ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ В ГАЛИЧИНІ І БУКОВИНІ ( кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) :

Краткое содержание

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасний період політичних і економічних реформ значно зростає інтерес до поглибленого вивчення історії державного управління на українських землях. Історичний досвід минулого, його традиції розглядаються сьогодні не тільки як механізм спадкоємності суспільних відносин, зокрема передачі соціального досвіду, а й як своєрідний спосіб для відтворення певних інститутів, норм, цінностей, легітимність яких обгрунтовується фактом їх існування в історичному минулому. Особливий інтерес у дослідників викликає досвід державного управління діяльністю силових структур, зокрема правоохоронних органів. Ці питання знайшли певне відображення в узагальнюючих працях, присвячених історії західноукраїнських земель. Окреслені проблеми розглядалися у роботах вітчизняних і зарубіжних науковців Т.Андрусяка, І.Андрухіва, І.Гловацького, Л.Городницької, О.Добржанського, І.Жалоби, А.Кана, О.Кондратюка, М.Кріля, В.Кульчицького, О.Липитчук, В.Майзеля, М.Мацькевича, І.Настасяк, М.Никофорака, І.Новосівського, Р.Петріва, М.Полтавського, Ч.Рууда, О.Святоцького, В.Тація, Б.Тищика, Ю.Хейфица, Е.Хеллблінга, Є.Цьолнера, В.Шикеринця та інших, однак вони переважно розглядалися з позицій історичної та юридичної науки. Проте відсутні спеціальні дослідження державно-управлінського спрямування. Крім цього, в інтересах розвитку науки потрібно рівною мірою дослідити як негативні, так і позитивні аспекти цього досвіду. З огляду на вищесказане, актуальною проблемою виступає дослідження питань державно-управлінської діяльності процесом створення і розвитку правоохоронних органів, що функціонували в Галичині і Буковині в період перебування їх в складі Австрійської імперії.

Історія системи австрійських правоохоронних органів є цікавою перш за все тим, що вона діяла в імперії, де була конституція, тобто в ній вже в ХІХ ст. проглядалися паростки правової держави, в якій правоохоронні органи повинні були захищати права усіх підданих імперії. У зв’язку з цим дослідження форм і методів управління правоохоронними органами, всебічна об’єктивна оцінка діяльності апарату управління на анексованих українських землях у контексті сучасних державотворчих завдань набуває особливого значення і актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось як складова наукової проблематики Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України і є складовою частиною наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації – ДР-ОК 0200U004103).

Об’єктом дослідження є система державного управління правоохоронною сферою в Австрійській імперії.

Предметом -  державне управління правохоронними органами в Галичині і Буковині.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – на основі аналізу системи державного управління Австрійської імперії визначити напрямки розвитку правоохоронних структур в контексті формування історичних традицій для органів МВС України. З огляду на мету дослідження, не претендуючи на повне та беззаперечне висвітлення всіх аспектів цієї складної проблеми, автор визначив такі конкретні завдання:

- проаналізувати стан наукової розробки теми дослідження та теоретико-методологічні засади державного управління правоохоронними органами;

- з’ясувати значення приєднання українських земель до складу Австрійської імперіїї та сутність їх адміністративно-територіального статусу;

- дослідити особливості запровадження австрійської системи державного управління в Галичині і Буковині;

- узагальнити роль органів державного управління у формуванні правового поля діяльності правоохоронних органів;

– виявити особливості державного управління процесом становлення та розвитку правоохоронних органів в Галичині і Буковині;

– розкрити зміст і напрями державного управління діяльністю судових органів, прокуратури і установ юридичної допомоги, поліції та жандармерії у здійсненні австрійської правоохоронної політики на українських землях.

Хронологічні межі роботи охоплюють останню чверть XVIII ст., від часу входження Галичини і Буковини до складу габсбурзьких володінь, і до розпаду Австрійської імперії в 1918 р. включно. Такі часові рамки зумовлені особливістю австрійської державно-політичної системи цього періоду, викликані формуванням управлінських структур внаслідок внутрішньополітичного розвитку, зокрема реорганізацією абсолютистської монархії в конституційну.

Методи дослідження. Для вирішення дослідницьких завдань та мети роботи були застосовані загальнонаукові і спеціальні методи. Як один з найважливіших методів було використано системний, який дав змогу розкрити структуру конкретних державних органів управління в Галичині і Буковині, розглянути систему правоохоронних органів як цілісний комплекс взаємопов’язаних, об’єднаних спільною метою елементів, що, виконуючи закріплені за ними функції, відігравали ту роль, яку їм визначила держава.

Для дослідження процесу виникнення, формування та розвитку поняття “механізм держави” був використаний історичний метод. Компаративний та логіко-семантичний методи дозволили проаналізувати і упорядкувати понятійно-категоріальний апарат досліджуваної теми.

За допомогою формально-логічного методу було узагальнено зібраний фактичний матеріал та зроблено висновки щодо особливостей функціонування австрійської системи управління на українських землях. Він разом із структурно-функціональним підходом також застосовувався для з’ясування елементного складу правоохоронної системи у відповідності із змінами правоохоронної політики держави.

Хронологічний та історико-правовий методи забезпечили ефективність аналізу основних етапів розвитку державно-правових інститутів Австрійської імперії, дали можливість з’ясувати сутність і власне діяльність органів державного управління правоохоронними інституціями, котрі на рубежі XVIIІ- початку XX ст. займали особливе місце в системі державної влади, відрізнялись специфічним механізмом їх правового регулювання і характером взаємовідносин з населенням приєднаних українських земель до монархії.

Статистичний метод – застосовувався при дослідженні і вивченні кількісних аспектів змін під час становлення і розвитку правоохоронної системи.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. Вона визначається тим, що дисертація є першим спеціальним дослідженням питань державного управління правоохоронними органами в Європі з кінця XVIII cт.- до початку ХХ ст. на прикладі українських земель у складі володінь Габсбургів.

У межах проведеного дослідження отримано наступні результати, що мають наукову новизну.

Вперше:

- розроблено нове визначення сутності державного управління правоохоронними органами, яке полягає в законодавчому забезпечені їх формування та визначенні їх завдань з охорони порядку та безпеки особи, суспільства та держави. Таким чином, державне управління правоохоронними органами – це особливий вид діяльності спеціально створених апаратів та спеціально призначених посадових осіб щодо створення та вдосконалення правоохоронної системи, забезпечення її оптимального функціонування і розвитку з метою ефективного вирішення поставлених перед нею завдань; 

-  запроваджено в науковій обіг результати досліджень зарубіжних вчених, присвячених питанням вироблення державної правоохоронної політики в цілому, що дозволило розробити авторський підхід до розкриття ролі і місця правоохоронних органів в системі державного управління Австрійської імперії;

- подано сучасне визначення поняття “державне регулювання діяльності правоохоронних органів”, як здійснюваний органами державного управління за допомогою системи правових засобів (правових принципів, норм, відносин, актів, санкцій тощо) результативний, нормативно-організаційний вплив на структуру, функції і форми діяльності правоохоронних органів і пов’язані з ними правовідносини в суспільстві і державі з метою їх впорядкування, організації, охорони і розвитку відповідно до суспільних потреб.

Удосконалено:

-  понятійно-категоріальний апарат у сфері державного управління правоохоронними органами, а саме: “правоохоронна діяльність”, “правоохоронні органи”; тлумачення співвідносин категорій “державний вплив” і “державне регулювання”; “політична система” і “правова система”; “право” та “держава”;“механізм державного управління”, “механізм держави ” і “державний апарат”, “поліційна функція держави” і “функції поліції.

         -  основні засади формування складу і структури правоохоронних органів, які здійснено через призму досвіду Австрйської імперії.

-  концептуальні засади державної політики у сфері формування правового поля діяльності правоохоронних органів.

Набули подальшого розвитку:

- методологічні підходи до розкриття закономірностей процесу становлення та розвитку правоохоронних органів в Галичині і Буковині.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані теоретичні положення, фактичний матеріал, висновки та рекомендації можуть бути використані: органами державної влади для підвищення ефективності правоохоронної політики і діяльності правоохоронних органів, проведення досліджень щодо реформування державно-правових інститутів України. Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі в системі підготовки державних службовців і працівників правоохоронних структур. Основні положення і висновки роботи апробовані у пропозиціях, поданих у Головне управління МВС України у Львівській області (довідка від 5.11. 2009 р.), використовуються у навчальному процесі Львівського державного унніверситету внутрішніх справ (довідка № 30 від 4.11.2009 р.) і Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (довідка від 6.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно. Усі викладені в ній висновки та положення сформульовані на базі особистих досліджень дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Матеріали і результати дослідження обговорювались на семінарах і засіданнях кафедри європейської інтеграції та права Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Основні положення, висновки та практичні рекомендації дисертації доповідалися автором на наукових конференціях: “Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (Львів, 22 березня 2007 р.), “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 4 квітня 2008 р.), “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 3 квітня 2009 р.).

Публікації. Матеріали дисертації відображено у 6 публікаціях, 4 з них - у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 212 сторінок, з них 177 - сторінок основного тексту.