ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕМІОТИЧНИХ УТВОРЕНЬ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні глобальні суспільні трансформації, динамічні інституційні перетворення в державному секторі України спонукають до пошуку, формування та застосування нових дослідницьких підходів, спрямованих на вивчення процесів функціонування та розвитку державного управління в умовах, що змінюються. За цих обставин важливо зосередитися на тих характеристиках державного управління, що розкривають його як особливе соціокультурне явище. Новим для вітчизняної науки дослідницьким підходом є аналіз державного управління через певні семіотичні утворення, тобто цілісні поєднання внаслідок природних процесів та/або творчої діяльності людини у соціокультурному просторі елемента об’єктивної реальності (означуваного об’єкта), семіотичної форми (означника) і значення чи смислу, сформованого під впливом групових і особистісних традицій означення й осмислення явищ і процесів. Функціонування семіотичних утворень розглядається як встановлення, збереження та відтворення взаємозв’язків означуваного об’єкта, означника і значення чи смислу, що спрямоване у державному управлінні на забезпечення репрезентації та легітимації системи державного управління, внутрішніх і зовнішніх комунікацій, а також здійснення цілеспрямованого державно-управлінського впливу.

Стан наукової розробки проблеми. Важливими для розгляду державного управління як соціокультурного явища з позицій семіотики (науки про знаки та знакові системи й універсального методологічного інструмента дослідження явищ і процесів у соціальній і культурній сферах) є підходи, сформульовані у працях П. Бергера, Ж. Бодріяра, П. Бурдьє, М. Едельмана, Ю. Лотмана,
Т. Лукмана, Н. Лумана, М. Мамардашвілі, Ч. Моріса, Ч. Пірса,
О. П’ятигорського, В. Розіна, А. Соломоніка, П. Сорокіна, Ф. де Соссюра,
Ю. Степанова, Г. Щедровицького та інших авторів, якими закладено теоретичні основи семіотичного підходу до вивчення соціокультурних явищ. Аналіз нинішніх тенденцій формування напрямів досліджень з філософії, історії, соціології, політології, психології, культурології, лінгвістики, літературознавства, соціальних комунікацій, науки державного управління свідчить про нову хвилю зацікавлення науковців семіотичними аспектами соціальних явищ і процесів. Причому, ця тенденція найбільш притаманна пострадянському простору, де відбулися кардинальні соціальні зрушення, актуалізувалися проблеми пошуку нових шляхів розвитку системи державного управління, в умовах, що склалися.

Розробка теоретико-методологічних основ семіотичних досліджень у державному управлінні також здійснювалася здобувачем з огляду на сучасне бачення системних характеристик державної влади та державного управління, розкритих українськими та зарубіжними вченими: А. Аверьяновим,
В. Авер’яновим, О. Амосовим, Г. Атаманчуком, В. Бакуменком, Н. Глазуновою, В. Дзюндзюком, Ю. Кальнишем, Д. Карамишевим, М. Лесечком,
В. Мартиненком, С. Серьогіним, Ю. Сурміним, Т. Пахомовою, І. Черленяком та ін., а також різні соціокультурні аспекти державного управління, що представлені у працях: Е. Афоніна, Т. Бутирської, Р. Войтович, Н. Драгомирецької, В. Козакова, Н. Корабльової, В. Корженка, О. Крюкова, Ю. Куца, Н. Липовської,
П. Петровського, О. Радченка, М. Рудакевич, В. Саламатіна, Т. Хомуленко,
О. Чаплигіна, І. Шавкун, С. Чукут, інших науковців.

Разом з тим, нерозробленими залишаються концептуальні питання щодо теоретико-методологічних основ функціонування семіотичних утворень у державному управлінні як соціокультурному явищі в умовах сучасних модернізаційних процесів. Таким чином, невідповідність функціонування національних систем державного управління високим вимогам, пов’язаним із глобальними змінами в суспільно-політичній та інформаційно-комунікативній сферах, та неадекватність й неефективність використання у державному управлінні потенціалу семіотичних утворень з метою його репрезентації та легітимації, забезпечення ефективної комунікації та посилення державно-управлінського впливу обумовлюють актуальність наукової проблеми, що полягає у необхідності розробки теоретико-методологічних основ функціонування семіотичних утворень у державному управлінні та концептуальному обґрунтуванні підходів до модернізації семіотичної діяльності в державному управлінні України в сучасних умовах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (державний реєстраційний номер 0106U004375) за темами фундаментальних і прикладних науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України: “Організаційно-правові засади та механізм інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності місцевих органів державної влади та самоврядування України в період підготовки та здійснення реформ” (державний обліковий номер 0208U006036), “Застосування соціально-психологічних методів державного управління під час розробки, впровадження та оцінювання регіональних цільових програм” (державний обліковий номер 0209U006532), “Морально-етичні засади розвитку державної служби в Україні: вітчизняний та європейський досвід” (державний обліковий номер 0208U006142), “Формування позитивного іміджу органів влади через підвищення якості адміністративних та соціальних послуг” (державний обліковий номер 0209U006536), “Створення організаційно-правових засад кадрової ротації як одного з дієвих елементів підготовки кадрів та попередження можливих корупційних проявів в державних органах” (державний обліковий номер 0209U006537), “Управління персоналом публічної влади: світоглядний аспект” (державний обліковий номер 0211U004956). У межах цих науково-дослідних робіт здобувачем виявлено та обґрунтовано наукову проблему, на розв’язання якої спрямована ця дисертація, розкрито соціокультурні та історичні чинники, а також сутність, основні складові та особливості функціонування семіотичних утворень і семіотичної діяльності в державному управлінні в сучасних умовах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних основ функціонування семіотичних утворень у державному управлінні та концептуальне обґрунтування сучасних підходів до модернізації семіотичної діяльності в державному управлінні України, його модернізації.

Виходячи з поставленої мети, у дисертаційній роботі визначаються такі завдання:  

-        на підставі аналізу сучасних наукових підходів до вивчення державного управління як соціокультурного явища сформувати понятійно-категоріальний апарат та обґрунтувати методологічні основи семіотичних досліджень у державному управлінні;

-        визначити змістовні характеристики та здійснити класифікацію структурних елементів і функцій семіотичних утворень у державному управлінні, запропонувати підходи до систематизації цих семіотичних утворень;

-        розкрити соціокультурні умови функціонування та виявити закономірності історичного розвитку семіотичних утворень у державному управлінні;

-        з’ясувати особливості семіотичної діяльності в державному управлінні, виокремити основні форми та напрями її здійснення;

- проаналізувати сучасні погляди на етичні аспекти використання семіотичних утворень у державному управлінні;

-        сформулювати проблеми та виявити тенденції трансформації і функціонування семіотичних утворень у державному управлінні в умовах глобалізації та становлення інформаційного суспільства і впливу цих процесів на семіотичний простір державного управління в Україні;

- охарактеризувати взаємні зв’язки і впливи елементів об’єктивної та семіотичної реальностей у системі державного управління;

-        розробити та обґрунтувати проект Концепції модернізації семіотичної діяльності в державному управлінні України в сучасних умовах.

Статья 2.          Об’єкт  дослідження – державне управління як соціокультурне явище.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні основи функціонування семіотичних утворень у державному управлінні.

Методи дослідження. Для реалізації мети й завдань дослідження використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, застосовано методи: системного аналізу, що зумовив можливість виокремлення як складової системи державного управління її семіотичної підсистеми, а також розгляд функціонування системи державного управління у контексті певного семіотичного простору як фрагмента її зовнішнього середовища; соціокультурного аналізу, що дозволив розглянути семіотичні утворення в контексті взаємодії між системами “культура” і “суспільство”; семіотичного аналізу, що забезпечив вивчення семіотичних утворень з позицій основних розділів семіотики: синтаксису, семантики, прагматики, а також обумовив розмежування в системі державного управління елементів об’єктивної та семіотичної реальностей; теоретичного аналізу, за допомогою якого розроблено понятійно-категоріальний апарат дослідження; структурно-функціонального аналізу та класифікації, що використані під час структурування семіотичних елементів у державному управлінні та їх функцій; історичного, що дозволив прослідкувати розвиток семіотичних утворень у державному управлінні у зв’язку з основними етапами розвитку держави та суспільства, а також системи державного управління та її семіотичної підсистеми; моделювання, що використовувався під час розробки семіотико-семантичної матриці державного управління; вторинного аналізу результатів соціологічних досліджень, що застосовувався для з’ясування сучасних тенденцій у семіотичному просторі України.

 Наукова новизна одержаних результатів полягає у досягненні нових наукових положень і висновків, що в сукупності вирішують актуальну наукову проблему щодо розробки теоретико-методологічних основ функціонування семіотичних утворень у державному управлінні та концептуального обґрунтування підходів до модернізації семіотичної діяльності в державному управлінні України в сучасних умовах.

У дисертаційній роботі

вперше:

- представлено семіотичні дослідження як окремий напрям у межах науки державного управління, визначено й обґрунтовано їх об’єкт, предмет, проблемне поле та методологічні підходи, виокремлено основні категорії цих досліджень і сформульовано авторські визначення понять “семіотичне утворення”, “семіотична підсистема державного управління”, “семіотичний простір державного управління”, “семіотична реальність державного управління”, “семіотична діяльність у державному управлінні”, “символи державного управління”, що дозволяє розглянути семіотичні утворення як елементи, об’єкти та засоби державного управління;

- визначено й науково обґрунтовано закономірності функціонування та трансформації семіотичної підсистеми державного управління в історичному контексті у зв’язку з перетвореннями системи державного управління в цілому, що полягають у різних темпах розвитку семіотичної підсистеми в кожній з фаз цього розвитку й відсутності збігу з темпами розвитку даної системи державного управління;

- виявлено та описано явище семіотико-онтологічного розриву як одну з ознак деструктивних процесів у системі державного управління, що полягає у формуванні внаслідок цілеспрямованого впливу нових елементів семіотичного простору, які є носіями значень/смислів, притаманних системі державного управління, проте, не відображають адекватно відповідну об’єктивну (онтологічну) реальність;

- сформульовано теоретичні засади, розроблено та обґрунтовано проект Концепції модернізації семіотичної діяльності в державному управлінні України в сучасних умовах, що базується на розумінні державного управління як соціокультурного явища і закладає методологічні основи модернізації та підвищення ефективності державного управління України в цілому;

удосконалено:

- концептуальні підходи до систематизації семіотичних утворень у державному управлінні, зокрема, розроблено семіотико-семантичну матрицю державного управління, призначену для структурування семіотичних утворень у державному управлінні з урахуванням соціокультурних, історичних факторів їх формування та функціонування в умовах суспільних трансформацій;

- теоретичні уявлення про взаємодію елементів соціокультурних систем і їх середовища, завдяки чому здійснено аналіз і розроблено типологію впливів соціокультурного середовища на функціонування та розвиток семіотичних утворень у державному управлінні, а також взаємних впливів елементів об’єктивної та семіотичної реальностей у системі державного управління;

- методи аналізу семіотичних утворень, що використовуються під час державно-управлінських комунікацій, зокрема, адаптовано традиційний аналіз іконографічних документів, що застосовується в соціології, для вивчення символів державного управління, візуалізованих у фотоматеріалах друкованих засобів масової інформації;

дістали подальший розвиток:

- наукові розробки щодо модернізації та підвищення ефективності семіотичної діяльності в державному управлінні в частині використання семіотичних утворень як засобів державно-управлінських комунікацій і державно-управлінського впливу;

- дослідження сучасних поглядів на етичні аспекти використання семіотичних утворень у державному управлінні, що дозволило сформулювати й обґрунтувати спеціальні вимоги до професійно-етичних якостей державних службовців України, які здійснюють семіотичну діяльність;

- підходи щодо модернізації системи державного управління та її підсистем в умовах глобалізації та становлення інформаційного суспільства, зокрема, під впливом трансформацій у семіотичному просторі державного управління.