ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ»

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, що досліджується, обґрунтовано актуальність теми, показано зв’язок дисертації з науковими програмами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу дослідження, охарактеризовано методи, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо особистого внеску здобувача, апробації та публікації результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні засади формування змісту вищої освіти у галузі державного управління» – здійснено аналіз наукової розробки теми, викладено концептуальні підходи до управління професійною підготовкою державних службовців, у широкому контексті проаналізовано вплив Болонського процесу на зміст професійної освіти державних службовців у її багаторівневому вимірі.

У результаті аналізу наукових джерел встановлено, що дослідження проблеми формування змісту вищої освіти тривають у декількох напрямах: змісту навчання у контексті безперервності освіти; у поєднанні з різними аспектами управління освітою; через комплекс сучасних завдань системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні; у контексті адаптації законодавства України до законодавства ЄС; у ракурсі підвищення якості підготовки працівників, фінансування програм, розробки стандартів освіти для фахівців у сфері державного управління. Отже, сучасний стан наукової розробки проблеми формування змісту вищої освіти за спеціальністю «Державне управління» вимагає визначення відповідних теоретичних засад.

Виявлено, що для досвіду підготовки державних (публічних) службовців у країнах Західної Європи, Північної Америки є характерним загальний, інтегральний, міждисциплінарний підходи; розвивається її варіативність, особливо у підготовці керівників вищої, середньої і навіть нижчої лінійної ланки, у переліку академічних і наукових спеціальностей перебуває велика кількість напрямів навчання. Довгострокове стаціонарне навчання у Європі поширене на базі спеціально створених для цього вищих навчальних закладів, що функціонують окремо від університетів. Фундаментальність і широкопрофільність базової професійної освіти полегшують і прискорюють просування кадрів на вищі рівні державної служби, проте вони не є достатніми для ефективного виконання керівних функцій. Такий недолік компенсується різними видами додаткової підготовки, але основну роль відіграють магістерські програми.

Наголошується, що зміст професійної освіти державних службовців розкривається у вимірі Болонського процесу, оскільки її зміст, отримана навчальна компетенція безпосередньо вливають на сформованість професійної компетентності. Особливу роль у впровадженні Болонських принципів у вищу освіту державних службовців в Україні відіграє принцип рівневості формування навчальних компетенцій, змісту підготовки.

Вимоги до змісту освіти конкретизуються з позиції галузевої спрямованості професійної діяльності державних службовців, різних вимог до їх професійної компетентності, індивідуалізації траєкторій професійного та кар’єрного розвитку. Зміст освіти повинен враховувати професійні та особистісні аспекти розвитку державного службовця, сприяти його розвиткові як особистості, індивідуальності. Невикористаним потенціалом підвищення освітнього рівня є самоосвіта, коли парадигма професійного навчання державних службовців змінюється від суб’єкт-об’єктної до суб’єкт-суб’єктної моделі.

Важлива функція вищої освіти державних службовців в Україні полягає в забезпеченні її безперервності, що гарантуватиме взаємне узгодження та доповнення різних форм, видів і технологій навчання, починаючи з вищого навчального закладу (далі – ВНЗ) і закінчуючи різними видами підвищення кваліфікації, самоосвіти. Безперервність освіти активізує вдосконалення номенклатури навчальних дисциплін, зміст умінь згідно з певним ОКР, а відтак – структури отриманих знань. Зміст навчання, його відповідність майбутнім професійним та особистісним потребам виступає потужним мотиватором до якісного здобуття нових навчальних компетенцій. Мета змін, які відбуваються в Україні у межах Болонського процесу – створення прямого зв’язку ринку праці з ринком освітніх послуг.

Визначено, що для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні необхідно вдосконалити структуру ОКР вищої освіти державних службовців за спеціальністю «Державне управління»; прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ОКР та кваліфікацій; використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома; врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти; підтримувати та розвивати європейські стандарти якості, методичного забезпечення; ліквідувати перепони для розширення мобільності викладачів і дослідників, студентів (слухачів); запровадити сучасні підходи інтеграції вищої професійної освіти і науки у справі підготовки магістрів за спеціальністю «Державне управління»; забезпечити подальший розвиток принципів автономності та самоврядування у системі вищої професійної освіти та науки, особливо у питаннях визначення потреб у навчанні, змісту варіативної частини навчання. Через зміст програм вищої освіти (галузевих стандартів вищої освіти) має відбуватися пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, вузькою спеціалізацією та професійною досконалістю. Для України є актуальним досвід безперервної підготовки та впровадження програм з державного управління у закладах середньої освіти, спрямування змісту навчання молодих випускників коледжів, ВНЗ до подальшої роботи в державних органах.

У другому розділі – «Зміст вищої освіти за спеціальністю «Державне управління» у післядипломній освіті державних службовців в Україні» –зроблено аналіз рівневої освіти у галузі державного управління з позиції її безперервного та післядипломного характеру, розроблено Концепцію післядипломної професійної освіти державних службовців в Україні.

Встановлено, що безперервність професійної освіти державних службовців реалізується шляхом забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних рівнях професійної освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку персоналу для можливого переходу на наступні ОКР; формування потреби та здатності особистості до самоосвіти; оптимізації системи підготовки, перепідготовки персоналу, модернізації системи післядипломної освіти на основі державних стандартів; створення інтегрованих навчальних планів і програм з урахуванням поточних і перспективних потреб державного управління та державної служби; формування та розвитку навчальних науково-виробничих комплексів підготовки фахівців за ОКР; запровадження та розвитку дистанційної та інших сучасних форм освіти; організації навчання відповідно до потреб особистості і ринку праці на базі закладів післядипломної освіти різних рівнів акредитації; забезпечення зв’язку між загальною середньою, професійно-технічною, вищою, післядипломною освітою. У такому баченні безперервної освіти державних службовців її перехід на рівневий принцип формування змісту відповідатиме як вимогам розвитку освіти у країнах ЄС, так і об’єктивним потребам державного управління та державної служби в Україні.

У контексті професійної освіти державних службовців проблему впровадження ОКР можна розглядати як з позиції безперервного характеру самої освіти (у вимірах часу, професійного, кар’єрного розвитку персоналу державної служби), так і з позиції отримання післядипломної освіти.

В Україні ОКР магістра з державного управління, який відноситься до післядипломної освіти державного службовця, нині одержується після здобуття першої вищої освіти за будь-яким ОКР, що не відповідає Закону «Про вищу освіту». Тому система професійної підготовки державних службовців, ґрунтована на принципах рівневості, вимагає пристосування до норм згаданого Закону, а відтак – уведення відповідних ОКР в освітній галузі «Державне управління». За умов, коли першим рівнем професійної освіти стане ОКР бакалавра (або молодшого спеціаліста) за спеціальністю «Державне управління», наступні освітні цикли освіти (перепідготовки) також будуть за своїм змістом післядипломними, однак відбуватимуться в рамках попередньо набутого напряму або спеціальності підготовки. Після такого реформування під післядипломною освітою матиметься на увазі функціонування її різноманітних організаційних форм: отримання ОКР, перепідготовка в рамках вже отриманого ОКР бакалавра, магістра, підвищення кваліфікації, стажування, аспірантура, докторантура, самоосвіта, що повністю відповідатиме законодавчій базі у галузі освіти в Україні. 

У розділі обґрунтовується необхідність формування змісту професійної освіти державних службовців та організація навчального процесу за стандартами ОКР у відповідності з потребами розвитку держави, державного управління, державної служби, на основі впровадження результатів сучасних наукових досліджень, широкого використання вітчизняного та зарубіжного досвіду у сфері багаторівневої професійної освіти та навчання дорослих; упорядкування й оптимізація мережі навчальних закладів післядипломної освіти державних службовців шляхом поєднання галузевого принципу з широкою міжгалузевою кооперацією; можливостей розширення (зміни) напряму (спеціалізації) професійної освіти при отриманні наступного ОКР та підвищенні кваліфікації з урахуванням потреб центрального, регіонального, місцевого рівнів державного управління; залучення професорсько-викладацьких і наукових кадрів вищої школи, провідних фахівців до навчального процесу; забезпечення єдності й дієвості управління та регулювання діяльності всіх елементів системи післядипломної освіти. Доведено, що зміст професійної освіти повинен формуватися з урахуванням галузевої, посадової, функціональної та іншої специфіки змісту управлінської діяльності.

Установлено, що отримання ОКР магістра державного управління в Україні логічно вважати другою вищою освітою з потенційною можливістю перепідготовки за програмами спеціальностей (спеціалізації). З переходом до принципу рівневості в професійній освіті в Україні перепідготовка відбуватиметься за ОКР бакалавра, магістра за спеціальністю «Державне управління». На основі цих рівнів у майбутньому здійснюватиметься підвищення кваліфікації, добір на службу, оцінювання, службове просування кадрів. З позиції принципів Болонського процесу перепідготовка означатиме навчальну підготовку під конкретну посаду державної служби в межах певного ОКР; попереднє навчання; «вирівнювання знань», удосконалення існуючих видів підвищення кваліфікації.

Виявлено важливість забезпечення зв’язку між загальною середньою, професійно-технічною, вищою та післядипломною освітою у контексті професійної освіти державних службовців. Найголовніше завдання безперервної, післядипломної освіти державних службовців – оперативно та максимально повно забезпечувати потреби суспільства, державного управління, державної служби. Програма магістерської підготовки зі спеціальності «Державне управління» повинна бути зорієнтована на врахування інтересів і якісного складу контингенту слухачів.

У третьому розділі – «Модель формування змісту багаторівневої вищої освіти за спеціальністю «Державне управління» – проаналізовано практику формування змісту однорівневої (магістерської) навчальної програми спеціальності «Державне управління» в Україні, з відповідним аналізом освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) та освітньо-професійної програми підготовки магістра (ОПП) Галузевого стандарту вищої освіти України (ГСВОУ) (2005 р.), запропоновано структурно-функціональну модель формування змісту програм професійної освіти державних службовців.

Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні використовує лише дві організаційні форми післядипломної освіти: підготовку за магістерськими програмами та підвищення кваліфікації. Підготовка управлінців переважно здійснюється без урахування досліджень щодо реальних потреб, характеру професійних навичок, спеціальних знань і якостей особистості, яких вимагає державна служба. ВНЗ не повною мірою використовують ресурсні можливості ГСВОУ, варіативної складової програм освіти. Відсутня перепідготовка в рамках ОКР магістра з напряму «Державне управління», коли шляхом додаткового навчання можна опанувати іншу спеціальність.

Складовими державного стандарту освіти є: освітня (освітньо-кваліфікаційна) характеристика; освітньо-професійна програма підготовки; нормативна частина змісту освіти і тести.

Використання системного аналізу ОКХ магістра за напрямом підготовки 1501 та спеціальністю 8.150100 «Державне управління» дозволило довести, що в ОКХ відтворено узагальнені вимоги до підготовки державного службовця-магістра у цій галузі, проте не відтворено галузеву структуру державного управління. Професійне призначення й умови використання випускників ВНЗ цієї спеціальності та ОКР у вигляді переліку первинних посад, виробничих функцій і типових задач діяльності в ОКХ визначені узагальнено, без конкретного виявлення компетенцій органів влади. Зроблено висновок, що ОКХ ГСВОУ потрібно визначати через структуру професійної діяльності державного службовця – суб’єкта діяльності, що одночасно є й об’єктом процесу стандартизації (за умов використання компетентнісного підходу у визначенні змісту освіти).

Розподіл умінь за видами типових завдань діяльності, класів завдань діяльності, видів уміння, рівнів сформованості даного уміння, не повинні ускладнювати планування навчальної програми (змісту освіти), діяльність викладача і слухача. Система контролю орієнтована швидше на контроль умінь, ніж знань, що негативно позначилося на формуванні в ОКХ змісту освіти та формалізації виробничих функцій, типових завдань діяльності та умінь.

У процесі дослідження встановлено, що в ОКХ відсутні вимоги до атестації, контролю якості освіти та професійної підготовки випускників, що здійснюють навчання за спеціальністю «Державне управління». Не встановлено параметрів, стандартів сформованості здатностей ОКХ. Визначено, що при розробці видів завдань діяльності підготовку спеціалістів варто поділити на фундаментальну, наукову, професійну та практичну, що закріплено Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту».

У результаті аналізу ОПП підготовки магістра напряму підготовки 1501 спеціальності 8.150100 «Державне управління» встановлено, що у цьому документі, як і в ОКХ не пояснюється необхідність зосередження на змісті професійних умінь, а не знань. Обґрунтовується необхідність чіткого визначення в ОПП змісту знань нормативної частини навчальної програми, варіанти її варіативної частини, без дублювання умінь в ОПП і в ОКХ. Класифікація змісту умінь в ОКХ має умовний, узагальнений характер. Зміст умінь, наведених у додатку А ОПП, не співвідноситься з фактичною посадовою компетенцією груп посад державної служби й властивий керівному її складу (вищим керівникам).

Перед ВНЗ постає проблема створення програм навчання, аби навчити досить складним умінням слухачів магістратури за спеціальністю «Державне управління» за 18 місяців. Мету навчання за магістерською програмою ускладнює недосконалість визначення цільової аудиторії, точніше, її фактична орієнтованість на вищий персонал державної служби.

У розділі розкрито зміст структурно-функціональної моделі формування багаторівневої професійної освіти за спеціальністю «Державне управління» (Рис. 1). Вона передбачає використання кількох підходів, які можна застосовувати окремо та в комбінованих варіантах.

В основу визначення змісту освіти запропоновано покласти вимоги до посад – первинного елемента професії з певними функціями. Це надає можливість, використовуючи метод моделювання, стандартизувати рівні складності управлінської діяльності за групами посад, посадовими компетенціями, розробляти навчальні програми професійної освіти, зміст їх варіативної складової, спеціалізацій, індивідуальної роботи, самоосвіти. Класифікації посад (груп посад) державної служби на вищий, середній та нижній рівні, можуть враховуватися при посадовому, посадовому з елементами функціональної спрямованості професійної діяльності підході до визначення змісту навчальних програм професійної освіти.