РОЗВИТОК МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ЧИННИК ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ У ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток місцевого самоврядування залежить від форм суспільної свідомості й відображає одну з основних людських ідей - соціальну справедливість. Ця проблема стає найважливішою у розбудові сучасної української державності. Наукове дослідження її у взаємозв'язку з такими категоріями, як влада, право, свобода, мораль, управління дає можливість глибше осмислити сутність і напрями соціально-економічних і політичних реформ в Україні.

Нині активізується процес формування громадянського суспільства, що значно загострює проблему в контексті становлення місцевого самоврядування як чинника волевиявлення та самоорганізації населення, запровадження і зміцнення загальнолюдських, демократичних цінностей. Це дає підстави науковцям для проведення нових досліджень із метою пошуку шляхів демократизації державного управління і систем волевиявлення та самоорганізації населення.

Для України ці питання дуже актуальні, оскільки нова доба характеризується поширенням інформаційних технологій, мережевими структурними стосунками та глобалізацією і призводить до появи нових суб'єктів місцевого самоврядування, зміни їх змісту, акцентуючи увагу на  процесах волевиявлення та самоорганізації населення. Тому і теоретики новітніх перетворень, і практики мають обґрунтувати нові шляхи подальшого розвитку місцевого самоврядування. Аналіз різних аспектів функціонування процесу волевиявлення та самоорганізації населення має стати головним серед наукових досліджень, оскільки навіть утворені за всіма демократичними правилами інститути та процедури місцевого самоврядування повинні не лише працювати в одній площині, в одному просторі та часі, а плідно співпрацювати та взаємодіяти.

На сучасному етапі актуалізувалася потреба ґрунтовного дослідження розвитку місцевого самоврядування як чинника волевиявлення та самоорганізації населення у громадянському суспільстві на науковому рівні. В цьому аспекті, дослідження місця та ролі самоврядних процесів у становленні демократії в суспільстві набуває першочергового значення для державно-організаційних процесів і сучасної української практики. Саме розвиток місцевого самоврядування як чинника волевиявлення та самоорганізація населення залишаються предметом і зростаючого інтересу вчених, політиків, громадян.

Питання розвитку місцевого самоврядування висвітлено у працях Б. Андресюка, А. Базіра, П. Біленчука, В. Борденюка, В. Григорішена, І. Грицяка, В. Демиденка, Я. Жовнірчика, А. Зайця, Б. Калиновського, В. Кампа, М. Киреченка, А. Кінаха, В. Князєва, О. Лазора, В. Лактіонова, П. Любченка, Р. Плюща, О. Прієшкіної, В. Прусецького, М. Пухтинського, Б. Руснака, А. Ткачука, Я. Павленко та ін.

Діяльність окремих інститутів демократії у місцевому самоврядуванні досліджували М. Баймуратов, А. Гошко, М. Іщенко, А. Пономарьов, О. Прієшкіна, В. Федоренко та ін. Місцеве самоврядування та особливості його становлення в сучасній Україні досліджували А. Ант, І. Бистряков, А. Борщ, О. Веклич,  В. Волощук, О. Головченко, Б. Данилишин, В. Граб, Б. Калиновський, В. Кампо, В. Князєв, А. Колодій, М. Корнієнко, С. Косик, В. Кравченко, В. Куйбіда, Ю. Куц, О. Лазор, М. Пухтинський, П. Радченко та ін. Феномен місцевої територіальної громади як політичного інституту та джерела місцевої демократії вивчали Ю. Наврузов, С. Саханенко, В. Сидоренко та ін. Питання теорії та практики державного управління і місцевого самоврядування на рівні регіонів розглянуто у працях П. Гамана, О. Дація, І. Драгана, М. Корецького та ін.

Проте, незважаючи на широке коло наукових досліджень з проблем розвитку місцевого самоврядування, питання наукового обґрунтування розвитку місцевого самоврядування як чинника волевиявлення та самоорганізації населення у громадянському суспільстві залишається відкритим. Потребують подальшого вивчення вплив глобалізаційних процесів, становлення організаційних форм в системі місцевого самоврядування, утвердження інституту територіальної громади як політичного суб'єкта, подальше вдосконалення волевиявлення та самоорганізації населення в нових умовах глобального світу та багато інших аспектів адміністративно-управлінського життя. На пошук самоврядного процесу на рівні місцевого самоврядування сучасного стану українського суспільства спрямоване дане дисертаційне дослідження

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького "Механізми державного управління та місцевого самоврядування" (номер державної реєстрації 0108U008273). У її межах автор проаналізував розвиток місцевого самоврядування як чинник волевиявлення та самоорганізації населення у громадянському суспільстві та запропонував шляхи прискорення реформи місцевого самоврядування в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо розвитку місцевого самоврядування як чинника волевиявлення та самоорганізації населення у громадянському суспільстві.

Відповідно до мети постають такі завдання полягають у наступному:

- провести аналіз концептуальних підходів до місцевого самоврядування як чинника волевиявлення та самоорганізації населення;

- науково обґрунтувати систему інститутів волевиявлення і органів самоорганізації населення та їх функцій у громадянському суспільстві;

- науково обґрунтувати шляхи реформи адміністративно-територіального устрою у процесі розвитку місцевого самоврядування в Україні;

- розкрити принципи діяльності органів самоорганізації населення у громадянському суспільстві;

- охарактеризувати сучасний етап розвитку місцевого самоврядування в Україні та визначити напрями підвищення рівня участі органів самоорганізації населення щодо прийняття управлінських рішень;

- визначити демократичні пріоритети взаємовідносин і взаємодії органів місцевого самоврядування і державного управління у процесі становлення громадянського суспільства в Україні.

Об'єктом дослідження є місцеве самоврядування як чинник волевиявлення та самоорганізації населення у громадянському суспільстві.

Предмет дослідження - розвиток місцевого самоврядування як чинник волевиявлення та самоорганізації населення в умовах становлення громадянського суспільства в Україні.

Гіпотеза дослідження полягає в науковому припущенні, що тенденції і закономірності розвитку місцевого самоврядування у розвинутих країнах Європи і світу спонукають до формування: нової системи волевиявлення і самоорганізації населення, адекватної сутності сучасного стану громадянського суспільства в Україні; відповідної науково-теоретичної бази і нової парадигми становлення в Україні системи місцевого самоврядування, яка гарантувала б високий рівень функціонування інститутів і форм волевиявлення та самоорганізації населення. У своїй сукупності дані параметри, їх якісне поліпшення складають собою визначальний суспільно-політичний вектор та інтегруючий критерій оптимізації місцевого самоврядування і демократичних форм волевиявлення і самоорганізації населення.

Методи дослідження. Методологічною основою є загальнонаукові і спеціальні наукові методи: діалектичний, формально-логічний, історико-правовий, компаративний, формально-юридичний, функціонального аналізу та метод абстрагування. Вони уможливили отримання найповнішої інформації про досліджуване явище для обґрунтування нових теоретичних положень і висновків, рекомендацій у сфері вдосконалення практики місцевого самоврядування. Використання цих методів пізнання дає змогу розглянути теоретичні підходи щодо процесу реалізації задекларованих основ місцевого самоврядування. У сучасних умовах також особливого значення набуває конкретно-соціологічний метод дослідження державно-правових проблем. За його допомогою з'ясовано ступінь ефективності функціонування інститутів місцевого самоврядування, правового регулювання, стан законності та правопорядку.

Інформаційною базою дослідження слугували Конституція України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про органи самоорганізації населення", Закон України "Про державну службу України", інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативно-правові документи, аналітичні й статистичні матеріали органів державного управління та місцевого самоврядування, що регулюють вирішення питань, які досліджуються в дисертаційній роботі, звітні дані органів місцевого самоврядування, а також збірники матеріалів наукових конференцій і науково-практичних семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у:

вперше запропоновано ефективні напрями реформування інститутів громадянського суспільства з урахуванням положень Конституції України, державної регіональної політики, національного і міжнародного досвіду становлення і організації місцевого самоврядування на основі нового концептуального підходу використання теорії активних систем волевиявлення і самоорганізації населення, таких як: законодавче забезпечення рівності форм власності, матеріально-фінансова підтримка самоорганізованих форм діяльності населення; визнання рівності всіх органів і інститутів волевиявлення і самоорганізації населення;

удосконалено:

-        систему інститутів волевиявлення населення на місцевому рівні шляхом наукового забезпечення її через референдуми, збори громадян, територіальні громади, форми і інститутів самоорганізації населення; об'єднання громадян, спілки, асоціації, групи тиску у структурах місцевого самоврядування, що забезпечується такими функціями, як: соціалізація, залучення громадян до участі в органах самоорганізації, артикуляція і презентація їхніх інтересів, трансформування інтересів, розроблення норм і законів, контроль за їх дотриманням;

-        систему місцевого самоврядування в Україні на основі аналізу англосаксонської, континентальної, іберійської і радянської моделей розвитку в європейських та інших країнах світу через реалізацію таких шляхів реформи адміністративно-територіального устрою: досягнення оптимального поєднання централізації та децентралізації державного управління; делегування і передання максимально можливого обсягу функцій управління на якомога нижчий рівень місцевого самоврядування;

-        принципи діяльності органів самоорганізації населення на основі синтезу таких компонентів: теоретичного (закони, закономірності, принципи, категорії), функціонального (функції, завдання, форми, методи, механізми), ресурсного (інституціональне, політичне, кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення), оціночного (критерії, моніторинг, оцінка, коригування дій), зокрема такі як: народовладдя, відкритість для громадян, координація, субсидіарність, збалансування державних, регіональних і місцевих інтересів, колегіальність, багатофункціональність, диференціація та універсалізація, державна підтримка управління територіальними громадами;

набули подальшого розвитку: 

-        напрями підвищення рівня участі органів самоорганізації населення щодо прийняття управлінських рішень у реформуванні системи територіального управління, зокрема: орієнтування органів самоорганізації населення на надання соціальної допомоги і соціальних послуг населенню; поширення співробітництва з громадськими організаціями та їх об'єднаннями, органами державного управління та місцевого самоврядування;

-        демократичні пріоритети взаємовідносин і взаємодії органів місцевого самоврядування та державного управління шляхом передання функцій і повноважень від держави до повноважень органів місцевого самоврядування, під якими слід розуміти зміцнення конституційно-правового статусу та надання в межах чинного законодавства прав матеріально-фінансової самостійності районних обласних рад, що відрізняють ці ради від рад базового рівня та визначають специфіку процесу реалізації їх повноважень.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо розвитку місцевого самоврядування використані Черкаською обласною державною адміністрацією при реалізації Плану соціально-економічного, культурного та гуманітарного розвитку Черкаської області в 2007-2009 рр. (довідка № 1364/01-7 від 24.11.2009 р.); Кам'янською міською радою Черкаської області, що сприяло підвищенню ефективності діяльності органів волевиявлення та самоорганізації населення (довідка № 1426/02-12 від 25.11.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького при викладанні дисциплін "Державне управління і місцеве самоврядування", "Правове забезпечення державного управління і місцевого самоврядування", "Політологічні аспекти державного управління і місцевого самоврядування", "Політичний менеджмент" (довідка № 2/03 від 13.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій дисертант особисто розробив наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо розвитку місцевого самоврядування як чинника волевиявлення та самоорганізації населення у громадянському суспільстві. Внесок автора в колективно опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації доповідались, обговорювались та отримали позитивну оцінку на таких всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: "Вісімнадцята наукова сесія осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Черкасах" (м. Черкаси, 2008 р.), "Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків" (м. Черкаси, 2008 р.), "Викладач і студент суб'єкт-суб'єктивні відносини" (м. Черкаси, 2008 р.), "Філософія фінансової  цивілізації: людина у світі грошей" (м. Львів, 2009 р.), "Інституційна природа ринкових трансформацій" (м. Чернівці, 2009 р.), "Підготовка державних службовців у контексті адаптації до європейських стандартів" (м. Черкаси, 2009).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 14 публікаціях, загальним обсягом 4,5 друк. арк., з них 5 - у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 256 сторінок, у тому числі основний текст - 221 сторінок. Робота містить 6 додатків - 12 сторінок. Список використаних джерел з 225 найменувань викладено на 22 сторінках.