Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в регіоні на засадах впровадження індивідуально орієнтованих програм

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі 1 «Теоретичні засади формування і функціонування механізму державного управління зайнятістю населення» уточнено поняття «зайнятість» в контексті проблематики державного управління на основі історико-логічного аналізу ґенези та розвитку суспільства, особистості та зайнятості, виокремлено індивідуальну складову в загальному соціально-економічному явищі «зайнятість»; проаналізовано  зарубіжний досвід забезпечення зайнятості населення з метою його подальшого врахування в розробці теоретико-методичних засад удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення; визначено зміст нормативно-правових засад функціонування механізму державного управління зайнятістю населення щодо врахування індивідуальних потреб особистості.

 Проблема зайнятості населення привертає все більшу увагу дослідників різних наукових напрямів. Цей процес має дві першопричини  –  індивідуальну  і   соціальну, що вирішуються сьогодні на державному рівні. Перша пов'язана з актуалізацією потреби людини у реалізації власної безпеки, благополуччя, гарантованого доходу та впевненості у майбутньому  в умовах нестабільного середовища життєдіяльності, другу поєднують з тим, що багатство суспільства створюється виключно людською працею. Тому дослідження соціального та економічного феномену зайнятості доцільно проводити з точки зору двох підходів  до визначення її сутності – державного та індивідуального. Між тим, у науковій літературі перевага здебільшого надається дослідженню зайнятості з точки зору державного підходу.

 З метою виокремлення індивідуальної складової в загальному соціально-економічному явищі «зайнятість» було здійснено історико-логічний аналіз розвитку суспільства, особистості та зайнятості, який показав,  що сутність зайнятості, її форми та види обумовлені системою мотивів людської діяльності, її цілями, задачами, механізмами реалізації та рівнем їхньої погодженості з умовами, створеними у державі для реалізації людського потенціалу. Тому, розглядаючи зайнятість населення як об'єкт державного управління, необхідно враховувати тісний взаємозв'язок між зайнятістю та системою мотивів людської діяльності шляхом впровадження індивідуально орієнтованих програм сприяння зайнятості.

Зміни у суспільних відносинах, системі ціннісно-мотиваційних орієнтацій людини, її ролі в економіці та суспільстві знайшли відповідне відображення у  понятійно-категоріальному апараті економічної та управлінської науки. Для адекватного погляду на роль людини у виробництві та економіці з середини 80-х років ХХ ст. все частіше став використовуватися термін «трудовий потенціал». В це поняття вкладається більш широкий і глибинний зміст, ніж «робоча сила» і «трудові ресурси». Людина розглядається вже як активний суб’єкт зовнішнього управління, головна рушійна сила суспільного виробництва. Трудовий потенціал включає рівень освіти, здатність до творчості та потенційні можливості всебічного розвитку працівників, стан їхнього здоров'я, загальну культуру та моральність, удосконалення трудових взаємин, мотивацію, заповзятливість тощо. Використання саме цього поняття  для розкриття такого соціально-економічного явища як зайнятість конкретизує функції держави та розширює її можливості у розробці та впровадженні індивідуально орієнтованих програм сприяння зайнятості.

Таким чином, дослідження суті зайнятості, її особливостей з точки зору двох підходів – індивідуального та державного, врахування змін у понятійно-категоріальному апараті, дозволили доповнити наявні підходи до її визначення наступним: зайнятість – це соціально-економічне явище, яке полягає у суспільно корисній діяльності громадян, спрямованій на реалізацію їх трудового потенціалу і такої, що приносить трудовий дохід. Це уточнення знайшло відповідне відображення і в інших похідних поняттях, таких як «неповна зайнятість», «повна зайнятість», «продуктивна» та «ефективна».

Представлені в науковій літературі концептуальні  підходи до забезпечення зайнятості населення свідчать про їх переважний розвиток  у розрізі економічної теорії, що виявляється в перебільшенні ролі ринкових механізмів її регулювання. При цьому розвиток ринкових відносин, зростання економічної ефективності сприяє виникненню соціальних проблем, що підтверджується досвідом розвинених країн. Аналіз такого досвіду показав, що соціальний характер зайнятості відбиває потребу людей не тільки в доходах, але й у самовираженні через суспільно корисну діяльність. Соціально адекватне державне управління зайнятістю визначається його націленістю на людину, її інтереси і потреби в трудовій сфері. Як наслідок, неухильно зростає інтерес до розробки та впровадження індивідуально орієнтованих програм сприяння зайнятості, що спрямовані на виявлення трудового потенціалу особистості та створення умов для його повного використання.

 Чинний нормативно-правовий механізм забезпечення зайнятості населення, що може бути визначений як індивідуально орієнтований, формується на центральному,  регіональному та місцевому рівнях. На центральному рівні це низка законів України. Основою державного механізму забезпечення зайнятості населення також є національні, галузеві та регіональні програми як основний засіб реалізації державної політики, пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку України, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів і координації діяльності підприємств, установ, організацій та громадян з метою розв’язання найважливіших загальнодержавних проблем.

На сучасному етапі в Україні є реальні можливості для підвищення рівня зайнятості через урахування індивідуальної складової спеціальними державними та недержавними установами з метою забезпечення оптимального рівня зайнятості, підвищення мобільності робочої сили, посилення механізму   мотивації і заохочення волонтерської роботи, альтернативного фінансування, розширення функцій сільських і селищних рад питаннями сприяння зайнятості, створення нових робочих місць на засадах впровадження індивідуально орієнтованих програм, а нормативно-правові основи мають бути адаптовані до цього нового середовища і забезпечувати їх виконання. 

У розділі 2 «Аналіз функціонування механізму державного управління зайнятістю населення на регіональному рівні та можливості посилення його індивідуальної складової»  проведено аналіз факторів регіонального розвитку, що впливають на зайнятість населення; здійснено оцінку рівня зайнятості на основі аналізу співвідношення попиту та пропозиції на робочу силу та визначено можливості посилення індивідуальної складової механізму державного управління зайнятістю населення в контексті регіонального розвитку.

Проведений факторно-структурний аналіз зайнятості населення в економічній системі регіону дозволив дійти висновку про необхідність застосування різноманітних методів державного регулювання забезпечення зайнятості населення (на макрорівні, на мезорівні у визначенні співвідношення попиту і пропозиції робочої сили та мікрорівні – в розрізі професій і спеціальностей) у бік більш широкого використання мотиваційних та інноваційно-інвестиційних методів. В межах дослідження систематизовано фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на процеси забезпечення зайнятості та створюють передумови для урахування індивідуальної складової на регулярній та системній основі.

Урахування специфіки впровадження індивідуально орієнтованих програм  на основі аналізу виконання програм зайнятості населення за 2001 - 2008, 2009  -2011  роки  та програмних заходів й розпоряджень голови облдержадміністрації, які стосуються зайнятості населення (на прикладі Донецької області), дозволяє зробити наступні  висновки.

 Починаючи з 2001 р. в регіоні спостерігалася стабілізація ситуації на ринку праці і в сфері зайнятості населення після економічної кризи 1998 р. Фінансово-економічна криза 2008 р. призвела до погіршення ситуації в зазначеній сфері економіки та, як наслідок, потребувала активізації антикризових заходів, спрямованості програм соціально-економічного розвитку регіону на короткострокову та середньострокову перспективу. Таким чином, вплив внутрішніх факторів набув негативної спрямованості і став таким, що обмежує рівень забезпечення зайнятості населення та розвиток ринку праці.

За період часу, що аналізувався, проведення індивідуальної роботи з незайнятими особами проходило через активізацію співробітництва служб зайнятості з роботодавцями у розширенні та оперативному встановленні банку вакансій, застосування заходів з підвищення професійного рівня робітників, удосконалення практичних навичок роботи, прискорення мобільності та швидкої перекваліфікації у разі потреби, створення нових робочих місць.

Аналіз також показав, що Донецька область має потужний потенціал промислового розвитку, є реальна можливість розробки й застосування інноваційних технологій забезпечення зайнятості та залучення інвестицій в економіку регіону з метою сприяння зайнятості населення. Інноваційними технологіями в даному контексті стають індивідуально орієнтовані програми, досвід розробки та застосування яких на регулярних та системних засадах забезпечує їх високу результативність. Існують можливості залучення інвестицій в реалізацію індивідуально орієнтованих програм за рахунок недержавних джерел фінансування.

Державне регулювання зайнятості, незалежно від обраних методів, здійснює вплив на зміну співвідношення попиту і пропозиції праці взагалі й, зокрема, призводить до зміни дії різноманітних факторів, що  впливають на попит або пропозицію робочої сили. З метою удосконалення методичних підходів до визначення пріоритетних напрямів регіональних програм сприяння зайнятості з урахуванням попиту та  пропозиції якості робочої сили, проведено аналіз показників вивільнення працівників та попиту на робочу силу за видами економічної діяльності за робочими місцями (в особах), посадами службовців (в особах), місцями, які не потребують професії, спеціальності (в особах). У результаті виявлено необхідність та можливість урахування індивідуальної складової механізму державного управління зайнятістю населення стимулюванням зайнятості в галузях, де спостерігається значне державне фінансування (в докризовий період – добувна промисловість, будівництво, транспорт та зв’язок, сфера надання колективних, громадських та особистих послуг) через індивідуально орієнтовані програми як регулярні процедури на всіх рівнях забезпечення зайнятості, особливо на місцевому. Зроблено висновок про те, що рівень впливу досліджуваних показників, які характеризують процес формування ринку праці, є дуже значним, і тому видами діяльності, визначеними програмними заходами як регіональні пріоритети, необхідно управляти для забезпечення  конкретних результатів залежних величин. Здійснений аналіз свідчить також про наявність попиту на якість робочої сили, але відсутність наявної  пропозиції. Державне регулювання зайнятості населення має виходити з цього дисбалансу й застосовувати цілеспрямовані заходи для ефективного впливу на регулювання зайнятості шляхом прогнозування та програмування попиту та  пропозиції якості робочої сили  як на короткотерміновий період, так і на середню та довготривалу перспективу.

                 Визначено систему механізмів забезпечення зайнятості населення (економічних, правових та організаційних) як складових  чинного механізму державного управління зайнятістю населення на засадах урахування принципів системності у виділенні регіональних пріоритетів та регулярності в упровадженні індивідуально орієнтованих програм. Встановлено, що держава здійснює цілеспрямований вплив на суспільство у сфері забезпечення зайнятості через державну політику зайнятості на центральному, регіональному рівнях та рівні місцевого самоврядування.

                 Доведено, що механізм реалізації пріоритетів забезпечення зайнятості має бути індивідуально орієнтованим. В сучасних умовах постіндустріального суспільства, ступінь розвитку якого характеризується ступенем людського розвитку, основою стають індивідуально орієнтовані програми. Чинний механізм забезпечення зайнятості передбачає участь різних органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Особливе місце в цій діяльності відведене державою органам виконавчої влади та місцевого самоврядування. Саме через них відбувається реалізація положень Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів держави, спрямованих на забезпечення конституційних прав і свобод громадян.

                 У розділі 3 «Шляхи удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в регіоні» розкрито підходи до застосування методів економічної стимуляції зайнятості, адміністративно-організаційних заходів через впровадження інноваційних технологій сприяння зайнятості населення в регіоні з урахуванням пріоритетів регіональних програм; розроблено методичні положення щодо врахування індивідуальної складової та залучення альтернативних джерел фінансування індивідуально орієнтованих програм забезпечення зайнятості в регіоні на регулярній основі (зокрема Twinning).