РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ ЯК СУБ’ЄКТА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дослідження обґрунтовано актуальність теми, розкрито сутність і стан наукової проблеми, що досліджується, продемонстровано зв’язок дисертації з науковими програмами, темами, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи аналізу, гіпотезу дослідження, визначено наукову новизну дисертаційної роботи, а також теоретичне і практичне значення одержаних результатів, представлено відомості про апробацію результатів дослідження та структуру роботи.

У першому розділі  «Концептуальні засади дослідження ролі митної служби у забезпеченні національної безпеки» – здійснено огляд  вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з питань діяльності митної служби України в системі національної безпеки, запропоновано  комплексний аналіз соціально-політичних, економічних, організаційно-правових підходів до інтерпретації митної служби як суб’єкта національної безпеки.

Автором встановлено, що дослідження проблематики митної служби стосуються головних напрямків: розгляд митної служби як організаційної структури та складової державного управління; дослідження юридичних аспектів митної політики; аналіз митної політики держави – зокрема, у контексті інтеграційних тенденцій світового розвитку. Щодо розгляду митної служби як суб’єкта національної безпеки країни, то цей аспект у науковій літературі висвітлено частково. В Україні опубліковано праці, що стосуються інституційної та функціональної будови органів митної служби, але в цілому, відсутні дослідження, що визначали б митну службу як складову системи національної безпеки та процесу реалізації національних інтересів.

Автор обґрунтовує комплекс загальнонаукових і специфічних методів, застосованих під час розробки теми дисертації. Для дослідження митної служби, її структури, функцій та місця у системі забезпечення національної безпеки застосовується  структурно-функціональний підхід, який дозволяє розглянути митну службу не тільки як організаційну структуру, але і як сукупність функцій держави та громадянського суспільства, діяльність у напрямку реалізації як інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності, так й інтегративних, національних. Порівняння нормативної бази та практичного функціонування митних систем слугує основою для перспективного дослідження митної служби України в контексті формування доктрини національної безпеки. Системний підхід застосовується у роботі з метою аналізу митної служби як цілісного організаційного утворення, а також представлення  місця та ролі митної служби у системі органів державної влади, які є суб’єктами забезпечення національної безпеки України.

У дисертаційному дослідженні також здійснено аналіз нормативно-правових актів, що стосуються формування та функціонування системи національної безпеки в Україні.

Відправною точкою дослідження є визначення митної служби як організаційно-функціонального інституту. У процесі розкриття теми роботи застосовані методи, спрямовані на дослідження сутності взаємозв’язку митної служби та національних інтересів, митної політики та політики національної безпеки.

Митна служба представлена як окрема система, що має власну інституційну та функціональну будову та виконує функції захисту національних інтересів, що дозволяє розглядати її як суб’єкт національної безпеки.

З огляду на те, що сучасна стратегія національної безпеки країни ґрунтується на необхідності захисту національних інтересів, система національної безпеки може бути репрезентована як сукупність владних інститутів і процес реалізації політики захисту національної безпеки та національних інтересів. Таким чином, митна служба становить державний інститут, інтегрований у систему державної влади та функціонально підпорядкований політиці захисту національних інтересів.

Сучасний стан України, обумовлений характером нових суспільно-політичних та економічних відносин, ставить перед державою важливі завдання щодо вдосконалення законодавчої бази в інтересах зміцнення національної безпеки України. Пріоритетними напрямами вдосконалення законодавчої бази щодо діяльності всіх складових національної безпеки повинна стати скоординована діяльність всіх силових відомств, спрямована на захист прав і свобод людини та громадянина.

Аналізуючи наукову інтерпретацію  поняття «безпека», автор доходить висновку, що, по-перше, наявні визначення безпеки характеризують  її як систему суспільних відносин, по-друге, – як стабільний стан. Автор виділяє такі види національної безпеки: економічну, військову, екологічну, продовольчу, духовну, митну та ін. У дослідженні проводиться детальний  аналіз ризиків та загроз національній безпеці у політичній, економічній, соціальній, військовій, екологічній, інформаційній, митній сферах.

За нашими сподіваннями належний стан національної безпеки повинен забезпечуватися діяльністю спеціально створених з цією метою органів. Органами виконавчої влади, які здійснюють функції забезпечення національної безпеки є: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Служба безпеки України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство охорони здоров’я, Державна податкова адміністрація України, Державний комітет у справах охорони державного кордону, Державна митна служба та ін. Автор обґрунтовує, що державна безпека – це динамічно стійкий стан готовності до ідентифікації несприятливих впливів та протидії їм, що постійно контролюються діяльністю сформованих з цією метою органів, призначених для створення передумов розвитку та реалізації соціально значущих потреб людини, її законних прав і свобод, забезпечення територіальної цілісності, суверенітету й конституційного устрою держави, а також розвитку і збереження матеріальних і духовних цінностей суспільства.

У другому розділі – «Митна служба України в забезпеченні національної безпеки: статусно-рольові ознаки» охарактеризовано методологічну схему дослідження статусу і ролі митної служби в системі національної безпеки, проведено  аналіз організаційних і правових засад, особливостей діяльності митної служби щодо захисту національних інтересів, виокремлено комунікативні аспекти, які розкриваються через взаємодію митної служби з іншими суб’єктами національної безпеки; простежено як реалізуються  митною службою функції у контексті забезпечення національної безпеки; вирізнено технологічний аспект – особливості митних технологій і процедур у діяльності щодо забезпечення національної безпеки, які аналізуються через визначення  переваг і недоліків системи аналізу та управління ризиками (САУР).

З огляду на це доведено, що інституціональні засади забезпечення національної безпеки митною службою поєднують організаційні, правові, комунікативні та діяльнісні аспекти. Організаційний аспект полягає в ефективній організації діяльності центральних і територіальних митних органів, комунікативний – у взаємодії її з іншими суб’єктами національної безпеки, яка здійснюється у політичній, правовій, економічній, соціальній, військовій та інших сферах з урахуванням їх специфіки, правовий – в удосконаленні та уніфікації чинного законодавства відповідно до міжнародних норм, діяльнісний – у підвищенні ефективності виконання функціональних завдань посадовими особами митних органів.

Доведено, що взаємодія між митними, правоохоронними органами та органами охорони державного кордону потребує координації та узгодженості з метою покращення реалізації державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, профілактики злочинів та інших правопорушень, виявлення, припинення та розслідування злочинів, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, а також удосконалення правової бази боротьби зі злочинністю.

Як свідчить проаналізований матеріал, значна частина переліку національних інтересів, наведеного в Концепції національної безпеки України, прямо чи опосередковано визначає функціональне навантаження митної служби держави. Насамперед, це стосується забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів, налагодження рівноправних і взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування в європейську та світову спільноту. Також пряме відношення до завдань митної служби в частині продовольчої та медико-санітарної безпеки має збереження генофонду українського народу, його фізичного та морального здоров’я, інтелектуального потенціалу. Засоби митного регулювання повинні бути спрямовані й на збереження та підвищення науково-технологічного потенціалу, створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки, забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства.

У дисертаційному дослідженні обґрунтований зв’язок між видами національної безпеки та завданнями митної служби України, зокрема: висвітлена проблема економічної безпеки – захист економічних інтересів України, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення товарів через митний кордон України; здійснення  контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; міжнародної, зовнішньоекономічної безпеки – забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; інтелектуальної безпеки – захист інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв’язків, інших юридичних і фізичних осіб; екологічної, продовольчої безпеки – здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку; громадської безпеки – здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил.

Як технологічний аспект забезпечення митною службою національної безпеки автор розглядає систему аналізу й управління ризиками та пропонує шляхи їх мінімізації. Доведено, що існуюче обмеження САУР функціями координації й контролю заважає її розвитку. Встановлено, що необхідний стратегічний підхід, який припускає регулярну модифікацію системи. У зв’язку з цим, автор пропонує додатковий компонент реалізації САУР: «Система якості», призначення якого – централізоване й контрольоване управління якістю САУР під час митного оформлення та митного контролю.

Автором розроблено алгоритм дослідження шляхів мінімізації ризиків: визначення на основі практики митного контролю областей ризику (митні процедури й категорії міжнародного пересування, з якими пов’язується ймовірність здійснення правопорушення); визначення індикаторів ризику – критеріїв вибору об’єкта митного контролю; розрахунок і аналіз взаємозв’язку індикаторів і області ризику; факторний аналіз; визначення тенденцій, закономірностей і залежності індикаторів і області ризику від груп факторів; розробка профілю ризику – сполучення факторів ризику, заснованого на зібраній інформації, що була проаналізована й класифікована за певними критеріями; моніторинг результатів мінімізації ризиків з метою актуалізації або скасування конкретних профілів.

На основі проведеного аналізу методів мінімізації ризиків у митній сфері автором запропоновані такі рекомендації: розробити економічно обґрунтовану систему тарифного регулювання імпорту з метою насичення внутрішнього ринку необхідними товарами; здійснювати географічну диверсифікацію імпорту, особливо стратегічно важливих матеріалів і сировини з метою зменшення ресурсної, фінансової і технічної залежності від інших країн та створення умов для стабільного функціонування національної економіки;  залучати передові технології для модернізації національного виробництва; здійснювати, у разі необхідності, односторонні обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних товаровиробників і споживчого ринку; законодавчо оформити внесення змін до переліку країн (у бік їхнього зменшення), на які поширюється преференційний режим.

У третьому розділі – «Перспективи розвитку митної служби як суб’єкта національної безпеки України» – визначено й обґрунтовано, що в умовах міжнародної політико-економічної інтеграції доктрина національної безпеки в митній сфері повинна ґрунтуватися на ідентифікації закономірностей трансформації національної економіки до світової господарської системи. Виокремлено найважливіші напрями вдосконалювання взаємодії державних органів України й суб’єктів міжнародної політико-економічної інтеграції.

Зокрема: інтенсифікація інтеграційного процесу до ЄС; визначення стратегічних пріоритетів зовнішньоекономічного співробітництва України; розробка програм і проектів державного значення; диференційований підхід до вибору партнерів для співробітництва й інтеграції; забезпечення гармонізації української економіки з розвитком світових господарських відносин; упорядкування нормативно-правової бази з метою використання переваг і нейтралізації негативних моментів в інтересах міжнародної політико-економічної інтеграції.

При цьому визначені такі пріоритети: приведення діяльності митної служби, пов’язаної зі здійсненням процедур митного контролю, митного оформлення, а також з відверненням, виявленням, розкриттям та попередженням порушень законодавства з питань митної справи, до визнаних Україною міжнародних стандартів; подальший розвиток взаємодії митної служби з правоохоронними та контролюючими органами України, а також з митними органами інших держав; забезпечення кадрової спроможності митної служби щодо якісного виконання завдань в умовах упровадження міжнародних стандартів діяльності; створення організаційно-правових передумов для розгортання системної та результативної наукової діяльності в митній службі.

Головними  середньостроковими пріоритетами державної політики України із забезпечення національної безпеки в умовах глобалізаційних процесів можуть бути: відновлення державних функцій щодо програмування розвитку митної служби; відновлення й збереження рівноваги між ступенем відкритості економіки й інтересами вітчизняних виробників в умовах, з одного боку, крайнього перевищення граничних норм національної безпеки, а з іншого – формування нової архітектури світової економіки;  здійснення інвентаризації, контролю й управління внутрішніми й зовнішніми державними боргами й активами; посилення ролі соціального партнерства в забезпеченні стабільної підтримки соціальної й економічної політики; забезпечення й захист економічної активності й підприємницької ініціативи громадян; реструктуризація конкурентоспроможних галузей вітчизняної промисловості з метою створення конкурентоспроможних структур; розвиток економічних основ державотворення не тільки на базі розподілу предметів відання, але й шляхом формування механізмів бюджетного регулювання.

Автором обґрунтовано шляхи впровадження у практичну діяльність Державної митної служби України положень Рамкових стандартів безпеки Всесвітньої митної організації. Серед них можна назвати:

-     вдосконалення нормативно-правової бази з усіх напрямів діяльності митної служби України в контексті забезпечення відповідності вимогам правової системи ЄС (Acquis communautaire), нормам і правилам СОТ;

-     вдосконалення інформаційного наповнення системи аналізу та управління ризиками з метою підвищення її ефективності та поширення застосування результатів її роботи у практичній діяльність митної служби України;

-     систематизація роботи щодо  аналізу правозастосовної діяльності митної служби України з метою мінімізації проблем, пов’язаних з майбутнім практичним застосуванням втілених у законодавчі та нормативно-правові акти положень Конвенції Кіото та інших міжнародних конвенцій, рекомендацій ВМО;

-     вдосконалення уніфікованих технологій митного контролю та митного оформлення, які безперервно охоплюють усю послідовність руху товарів і транспортних засобів під час перебування їх під митним контролем, у напрямі поступової їх адаптації до роботи з інформацією про товари та транспортні засоби, у тому числі з використанням методики вимірювання тривалості процедур митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів;

-     впровадження в практичну діяльність митної служби України уніфікованих та вичерпних вимог, що пред’являються до інформації та документів, які подаються або утворюються під час проходження митного контролю, митного оформлення, з метою прискорення реалізації у повному обсязі процедури електронного декларування;

-     підвищення ефективності процедур митного контролю через зосередження на ідентифікації та інспектуванні товарів групи високого ризику;

-     підвищення ефективності системи протидії контрабанді та порушенням митних правил через застосування сучасних організаційно-технічних методів і засобів відвернення, виявлення, розкриття та попередження порушень законодавства з питань митної справи;

-     спрямування міжнародної взаємодії митної служби на забезпечення відповідності інформаційного простору митної служби міжнародним стандартам, на пошук та реалізацію взаємовигідних і найбільш ефективних шляхів довгострокової співпраці в оперативній діяльності.

На думку автора, місце митної служби в моделі сектору безпеки України визначається прикметними особливостями носіїв реальних або потенційних загроз для об’єктів національної безпеки – людини і громадянина, суспільства та держави (ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України»). Для митного сектора національної безпеки такими носіями є транспортні засоби та предмети, що переміщуються, вже переміщені або щодо яких є наміри переміщення через митний кордон України. Контроль за переміщенням таких носіїв або розпорядження ними і визначає межі компетенції митної служби в загальній моделі сектора безпеки.

Отже, головним завданням митної служби в секторі безпеки є виявлення, розпізнавання та нейтралізація загроз, носіями яких є транспортні засоби та предмети. Ці завдання здійснюються митною службою в межах виконання правозастосовної та правоохоронної функцій.

З огляду на традиційне місце митних служб світу у національних системах державних органів, визначаються два різновиди діяльності, щодо яких світовою практикою встановлюються певні стандарти. Перший з них – діяльність із застосування встановлених державами митних правил і процедур щодо транспортних засобів і вантажів, що переміщуються в законний спосіб. Визнаним міжнародним стандартом організації такої діяльності є Міжнародна конвенція зі спрощення та гармонізації митних процедур (Кіотська конвенція, 1999), до якої 5 жовтня 2006 р. приєдналася і Україна. Новим для світової практики стандартом взаємодії митних служб та учасників міжнародної торгівлі є прийняті Всесвітньою Митною Організацією у 2005 р. Рамкові стандарти безпеки та спрощення світової торгівлі. На досягнення вимог, встановлених цими документами, вже сьогодні спрямована діяльність митної служби України. Другий з них – діяльність, пов’язана з протидією до порушень, встановлених державами митних правил і процедур. На світовому рівні така діяльність митних служб побудована на їх безпосередній взаємодії (інформаційний обмін, правова допомога). Це й закріплено в основних міжнародних документах, які регламентують цю діяльність. Такими документами, зокрема, є Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (Найробійська Конвенція) та Конвенція про адміністративну допомогу у сфері митних відносин (Йоганнесбурзька Конвенція). Однією з головних ознак митної служби України, що визначають відповідність її діяльності визнаним міжнародним стандартам, є відсутність (сьогоднішній стан) або наявність визначеного законодавством права на здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Доведено, що на сьогодні одним з пріоритетних завдань Державної митної служби України є імплементація міжнародних стандартів у галузі митної справи та впровадження їх у практичну діяльність митних органів.  Ключовим аспектом у цьому ракурсі виступає оперативне, якісне та збалансоване досягнення у межах діяльності митної служби двох міжнародних вимог: спрощення митних процедур з одночасним забезпеченням національної безпеки України в умовах, коли обсяги та наслідки загроз вже мають глобальні масштаби та становлять значну небезпеку для суверенної держави з власними національними інтересами.

Процес впровадження міжнародних стандартів до системи норм національного законодавства України повинен  відбуватися поетапно, з детальним аналізом адекватності міжнародних принципів і норм нормам національним. Виявлені суперечності нормативно-правового характеру мають бути усунені шляхом внесення необхідних змін до законодавства країни з урахуванням національних інтересів у відповідній сфері. Доведено, що з використанням саме таких засад перехід до системи міжнародних стандартів є обґрунтованим і доцільним.

Для здійснення заходів щодо вдосконалювання митних операцій намічені три ключові концепції. По-перше, введення управління ризиком як генеральної концепції, що забезпечує основу для прискорення темпів усіх робочих операцій. По-друге, використання вибірковості й автоматизації системи митного оформлення для істотного скорочення фізичних перевірок. По-третє, посилення контролю після випуску товарів у вільний обіг і над транзитними операціями з метою удосконалення заходів з дотримання актів митного законодавства.

Статья 2.          У дисертації обґрунтовано, що серед пріоритетних напрямів розвитку митної служби як суб’єкта національної безпеки найбільш важливими є: модернізація законодавчої і нормативно-правової основи діяльності митної служби, її інфраструктури й професіоналізація персоналу.

Статья 3.          Для митної служби України система стратегічного планування у сфері національної безпеки повинно базуватися на трьох взаємопов’язаних аспектах:

- аналіз видів потенційних і реальних загроз національній безпеці України залежно від сфери та сили їх прояву та визначення способів їх нейтралізації;

- визначення реальної спроможності (кадрової, технічної, технологічної, ресурсно-фінансової) митної служби України щодо виявлення, розпізнавання та нейтралізації таких загроз, втілених у конкретних транспортних засобах і предметах, що є об’єктами контролю з боку митних органів;

- аналіз результатів діяльності з виявлення, розпізнавання та нейтралізації таких загроз.