АДАПТАЦІЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ РЕФОРМУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв'язок з науковими проектами, програмами, планами, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, а також наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікацію.

Перший розділ – «Наукові засади та історичні аспекти розвитку місцевого самоврядування» – містить результати дослідження щодо теоретичного обґрунтування шляхів удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні з урахуванням історичних аспектів і сучасних тенденцій його розвитку, пов'язаного із втіленням ідей громадянського суспільства, яке можна розділити на чотири етапи: попередній (від античності – до XVI–XVII ст.) – становлення ідеї громадянського суспільства, його філософське обґрунтування, зародження його окремих інститутів; природно-правовий етап (XVII–XVIII ст.) – виникнення і розвиток концепції природного права і суспільного договору як провідної ідеї громадянського суспільства; інституційний (XIX - перша четверть XX ст.) – політичне визнання і утвердження ідейного панування концепції суспільного договору; культурно-світоглядний (20-ті роки XX ст. – наш час) – перехід від декларування вимог економічної і політичної свободи особистості до розширення свобод у сфері культури, стилю життя, світогляду і т.п.

Сам інститут місцевого самоврядування відіграє значну роль в процесі формування громадянського суспільства, оскільки всі громадянські права і масові форми активності громадян, різні позадержавні прояви суспільного життя зароджуються і зрештою реалізуються в місцевих громадах, що створюють базу громадянського суспільства. Саме місцеве самоврядування відіграє вирішальну роль в реалізації одного з головних завдань сучасності – об'єднання в єдине ціле інтересів держави, суспільства і особистості, оскільки сама його сутність полягає в гармонізації прав і свобод людини та громадянина з інтересами держави і суспільства.

Основними новелами сучасного самоврядування в європейських країнах є реалізація принципів партисипативної демократії та упровадження споживацької моделі відносин між органами місцевого самоврядування і членами територіальних громад. Партисипативність як безпосередня участь громадян або місцевої територіальної громади в управлінні територією пов’язана з ідеями античних мислителів і є закономірним етапом розвитку демократії, який визначається  застосуванням критеріїв безпосередньої участі громадян в управлінні та ступенем свободи усіх громадян взагалі.

Перехід від представницької до партисипативної демократії можна здійснювати через освітній процес (поступове впровадження в суспільну свідомість її ідей, принципів і норм за допомогою спеціальних освітніх програм), професійний процес (упровадження ідей партисипативної демократії у свідомість громадян через цінності і норми організаційної культури), соціальний процес (використання таких методів впливу, як соціальна реклама, публікації в періодичних виданнях, спеціальні телепередачі, телезвернення і виступи політиків).

Характерною рисою сучасного самоврядування в європейських країнах є перехід до так званої споживацької моделі у відносинах між органами місцевого самоврядування (постачальниками послуг) і громадянами (споживачами послуг). У зв'язку з цим і вся діяльність даних організацій стала розглядатися через призму задоволення потреб і конкретних запитів споживача.

Споживацька модель базується на трьох основних принципах: соціальні послуги, що відповідають певним стандартам якості, мають бути однаково доступними для усіх споживачів; принципі диференціації, що стверджує необхідність урахування потреб і інтересів конкретних громадян, запровадження індивідуального підходу в наданні соціальних послуг; принципі спільного виробництва (надання громадянам можливості самим брати участь у формуванні портфеля послуг, які їм надаються, і у визначенні вимог до якості окремих послуг).

Другий розділ – «Місцеве самоврядування в Україні та за кордоном: особливості використання діяльнісного потенціалу територіальних громад» – містить результати узагальнення зарубіжного досвіду щодо діяльності органів місцевого самоврядування, визначення організаційно-правових засад забезпечення участі громадян у вирішенні місцевих справ, а також результати соціологічних досліджень щодо поширення взаємодії органів місцевого самоврядування і населення.

Задекларованими принципами місцевого самоврядування в Україні є народовладдя, гласність, підзвітність, відповідальність його органів та посадових осіб перед територіальними громадами. Зазначене дозволяє стверджувати, що громадяни України мають незаперечне право на здійснення місцевого управління та участь у вирішенні місцевих проблем, що цілком відповідає принципам партисипативної демократії.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розвивається декілька форм безпосередньої участі громади в управлінні територією: органи самоорганізації населення, громадські слухання, загальні збори громадян, місцеві ініціативи, місцеві референдуми. Але усі вони в силу недосконалості чинного законодавства відзначаються низьким рівнем самоорганізації населення, протидією з боку місцевої влади, яка не бажає передавати громаді частину своїх повноважень, не забезпечують повного використання управлінського потенціалу.

 В той же час, аналіз закордонного досвіду, зокрема США та країн ЄС переконує в необхідності активного використання принципів партисипативної демократії та споживацької моделі в діяльності місцевих органів влади. Свою реалізацію в Україні вони можуть знайти через запровадження конкретних інституціоналізованих форм управління, серед яких особливе значення має залучення громадян та їх асоціацій, спілок до прийняття управлінських рішень, заохочення громадської ініціативи,  забезпечення прозорості в діяльності органів влади, створення сучасних інформаційних систем взаємодії з мешканцями відповідної територіальної громади.

Практично в усіх органах влади існують потужні підрозділи по зв'язках з громадськістю і захисту прав людини, які обслуговують участь різних верств населення у вирішенні справ території, а також забезпечують цілеспрямовану роботу з окремими категоріями громадян. Як показав проведений аналіз, форми залучення громадян до управління справами на місцевому рівні можуть бути різними, але результат має бути єдиним – підвищення ефективності процесу управління територією, забезпечення його прозорості й прогнозованості. Органи місцевого самоврядування у своїй роботі повинні враховувати потреби і запити населення, що потребує ретельного вивчення громадської думки й удосконалення прийняття оптимальних рішень.

З’ясовано, що законодавство більшості західних країн чітко прописує рівень компетенції різних управлінських структур у питаннях вирішення актуальних місцевих проблем. Відповідні статути територіальних громад зобов'язують місцеву владу постійно радитися з громадянами, не допускаючи нехтування їхніми інтересами.

В той же час, на прикладі Харківської області  встановлено, що працівники органів місцевого самоврядування визнають наявність гострих проблем щодо взаємодії їх організацій з громадськістю, не вважаючи діяльність управлінських структур прозорою і спрямованою на надання населенню якісних соціальних послуг.