УДОСКОНАЛЕННЯ ДОБОРУ КАДРІВ НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ В УКРАЇНІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Неефективні й застарілі, напрацьовані протягом багатьох попередніх років методи управління сьогодні викликають недовіру до державної служби серед громадськості та вимагають її реформування, як і модернізації державного управління загалом. Важливим процесом, що впливає на якість державної служби, є добір як першочергова ланка кадрового забезпечення державної служби. Від його впорядкованості, визначеності критеріїв підбору, чесності, політичної незаангажованості залежить якість кадрового потенціалу державної служби України. 

На сучасному етапі розвитку суспільства процес добору кадрів регламентується низкою законодавчих та підзаконних нормативних актів, що, однак, не зовсім якісно регулюють набір та проведення підбору державних службовців. Добір кадрів на державну службу, на жаль, часто супроводжується: невідповідністю кандидатів вимогам посади в органі державної влади; відсутністю взаємозв’язку між обов’язками й завданнями державних службовців та оплатою їх праці; низькою ефективністю кадрового резерву, формальним характером стажування, необ’єктивним та непрозорим конкурсним відбором; відсутністю єдиних професійних стандартів прийняття на державну службу та просування кар’єрними сходами. У такому контексті вдосконалення підбору кандидатів на державну службу набуває особливої значущості та актуальності як одна з основних проблем державної служби України.

У розв’язанні зазначених практичних проблем важливе значення мають наукові наробки з кадрового менеджменту, державної служби й державного управління загалом відомих вітчизняних й зарубіжних учених. Проблеми реалізації державної служби в Україні досліджувались у контексті аналізу їх нормативно-правового регулювання (В. Авер’янов, В. Бакуменко, С. Дубенко, Т. Мотренко, Н. Нижник, В. Олуйко,                 О. Петренко та ін. ); теоретичного й методологічного аналізу (В. Князєв, Г. Леліков, А. Ліпенцев, В. Луговий, В. Майборода, В. Малиновський, П. Назимко, О. Оболенський, В. Сороко, О. Турчинов та ін.); взаємовідносин влади і суспільства з погляду морально-етичних настанов для державних службовців України та зарубіжжя (О. Антонова, М. Рудакевич, С. Серьогін, І. Хожило); культурних складових державної служби (Л. Воронько); забезпечення професіоналізму державної служби (Н. Драгомирецька, Н. Липовська, І. Нинюк, Л. Плаксій, А. Рачинський,    О. Тертишна, В. Тимофієв, С. Хаджирадєва, Ю. Шаров, І. Шпекторенко та ін.), а особливо її керівного складу (Н. Гончарук, О. Губа, А. Сіцінський ).

Кадрові процеси в державній службі досліджувались у контексті безперервної освіти, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації (В. Вікторов, Д. Дзвінчук, Т. Кошова, А. Мазак, М. Міненко, Н. Синицина, Ж. Таланова), оцінювання людських ресурсів (І. Батраченко, Л. Пашко, Н. Рашитова, О. Слюсаренко, Г. Щокін). В окремих наукових працях узагальнено зарубіжний досвід з вирішення кадрових питань (Д. Боссарт, І. Василенко, К. Деммке, В. Чмига) та налагодження ефективних комунікацій у системі державної служби (В. Дрешпак). Напрацьовані теоретичні положення щодо розвитку державного управління, реформування, організації та функціонування державної служби, розробки концептуальних засад сучасної державної кадрової політики можуть бути екстрапольовані на процес добору кадрів у сфері державної служби України.

Водночас системний аналіз сучасної наукової літератури з проблем державного управління засвідчив, що в науковому плані проблема добору кадрів у сфері державної служби на сьогодні залишається дослідженою ще недостатньо. У сфері державної служби добір кадрів та шляхи його вдосконалення розглядаються епізодично, без системного, комплексного підходу; також потребують поглиблення й наукового обґрунтування пропозиції і рекомендації щодо практичного впровадження отриманих наукових результатів. З огляду на це актуальність теми дослідження визначається нагальною потребою розвитку та вдосконалення форм, методів і технологій добору кадрів на державну службу України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту «Державне управління та місцеве самоврядування» за темою дослідження в рамках проекту «Управління персоналом публічної влади: світоглядний аспект» (державний реєстраційний номер 0109U000468), в якому автором опрацьовано та обґрунтовано особливості впровадження зарубіжного досвіду організації кадрових процесів у державному управлінні України та розроблено на цій основі компетентнісний профіль державного службовця.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування шляхів удосконалення добору кадрів на державну службу в Україні.

Відповідно до визначеної мети були поставлені такі завдання:

– узагальнити теоретичні й методологічні наукові напрацювання з проблем кадрових процесів у державній службі в Україні та уточнити поняттєво-категорійний апарат, що відображає основні ознаки підбору кандидатів на посади державних службовців;

– проаналізувати чинне правове забезпечення процесів добору кадрів на посади державних службовців, зокрема кадрового резерву, стажування, проведення конкурсного відбору, з визначення потреби в його вдосконаленні та визначити структуру професійного стандарту державної служби;

– узагальнити зарубіжний досвід добору на державну службу з метою його впровадження в Україні;

– на підставі емпіричних досліджень оцінити стан та визначити напрями вдосконалення добору кандидатів на посади державних службовців, зокрема III – VII категорій;

– розробити алгоритм добору кадрів на державну службу, який ґрунтується на вдосконаленні можливих шляхів заповнення вакансій на основі компетентісного підходу;

– розробити проект компетентнісного профілю (К-профілю) державного службовця та визначити перспективи розробки професійного стандарту державної служби.

Об’єктом дослідження є державна служба України.

Предметом дослідження є вдосконалення добору кадрів на державну службу України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що шляхом удосконалення добору кадрів на державну службу можна покращити результативність і якість кадрового складу державних службовців зокрема, ефективність державної служби України загалом та прискорити її адаптацію до європейських і світових стандартів.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведеного дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі державного управління, управління персоналом, психології, соціології. Методологічною основою дослідження виступає критичний раціоналізм на основі діяльнісного підходу, з його орієнтацією на органічну єдність ідеальних і матеріальних чинників, суб’єктивних і об’єктивних складових процесу управління в кадровій сфері. Його конкретним теоретико-методологічним аналогом є парадигмальний підхід, що забезпечує концептуальну й методичну цілісність практики кадрової політики, єдність стратегічних цілей (за можливої інваріантності засобів) усіх суб’єктів суспільних змін. Така загальна логічна канва роботи доповнюється використанням цілого комплексу методів дослідження, а саме: сходження від абстрактного до конкретного (розкрито процес становлення теоретико-методологічних засад кадрових процесів у державній службі), ретроспекції (зафіксовано типові ознаки методик добору кадрів), системного аналізу (визначено цілісність і взаємозалежність різних сфер державно-управлінської діяльності в контексті впровадження нового алгоритму добору кадрів на державну службу), структурно-функціонального (обґрунтовано компетентнісний профіль державного службовця на посаду в органі державної влади), аксіоматично-дедуктивного аналізу (установлено пріоритетність загальнопрофесійних і вузькопрофесійних компетенцій державного службовця стосовно рівня ефективності державної служби, що становлять основу професійного стандарту державної служби), компаративного підходу (порівняно тенденції кадрового розвитку органів державної влади окремих зарубіжних країн) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливого науково-практичного завдання з теоретико-методологічного обґрунтування шляхів удосконалення добору кадрів на державну службу в Україні, зокрема

у дисертаційній роботі

уперше:

–  запропоновано алгоритм добору кадрів на державну службу, що ґрунтується на зарубіжному досвіді з урахуванням української історико-культурної традиції;

– розроблено проект компетентнісного профілю державного службовця;

удосконалено:

– теоретичні засади правового врегулювання питань набору та підбору кандидатів на державну службу (існуючий порядок проведення конкурсу (іспиту), оцінювання кандидатів, стажування на посадах, зарахування та перебування в кадровому резерві);

дістали подальшого розвитку :

– теоретико-методологічні підходи та понятійно-категорійний апарат дослідження кадрових процесів, зокрема добору на державну службу;

– складові компетенцій, компетентності та професіоналізму державних службовців як основи професійного стандарту державної служби України, що ґрунтується на компетентнісному підході у його змістовому наповненні;

– підходи до вдосконалення добору кадрів на посади державних службовців;

– підходи до розробки професійного стандарту державної служби;

– обґрунтування особливостей упровадження зарубіжного досвіду управління кадровими процесами в державній службі України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані дисертантом теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть бути використані під час розробки професійного стандарту державної служби на основі компетентнісного підходу, удосконалення законодавства з питань добору кандидатів на державну службу, у навчальному процесі під час складання навчальних програм та планів, підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців та працівників органів місцевого самоврядування України.

Деякі наукові положення дисертаційного дослідження використані: у діяльності відділу кадрової роботи апарату Івано-Франківської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження від 25.10.2010 р. № 83); у роботі Івано-Франківського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій (довідка про впровадження від 03.08.2010 р. № 93); у діяльності Молодіжної адміністрації в Івано-Франківській області (акт про впровадження від 09.09.2010 р. № 212); у роботі кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (довідка про впровадження від 01.11.2010 р. № 51-116-144).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Основні положення, висновки та пропозиції, які характеризують наукову новизну та практичне значення результатів, одержані автором особисто. У спільно надрукованих тезах доповіді з А. Мазаком автором проаналізовано підходи до процедури проведення конкурсу на заміщення вакантних посад [8]; сформульовано шляхи вдосконалення правових засад добору кадрів на державну службу [12]. У дисертації не використовувались ідеї співавтора, з яким були підготовлені ці публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні та практичні положення дисертаційної роботи оприлюднені автором на: Міжнародному управлінському форумі «Управління сьогодні та завтра» (Хмельницький, травень 2008 р.); IV Всеукраїнській науково-методичній конференції «Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи» (Івано-Франківськ, жовтень 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст» (Дніпропетровськ, травень 2009 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю «Демократичне врядування: наука, освіта, практика» (Київ, травень 2009 р.); Всеукраїнських слуханнях «Політико-правове забезпечення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування» (Одеса, вересень 2009 р.);  науково-практичній конференції «Теорія та практика державної служби» (Дніпропетровськ, вересень 2009 р.); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Вивчення та запровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (Полтава, листопад 2009 р.); Х Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, березень 2010 р.); круглому столі «Проблеми кадрового забезпечення адміністрування процесів соціального розвитку» (Дніпропетровськ, 21 травня 2010 р.).

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні положення й результати дисертаційної роботи оприлюднені автором у 15 публікаціях, з них – 6 одноосібних у наукових фахових виданнях за спеціальністю «Державне управління», та 9 інших публікацій, з них  6 – тези доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 258 сторінок, з них 171 сторінка основного тексту. Робота містить 14 рисунків та 13 таблиць, список використаних джерел на 36 сторінках, що включає 257 найменувань (з них 13 – іноземною мовою), 7 додатків подано на 51 сторінці.