ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Історія становлення та розвитку взаємовідносин держави і суспільства у житловій сфері незалежної України свідчить про їх невідповідність зростаючим потребам. Саме це зумовлює необхідність дослідження теоретико-методологічних засад та історичних особливостей державного регулювання як цілеспрямованого впливу держави на стан житлової сфери, визначення чітких стратегічних напрямів її розвитку. Трансформація національної економіки України потребує виважених системних змін у державному регулюванні розвитку житлової сфери, якщо брати до уваги історичні тенденції та особливості кінця XX – початку XXI cт. Це передбачає розробку теоретико-методологічних основ стратегії державно-управлінського впливу, спрямованого на стійке функціонування і розвиток житлової сфери України на засадах ринкової економіки з урахуванням тенденцій, закономірностей, особливостей економічного розвитку країни та кращого зарубіжного досвіду в цій сфері.
Об’єктивна необхідність удосконалення державного регулювання розвитку житлової сфери зумовлена наявністю дисбалансу між пропозицією житла та попитом на нього на ринку, недостатніми обсягами будівництва житла, його високою ціною, недоступністю іпотечних кредитів, недосконалістю існуючих механізмів фінансування житлового будівництва, відсутністю стратегії державного регулювання розвитку житлової сфери України.
Питання теорії та практики розвитку житлової сфери постійно перебувають у центрі уваги дослідників державного управління, у працях яких висвітлено окремі аспекти з цієї тематики. Теоретичні засади розвитку житлової сфери на різних етапах розвитку ринкової і трансформаційної економіки відображені у дослідженнях зарубіжних науковців: К.Аденауера, А.Асаула, О.Бессонової, Ф.Енгельса, Л.Ерхарда, Г.Менк’ю, В.Ойкена, Д.Рікардо, А.Сміта та ін.
В українських наукових і науково-практичних джерелах загально-теоретичні проблеми оптимізації державного управління, пошуку можливих шляхів зниження цін на ринку житла та шляхів підвищення ефективності використання комунальної власності і запровадження інноваційних організаційно-правових форм у цій сфері, удосконалення архітектурно-планувальної структури соціального і комерційного житла досліджували А.В.Беркута, О.Ю.Бобровська, О.Л.Гринько, Т.М.Завора, О.А.Карлова, В.І.Кравченко, Ю.М.Манцевич. Окремим теоретичним аспектам, пов’язаним з державним управлінням житлово-комунальним господарством та оцінюванням ефективності напрямів державної політики і державних програм, були присвячені праці О.І.Кілієвича, В.П.Ніколаєва, Н.І.Олійник. Закономірності становлення ринку нерухомості та розвитку житлового будівництва досліджувли Є.А.Гриценко, О.М.Коваленко, Л.Г.Левіт. Грунтовний внесок у розробку фундаментальних теоретичних та прикладних аспектів державного управління різними сферами суспільного життя зробили вітчизняні науковці: В.Д.Бакуменко, В.Г.Бодров, В.В.Голубь, С.Д.Дзюбик, М.Ф.Івашов, Ю.Г.Кальниш, С.О.Кравченко, Л.М.Пісьмаченко, І.В.Розпутенко, Г.П.Ситник, С.В.Сьомін, В.П.Трощинський та ін.
Назрілі потреби практики державного регулювання економічного розвитку України актуалізують необхідність наукових досліджень з теорії та історії з метою теоретико-методологічного обґрунтування шляхів оптимізації державного регулювання розвитку житлової сфери на основі розроблення концептуальних засад стратегії її розвитку, напрямів державного регулювання запровадження системи житлових будівельних заощаджень, розроблення моделі державної участі в раціональному сегментуванні ринку житла з урахуванням платоспроможності різних категорій громадян тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає стратегічним напрямам держави у формуванні соціально орієнтованої ринкової економіки. Основні результати дисертаційного дослідження отримані в процесі виконання науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України за темами: “Формування інвестиційно-інноваційної моделі сталого розвитку національної економіки” (ДР № 0108U002008), де автором розроблені наукові підходи щодо умов забезпечення стійкого функціонування і розвитку житлової сфери на засадах ринкової економіки; “Державне регулювання інноваційної модернізації промислового комплексу України” (ДР № 0109U003003), в якій автором визначені напрями державного регулювання інноваційної модернізації будівельного комплексу України; “Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку внутрішнього ринку України” (ДР № 0110U002468), де автором розроблені економіко-організаційні основи запровадження системи житлових будівельних заощаджень.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних засад державного регулювання розвитку житлової сфери України та наданні рекомендацій з удосконалення цього процесу.
Для досягнення визначеної мети були поставлені такі завдання:
і вітчизняного досвіду державного регулювання розвитку житлової сфери та виявити стан його теоретичного узагальнення, запропонувати напрями подальших досліджень у галузі науки “Державне управління” в цій сфері;
– уточнити сутність та зміст понять “державне регулювання розвитку житлової сфери”, “житлова сфера” та “інституціоналізація житлової сфери”;
– з точки зору державно-управлінських регуляторів основні тенденції і особливості теорії та історії функціонування житлової сфери України та уточнити етапи її розвитку;
– окреслити специфіку і напрями взаємовідносин держави і суспільства в житловій сфері України щодо удосконалення інвестиційно-фінансових механізмів житлового будівництва та розробити низку послідовних економіко-організаційних заходів із запровадження системи житлових будівельних заощаджень;
– теоретико-методологічні засади удосконалення державного регулювання житлової сфери та розробити модель раціонального сегментування ринку житла в Україні;
– розкрити теоретичні основи удосконалення державного регулювання розвитку житлової сфери шляхом розроблення концептуальних засад стратегії розвитку житлової сфери України.
Об’єкт дослідження – сукупність суспільних відносин щодо розвитку житлової сфери України в процесі ринкових перетворень трансформаційного суспільства.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади та історичні особливості державного регулювання розвитку житлової сфери України.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використані сучасні методи пізнання: ретроспективний, логічний, аналітичний (для дослідження еволюції житлової сфери, характеристики етапів і уточнення теоретичних засад удосконалення державного регулювання розвитку житлової сфери, формування висновків); економіко-статистичний (з метою виявлення специфіки державно-управлінського впливу на процеси та результати розвитку житлової сфери за роки незалежності України); описового моделювання (для розробки моделі раціонального сегментування ринку житла та концептуальних засад стратегії розвитку житлової сфери України); метод сходження від абстрактного до конкретного (для поглиблення понятійного апарату та уточнення змісту понять “державне регулювання розвитку житлової сфери”, “житлова сфера”, “інституціоналізація житлової сфери”); порівняльного аналізу (з метою уточнення класифікації житла в Україні); діалектичний підхід (для розробки концептуальних засад стратегії розвитку житлової сфери України).
Наукова новизна одержаних результатіввизначається особистим внеском автора у вирішення актуального науково-практичного завдання в галузі державного управління, що полягає в розробці теоретичних основ та практичних пропозицій з удосконалення державного регулювання розвитку житлової сфери шляхом розроблення концептуальних засад стратегії розвитку житлової сфери України.
Найважливіші наукові результати, що характеризують новизну дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:
– виявлено історичні тенденції і розроблено концептуальні засади стратегії розвитку житлової сфери України, які передбачають визначення завдань, а також пріоритетів, напрямів і механізмів державного регулювання для їх розв’язання та нормативно-правове, інституційне, організаційне і фінансове забезпечення реалізації стратегії;
– сформовано сукупність теоретичних поглядів щодо виділення засобів державного регулятивного впливу на сучасне сегментування ринку житла в Україні (сегмент комерційного житла; сегмент житла, яке споруджується за державної підтримки; сегмент житла, яке здається в найм; службового житла) із характеристикою засобів державного регулятивного впливу в кожному із сегментів;
– розроблено модель державної участі в раціональному сегментуванні ринку житла в Україні, яка передбачає забезпечення реалізації права на житло громадянами різних категорій відповідно до рівня їх доходів шляхом: формування сегмента житла для середнього класу; оптимізації функціонування сегмента житла, яке здається в найм; розширення сегмента службового житла соціальним;
удосконалено:
категорійно-понятійний апарат державно-управлінської науки, що стосується методології державного регулювання житлової сфери. Зокрема, розкрито зміст понять “державне регулювання розвитку житлової сфери”, “житлова сфера”, “інституціоналізація житлової сфери”, які поглиблюють теорію та практику формування і реалізації нової стратегії державного регулювання у житловій сфері в умовах постіндустріального суспільства;
– теоретико-прикладні підходи до активізації ролі держави стосовно розвитку фінансово-організаційних механізмів випереджального забезпечення земельних ділянок під житлове будівництво комунальною інфраструктурою через співфінансування бюджетів усіх рівнів, державні гарантії, субсидії на часткове погашення кредитних ставок;
дістали подальшого розвитку:
– обгрунтування специфіки вдосконалення взаємовідносин держави і суспільства щодо інвестиційно-фінансових механізмів житлового будівництва через розроблення економіко-організаційних засад послідовного запровадження системи житлових будівельних заощаджень;
– теоретичні уявлення стосовно державно-регулятивних підходів до класифікації житла в Україні за такими ознаками: участь на ринку, форма власності, призначення, ціна, сегменти, рівень престижності, технічний стан;
– уточнення етапів історії становлення та розвитку державного регулювання житлової сфери незалежної України: І етап (1991–1995 рр.) – етап становлення; ІІ етап (1995 р. – кінець 2007 р.) – етап розвитку, який розпочався із затвердженням Концепції державної житлової політики; ІІІ етап (кінець 2007 р. – до сьогодні) – етап подолання наслідків фінансової кризи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення і висновки дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть бути використані для оптимізації державного регулювання розвитку житлової сфери України: органами державної влади та органами місцевого самоврядування для діагностування проблем і визначення стратегії розвитку житлової сфери, забезпечення її практичної реалізації на всіх рівнях державного управління; суб’єктами законодавчої ініціативи для вдосконалення законодавчої бази у визначенні стратегічних підходів до оцінювання та розв’язання проблем державного регулювання розвитку житлової сфери; у системі підготовки та підвищення кваліфікації фахівців державного управління.
Обгрунтовані автором напрями державного регулювання удосконалення інвестиційно-фінансових механізмів житлового будівництва через розроблення економіко-організаційних засад послідовного запровадження системи житлових будівельних заощаджень були використані Міністерством регіонального розвитку та будівництва України в процесі розробки механізму накопичення громадянами індивідуальних цільових внесків на спеціальних банківських депозитних рахунках для одержання кредиту на будівництво (придбання) житла (проект Закону України “Про житлові будівельні заощадження”, акт про впровадження від 19.02.2010 р. № 8-19/11-121).
Теоретичні підходи щодо засобів державного регулюючого впливу в раціональному сегментуванні ринку житла в Україні були використані Науково-дослідним інститутом будівельного виробництва при розробці проекту Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2009-2016 роки (довідка про впровадження від 29.12.2008 р. № 1587/01-12).
Обгрунтовані авторські науково-прикладні напрацювання щодо тенденцій, особливостей діагностування, оцінювання та інституціоналізації розв’язання житлових проблем молоді в Україні; особливостей розвитку державної молодіжної житлової політики України; особливостей структури сегментування сучасного українського ринку житла та його ефективності, зокрема стосовно забезпечення житлом молодих родин, використовувались в діяльності Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій Київської обласної державної адміністрації при формуванні тематики занять і створенні електронного інформаційного довідника (довідка про впровадження від 21.05.2009 р. № 40) та в діяльності Державного інституту розвитку сім’ї та молоді Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту (довідка про впровадження від 30.06.2010 р. № 053-у).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства” (Київ, 2001), “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002), “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2009), “Євроінтеграційний вибір України та проблеми макроекономіки” (Дніпропетровськ, 2009), “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010) та на IХ Міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2009).
Публікації. Основні результати за темою дисертаційної роботи відображено у 17 одноосібних публікаціях, серед них 9 статей у наукових фахових виданнях з державного управління, 8 тез доповідей у матеріалах наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 272 сторінки, з них 194 сторінки основного тексту. Дисертація містить 4 таблиці, 19 рисунків, 9 додатків. Список використаних джерел налічує 202 найменування.
| 
