МЕХАНІЗМ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ БАНКІВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Створення адекватної та самодостатньої економічної системи є пріоритетною задачею України на сучасному етапі становлення та розвитку ринкової економіки. Важливу роль в цьому відіграють банки як суб'єкти кредитних відносин, які, зважаючи на недостатній розвиток фінансового ринку та невідповідність обсягів капітального інвестування реальним потребам економіки, є основним каталізатором економічного розвитку держави.

Водночас із забезпеченням банківському бізнесу найбільшої частки доходів кредитні операції залишаються і найбільшим джерелом ризиків. Незважаючи на те, що частка прострочених та сумнівних кредитів в сукупному кредитному портфелі банківської системи України на 01.01.2008р. складала 1,7%, що є досить низьким показником, в абсолютному виразі це становить 7,3 млрд. грн. При цьому, зважаючи на економічне і політичне становище в Україні та розгортання світової фінансово-банківської кризи, можна стверджувати, що обсяг проблемної заборгованості українських банків не зазнає суттєвого скорочення найближчим часом.

Саме тому захист від ризиків, зокрема від кредитного ризику як одного з основних, є серед пріоритетних завдань банківської системи України. Особливого значення це питання набуває у зв'язку з інтеграцією вітчизняної банківської системи у світову та напередодні впровадження у практичну діяльність нових стандартів банківської діяльності Базель ІІ „Міжнародна конвергенція вимірювання капіталу та стандартів капіталу: нові підходи”.

Оскільки джерело кредитного ризику банку полягає у нездатності позичальника своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за отриманим кредитом, одним із заходів, спрямованих  на мінімізацію збитків, є проведення якісної оцінки його кредитоспроможності. Існуючі проблеми сучасних умов становлення ринкових відносин в Україні – тіньова економіка, недосконалість правової бази та податкової системи – спричиняють необхідність вдосконалення існуючого механізму оцінки кредитоспроможності клієнтів банків.

Значний внесок у розробку питань оцінки кредитоспроможності позичальників банків зробили західні економісти Е.Альтман, А.Бітті, К.Бюлер, Е.Ваухем, Д.Гелей, Ф.Захер, Т.Карлін, М.Кроухі, А.Макмін, А.Томпсон, Г.Притч, П.Рассел, М.Роберт, М.Слау. Серед українських вчених, які приділили даному питанню наукові праці, - І.Бланк, Вал.Галасюк, Вік.Галасюк, О.Дзюблюк, Г.Земітан, В.Кочетков, С.Науменкова, А. Поддєрьогін, С. Фролов, К.Щиборщ. Серед російських вчених, праці яких можна виділити, - В. Ковальов, А. Кривцова, Г. Поляк, В. Савчук.

 Віддаючи належне вченим, що досліджують проблему банківського ризик-менеджменту та оцінки кредитоспроможності, слід зазначити, що методичні підходи до визначення кредитоспроможності позичальників вітчизняних банків потребують подальших досліджень. Зокрема, в більшості методик оцінки кредитоспроможності використовуються підходи, не завжди адаптовані до умов вітчизняної економіки, або інструментарій, практичне застосування якого в значній мірі ускладнює процес банківського кредитування.

Актуальність даних проблем для розвитку вітчизняної банківської системи в період  становлення ринкової економіки визначила вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов'язаний з науковими темами Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України, зокрема „Роль малих та середніх банків у розвитку підприємництва регіону і держави в цілому” (номер державної реєстрації 0102U000693). В межах даної теми автором розроблено рекомендації щодо вдосконалення системи рейтингування позичальників банків України у відповідності до вимог міжнародних стандартів банківської діяльності Базель ІІ „Міжнародна конвергенція вимірювання капіталу та стандартів капіталу: нові підходи”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є теоретико-методичне обґрунтування та удосконалення механізму оцінки кредитоспроможності позичальників банків.

Досягнення поставленої мети було забезпечене розв'язанням наступних взаємопов'язаних задач:

-                     дослідити сутність понять „кредитоспроможність”, „оцінка кредитоспроможності”, „механізм оцінки кредитоспроможності”;

-                     узагальнити іноземний та вітчизняний досвід в сфері оцінки кредитоспроможності, визначити можливості вдосконалення універсальної методики, що використовується українськими банками;

-                     узагальнити та систематизувати складові інформаційного забезпечення фінансового аналізу та сформувати кваліфікаційні вимоги до даних, що використовуються в процесі оцінки кредитоспроможності;

-                     обґрунтувати підхід до оцінки кредитоспроможності як системи аналізу на макрорівні та на мікрорівні, а також розробити критерії кредитоспроможності позичальника як поєднання сприятливих зовнішніх умов та наявності внутрішнього потенціалу;

-                     вдосконалити систему аналізу фінансового стану підприємства – позичальника банку, в тому числі за рахунок диференціації підходів до оцінки за галузевою ознакою;

-                     розробити методичні підходи до оцінки зовнішнього середовища існування позичальника, визначити фактори, які чинять суттєвий вплив на розвиток підприємства та на результати його фінансово-господарської діяльності;

-                     розробити методичні підходи до рейтингування підприємств на основі аналізу та оцінки мікро- та макро-факторів, що впливають на діяльність підприємства;

-                     дослідити структуру механізму оцінки кредитоспроможності в системі управління ризиками банківської діяльності та розробити рекомендації щодо його вдосконалення.

Об'єктом дослідження є процеси кредитування юридичних осіб та їх взаємовідносини з банками.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні засади формування механізму оцінки кредитоспроможності позичальників – юридичних осіб.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є основні положення сучасної економічної теорії щодо сутності банківської діяльності, механізму їх функціонування та ролі в процесі суспільного відтворення, фундаментального аналізу, стратегічного та ризик-менеджменту, а також фундаментальні праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі ризик-менеджменту та оцінки кредитоспроможності підприємств.

Обґрунтованість та достовірність отриманих результатів забезпечується застосуванням наступних методів наукового дослідження: аналізу, синтезу – для всебічного вивчення об'єкту дослідження,  стохастичного та детермінованого – для визначення та прогнозування фінансового стану позичальника в процесі оцінки кредитоспроможності, експертних оцінок і сценаріїв, психологічного, морфологічного – для формування підходів до удосконалення механізму оцінки кредитоспроможності позичальників банків, порівняльного – для визначення спільних рис різних методик аналізу позичальників у фінансових системах різних країн, а також в банківській системі України, побудови системи показників - для формування системи оцінки факторів зовнішнього середовища, побудови системи аналітичних таблиць, балансового, економіко-статистичного методів – для встановлення нормативних значень показників фінансового стану підприємств різних видів економічної діяльності, абстрактно-логічного методу – при обґрунтуванні та узагальненні теоретичних висновків та практичних рекомендацій.