ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Краткое содержание

Статья 2.                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – «Теоретичні питання державного управління загальною середньою освітою» – обґрунтовується вибір методологічних засад дослідження відповідно до специфіки його об’єкта. Логіка розділу вибудовується через уточнення та визначення понятійного апарату. Так, аналіз основних категорій («управління», «державне управління», «керівництво», «менеджмент», «управління освітою», «регіональна освітня політика»)  й сутнісних характеристик освітньої системи (наявність структурних елементів, комунікативних властивостей, інтегративних якостей, функціональних характеристик, історичності, цілеспрямованості) дозволив показати, що державне управління загальною середньою освітою регіону є системою.

У вказаному понятійному апараті першорядне значення має категорія «державне управління», зміст якого стосовно системи загальної середньої освіти визначається як здійснення державою управлінського організуючого впливу на цю освітню систему шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою розвитку загальної середньої освіти і забезпечення реалізації державної політики  у цій освітній системі.

У державному управлінні загальною середньою освітою важливе місце займає поняття «управлінський механізм», який розглядається як певна система, що визначає порядок будь-якого виду діяльності та як внутрішній засіб системи, що приводить її в дію.

В розділі досліджено зміни співвідношення функцій і методів управління, оскільки демократизація управління як важливий вектор розвитку державного управління освітою це обумовлює.

Наукові уявлення про об’єктну зорієнтованість управління обумовили дослідження особливостей системи загальної середньої освіти як об’єкта управління. При цьому акцентовано увагу як на інваріантних характеристиках указаної системи, так і на варіативних. Розглянуто специфіку інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти щодо урахування рівня готовності навчальних закладів до інноваційних перетворень та інноваційних диспозицій педагогічного персоналу системи.

Опрацьовано регіональний аспект державного управління освітою. Регіон розглядається як певна соціально-виробнича інфраструктура, що створюються різноманітною діяльністю регіонального соціуму та охоплює певну територію, яка є простором структурно-функціонального насичення. Він уявляє собою організаційну систему, на яку впливає зовнішнє середовище (національне, зарубіжне). Наразі вказане середовище характеризується невизначеністю та змінністю, неповнотою інформації, містить загрози, виклики й певні можливості. Для виживання й розвитку за таких умов поведінка регіону як організації має бути не лише активною, але й проактивною.

Середовище регіону розглянуто за такими його складовими: соціальний простір, регіональне співтовариство, регіональні ресурси. Відзначено, що найбільш важливою характеристикою соціального простору перехідного суспільства, яким є соціум в Україні, виступає ступінь його відповідності досягненням сучасної цивілізації, а наявний потенціал – можливостям його відновлення. Не менш важливою складовою регіону є регіональне співтовариство, яке виступає основним суб’єктом організації життєдіяльності людей, здійснення владних повноважень та провідником реалізації соціальних технологій.

Показано особливості управлінської діяльності щодо вдосконалювання ресурсного комплексу з урахуванням того, що ефективність будь-якої суспільної системи, в тому числі й регіональної, ґрунтується на ефективності використання її ресурсів. При цьому зроблено акцент на збереженні та відтворенні соціальних й інтелектуальних ресурсів, що для України усе більшою мірою стає однією з ключових проблем національної безпеки.

В нестабільному конкурентному ринковому середовищі ефективним є стратегічне управління, яке включає діагностику стану регіону, стратегічне планування й реалізацію обраної стратегії. З огляду на це виділено й схарактеризовано основні складові щодо забезпечення стратегічного управління освітою.

Систему освіти регіону схарактеризовано як підсистему державної системи освіти й представлено відповідні рівні управління (рис. 1). 

Обґрунтовано умови, які мають створюватися в регіонах для функціонування й розвитку освіти. Важливою з них є наявність централізованого управління, що гарантує єдність вимог в освітньому просторі та дотримання відповідних стандартів. Також виділено ризики зовнішнього та внутрішнього середовищ регіональної системи освіти. В цьому контексті показана роль регіональної освітньої політики й необхідність розробки та впровадження механізму управління як передумови її реалізації.

У другому розділі – «Аналіз  системи загальної  середньої освіти на регіональному рівні» – розглянуто систему загальної середньої освіти як певну низку елементів у просторі та часі  й визнано доцільним проведення аналізу стану вказаної освітньої системи.

На підставі проведеного аналізу стану системи загальної середньої освіти виділені наступні позитивні тенденції її розвитку: спрямованість на забезпечення варіативності та різнорівневості змісту освіти; оновлення навчально-методичного забезпечення з предметів, зокрема забезпечення підручниками нового покоління; посилення інтересу до гуманітарної складової; урахування соціального замовлення на освіту; консолідація науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації щодо висування вимог до модернізації змісту освіти; використання школами порівняно нових джерел фінансування (кошти соціальних партнерів).