РОЗВИТОК ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні відбувається реформування пенсійної системи, в якій за роки незалежності накопичилася низка проблем, пов’язаних, насамперед, із економічною та демографічною ситуацією в державі. Пенсійна система стала фінансово нестабільною й вона не забезпечувала належні розміри пенсій більшості громадян і, водночас, створювала умови для пільгового пенсійного забезпечення значної частини населення. Тому саме фінансова нестабільність виявилася одним із головних чинників, що спонукали державу розпочати поступовий перехід від солідарної до трирівневої пенсійної системи, яка ґрунтуватиметься на принципах страхування та особистої відповідальності громадян за матеріальне забезпечення своєї старості.

Реформаційні заходи не вирішують усіх проблем, серед яких важливе місце посідає пенсійне страхування сільського населення, яке нині є однією з найменш захищених верств суспільства. Низька заробітна плата, високий рівень безробіття та складна демографічна ситуація в сільській місцевості негативно впливають не лише на сучасний стан пенсійного страхування сільського населення, а й на майбутні пенсії працівників, зайнятих в аграрній сфері виробництва. Погіршує становище той факт, що велика частина сільського населення, яке працює в особистих селянських господарствах, зовсім не сплачує внески до Пенсійного фонду України, чим не тільки зменшує надходження коштів для виплати пенсій нинішнім пенсіонерам, а й втрачає право на пенсію в майбутньому. Таким чином, у сільській місцевості існує значний дефіцит фінансових ресурсів для виплати пенсій, який покривається з інших джерел фінансування, зокрема Державного бюджету України. Такий стан не дає змоги створити фінансово стабільну пенсійну систему, яка б забезпечила достатній рівень матеріального добробуту працівникам аграрної сфери виробництва у старості.

Дослідженню різних аспектів пенсійної системи України присвячено праці відомих вітчизняних та іноземних вчених-економістів: Н.П. Борецької, М. Вінера, В.І. Грушка, Б.О. Зайчука, В.Б. Івашкевича, Є.І. Каплана, В.А. Колбуна, М.В. Лазебної, Е.М. Лібанової, М. Мак Таггарта, Б.О. Надточія, Р.В. Пічкурова, В.Д. Роїка, С.В. Сіденка, В.П. Яценка та інших. Разом з тим окремі питання стосовно пенсійного страхування сільських жителів, впливу соціально-економічних процесів у сільській місцевості на формування Пенсійного фонду залишаються недостатньо вивченими. Тому потребують подальшого дослідження проблеми пенсійного страхування сільського населення, зайнятого в аграрній сфері виробництва, впливу на нього соціально-економічного та демографічного стану в сільській місцевості.

Актуальність теми та наявність значної кількості теоретичних і практичних проблем, що стосуються пенсійного страхування сільського населення, зайнятого в аграрній сфері виробництва, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету, основні завдання, об’єкт, предмет і структурну побудову.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт Уманського державного аграрного університету „Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально орієнтованих ринкових відносин в АПК” (номер державної реєстрації №010U004493).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і практичних засад пенсійного страхування сільського населення, зайнятого в аграрній сфері виробництва.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань дослідження:

-         визначити суть та основні теоретичні засади пенсійного страхування як однієї з найважливіших форм соціального захисту населення;

-         узагальнити зарубіжний досвід організації пенсійного страхування та визначити основні етапи розвитку системи пенсійного страхування;

-         оцінити стан пенсійного страхування сільського населення, зайнятого в аграрній сфері виробництва, та визначити основні тенденції його розвитку, проблеми та напрями їх вирішення;

-         виявити вплив соціально-економічних процесів у сільській місцевості на формування бюджету Пенсійного фонду;

-         розробити пропозиції щодо удосконалення фінансування пенсійного страхування сільського населення аграрної сфери виробництва;

-         розробити пропозиції з оптимізації недержавного пенсійного страхування для сільського населення, зайнятого в аграрній сфері виробництва.

Об’єктом дослідження є пенсійне страхування сільського населення, зайнятого в аграрній сфері виробництва.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні засади пенсійного страхування сільського населення, зайнятого в аграрній сфері виробництва.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень слугували діалектичні методи пізнання економічних процесів, теоретичні положення сучасної економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування та використання коштів Пенсійним фондом, законодавчі й нормативно-правові акти.

У процесі дослідження використовувалися наступні методи: аналізу і синтезу – для деталізації об’єкта дослідження; абстрактно-логічний – при узагальненні теоретико-методологічних підходів стосовно визначення понять „пенсійне страхування”, „пенсійне забезпечення”; історичного досвіду – при здійсненні ретроспективного аналізу розвитку систем пенсійного страхування у світі та особливостей їх формування; статистико-економічний – при аналізі стану фінансування пенсійного страхування сільського населення та економічних і демографічних процесів, які справляють на нього найбільший вплив; порівняння – для зіставлення фактичних даних за окремі періоди і роки; середніх і відносних величин – для визначення стану пенсійного страхування сільського населення; демографічного прогнозування – при визначенні перспективної чисельності населення; балансовий та імітаційного моделювання – при побудові імітаційної моделі надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду та видатків з нього; графічний метод – для наочного відображення зміни у часі показників досліджуваного аспекту проблеми; розрахунково-конструктивний – при визначенні показників на перспективу.