МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

1

 

Актуальність теми дослідження. Закріплене в Конституції України положення про визнання та підтримку державою місцевого самоврядування як права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення створює сприятливі умови для активізації діяльності його органів щодо забезпечення розвитку сільських територій. Прийняття Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” стимулювало розвиток самоврядної влади в сільській місцевості, запровадження новітніх моделей залучення громадян до розв’язання проблем територій. Разом із цим відсутність у депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування професійних навичок управлінської діяльності суттєво обмежує вплив самоврядування на ці процеси.

Актуальність дослідження діяльності органів місцевого самоврядування в сільській місцевості та їх впливу на розвиток територій зумовлена зміною ставлення державної влади до місцевого самоврядування, що полягає у справжньому визнанні місцевого самоврядування (через теоретико-методичне забезпечення функціонування його системи) як інституту публічної влади в сільській місцевості. Умовами сталого розвитку будь-якої з територій є низка чинників, до яких можна віднести економічні, правові, соціально-психологічні, природні, культурні, управлінські, політичні та ін. Але малодослідженою сферою залишається вплив місцевого самоврядування на розвиток сільських територій.

Таким чином, обґрунтування заходів, спрямованих на активізацію діяльності органів місцевого самоврядування та інших самоврядних організацій у сільській місцевості є актуальним завданням науки державного управління, вирішення якого надасть позитивних зрушень у розвитку сільських територій.

Теоретичним підґрунтям вирішення поставленої мети стали праці Є. Глухачова, В. Григор’єва, В. Корженка, Ю. Куца, О. Лазор, М. Латиніна, В. Мамонової, В. Савицького, В. Ткачука, а також учених, які досліджували особливості становлення самоврядування на селі: В. Бакума, І. Белебехи, Ю. Губені , М. Кропивка, А. Лісового, М. Маліка, О. Павлова, В. Юрчишина. Вагомим внеском у розвиток теорії самоврядування є дослідження проблем самоорганізації населення такими дослідниками, як: Л. Беззубко, Д. Кольцова та ін. Проблематика розвитку місцевого самоврядування сільських територій розглянута у працях багатьох зарубіжних учених – Т. Алтера, Дж. Бриджера, Р. Макарвея, В. Хичинса, Л. Чешира та ін.

Визначаючи беззаперечні здобутки вчених, які розробляли засади теорії місцевого самоврядування, з огляду на процес демократизації суспільства, варто зауважити, що окремі аспекти самоврядування залишаються нез’ясованими, зокрема, малоопрацьованою є модель залучення сільського населення до розв’язання проблем розвитку сільських територій, потребують обґрунтування форми самоорганізації населення, шляхи поліпшення інформаційного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування тощо. Такий стан розробки проблеми зумовлює вибір теми дисертаційного дослідження та визначає його актуальність.

2

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної роботи кафедри права та законотворчого процесу Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Розвиток місцевого самоврядування в умовах другого етапу конституційної реформи” (державний реєстраційний номер 0106U012332). Дисертанткою запропоновані нові підходи до визначення поняття “сільська територія” та особливостей здійснення місцевого самоврядування в умовах демографічних змін на селі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та розробка заходів, спрямованих на забезпечення зростання ролі місцевого самоврядування у розвитку сільських територій.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- уточнити зміст поняття “сільська територія”, виходячи з положень теорії місцевого самоврядування;

- визначити вплив самоврядних організацій на розвиток сільських територій на прикладі Харківської області і залежність розвитку місцевого самоврядування від демографічної ситуації;

- систематизувати особливості процесу реалізації місцевих ініціатив, враховуючи розширення прав органів місцевого самоврядування щодо забезпечення життєдіяльності територій;

- розробити пропозиції стосовно підвищення ролі органів самоорганізації сільського населення у прийнятті та реалізації рішень щодо забезпечення розвитку сільських територій;

- обґрунтувати підходи до побудови партнерської моделі управління соціально-економічним розвитком сільських територій;

- визначити напрями вдосконалення інформаційно-консультативного обслуговування населення з боку органів місцевого самоврядування.

Об’єктом дослідження є процеси реалізації місцевого самоврядування на селі.

Предмет дослідження – теоретичні засади та особливості діяльності органів місцевого самоврядування щодо розвитку сільських територій.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні обґрунтування загальних положень місцевого самоврядування як чинника розвитку сільських територій та формулювання висновків стосовно підвищення ролі органів місцевого самоврядування); монографічний і системного аналізу (вивчення і аналіз соціально-економічного розвитку сільських територій, узагальнення основних напрямів сучасних досліджень з обраної проблематики); соціологічний (вивчення думки представників місцевих органів влади, бізнесу, лідерів сільських громад); порівняльний і графічний (порівняння соціально-економічних показників розвитку сільських територій в динаміці за роками).

3

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії та історії державного управління. Нормативно-правову основу дослідження склали Конституція України, закони України, укази Президента України, а джерелами інформації – дані Держкомстату України, Управління статистики Харківської області, матеріали Міністерства аграрної політики України і Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, аналітичного обліку та періодичної звітності місцевих органів публічної влади, результати власних наукових пошуків здобувача.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і розробці практичних рекомендацій щодо підвищення ролі органів місцевого самоврядування у забезпеченні розвитку сільських територій. Основні положення наукової новизни конкретизуються у такому:

уперше:

- обґрунтовано партнерську модель забезпечення соціально-економічного розвитку територій та визначено основні її елементи: суб’єкти (органи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення, представники місцевого бізнесу); мета (добробут територіальної громади); вибір змінних (форми взаємовідносин) – формування партнерських відносин через взаємодію органів місцевого самоврядування та різних суб’єктів сільських територій; обмеження (пріоритетна проблема) – погіршення соціально-економічного стану на селі; параметри відносин (фактори впливу) – підвищення цін на соціальні послуги, низькі доходи, кризовий стан економіки, демографічний стан, руйнування виробничої структури та інфраструктури; наслідки прояву дії факторів (зниження рівня життя та споживання соціальних послуг, втрата кваліфікованих кадрів на селі, скорочення фінансування місцевих бюджетів, занепад економічної активності); критерії оцінки (результат) – сталий розвиток території;

удосконалено:

- підхід до формування діяльності консультативно-дорадчої служби з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради як координаційного центру для забезпечення взаємодії суб’єктів управління розвитком сільських територій, що полягає у визначенні її функцій та уточненні завдань, а саме: консультування населення з правових та економічних питань, допомога в реалізації соціальних програм і мікропроектів, допомога в об’єднанні громади для вирішення спільних проектів, поширення передового досвіду та ін.;

- напрями регулювання інформаційних потоків між суб’єктами управління сільськими територіями шляхом застосування системного підходу, через визначення мети і завдань розвитку сільської території на запланований період та розробку нормативних значень соціально-економічних індикаторів для конкретної території, що дозволяє врахувати інтереси усіх суб’єктів діяльності на селі, послабити адміністративний тиск на них;

4

дістали подальший розвиток:

- уточнення змісту категорії “сільська територія”, сутнісною ознакою якої є визнання її не лише частиною природного, соціально-економічного і культурно-історичного середовища держави, яка перебуває в юрисдикції органів місцевого самоврядування в сільській місцевості, а й такою, що відрізняється від інших територій укладом життя, специфікою виробничої діяльності, ступенем зв’язку населення з природою тощо;

- обґрунтування взаємозалежності між демографічними чинниками на селі (народжуваність, смертність, вікова структура, міграція тощо) і станом місцевого самоврядування та виявлення закономірності – наявність мультиплікаційного ефекту (покращання чи погіршення демографічної ситуації внаслідок підвищення чи зниження результативності управлінської діяльності);

- визначення особливостей сільської громади (наявні природні ресурси, географічне розташування села, виробничі традиції, менталітет мешканців та ін.), які необхідно враховувати у процесі формування органів самоорганізації населення на селі задля забезпечення результативності їх функціонування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в процесі дослідження теоретичні положення та практичні рекомендації можуть бути використані для посилення впливу органів місцевого самоврядування на розвиток сільських територій, підвищення якості надання послуг населенню і прийняття управлінських рішень для забезпечення розвитку сільських територій.

Одержані наукові результати використані територіальною громадою с. Хрестище Красноградського району Харківської області: реалізація експериментальної частини дослідження щодо впровадження механізму самоорганізації населення сприяла формуванню мережі органів самоорганізації населення, організації навчання активних членів громади щодо виконання управлінських функцій, активізації мешканців у процесах вирішення питань місцевого значення, налагодженню дієвої співпраці між населенням і місцевою владою (довідка про впровадження № 214 від 15.04.2010 р.). Рекомендації щодо формування партнерської моделі управління розвитком сільських територій впроваджені в практичну діяльність органів місцевого самоврядування Красноградського району Харківської області (довідка про впровадження № 06-04/280 від 02.07.2010 р.), а також використані при розробці програми розвитку місцевих територіальних громад Полтавської області (довідка про впровадження № 01-29/471 від 21.08.2010 р.). Пропозиції щодо обґрунтування функцій консультативно-дорадчої ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради використано у діяльності Харківської обласної ради (довідка про впровадження № 04-30/14 від 29.06.10 р.). Теоретичні положення та висновки дисертації використовуються при викладанні навчальної дисципліни “Державне регулювання економіки” в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва (акт про впровадження від 19.04.2010 р.).

5

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, що містить авторський підхід до вдосконалення теоретико-прикладних рекомендацій щодо підвищення ролі органів місцевого самоврядування у напрямі інтенсифікації розвитку сільських територій. В роботі не використовувалися ідеї та розробки Є. Глухачова, у співавторстві з яким опубліковано наукову працю, в якій авторові належать визначення недоліків інституційних та економічних характеристик системи місцевого самоврядування на селі.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на VIII і IX міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2008 р., 2009 р.); на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (м. Львів, 2008 р.); на міжнародних науково-виробничих конференціях “Проблеми сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі та шляхи їх рішення ” (м. Бєлгород, Російська Федерація, 2008 р., 2009 р., 2010 р.); на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (м. Київ, 2009 р.); на підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю “Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби” (м. Одеса, 2010 р. ).

Публікації. Результати виконаного дисертаційного дослідження викладено в 13 наукових працях, 6 з яких опубліковано у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки “Державне управління”. Загальний обсяг публікацій становить 3,6 авт. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, у тому числі 4 таблиці (на 4 сторінках), 9 рисунків (на 6 сторінках), 11 додатків (на 24 сторінках). Список використаних джерел налічує 183 позицій (на 21 сторінці), з них 9 – іноземними мовами.