МЕХАНІЗМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні проблеми попередження і протидії корупції продовжують залишатися одними з найактуальніших, оскільки масштаби її поширення становлять реальну загрозу національній безпеці. Боротьба з корупцією вже вийшла за формальні межі і стала предметом пильної уваги інститутів держави, громадських організацій, засобів масової інформації, пересічних громадян.

Аналіз публікацій з антикорупційної тематики засвідчує наявність двох крайніх позицій, які видаються однаково шкідливими в контексті запровадження ефективних підходів до подолання цього явища: з одного боку, представники органів публічної влади, спираючись на офіційні дані про стан злочинності, доходять висновку про відсутність підстав для занепокоєння; а з іншого, – складно говорити про високий рівень корупції в органах публічної влади, коли до відповідальності за корупційні дії щорічно притягується не більше 1% посадовців.  З питань боротьби з корупцією в Україні прийнято понад 70 нормативних документів. Активізація антикорупційних зусиль держави, пошук адекватних сучасним вимогам форм протидії корупції в Україні, в т.ч. й урахування зарубіжного нормотворчого досвіду, посилення профілактики протиправних вчинків державними службовцями потребують оновлення законодавчої бази у цій сфері, визначення пріоритетів у боротьбі з корупцією, об’єднання зусиль органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У галузі державного управління проблема корупції здебільшого досліджується в контексті аналізу нормативно-правового регулювання механізмів функціонування органів влади (В.Б. Авер’янов, В.Д. Бакуменко, С.Д. Дубенко, М.І. Мельник, В.М. Мартиненко, Т.В. Мотренко, Н.Р. Нижник, В.М. Олуйко, О.Я. Прохоренко, М.П. Стрельбицький та ін.), ефективності професійної діяльності посадовців (Н.А. Липовська, С.М. Серьогін), невідворотності покарань (О.Г. Кальман, М.А. Погорецький, М.О. Потебенько, Б.В. Романюк, Є.Д. Скулиш, В.Ю. Захарченко та ін.), впливу корупції на соціально-політичні процеси (М.І. Камлик, О.Д. Маркеєва, Є.В. Невмержицький).

Дослідження проблеми корупції в Україні охоплюють різні напрямки – інституціонально-правовий (досконалість законодавчих і нормативних засобів і методів протидії корупції), організаційно-управлінський (функціональність у розподілі владних повноважень і контроль за їх використанням посадовими особами), аксіологічний (ціннісні орієнтири державних службовців), етико-культурний (моральний стан соціально-професійного середовища управлінців). Однак науковцями недостатньо висвітлюється специфіка корупції в системі публічної влади, зумовлена соціально-психологічним ґрунтом поширення  корупційних відносин і протиправних дій, її дезорганізаційним та реорганізаційним впливом на суспільство, недооцінкою ролі громадянського суспільства у протидії корупційній практиці. Актуальність дослідження посилюється потребою наукового обґрунтування та розробки механізмів попередження та протидії корупції в органах публічної влади України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукових досліджень кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темами ,,Створення організаційно-правових засад кадрової ротації як одного із дієвих елементів підготовки кадрів та попередження можливих корупційних проявів у державних органах’’ (державний реєстраційний № 0108U003403), а також ,,Кадрова політика у сфері державної служби в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів’’ (державний реєстраційний № 0109U000469). Здобувачем обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до формування та запровадження механізмів запобігання та протидії корупції. Проблематика дисертаційного дослідження відповідає Цілям розвитку тисячоліття ООН (2000 р.), завданням Державної цільової програми № 321 ,,Програма розвитку державної служби на 2005 – 2010 рр.’’ (Постанова КМ України від 8 червня 2004 р. № 746), Концепції подолання корупції в Україні ,,На шляху до доброчесності’’ (Указ Президента України № 742/2006).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка підходів до удосконалення механізмів попередження та протидії корупції в органах публічної влади. Для досягнення мети були визначені такі завдання:

– проаналізувати рівень наукових досліджень проблеми вітчизняними і іноземними науковцями, визначити методологію теоретичного та емпіричного пошуку в контексті предмета дослідження;

– уточнити термінологічне визначення понять ,,корупція в органах публічної влади’’, ,,корупційність’’, ,,корупціогенність’’, ,,корумпатор’’, ,,корумпант’’, ,,механізми попередження та протидії корупції’’, ,,корупційна свідомість’’, ,,корупційний імунітет’’ та розкрити основні форми корупції в органах публічної влади;

– виявити та класифікувати причини, фактори, наслідки поширення корупції в органах публічної влади в Україні;

– порівняти рівні сприйняття корупції посадовими особами й населенням, з’ясувати специфіку їх корупційної поведінки, на основі чого оцінити дезорганізаційний та реорганізаційний вплив корупції на суспільство;

– визначити засоби удосконалення механізмів подолання корупції в Україні, державної стратегії протидії корупції та посилення антикорупційного впливу інститутів громадянського суспільства на владу.

Об’єкт дослідження – корупція як суспільне явище.

Предмет дослідження – механізми попередження та протидії корупції в органах публічної влади України.

Методи дослідження. Реалізація мети та завдань дослідження здійснювалася шляхом поєднання загальнонаукових і спеціальних методів: ідентифікації, екстраполяції – при вивченні можливостей імплементації зарубіжного досвіду протидії корупції в систему державного управління України; порівняльного аналізу та математичної статистики – для характеристики корупційної свідомості посадовців і пересічних громадян; системно-аналітичного – для з’ясування сутності ключових понять проблеми дослідження; функціонального аналізу – для з’ясування дезорганізаційного та реорганізаційного впливу корупції; порівняльно-історичного – при аналізі форм корупції і хабарництва в різні часи; емпіричних (спостереження, опитування, експертних оцінок, статистичного та контент-аналізу, моделювання) – при вивченні громадської думки щодо корупційних дій в органах публічної влади та ін.

Теоретико-методологічною основою дисертації стали фундаментальні положення теорії державного управління, базові концепції українських і іноземних науковців і практиків щодо організації антикорупційної діяльності інститутів держави. Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України та закони України, укази Президента України, постанови та розпорядження КМ України; джерелами – аналітичні та статистичні матеріали, звіти органів державного управління, міжнародних організацій, дані Держкомстату України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

уперше:

– обґрунтовано класифікацію причин та факторів корупції, які можуть поділятися на загальні і локальні: економічні (макро- та мікроекономічні), інституційні (правові, організаційні, кадрові), політичні, соціальні (соціокультурні, соціально-психологічні, соціально-громадянські, соціально-структурні);

– обґрунтовано підходи до удосконалення механізмів попередження та протидії корупції в органах публічної влади, що сприяє мінімізації причин та обмеженню корупціогенних факторів;

– описано форми впливу корупції на українське суспільство: дезорганізаційний (проявляється у деформуванні державно-суспільних відносин), реорганізаційний (формування квазідержавних структур);

– систематизовано міфи щодо ,,виправдання” корупційної практики, що базуються на схваленні частиною суспільства корупційних дій та корупційної поведінки;

удосконалено:

дістали подальший розвиток:

– з’ясування сутності таких понять науки державного управління, як: ,,корупція в органах публічної влади’’, ,,корупціогенність’’, ,,механізми попередження та протидії корупції’’ та ін.;

– визначення специфічних проявів та наслідків поширення корупції в Україні.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні теоретичні положення і висновки дисертації відкривають шлях для запровадження ефективних заходів щодо запобігання корупції в органах публічної влади в Україні та можуть бути корисними для органів державного управління при формуванні та реалізації антикорупційних програм діяльності, ухваленні управлінських рішень, а також для удосконалення нормативно-правових актів з питань формування антикорупційної свідомості громадян та посадових осіб органів публічної влади.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику діяльності органів державного управління та навчальних закладів, що підтверджується відповідними довідками Управління державної служби Головного управління державної служби України в Дніпропетровській області (довідка № 593/09-6 від 02.09.2009 р.), Академії митної служби України (довідка №11/1813 від 13.10.2009 р.), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (довідка № 21/1 – 1502 від 22.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем самостійно. У роботі не використовувались ідеї та рекомендації І.В. Письменного та   С.М. Серьогіна, у співавторстві з якими підготовлено окремі  наукові публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, висновки і рекомендації  дисертаційного дослідження оприлюднено на численних науково- комунікативних заходах регіонального і міжнародного рівнів, у т.ч.: на науково-практичних конференціях ,,Державна служба: теорія і практика’’ (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), ,,Актуальні проблеми економічної безпеки та митної політики України’’ (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), ,,Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій’’ (м. Львів, квітень 2009 р.), ,,Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст’’ (м. Дніпропетровськ, травень 2009 р.); ,,Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України’’ (м. Дніпропетровськ, травень 2009 р.), ,,Демократичне врядування: наука, освіта, практика’’ (м. Київ, травень 2009 р.), на ІХ міжнародному науковому конгресі ,,Державне управління та місцеве самоврядування’’ (м. Харків, березень 2009 р.),

Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 14 наукових працях, серед яких одна колективна монографія, чотири статті, опубліковані у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 249 сторінок, у тому числі 3 рисунки (на 2 сторінках), 12 таблиць (на 7 сторінках), 6 додатків (на 11 сторінках). Список використаних літературних джерел складається з 337 найменувань (на 36 сторінках), з них 23 – іноземними мовами.