ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В МІСТАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету, завдання, об’єкт, предмет та визначено методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі – “Теоретико-методичні аспекти розвитку виробничої та соціальної інфраструктури в містах” – систематизовано проблеми розвитку соціальної та виробничої інфраструктури міст у роботах вітчизняних учених, здійснено огляд наукових праць зарубіжних авторів за темою дослідження.

Аналіз наукових праць свідчить, що проблема розвитку виробничої та соціальної інфраструктури в містах (РВСІ) є комплексною і пов’язана з необхідністю підвищення дієвості стратегічного планування як інструменту реалізації економічної політики органів місцевого самоврядування (ОМС) у цій сфері (В.Бабаєв, В.Іванова).

Показано, що використання тих чи інших методів у забезпеченні інфраструктурного розвитку міст визначається передусім змістом місцевих проблем, що вирішуються у взаємозв’язку з формуванням науково-технічних, економічних і соціальних чинників. Разом з тим вони значною мірою залежать від наявного методологічного апарату, а також теоретичних обгрунтувань. Незважаючи на швидкий прогрес, наявний інструментарій поки не дає можливості ОМС використовувати вже відпрацьовані методи в реальному режимі формування управлінських рішень (В.Куйбіда, Ю.Шаров).

Наукові роботи, у яких розглянуті питання формування інфраструктури виробництва, починаються з визначення можливих темпів його розвитку (В.Боголюбов, О.Воронін). Для цього розробляються макроекономічні підходи, які, з одного боку, інтегрують результати окремих досліджень, що складаються на першій стадії, а з другого – служать основою формування пропорцій матеріального виробництва. Інструментом їх розробки є переважно одно- та багатофакторні виробничі функції, які описуються рівняннями регресії. Але пріоритетність соціальних чинників при цьому не визначається.

Забезпечуючи досягнення найважливіших загальногосподарських цілей і тим самим пріоритетів інтересів територіальної громади (ТГ), програмно-цільовий метод не пов’язує між собою всі пропорції суспільного відтворення в місті. Ця функція реалізується балансовим методом (В.Зотов, Л.Калініченко).

Управлінські рішення ОМС мають забезпечувати не статичну, а динамічну збалансованість. Інноваційні, інвестиційні, фінансові ресурси перетворяться в технологічні, економічні і соціальні результати в різні періоди часу (А.Курочкін, В.Рижих). При цьому наголошено, що в місцевих програмах необхідно враховувати різночасні дії ухвалених рішень і потребу більшого або меншого періоду часу для досягнення намічених цілей, але конкретні рекомендації з цього приводу не наводяться.

Аналіз свідчить, що необхідною передумовою визначення мети і побудови цільової функції є об’єктивне існування єдиної мети розвитку – максимальний добробут і всебічний розвиток усіх членів ТГ. Проте, як показує аналіз, вказана глобальна мета об’єднує кілька самостійних суспільних цілей, що не зводяться одна до одної, відображаючи соціальні потреби населення (Р.Плющ, А.Панкрухін).

На думку зарубіжних дослідників (Л.Леві, С.Плітер), виникнення науково-прикладного напряму в обґрунтуванні засад діяльності ОМС є закономірним етапом їх розвитку, викликаним, з одного боку, прогресом самої науки, з другого – необхідністю вдосконалення практики економічного аналізу і вибору управлінських рішень.

Результати зарубіжних досліджень відіграють важливу роль у становленні сучасного мислення в організації діяльності ОМС, що дістало в наші дні розвитку, у зв’язку з переходом від адміністративних до переважно економічних методів управління муніципальним господарством. Економічні методи припускають надання підприємствам у місті значної самостійності в діяльності все більшою мірою за допомогою індикативних показників (Д.Хендерсон).

Відзначимо, що зміна в цілому ставлення до категорії корисності благ, усвідомлення її дійсної ролі в діяльності ОМС належить до принципових питань перебудови інфраструктурного комплексу міста. Незважаючи на наявність грунтовно розробленої теорії суспільної корисності благ, висновки якої були обернені в майбутнє і багато в чому стосуються ринкового господарства, у частини учених відносно категорії корисності, як і раніше, зберігається упередження, пов’язане з використанням цього поняття школою граничної корисності (Г.Річардсон).

Аналіз наукової літератури з досліджуваної теми показав, що питання діяльності ОМС у сфері РВСІ вивчались побіжно. Поза увагою науковців залишилися важливі напрями діяльності ОМС, що потребують дослідження:

-        визначення цілей організаційного управління РВСІ в містах та динамічне моделювання їх інфраструктурного потенціалу;

-        оцінювання та програмно-цільове управління процесами формування виробничої та соціальної інфраструктури ОМС;

-        методичні аспекти удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури з урахуванням взаємодії економічних і соціальних чинників;

-        обґрунтування форм розподілу ресурсів у проектах із РВСІ.

У другому розділі – “Організація управління органами місцевого самоврядування розвитком виробничої та соціальної інфраструктури в містах” – визначено цілі організаційного управління РВСІ, розроблено динамічну міжгалузеву модель розвитку інфраструктурного потенціалу міста, окреслено напрями оцінювання рівня її формування, узагальнено підходи до програмно-цільового управління процесами вдосконалення інфраструктури в містах.

Розкрито сутність визначення цілей організаційного управління РВСІ із застосуванням понять, підходів до моделювання та методів теорії графів. У процесі дослідження поряд з основними поняттями щодо РВСІ, якими є поняття мети, системи і процесу досягнення мети, введено додаткові поняття потреби, завдання і заходів.

Процес вирішення завдання ОМС із РВСІ розглядався як процес взаємодії суб’єктів та об’єктів управління містом з певним взаємним споживанням комплексу ресурсів системи місцевого самоврядування.

Комплексний граф цілей, завдань і заходів щодо РВСІ є множиною вершин і множиною дуг, що сполучають ці вершини. При цьому характеристики завдань визначені на вершинах графа, які відповідають певним завданням. Стрілка, що виходить з даної вершини, показує результат розв’язання завдання, тобто певну мету. Кожна стрілка, що виходить з однієї вершини, характеризує один і той самий результат, одну і ту саму мету, але числові характеристики кожної із стрілок (які будуть введені нижче) можуть бути різними. Використання результату розв’язання деякого завдання для вирішення якогось іншого завдання як компоненти комплексного ресурсу представляється на графі дугою, яка йде від однієї вершини до іншої. Особливо слід звернути увагу на петлю при вершинах графа. Вона показує результат розв’язання завдання з РВСІ, який відповідає даній вершині, що використовується як компонента її ресурсу.

Показано, що в процесі вирішення завдання РВСІ допустимі ті чи інші варіації компонентів комплексного ресурсу системи, яка вирішує це завдання. Тому кожна компонента може бути представлена як розпливчата множина із заданою функцією належності, значення якої є оцінками комплексного ресурсу системи.

Доведено, що в процесі досягнення генеральної мети слід приділяти найбільшу увагу тим завданням, які насамперед можуть перешкодити досягненню цієї мети, тобто тим, які складніші для вирішення. У зв’язку з цим введено характеристику важливості завдань.

Усі ці характеристики показують, якою ціною для ОМС можуть бути отримані ті чи інші зміни відповідних величин, і у зв’язку з цим відіграють важливу роль в управлінні процесом досягнення мети системою РВСІ.