово підвищується рівень ділової активності та політичної участі громадян, забезпечення їхніх прав і свобод, формується нова структура соціального простору. Відбувається комплексна модернізація українського суспільства, що являє собою концептуально спрямований процес його трансформації, свідоме намагання держави здійснювати якісні перетворення в усіх сферах суспільного життя на основі мобілізації національних ресурсів та з урахуванням досвіду розвинених країн. На сьогодні модернізація охопила всі сфери життєдіяльності соціуму і, насамперед, державно-політичну сферу з її ключовим елементом – системою державного управління. Успішність сучасних модернізаційних процесів зумовлюється передусім вибором найдоцільнішої моделі демократії, здатної забезпечити оптимальне співвідношення між громадянським суспільством та державою і, відповідно, чітко визначити місце і роль громадськості у виробленні та реалізації стратегії сталого розвитку України.

Як дві складові єдиної суспільної системи громадянське суспільство і держава у своєму розвитку взаємообумовлюють одне одного. Якісні зміни в структурі та змісті громадянського суспільства  неминуче детермінують зміни у формі та змісті держави, особливо в системі державного управління. Процес демократичних перетворень у всіх сферах українського суспільства збігся у часі з глобальними реформами в державному управлінні, які датуються початком 90–х рр. XX ст. В умовах глибоких структурних змін соціального середовища та інтенсивного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій більшість країн світу модернізують свої державно-управлінські системи. В Україні динамічні зміни соціально-економічного та політичного простору не тільки актуалізували проблему визначення стратегії розвитку країни, а й рельєфно виявили низьку ефективність вітчизняної системи державного управління. Особливістю сучасного етапу розвитку України є те, що не стільки громадянське суспільство відіграє роль фундатора держави, скільки сама держава виступає інструментом власної трансформації та формування громадянського суспільства. В цих умовах, коли вкрай необхідною стає інтенсифікація процесу розвитку держави, надання йому нового якісного імпульсу, гостро постає питання формування національної концепції модернізації системи державного управління, його нової парадигми та розробки на її основі власної моделі державного управління, адекватної українським реаліям і світовим тенденціям.

З огляду на викладене наукова проблема щодо обгрунтування теоретико-методологічних та практичних засад модернізації системи державного управління в контексті розвитку громадянського суспільства в Україні є надзвичайно актуальною. Її розв’язання має не лише теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначення концептуальних засад модернізації стане матрицею побудови реальних механізмів державного управління. Досвід багатьох країн свідчить, що в сучасних умовах модернізація системи державного управління є основним резервом підвищення ефективності суспільного розвитку.

Проблеми співвідношення і взаємозв’язку суспільства, особистості та держави були в центрі дослідницького інтересу протягом усієї світової (переважно європейської) історії починаючи ще від Аристотеля, Платона, Цицерона та Августина Аврелія. Пізніше І.Бентам, М.Вебер, Г.Гегель, Т.Гоббс, А.Грамші, О.Конт, Д.Локк, Н.Макіавеллі, К.Маркс, Дж.С.Мілль, Ш.Монтеск’є, Г.Моска, В.Парето, Т.Пейн, Ж.-Ж.Руссо, А.Сміт, Ж.Сисмонді, А.Токвіль, А.Фергюссон, Д.Юм та інші вчені у своїх роботах приділяли значну увагу сутності громадянського суспільства і держави, різноманітним аспектам їх взаємодії, відносинам громадянина та держави, державно-владним механізмам управління суспільством тощо.

Українська політико-філософська спадщина з проблем державотворення та соціального управління пов’язана з іменами М.Грушевського, М.Драгоманова, М.Костомарова, В.Липинського, Ф.Прокоповича, Г.Сковороди, І.Франка та ін.

У сучасній західній державно-управлінській та філософсько-історичній традиції вказані проблеми є об’єктом уваги таких науковців, як К.Аллен, Г.Алмонд, А.Арато, Р.Арон, Ф.Бродель, Ю.Габермас, Т.Геблер, Ф. фон Гайєк, Е.Геллнер, Ж.Ле Гоф, Р.Дарендорф, Дж.Кін, Д.Осборн, К.Поппер, А.Тойнбі, А.Турен, Г.Шмідт та ін.

Серед праць українських учених, які досліджують проблеми становлення та розвитку демократичної, соціально-правової держави, зокрема системи державного управління, питання сутності та функціонування громадянського суспільства, доцільно відзначити роботи В.Андрущенка, В.Авер’янова, В.Бакуменка, В.Бебика, В.Бодрова, І.Бойченка, Т.Бутирської, О.Валевського, В.Голубь (Токовенко), В.Горбатенка, І.Грицяка, О.Забужко, Г.Зеленько, Ю.Кальниша, А.Карася, Ю.Ковбасюка, А.Колодій, І.Кресіної, В.Кременя, О.Лазоренка, М.Мокляка, Н.Нижник, О.Оболенського, А.Пахарєва, М.Пірен, М.Поповича, В.Ребкала, В.Рижих, Ю.Римаренка, І.Розпутенка, Ф.Рудича, С.Серьогіна, Г.Ситника, С.Телешуна, В.Тертички, М.Томенка, В.Трощинського, В.Шинкарука, Л.Шкляра, Г.Щедрової та ін.

Проте, незважаючи на в цілому ґрунтовну розробленість зазначеної проблематики, вітчизняними вченими розглядалися окремі, переважно її інституціональні аспекти, а комплексному дослідженню проблеми модернізації системи державного управління в контексті розвитку громадянського суспільства увага не приділялася. Водночас держава як форма буття суспільства потребує наукового обґрунтування і практичного впровадження властивої саме українському суспільству моделі державного управління. Це зумовлює необхідність з’ясування концептуальних засад та ключових тенденцій розвитку громадянського суспільства, визначення його національної специфіки саме в контексті вітчизняної державно-управлінської науки, детермінує новий блок наукових проблем, розв’язання яких і визначило структуру та логіку дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР–ОК № 020Ш004833), зокрема при виконанні науково-дослідних робіт за темами: “Розроблення теоретико-методологічних засад експертно-аналітичного супроводу діяльності Президента України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування” (ДР № 0107U001937), “Розроблення концептуальних засад спеціальності 8.150106 “Публічна політика та управління” (ДР № 0109U003014) і “Розробка теоретико-методологічних засад публічної політики та експертно-аналітичного супроводу діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування” (ДР № 0110U002471), у рамках яких автором як виконавцем досліджено особливості модернізації системи державного управління з урахуванням національної специфіки становлення та розвитку громадянського суспільства в Україні, обґрунтовано інституційне забезпечення експертно-аналітичного супроводу діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, визначено тенденції трансформації державної політики в публічну політику та державного управління в публічне управління.