В умовах становлення в Україні інноваційної моделі економіки залучення результатів науково-технічної діяльності в промисловість набуває особливого значення. Важливим елементом цього процесу є активізація і розвиток інноваційного підприємництва.
Актуальність теми. Недостатність фінансових ресурсів у вітчизняних підприємств, низька інвестиційна активність, недосконале правове регулювання, брак інформації щодо інноваційних пропозицій, обмеженість попиту на науково-технічні досягнення та інертність господарювання суб’єктів інноваційного підприємництва уповільнюють його розвиток. Вагомий вплив на здійснення інноваційного підприємництва має організаційно-інфраструктурне забезпечення.
Приведення в гармонійну відповідність діяльності суб’єктів інноваційного підприємництва та організаційно-інфраструктурної підтримки зумовлює пошук і обґрунтування напрямів формування механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва через розроблення нових форм інтеграції науки і виробництва, удосконалення механізмів взаємодії між учасниками інноваційного процесу та напрямів поєднання інноваційного попиту і пропозиції.
Необхідність вирішення порушених питань та наявність нагальної потреби в теоретико-методичному обґрунтуванні заходів щодо формування та реалізації ефективного механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва обумовило вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.
Проблемам активізації інноваційного підприємництва через удосконалення його інфраструктурної підтримки присвятили свої дослідження вітчизняні і зарубіжні вчені, серед яких В.П. Александрова, І.В. Алєксєєв, Л.Л Aнтонюк, О.Б. Бутнік-Сіверський, І.Б. Галюк, Ф. Горфинкель, А. П. Гречан, П. Друкер, В.В. Зянько, Г.Д. Ковальов, І.С. Кузнєцова, О.О. Лапко, В.Г. Мединський, В.П. Мельник, Л.О. Мусіна, В.П. Соловйов, Л.І. Федулова, Г.В. Шепелев, Й. Шумпетер та ін. Однак питання формування ефективного механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва, розроблення організаційно-економічних інструментів його реалізації потребують подальших досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота виконувалась в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» відповідно до планів наукових досліджень кафедри менеджменту за темою «Управління інноваційною діяльністю промислових підприємств» (№ ДР 0107U002106). Роль автора полягає в обґрунтуванні підходів до інноваційного розвитку промислових підприємств завдяки формуванню та реалізації механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення та удосконалення теоретичних положень, методичних та науково-практичних рекомендацій щодо формування і реалізації ефективного механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:
-узагальнити теоретичні підґрунтя та з’ясувати економічну природу інноваційного підприємництва, його суб’єктів і організаційно-інфраструктурного забезпечення;
-розкрити концептуальні основи механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва;
-визначити роль інноваційних комунікацій як інструмента взаємодії суб’єктів інноваційного підприємництва і організаційно-інфраструктурного забезпечення;
-обґрунтувати вплив складових механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення на активізацію інноваційного підприємництва;
-розробити напрями формування та впровадження механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва, запропонувати практичні рекомендації щодо форми його реалізації та методичні підходи до добору суб’єктів організаційно-інфраструктурного забезпечення;
-запропонувати та обґрунтувати методичні рекомендації щодо відбору на конкурсній основі інноваційних проектів для суб’єктів організаційно-інфраструктурного забезпечення та інноваційного підприємництва.
Об’єктом дослідження є організаційно-інфраструктурне забезпечення інноваційного підприємництва в сучасних умовах господарювання.
Предметом дослідження є методичні і науково-практичні основи формування та реалізації ефективного механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва.
Методи дослідження. Теоретичну основу проведеного дослідження становили наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені дослідженню можливостей розвитку інноваційного підприємництва через організаційно-інфраструктурну підтримку.
Методичною основою дисертаційного дослідження є комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: логіки, діалектики, системного підходу, формалізації і порівняння (при визначенні понять та концептуальних основ); синтезу, системно-структурного та порівняльного аналізу, логічного моделювання, анкетування та експертних оцінок, нечіткої логіки (у процесі дослідження умов організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва); комплексного і системного підходів, структурно-логічного моделювання, декомпозиції, агрегації, графічний метод та математичної статистики (при розробленні напрямів реалізації механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва).
Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні дані соціально-економічного розвитку України, опубліковані Державним комітетом статистики України, Міністерством промислової політики України; укази Президента України; нормативні акти Кабінету Міністрів України; Закони України.
Наукова новизна результатів проведеного дослідження полягає у поглибленні існуючих, розробленні й обґрунтуванні нових теоретичних та методичних положень щодо формування та реалізації ефективного механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва, зокрема:
вперше:
-під час реалізації механізму організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва запропоновано використовувати системний підхід для формування інтеграційної взаємодії суб’єктів інноваційного підприємництва і організаційно-інфраструктурного забезпечення із застосуванням централізованого колегіального управління та здійснення зазначених процесів на основі залучення максимально можливого набору компонентів організаційно-інфраструктурної підтримки й стабілізації інноваційних комунікацій, що матиме позитивний вплив на інноваційний розвиток національного господарства завдяки активізації інноваційного підприємництва та прискоренню становлення національної інноваційної системи в цілому;
удосконалено:
-форму реалізації інноваційного партнерства через створення інтеграційної структури з центральним органом управління, що, на відміну від існуючих, спроможна надавати як інфраструктурну, так і організаційну підтримку інноваційним підприємствам, а також виконувати функції науково-виробничого комплексу як центру трансферу знань, науково-технічних і соціально-економічних інновацій, залучаючи та поєднуючи суб’єктів інноваційної сфери національної економіки;
-методичні підходи до добору суб’єктів організаційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного підприємництва для партнерських взаємовідносинз інноваційними підприємствами із врахуванням рейтингової оцінки та порівняння їх відповідності еталонним значенням існуючих потреб;
-організаційні засади формування та реалізації діяльності відділів комерціалізації технологій при вищих навчальних закладах, які доповнено функціями інвентаризації і аудита інноваційної пропозиції ВНЗ, створення бази даних науково-технічних досягнень для їх комерціалізації та супутньої підтримки технічного, економічного і юридичного характеру;
методичні рекомендації щодо реалізації конкурсного відбору інноваційних проектів, де обґрунтовано алгоритм їх комплексного оцінювання на окремих етапах проведення конкурсу та визначено основні вимоги щодо проектів. Це дозволить оптимальніше розподіляти кошти між проектами-переможцями та аналізувати потреби конкурсантів в організаційно-інфраструктурному забезпеченні. Результати проведених з урахуванням запропонованих рекомендацій конкурсів сприятимуть визначенню на національному (регіональному) рівні пріоритетів науково-технічного розвитку, які ґрунтуватимуться на фактичному співставленні попиту та пропозиції інноваційних проектів
