ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ МЕТОДИК



Название:
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ МЕТОДИК
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

У вступі обґрунтовуються актуальність і ступінь розробленості теми дисертаційного дослідження, його мета та завдання, визначаються об’єкт, предмет та методологічні засади, наукова новизна одержаних результатів, їх теоретична та практична значущість, рівень їхньої апробованості та відповідно форми впровадження.

Розділ 1. «Криміналістична методика в системі криміналістики» складається з п’яти підрозділів, у яких визначаються загально-теоретичні проблеми криміналістичної методики, її історичний розвиток, тенденції, сучасний стан, розкривається сутність криміналістичної методики та джерела її формування, а також висвітлюються питання щодо розуміння процесу розслідування злочинів, його предмета, напрямків і етапів.

У підрозділі 1.1. «Розвиток наукових уявлень про криміналістичну методику. Сутність методичних (криміналістичних) рекомендацій і предмет криміналістики» піддано аналізу різні концептуальні підходи до формування та становлення криміналістичної методики, її розуміння у декількох аспектах. Визначено місце криміналістичної методики як важливої частини (розділу) в системі криміналістики. Підкреслено, що криміналістична методика є динамічною системою, яка розвивається.

Звернено увагу на змістовну складову криміналістичної методики – методичні рекомендації, які є комплексами взаємопов’язаних типових порад, апробованих слідчою практикою і пропонованих до застосування в розслідуванні окремих видів злочинів, що спрямовані на оптимізацію слідчої діяльності. На думку автора, здійснення розслідування не обмежується лише методичними рекомендаціями щодо окремих видів злочинів. Таке розслідування передбачає використання певних технологій (слідчих технологій). Дана позиція ґрунтується на результатах анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України. Зокрема, більшість практичних працівників (62 %) вважають за доцільне здійснення дослідження саме технологічного боку розслідування злочинів.

Під час дослідження визначено місце слідчих технологій в структурі криміналістичних технологій. Термін «слідча технологія» є новою категорією в криміналістиці. Вона є різновидом криміналістичних технологій (інформаційних технологій, експертних технологій, технологій проведення окремих слідчих дій тощо) і тому має відповідати усім їх суттєвим ознакам. Така технологія визначає найбільш оптимальний рух кримінальної справи при розслідуванні злочину, послідовність виконання слідчих дій, оперативно-розшукових або організаційно-технічних заходів, систему використовуваних криміналістичних засобів та їх режим. Слідча технологія – це певний процес, послідовність реалізації слідчої діяльності, застосування криміналістичних засобів (прийомів, способів, рекомендацій, операцій) при розслідуванні окремого виду (підвиду) злочинів, спрямований на досягнення об’єктивної істини по справі.

У підрозділі 1.2. «Сучасний стан, тенденції та перспективи розвитку криміналістичної методики» обґрунтовано її роль і сформульовано найбільш важливі напрямки розроблення та реалізації криміналістичних методичних рекомендацій. На теперішній час наукові розроблення з криміналістичної методики здійснюються за кількома напрямами: 1) подальше формування методологічних засад криміналістичної методики – її загальних положень (концептуальних підходів, принципів, функцій, структури тощо); 2) створення окремих криміналістичних методик (відносно категорій, видів, підвидів злочинів та ін.); 3) розроблення криміналістичних методик щодо різних видів діяльності: слідчої, судової, прокурорської, адвокатської; 4) пропонування окремих засобів криміналістичної методики – методичних рекомендацій, методів, прийомів, технологій тощо.

Про активний розвиток криміналістичної методики свідчать її тенденції. Важливою тенденцію криміналістичної методики є розроблення диференційованих систем методичних рекомендацій для оптимізації діяльності органів досудового слідства і можливості у здійсненні програмування процесу розслідування злочинів. Своєрідною тенденцією розвитку криміналістичної методики є також розширення її меж. Криміналістичні методики в сучасних умовах розроблюються не лише для розслідування певних видів (груп) злочинів, а й в інших сферах пізнавальної діяльності (судовій, прокурорській, адвокатській).

Акцентовано увагу на певних тенденціях підготовки дисертаційних праць з криміналістичної методики та визначенні відповідної динаміки. Встановлено місце даної тематичної спрямованості у структурі криміналістичної науки.

У підрозділі 1.3. «Проблема визначення предмета, напрямків та етапів розслідування» розглядається сутність процесу розслідування злочинів як основи для формування окремих криміналістичних методик. Здійснено аналіз різних підходів щодо розуміння розслідування (функціональний, системно-діяльнісний, системний, інформаційний тощо). «Різні підходи» до розслідування злочинів – це вивчення складного об’єкта (явища) з різних його боків. Під час дослідження визначено та надано характеристики різним видам слідчої діяльності: пізнавальної, конструктивної, комунікативної, посвідчувальної. За результатами анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України, проведеного нами, встановлено, що на їх думку, пізнавальна діяльність слідчого має такі особливості: 1) здійснюється спеціальним суб’єктом (зазначили 8 % слідчих); 2) спрямована на вирішення конфлікту (9 %); 3) проводиться у формі доказування (25 %); 4) здійснюється після вчинення злочину (6 %); 5) спрямована на одержання інформації (15 %); 6) передбачає застосування спеціальних методів (7 %); 7) засоби здійснення діяльності передбачені в кримінально-процесуальному законі (10 %); 8) передбачає оцінку фактів та явищ (11 %).

У роботі аргументовано за необхідне виокремлювати таке поняття, як предмет розслідування – його змістовну сторону, сукупність обставин, які встановлюються під час розслідування. При цьому, предмет розслідування може бути розглянуто у двох аспектах: 1) ідеальна модель (передбачувана сукупність обставин); 2) процес визначення кола обставин по конкретній кримінальній справі, їх встановлення, формування. Предмет розслідування як ідеальна модель може диференціюватися залежно від видової спрямованості злочинів і тому, має бути врахованим в окремих криміналістичних методиках. Мова фактично йде про такий елемент криміналістичної методики, як «обставини, що підлягають встановленню».

Проаналізовано різні підходи до етапності процесу розслідування. Проведений аналіз етапів розслідування засвідчує, що розподіл цього процесу на певні частини (періоди) має загалом процесуальне значення. З іншої точки зору, це має й певне криміналістичне значення, оскільки пов’язане з обранням найбільш доцільних методів, прийомів та засобів.

У підрозділі 1.4. «Джерела криміналістичних методичних рекомендацій» висвітлюються певні вихідні положення, на яких ґрунтуються окремі криміналістичні методики. Необхідно зазначити, що криміналістична методика і криміналістичні методичні рекомендації мають розглядатися як загальне та окреме. Тому їх джерела теж мають відповідне підпорядкування, а окремі криміналістичні методичні рекомендації можуть бути заснованими на достатньо своєрідних джерелах (специфічній галузі права, узагальненні певних злочинних проявів чи даних наукового напрямку).

У роботі докладно досліджені окремі джерела криміналістичних методичних рекомендацій. Виокремлено та надано характеристики найбільш важливим з них: кримінальне та кримінально-процесуальне право; наукові знання; слідча та судова практика.

Під час опитування практичних працівників органів досудового слідства було поставлено за мету встановити джерела криміналістичних методичних рекомендацій на їх переконання. Результати анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України показують, що на думку цих співробітників до таких джерел ними були віднесені: положення закону (зазначили 21 % опитаних); слідча практика (36 %); наукові положення (15 %); право (12 %); судова практика (16 %). Аналіз одержаних даних засвідчує, що практичні працівники у цьому аспекті на перше місце ставлять «слідчу практику». Така позиція має підґрунтя, оскільки під час розроблення методичних рекомендацій необхідно виходити із реальної практики і розробляти положення для практики.

 У підрозділі 1.5. «Поняття та ознаки криміналістичної методики» на підставі наукового аналізу сформульовано авторські визначення понять «криміналістична методика» та «окрема криміналістична методика».

Проаналізовано різні підходи до визначення поняття «криміналістична методика», а також до широкого та вузького її трактування. У вузькому розумінні криміналістична методика – це методика розслідування окремих видів злочинів. Тобто сферою її діяльності є процеси розслідування і звернена вона до діяльності органів досудового розслідування. Фактично мова йде про класичне розуміння криміналістичної методики. У широкому розумінні криміналістична методика – це не тільки методика розслідування, а й методика судового розгляду кримінальних справ тієї чи іншої категорії, методики кримінального захисту або державного обвинувачення. Підкреслено потребу у формуванні методик судового розгляду кримінальних справ.

Визначення поняття криміналістичної методики передбачає встановлення її найбільш суттєвих ознак. Проведений аналіз визначень поняття «криміналістична методика» показує, що автори по різному розглядають її сутність, називають такі властивості, що не дозволяють відмежувати її від інших категорій криміналістики, або вважають, що методика – це сама слідча діяльність.

Під час дослідження обґрунтовано необхідність та виокремлено такі ознаки криміналістичної методики: її системність, інтегративність, інформаційність та комплексність. Проведений аналіз літературних джерел та ознак криміналістичної методики дозволив дійти висновку, що криміналістична методика – це система інтегрованих наукових положень і сформованих на їх основі комплексів методичних рекомендацій та слідчих технологій у вигляді типових інформаційних моделей, спрямованих на оптимальне здійснення розслідування та попередження (запобігання) злочинів. Пропоноване визначення є визначенням поняття криміналістичної методики у її вузькому розумінні.

Визначення поняття окремої криміналістичної методики має ґрунтуватися на її суттєвих ознаках: 1) комплексності та системності криміналістичних (методичних) рекомендацій; 2) інформаційності пропонованої моделі; 3) спрямованості на оптимальне розкриття та розслідування певного виду злочинів. Під час даного дослідження ставилося за мету з’ясувати у практичних співробітників досудового слідства як вони розуміють окрему криміналістичну методику. Результати анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України засвідчують, що на їх переконання криміналістична методика являє собою: сукупність спеціальних засобів, прийомів та методів (27 %); систему методичних рекомендацій щодо розслідування злочинів (37 %); систему кримінально-правових, кримінологічних та інших ознак (23 %); комплекс техніко-криміналістичних та тактичних порад (13 %). Важливим є те, що більшість практичних працівників правильно звернули увагу на те, що окрема криміналістична методика – це система методичних рекомендацій щодо розслідування злочинів. На нашу думку, окрема криміналістична методика – це комплекс методичних рекомендацій та слідчих технологій у вигляді типових інформаційних моделей, спрямованих на розкриття та розслідування певного виду або групи злочинів та їх запобігання.

Розділ 2. «Призначення та роль криміналістичної методики в оптимізації досудового слідства» має два підрозділи, в яких виокремлюються та досліджуються види окремих криміналістичних методик, а також визначається їх функціональна спрямованість.

У підрозділі 2.1. «Види криміналістичних методик і підстави їх класифікації» зазначається, що пропоновані на сьогодні методики не є однозначними за можливостями свого застосування, мають різний рівень узагальнень і практичного спрямування. Поділ криміналістичних методик на види повинен мати практичну спрямованість, яка б дозволяла їх ефективно використовувати під час здійснення слідчої діяльності.

На підставі наукового аналізу та вивчення пропонованих в криміналістичній літературі видів криміналістичних методик дозволило дисертанту розробити їх класифікацію: 1) залежно від сфери реалізації (криміналістичні методики розслідування та криміналістичні методики судового розгляду); 2) залежно від виду злочинів (видові криміналістичні методики): методика розслідування вбивств; методика розслідування крадіжок; методика розслідування шахрайства; методика розслідування зґвалтування та ін.; 3) залежно від криміналістично значущих ознак у певному виді злочинів (підвидові криміналістичні методики або «мікрометодики»): методика розслідування вбивств за відсутності трупа; методика розслідування вбивств при наявності інсценування; методика розслідування вбивств на замовлення; методика розслідування вбивств з розчленуванням трупа тощо; 4) залежно від криміналістично значущих ознак, що виходять за межі виду злочину (групові криміналістичні методики): методика розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами; методика розслідування злочинів, що вчиняються неповнолітніми; методика розслідування злочинів, особами з аномаліями психіки та ін.; 5) залежно від наявності зв’язків між окремими видами злочинів (комплексні криміналістичні методики): методика розслідування кримінальної корупційної діяльності; методика розслідування осередків злочинів тощо.

До перспективних напрямків в криміналістиці може бути віднесено створення комплексних криміналістичних методик. У цьому випадку існують реальні взаємозв’язки між злочинами, які вчинені. Тому й їх розслідування потребує певних комплексних підходів. Висловлені міркування підтверджуються й результатами анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України. Зокрема, на думку практичних працівників органів досудового слідства, доцільно розробляти та пропонувати слідчій практиці такі види криміналістичних методик: комплексні криміналістичні методики (вказали 35 % проанкетованих); видові криміналістичні методики (26 %); міжвидові (групові) криміналістичні методики (21 %); підвидові криміналістичні методики (мікрометодики) (18 %). Тобто значна кількість слідчих (35 %) висловилася саме за необхідність розроблення комплексних криміналістичних методик.

У підрозділі 2.2. «Функції окремих криміналістичних методик» розглянуто їх спрямування та визначено функціональне навантаження. Встановлено певну залежність між функціями криміналістики (як науки) та криміналістичною методикою (як її частиною).

Вивчення спеціальної криміналістичної літератури та слідчої практики, а також з’ясування сутності окремої криміналістичної методики дозволило виокремити такі її функції: 1) описово-інформаційну – відображає фактично первинний їх рівень, що пов’язано із накопиченням певної інформації, системи криміналістичних знань в її структурі, вона надає уявлення про розглядуваний вид (групу) злочинів, а також можливі засоби впливу на ситуацію, що склалася; 2) пізнавально-прагматичну – передбачає їх застосування з метою оптимального розслідування певного виду (або групи) злочинів; 3) прогностично-евристичну – зумовлена тим, що використовуючи типове фактично здійснюється передбачення можливого результату, відбувається розслідування індивідуального (конкретного) злочину; 4) дидактичну (навчальну) – передбачає можливість вивчення її основних положень, набуття певних умінь та навичок під час вивчення криміналістики або відповідних спецкурсів.

Результати анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України показують, що практичні працівники вважають, що окрема криміналістична методика має виконувати різні функції. Зокрема, опитані слідчі назвали: прогностичну функцію (14 %); описову функцію (21 %); пізнавальну функцію (33 %); регулятивну функцію (25 %); інше (6 %).

Функції окремих криміналістичних методик визначають їх основні напрямки реалізації та теоретико-практичну значущість. У роботі надано відповідну інтерпретацію та наукове пояснення цим функціям.

Розділ 3. «Проблеми побудови окремої криміналістичної методики» складається з шести підрозділів, в яких розглядається її структура, визначаються принципи побудови та застосування, а також розкривається зміст окремих структурних елементів цієї методики.

У підрозділі 3.1. «Структура і зміст окремої криміналістичної методики» встановлюється, що побудова окремих криміналістичних методик має здійснюватися відповідно до її структури. Проведений аналіз позицій науковців засвідчує їх різні підходи до структури криміналістичної методики, її елементів, змісту, послідовності використання. Під час опитування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України теж з’ясовувалося питання щодо структурних складових окремої криміналістичної методики. Результати їхнього анкетування показують, що на думку практичних працівників до елементів структури окремої криміналістичної методики мають бути віднесені: 1) криміналістична характеристика злочинів (зазначили 22 % опитаних); 2) криміналістична класифікація злочинів (15 %); 3) обставини, що підлягають з’ясуванню (23 %); 4) виявлення ознак злочину (10 %); 5) дії до порушення кримінальної справи (0 %); 6) початковий етап розслідування (0 %); 7) наступний етап розслідування (0 %); 8) завершальний етап розслідування (0 %); 9) типові слідчі ситуації (8 %); 10) система типових версій (9 %); 11) профілактичні дії слідчого (7 %); 12) заходи усунення протидії розслідуванню (6 %). Підходи слідчих певним чином здивували, оскільки вони не віднесли до елементів окремої криміналістичної методики етапи розслідування. Мова мала йти не про етапність розслідування злочинів, а про ті дії, які мають провадитися на кожному з цих етапів. Саме комплекси цих дій є важливими елементами окремої криміналістичної методики, це те, що має виконувати конкретний слідчий при розслідуванні певного виду злочинів.

Вивчення наукових позицій щодо структури окремих криміналістичних методик та практики їх застосування дозволяє запропонувати таку їхню структуру: 1) криміналістична характеристика певного виду (групи) злочинів; 2) обставини, що підлягають з’ясуванню; 3) попередні дії слідчого до порушення кримінальної справи; 4) типові слідчі ситуації та система версій початкового етапу розслідування; 5) проміжні завдання та комплекси слідчих дій і оперативно-розшукових заходів початкового етапу розслідування; 6) типові слідчі ситуації та система версій наступного етапу розслідування; 7) проміжні завдання та комплекси слідчих дій та оперативно-розшукових заходів наступного етапу розслідування; 8) заходи усунення протидії розслідуванню злочинів; 9) профілактична діяльність слідчого.

У підрозділі 3.2. «Криміналістична класифікація злочинів та її роль в диференціації криміналістичних методик» дисертант наголошує на тому, що наукове підґрунтя до розроблення криміналістичної класифікації злочинів було закладено в 70 – 80-х рр. XX ст. (В. К. Гавло, І. Ф. Герасимов, В. О. Образцов та ін.), і розкриває зміст даної наукової категорії. Прагматична роль криміналістичної класифікації злочинів, на думку автора, полягає у тому, що вона є основою для вироблення цілеспрямованих наукових рекомендацій та розроблення окремих криміналістичних методик. При цьому криміналістична класифікація злочинів передбачає врахування криміналістично значущих ознак.

У роботі наведено різні підходи щодо криміналістичної класифікації злочинів. Автором зроблено зостереження про те, що спроби створити криміналістичні класифікації злочинів за криміналістичними критеріями є схвальними і потребують подальших наукових досліджень. Однак, не можна обмежуватися у класифікаційних побудовах лише криміналістичними ознаками (критеріями), а необхідно виходити з кримінально-правової класифікації злочинів, яка у цьому сенсі, фактично є базовою. 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины