ВИКОРИСТАННЯ КОНСТРУКТИВНОГО РЕСУРСУ КОНФЛІКТУ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, які відбуваються в нашій державі протягом останніх десятиліть, висувають на перший план необхідність наукового вивчення та практичного використання в усіх сферах суспільного життя проблематики, пов’язаної з технологією запобігання та розв’язання конфліктів.

Тематика соціального конфлікту має давні традиції, започатковані в роботах Аристотеля, Т. Гоббса, Н. Макіавеллі, Д. Віко, А. Токвіля, К. Маркса,   М. Вебера, Г. Зіммеля та інших класиків науки про людину і суспільство. Наукову думку другої половини ХХ століття збагатила конфліктологічна парадигма суспільного розвитку, до розробки якої долучилися Дж. Бертон,          К. Боулдинг, Р. Дарендорф, Л. Козер, Л. Крісберг, Дж. Рекс. Загалом, проблема природи конфлікту є міждисциплінарною. Можна виділити ряд напрямів дослідження конфлікту: визначення сутності конфлікту і його основних ознак, розгляд причин і динаміки виникнення конфліктів, типологія конфліктів тощо. Дослідженню цих проблем присвятили свої праці А. Анцупов, Н. Гришина,        А. Ішмуратов, Г. Ложкін, О. Малишев, Н. Пов’якель, Б. Хасан, Л. Цой,                 А. Шипілов, К. Тімофєєв, а також М. Дойч, Л. Козер, Дж. Г. Скотт, Р. Фішер,      У. Юрі та ін.

Проблеми управління конфліктами, стратегії поведінки під час перебігу конфліктів, шляхи їх конструктивного розв’язання досліджували А. Гірник,        Н. Вишнякова, Д. Дена, С. Ємельянов, Х. Корнеліус, У. Мастенбрук,                    Є. Мелібруда, М. Мескон, Б. Уізерс, Ш. Фейр, В. Шейнов та ін.

У сфері державного управління проблематиці конфліктів присвячені дослідження: Н. Довгань визначено теоретичні засади розгляду конфліктів у сфері державного управління; В. Тимофієвим досліджено професійну компетентність кадрів державної служби; Н. Федчун проведено науково-практичний аналіз безконфліктної взаємодії органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; Т. Сенюшкіною запропоновано інноваційну модель конфліктологічного менеджменту у сфері регулювання міжетнічних відносин;   Л. Беззубко розроблено комплекс державних механізмів управлінням конфліктами в трудових колективах. Ряд аспектів конфліктної взаємодії в управлінській діяльності державних службовців розглянуто в працях                    Д. Дзвінчука, Ю. Кальниша, Т. Мотренка, Н. Нижник, М. Пірен, А. Пойченка,    С. Серьогіна, С. Хаджирадєвої, С. Яроміч та інших. При цьому особливість, якою характеризуються підходи вітчизняних учених, полягає в тому, що соціальний конфлікт визнається динамічним типом соціальних відносин, пов’язаних з потенційно можливим або реальним зіткненням суб’єктів на ґрунті тих чи інших переваг, інтересів або ресурсів.

Незважаючи на значну кількість виданих останнім часом публікацій з даної проблеми, слід відзначити, що роботам з дослідження конфліктів у системі державної служби притаманна деяка фрагментарність підходів, розмаїття у виборі теоретичних засад, слабка емпірична база, термінологічні розбіжності, зокрема у визначенні типології конфліктів у сфері державного управління; слабка розробленість технології управління конфліктами в діяльності державних службовців; недостатня увага до конфліктологічної тематики у програмах професійного навчання державних службовців; відсутність практичних методик розв’язання конфліктів з урахуванням особистісних та ситуативних передумов. Актуальність даного дослідження визначають, з одного боку, недостатня розробленість проблеми управління конфліктами у сфері державної служби, а з іншого – необхідність цілеспрямованої підготовки державних службовців до розв’язання конфліктних ситуацій, які постійно виникають у їх професійній діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукових досліджень кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темою науково-дослідної роботи «Кадрова політика у сфері державної служби в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів» (державний реєстраційний № 0109U000469), де автором обґрунтовано та розроблено теоретико-методологічні підходи щодо застосування конфліктологічної парадигми при формуванні концептуальних засад кадрової політики органів публічної влади.

Проблематика дисертаційного дослідження відповідає Цілям розвитку тисячоліття ООН (2000 рік), завданням Державної цільової програми № 321 «Програма розвитку державної служби на 2005 – 2010 роки» (Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 року № 746), Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на 2011 – 2015 роки.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних основ використання конструктивного ресурсу конфлікту в системі державної служби України. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

-                     уточнити, ґрунтуючись на результатах аналізу зарубіжних і вітчизняних наукових джерел,  сутність термінів «конфлікт в системі державної служби», «конфліктність», «джерело конфлікту», «конструктивний ресурс конфлікту», «конфліктна поведінка», «конфліктологічна компетентність державного службовця»;

-                     визначити основні форми та рівні конфліктів, конфліктні поля суперечностей у системі державної  служби;

-                     виявити причини, фактори, специфічні прояви та наслідки наявних конфліктів у системі державної  служби в Україні, здійснити їх класифікацію та визначити конструктивний ресурс;

-                     встановити особливості врегулювання конфлікту інтересів у системі державної служби України;

-                     розробити методи попередження та конструктивного вирішення конфліктів в системі державної служби; визначити шляхи формування конфліктологічної компетентності державних службовців у системі професійного навчання.

Об’єкт дослідження – соціальні та державно-управлінські відносини в системі державної служби України.

Предмет дослідження – використання конструктивного ресурсу конфліктів в системі державної служби України.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що використання конструктивного ресурсу конфліктів у системі державної служби сприятиме удосконаленню методів попередження та конструктивного вирішення конфліктів в системі державної  служби України.

Методи дослідження. Реалізація мети та завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, насамперед: методів ідентифікації, екстраполяції – під час вивчення можливостей і доцільності імплементації методологічних засад конфліктологічної парадигми щодо системи державної служби України; методів порівняльного аналізу – з метою характеристики рівня конфліктологічної компетентності державних службовців; системно-аналітичного методу – під час визначення сутнісних характеристик ключових понять дослідження; методу функціонального аналізу – для дослідження конструктивного ресурсу конфлікту; морфологічного – для опису форм і проявів конфліктів у системі державної служби; феноменологічного – для дослідження особистісних конфліктів державних службовців; емпіричних методів (спостереження, опитування, експертне оцінювання, статистичний і контент-аналіз, моделювання тощо) – на різних етапах проведення дослідження при опрацюванні емпіричної й аналітичної інформації.

Теоретико-методологічною основою дисертації стали фундаментальні положення теорії державного управління, базові концепції українських і зарубіжних науковців і практиків щодо соціальних конфліктів.

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція та закони України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; джерельною – аналітичні матеріали та звіти органів державного управління, інші інформаційно-аналітичні матеріали, звіти міжнародних організацій, статистичні дані Головного управління державної служби України, Державного комітету статистики України.  

Наукова новизна здобутих результатів. Наукові положення, які найбільшою мірою розкривають новизну дослідження, полягають у тому, що:

уперше:

-                    обґрунтовано конфліктні поля суперечностей у системі державної служби, виявлені особливості їх взаємодії;

-                    розкрито сутність конструктивного ресурсу конфлікту в системі державної служби;

-                    запропоновані шляхи формування конфліктологічної компетентності державних службовців у системі професійного навчання;

удосконалено:

-                     типологію конфліктів у системі державної служби;

-                     методику навчання державних службовців практичним умінням запобігати й конструктивно вирішувати конфлікти в професійній діяльності;

дістали подальшого розвитку:

-                     понятійний апарат теорії державного управління, зокрема, уточнено сутність термінів «конфлікт в системі державної служби», «конфліктність», «джерело конфлікту», «конструктивний ресурс конфлікту», «конфліктна поведінка», «конфліктологічна компетентність державного службовця»;

-                     підходи щодо визначення специфічних проявів і наслідків поширення конфліктів у системі державної служби, інституціональні та особистісні засади попередження конфліктів в органах публічної влади.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні теоретичні положення та висновки дисертації доведено до рівня конкретних пропозицій, які сприятимуть запобіганню та конструктивному вирішенню конфліктів у системі державної служби та можуть бути використані: для вирішення теоретичних і практичних проблем, зокрема в діяльності органів державного управління при здійсненні аналізу рівня конфліктності та реалізації антиконфліктних заходів, а також ухваленні управлінських рішень; у правотворчій діяльності для вдосконалення та подальшої розробки нормативно-правових актів, спрямованих на зниження конфліктної напруги при взаємодії органів державної влади; як методологічна основа оцінювання рівня конфліктологічної компетентності державних службовців; у науково-дослідній діяльності для подальшого узагальнення, аналізу, обґрунтування та розв’язання наукових і практичних проблем державного управління у сфері запобігання та конструктивного вирішення соціальних конфліктів, зокрема під час підготовки підручників, навчальних і методичних посібників, розробки навчальних планів і лекційних матеріалів, програм професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з питань професійної етики, організації управлінської діяльності тощо.

Упровадження результатів дисертаційного дослідження в практику діяльності органів державного управління підтверджено відповідними довідками: Головного Управління державної служби України (довідка № 2095/03-10 від 26.03.2010 р.), Управління державної служби Головного управління державної служби України в Дніпропетровській області (довідка № 153/10-6 від 19.03.2010 р.); в навчальному процесі при підготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування: у Школі вищого корпусу державної служби (довідка № 19/0/96-10 від 19.03.2010 р.), Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка № 01/13/233 від 19.03.2010 р.), Інституті підвищення кваліфікації кадрів Академії муніципального управління (довідка № 9-3/1-15 від 16.03.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею автора. Основні ідеї та розробки, здійснені в рамках дисертаційного дослідження, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, практичне значення та одержані результати, отримані автором особисто.

У дисертації не були використані ідеї та розробки, що належать співавторам, разом з якими було укладено «Посібник для державного службовця з питань запобігання корупційних діянь» та «Методичні рекомендації щодо застосування норм Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». До цих видань увійшли авторські розробки щодо сутності корупції як соціально-політичного явища, в основі якого лежить конфлікт інтересів у державній службі.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї й положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: «Державна регіональна політика та місцеве самоврядування» (Київ, 2000 р.), «Нові методи ефективного управління роботою органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні» (Дніпропетровськ, 2001 р.), «Державна служба України: проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2007 р.), «Розвиток спроможності державної служби у сфері європейської інтеграції» (Полтава, 2008 р.), «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2008 р.), «Теорія та практика державної служби» (Дніпропетровськ, 2009 р.), Всеукраїнських громадських слуханнях з питань політико-правового забезпечення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (Одеса, 2009 р.).

Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 13 наукових публікаціях, із них: 5 – статті у наукових фахових виданнях, 5 – тези доповідей на науково-практичних конференціях, 1 стаття в іншому науковому виданні, 2 навчально-методичних посібника.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 228 сторінок, з них 178 сторінок основного тексту. Дисертація містить 7 рисунків, 8 таблиць, 7 додатків. Список використаних літературних джерел складається з 297 найменувань.