МЕХАНІЗМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано сутність і стан питання, що вирішується, актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв’язок з науковими програмами; визначено мету, основні завдання дослідження, наукову новизну, встановлено об’єкт, предмет і методи дослідження, практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – „Теоретичні засади державної інвестиційної політики” – розглянуто сутність інвестицій як об’єкта державної інвестиційної політики в ринкових умовах, визначено державу як основного суб'єкта інвестиційного процесу в національній економіці, обґрунтовано механізми здійснення державної інвестиційної політики.

Дослідження показало, що більшість закордонних фахівців у визначені змісту інвестицій у державній інвестиційній політиці наголошують на такому: забезпечення приросту функціонуючого капіталу; створення умов для одержання додаткового доходу; створення передумов для очікуваного розширення споживання у майбутньому шляхом відмови від частини поточного споживання. Обґрунтовуються у науковій літературі також такі функції інвестицій у виробничій сфері: формування факторів-ресурсів для виробничої стадії відтворення; реструктуризація основних інститутів сучасного відтворення; утворення нової комплексної структури капіталу у виробничій стадії; структурна перебудова економічних систем; ресурсне забезпечення переведення економічних систем на інноваційний шлях розвитку; функції, пов'язані з вирішенням проблем зайнятості, розвитком соціальної сфери й інших ефектів інвестування; регулювання пріоритетних напрямів розвитку економіки.

Встановлено, що в теорії державного управління принциповою ознакою класифікації інвестицій як об’єкта державної інвестиційної політики є виділення реальних та фінансових інвестицій. Реальні інвестиції – це довготермінові вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні (виробничі основні та оборотні засоби, будівлі, споруди, обладнання, приріст товарно-матеріальних запасів), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, права користування природними ресурсами, ноу-хау, технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Це вкладення державного чи приватного капіталів у будь-яку галузь економіки чи у підприємство, в результаті якого створюється новий капітал або проходить процес приросту наявного капіталу. Інвестиції, спрямовані на відтворення основних засобів і приріст матеріально-технічних запасів, тобто прямі реальні інвестиції, прийнято ототожнювати з капітальними вкладеннями.

На підставі аналізу підходів різних наукових шкіл запропоновано визначення інвестицій як об’єкта державної інвестиційної політики в ринкових умовах трактувати із економічної та фінансової точок зору. Так, за фінансовим визначенням, інвестиції – це система економічних та інших відносин з приводу кругообігу капіталу, який авансований у вигляді грошових, майнових, інноваційних та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання вигід від забезпечення процесу розширеного відтворення. За економічним визначенням, інвестиції – це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного і капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу в національній економіці.

Встановлено, що інвестиційний ринок є середовищем, що має комплексну структуру та визначену кон'юнктуру, в якому взаємодіють інвестори, виробники та власники інвестиційних товарів, фінансові посередники та органи державної влади та управління. У структуру інвестиційного ринку включено: інвесторів, державні органи управління інвестиціями, ринок фінансових активів, ринок реальних активів, ринок фінансових посередників, власників інвестиційних товарів та виробників.