РОЗВИТОК РИНКУ БІОПАЛИВ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

Актуальність теми. За різними прогнозами, ресурсів нафти на планеті вистачить не більше як на 20-40 років, а це за світовими стандартами - миттєвість. Цивілізація нашої планети, населення кожної країни з його високим рівнем урбанізації, не може очікувати невідворотних процесів, які спроможні раптово зупинити всю життєдіяльність людини. Катастрофічне зменшення нафти та газу, використання цих сировинних ресурсів у цілях панівного становища свідчить про те, що людство не має вибору альтернативи у забезпеченні своїх потреб в енергоресурсах, крім залучення нетрадиційних джерел енергії.

         Найбільш сприятливим напрямом вирішення проблеми стає пошук і використання  відновлюваних джерел енергії, серед яких широкого розвитку набуває новий сегмент економіки, що можливий на всіх континентах, і який охоплює виробництво  енергоносіїв біологічного походження або біопалива: біодизель, біоетанол, біогаз.

         Якщо розглядати українську складову цієї проблеми, то використання відновлювальних джерел енергії для країни є стратегічною проблемою розвитку її економіки, особливо агропромислового комплексу. Це випливає з потреби вирішення ряду державних завдань: забезпечення енергетичної безпеки та зниження залежності від імпорту енергоносіїв; стабільний розвиток агропромислового виробництва через розширення сфери попиту на агропродукцію; створення нових робочих місць і завдяки цьому збільшення фінансових надходжень у сферу аграрної економіки. І саме головне, вирішується проблема поліпшення  навколишнього природного середовища. Саме в цьому полягає стрижень актуальності проблеми, що досліджується і виноситься на захист.

        В Україні розвиток  виробництва та використання біопалив стримується й відстає як від внутрішніх потреб країн, так і світової динаміки її розвитку. З цього погляду перед вітчизняною наукою постає невідкладне завдання дослідити проблему наукового і практичного формування ефективного організаційно-технологічного й економічного механізму функціонування ринку біомаси і біопалива в широкому аспекті появи нового сегмента національної економіки.

          Важливою складовою наукових і практичних рішень стають висновки стосовно того, що в інтересах ефективного розвитку нового сегмента економіки необхідно задіяти наукові, організаційні та економічні фактори для поєднання інтересів як виробників біомаси, так і виробників біопалива.

          Актуальність досліджуваної теми полягає ще і в тому, що виробництво біопалива має стати загальнодержавною справою шляхом створення сприятливих умов для учасників ринку біосировини та біопалив на основі державної програми розвитку виробництва й використання біологічних палив, що в кінцевому підсумку вирішить проблему енергетичної незалежності України.

        Теоретичні та загально-методологічні проблеми розвитку ринку біопалив в історичному аспекті знайшли відображення у працях вітчизняних і   зарубіжних   вчених,  зокрема  С. Мочерного,  Л. Пруссової,  Ф. Котлера, А. Маршалла, П. Семуельсона, К. Макконнелла та інших дослідників.

          Основні аспекти розвитку сировинних ресурсів для виробництва біопалив і  формування   системи   ринків   висвітлено   у  працях  В.Г. Андрійчука, А.О. Бабича, В.І. Бойка, В.В. Вітвіцького, П.І. Гайдуцького,  В.М. Гейця, В.П. Галушки, М.В. Зубця, І.Г. Кириленка, П.Т. Саблука,       О.В. Крисального, М.Я. Дем’яненка,   С.М. Кваші,   М.Й. Маліка,      В.Я. Месель – Веселяка, Б.Я. Панасюка,   В.П. Ситника, М.В. Роїка,                    С.П. Циганкова, В.С. Цикова, О.М. Шпичака,  С.М. Чмиря, В.В. Юрчишина та інших українських вчених.

          Дослідженню конкретних напрямів розвитку ринку біопалив в період реформування економіки в країні, структурної перебудови та удосконалення організаційно-технологічної та економічної системи присвячені праці вчених щодо диверсифікації джерел постачання енергоносіїв. Ці теми досліджуються   у   наукових   роботах  В.О. Дубровіна,   Г.М. Забарного, С.О. Кудрі,     Г.І. Ковтуна,   Г.П. Маркова,   І.П. Масло,   В.М. Перегінця, Б.Н. Тютюникова та ін. 

          Разом з тим у літературних джерелах залишаються майже не  проаналізованими і висвітленими питання пошуку можливостей розвитку ринку біопалив в Україні  в період настання ситуації, коли країна постала перед проблемою енергетичної кризи. В нашій країні тільки здійснюються перші кроки до наукового дослідження даної проблеми й початкові, не досить впевнені, практичні рішення. Зокрема, Національна академія наук України затвердила програму досліджень “Біомаса як паливна сировина”, результати яких дадуть змогу визначити найбільш ефективні рослини в якості сировини для виробництва біопалива, а також одержати відповіді з цієї проблеми. Проте теоретичні та практичні дослідження економіко-правових основ розвитку ринку біопалив в нашій країні тільки започатковуються, що є стримуючим фактором виробництва біопалив. Для наукової та практичної реалізації одержання енергії необхідно дослідити ряд принципових проблем, притаманних виключно Україні.

          Усе це вимагає поглибленого науково-практичного дослідження сутності нових понять: “ринок сировинних ресурсів біопалива” та “ринок біопалив”. Оскільки формується два ринки з виробництва біопалива, наступним завданням є поєднання виробництва біосировини і біопалива з метою прийняття відповідних управлінських рішень. У цьому контексті в науковому дослідженні і практичному рішенні враховано: визначення структури площ, що можуть використовуватися для виробництва біосировини; забезпечення раціонального використання родючості ґрунтів; можливості ефективного використання земель, які зазнали радіоактивного забруднення; обґрунтування розмірів підприємств, які перероблятимуть біосировину для біопалива – пересувні установки для потреб господарств і селян, середні заводи на районному рівні і великі підприємства; можливості організації кооперативних та інтегрованих об’єднань, в яких братимуть повноправну участь селяни як власники земельних паїв; обґрунтування параметрів використання земель для виробництва біосировини з метою недопущення зниження, а, навпаки, забезпечення нарощування продовольчих ресурсів.

          Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.              Монографія підготовлена відповідно до програм науково-дослідної роботи як складова частина досліджень у межах тематичних планів Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за темою “Опрацювати науково-методичні засади забезпечення розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва в господарських формуваннях ринкового типу”, виконаної у 2007 р. (номер державної реєстрації 0106U006645). Внесок автора у виконання зазначеної теми полягає в обґрунтуванні методологічних і практичних підходів до формування ринків біосировини і біопалив та їх ефективного розвитку для забезпечення економічної,  енергетичної та продовольчої безпеки країни.

          Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному узагальненні та обґрунтуванні методологічних і практичних підходів формування ринку біопалив в Україні на основі економічного механізму функціонування й організації управління та розробки рекомендацій щодо ефективного виробництва біосировини і біопалив. Наукові дослідження проводилися з урахуванням регіональних особливостей і тенденцій, пов’язаних з настанням кризових явищ в енергозабезпеченні життєдіяльності країни, а також інтеграції України у європейські  та світові торговельно-економічні структури.

          При дослідженні ринку біосировини і біопалива в Україні ставилося завдання науково і практично обґрунтувати вирішення однієї з найважливіших проблеми суспільства на сучасному етапі його розвитку – забезпечення потреб в енергетичних ресурсах і зниження енергетичної залежності на основі використання біосировини. Результати наукових досліджень дають підстави стверджувати, що в Україні проблема раціонального забезпечення потреб в енергоресурсах може бути вирішена за рахунок: виробництва біогазу шляхом анаеробної ферментації відходів рослинництва і тваринництва, а також його добування з побутових відходів та очисних станцій; нарощування виробництва біоетанолу та біодизелю за рахунок використання сировини продукції рослинництва, без порушення балансу продовольчих потреб суспільства і загрози безпеці держави. Ключовим результатом дослідження з погляду методології є висновок про необхідність розгляду економічних аспектів виробництва та споживання біопалив як однієї з найважливіших систем енергетичного забезпечення суспільних потреб.

        Наукові дослідження і розрахунки свідчать, що основними проблемами стримування розвитку в Україні альтернативних джерел енергії є  відсутність важливих науково-нормативних розробок і практичних рішень. Поставлена мета зумовила необхідність розв’язання  таких найважливіших завдань:

– дослідити теоретичні основи формування ринку альтернативних джерел енергії в України;

– обґрунтувати поняття «ринок сировинних ресурсів біопалив» і «ринок біопалив» та організаційні основи їхнього ефективного функціонування;

– запропонувати законодавче забезпечення розвитку й використання біосировини та біопалив;

– розробити систему державного регулювання забезпечення збалансованого виробництва біосировини та збільшення використання біопалива з метою зниження залежності від зовнішніх поставок органічного палива і на цій основі поліпшення екології довкілля;

– внести пропозиції щодо стимулювання розвитку ринку біопалив як важливого фактора створення робочих місць, додаткового забезпечення тваринництва кормами та використання непридатних земель, забруднених в результаті Чорнобильської катастрофи;

– здійснити розрахунки, що доводять можливість використання частини сільськогосподарських земель для вирощування сировинних ресурсів з метою одержання біопалив без зниження виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечення харчування населення відповідно до науково обґрунтованих  нормативів;

– узагальнити світовий досвід використання сировинних ресурсів для виробництва біопалив і функціонування відповідного ринку;

– здійснити прогнозні розрахунки розширення ринку біопалив у перспективі – біогазу, біоетанолу та біодизеля;

– визначити загальні напрями удосконалення правового забезпечення функціонування ринку біосировини та біопалива в Україні;

– сформувати на державному рівні системи транспортних, виробничих  і комунальних структур, які стануть основними постійними споживачами біопалива;

– створити організаційні моделі інтегрування і кооперування виробників біосировини, її переробників для одержання біопалива та його реалізації.

        Об’єктом дослідження є формування ринків біосировини і біопалива та їх ефективний розвиток для забезпечення енергією життєдіяльності населення  країни.

        Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти трансформаційних особливостей, ринкових відносин і закономірностей ефективного розвитку ринку біопалива в Україні.

      Методи дослідження. Методологія проведеного дослідження ґрунтується на теоретичних і методологічних основах сучасних положень фундаментальної і галузевих наук, діалектичного методу пізнання технологічних і соціально-економічних явищ, теорії перехідної економіки, комплексного підходу до аналізу проблем ринкової трансформації суспільних відносин, чинних законодавчих і нормативно-правових актів, наукових розробок вітчизняних і зарубіжних учених з проблем трансформаційних процесів та ефективності виробництва біопалива.

        При проведенні дослідження застосовувались методи системного аналізу соціально-економічних процесів в умовах здійснення аграрної реформи, необхідності та економічної ефективності виробництва біопалива: порівняння – для виявлення впливу окремих факторів на форми та методи функціонування  ринків біосировини і біопалива; моделювання – для розробки перспектив формування організаційно-правових структур виробництва біосировини і біопалив; розрахунково-конструктивний – при обґрунтуванні показників розвитку підприємств із виробництва біосировини та біопалив.

         При аналізі еволюції теорії державного управління розвитком біосировини та біопалив, відповідності його методів законам ринкової економіки, дослідженні можливих змін аграрної політики держави у сфері виробництва біопалив із біосировини, зокрема для залучення до цього сектору економіки сільськогосподарських підприємств і селянських господарств застосовувався історико-економічний метод. Для розширення аргументованої бази теоретичних припущень щодо розвитку українського сектору виробництва біопалив, спрямованих на адаптацію його до нових умов, використовувались соціологічні опитування. У процесі підготовки монографії, написанні наукових статей і проведення дослідницьких робіт у сфері технологічних, соціально-економічних явищ і процесів, використовувались такі загальнонаукові та спеціальні методи: соціометричний, графічний, абстрактно-логічний та експертно-оцінювальні розрахунки, опитування та бесіди.

          Інформаційною базою дослідження були статистико-економічні матеріали Держкомстату України, Міністерства економіки, Міністерства аграрної політики України, а також науково-дослідних установ, разових обстежень ряду підприємств і регіонів з вирощування культур для виробництва біосировини, інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, довідкова, монографічна література вітчизняних і зарубіжних авторів.   

       Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні теоретичних і методологічних основ формування та становлення ринків біосировини і біопалив й ефективного їх розвитку в перспективі.

        Новизна наукових результатів і положень, які виносяться на захист, полягає в наступному:

вперше:                                                                                   

– визначено теоретико-методологічну сутність ринку біопалив, яка полягає в тому, що формується новий сектор економіки виробництва біопалив на базі біосировини, який ефективно розвиватиметься на інноваційно-інвестиційній основі, обґрунтовано і реалізовано на практиці організаційно-технологічний та економічний механізм з урахування особливостей аграрної реформи, в контексті створення умов для оптимізації організаційно-правової структури кооперації та інтеграції виробників біосировини і біопалив, формування інститутів аграрного ринку і конкурентного середовища;

 – обґрунтовано основні напрями і перспективи виробництва біоетанолу й біодизельного палива та наявні  в Україні відповідні сировинні ресурси для цих видів біопалива;

  – запропоновано організаційно-технологічну та економічну модель ефективного розвитку нового сегмента економіки та організації ринку біосировини і біопалива. Вона враховує інтереси селян, як власників земельних паїв, сільських територій для розвитку інфраструктури, а також держави. Модель районного рівня  передбачає інтеграцію або кооперацію виробників сільськогосподарської енергонасиченої продукції, заводу з переробки біосировини та продавців виробленого біопалива споживачам, що забезпечить раціональний розподіл створеної доданої вартості на всіх етапах перетворення її в доходи суб’єктів ринкових відносин: виробники сировини, її переробники, торгівля біопаливом; дістали подальший розвиток і науково-практичне удосконалення:

 – визначено основні проблеми, які стримують розвиток в Україні альтернативних джерел енергії та внесено пропозиції щодо їхнього вирішення. Зокрема, розроблено ряд законопроектів, з яких деякі вже прийнято, які стимулюватимуть за допомогою державних важелів виробництво біосировини, її переробку й одержання  біопалив, реалізацію їх на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою  використання кінцевими споживачами;

   – здійснено науково-експериментальний розрахунок реальних можливостей сільського господарства забезпечити продовольчу і енергетичну безпеку країни;

удосконалено:

          – основні ідеї необхідності пошуку альтернативних джерел енергоресурсів у сучасних умовах зміни клімату та вичерпання світових запасів органічного палива;

–   наукові дослідження і практичні рішення щодо фундаментальних основ реалізації основної проблеми на сучасному етапі суспільного розвитку

 –  можливості та доцільність використання відновлювальних джерел енергії;

– критерії оцінки виробництва біопалива із сільськогосподарських культур на основі балансу енергії, який базується на витратах енергії для вирощування біосировини та її переробки на біопаливо;

– нормативно-правові аспекти розвитку та використання біосировини для виробництва біопалив, а також визначення їхньої ролі в енергозабезпеченні країни власними ресурсами;

дістали подальшого розвитку:

   – наукові  дослідження та практичні рішення переходу в забезпеченні суспільних потреб нашої країни в енергоресурсах  за рахунок відновлювальних джерел, як альтернативи сучасним вуглеводням;

    –  методологічні розробки поліпшення розвитку сільських територій та підвищення прибутковості сільського господарства за рахунок  розвитку ринку біосировини і біопалива;

    – технологічні, економічні та організаційні дослідження наявності  в Україні сприятливих природних умов одержання біомаси для виробництва етанолу.

          Практичне значення одержаних результатів. Одержані автором результати дослідження проблем ринку енергоресурсів спрямовані на удосконалення й ефективне виробництво біосировини та біопалива, окреслюють шляхи його перспективного розвитку на інноваційно-інвестиційній основі, з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників.

          Здобувач є автором прийнятого 18 червня 2007 р. Закону України “Про розвиток виробництва та споживання біологічних видів палив” (реєстраційний № 3158).

Науково-практичні розробки автора використано при підготовці законопроектів для розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України, Комітетів Верховної Ради України  та прийнято як зміни  і доповнення до Законів України, а саме: за поданням автора Верховною Радою України внесено зміни: “Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва бензинів моторних сумішевих”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”,  “Про підприємництво”, “Про Єдиний митний тариф”, “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”, “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Здобувач є автором винаходів, а саме: “Високооктанова кисневмісна добавка до бензинів”, (патент на винахід № 29365, зареєстрований 15.05. 2003 р. Державним департаментом  інтелектуальної власності);  “Спосіб одержання спиртовмісної рідини” (Патент №23578 на корисну модель Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 25.05.2007 р.);  “Спосіб одержання спиртовмісної  рідини” (Патент № 82624 на винахід зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на винаходи 25.04.2008 р.).

 Результати дослідження, висновки та рекомендації, що містяться в монографії, знайшли застосування у практичній діяльності Верховної Ради України (довідка від 30.09.2008, №05/3-36), підрозділами Міністерства економіки України (довідка від 29.10.2008 № 2/205-08); Міністерства аграрної політики України (довідка від 29.10.2008 №37-11-16/18241); Державного комітету України з державного матеріального резерву (довідка від 07.11.2008 №01/5381); Головного управління агропромислового розвитку  Вінницької облдержадміністрації (довідка від 04.11.2008 №8-3-46/2025); Вінницького державного аграрного університету (довідка від 22.10.2008 №01-1348).

          Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться автором на захист, одержані ним самостійно. Публікації у фахових виданнях переважно одноосібні й наведені у списку публікацій. До наукових результатів віднесені тільки ті положення та ідеї, які одержані автором особисто.

       Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях, конгресах, семінарах, серед яких найважливішими були: Перша міжнародна конференція “Біопаливо-2007: перспективи аграрного сектора України” (6–7 грудня 2007 р., м. Київ); Всеукраїнська науково-практична конференція “Розвиток виробництва та споживання біологічних палив в Україні” (24 квітня 2007 р., м. Київ, Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин); Міжнародна промислова конференція “Біопаливо. Україна – 2008” (1–4 квітня 2008 р., м. Київ); конференція “Акцизний збір в Україні: шлях реформування та удосконалення” (28 травня 2008 р., м. Київ, Верховна Рада України).

Публікації. Основні результати досліджень автора за темою дисертації викладено у 6 монографіях, 42 наукових працях загальним обсягом 71,72 друк. арк., у тому числі 22 наукові праці обсягом 8,85 друк. арк. у фахових виданнях.

          Обсяг і структура роботи. Дисертація у вигляді монографії викладена на 461 сторінці, складається із вступу, 5 розділів, списку використаних джерел, який містить 191 назву. У тексті розміщено 101 таблицю, 42 рисунки і 7 малюнків.