МАЛОЗНАЧНІСТЬ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК ПІДСТАВА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; вказано на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання дослідження, його об’єкт та предмет, використані методи, нормативну та емпіричну основи; сформульовано основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, визначено практичне значення одержаних результатів та їх апробацію.

Розділ 1. «Теоретичні засади звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв’язку із малозначністю правопорушення» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Сучасні підходи до розуміння малозначності діяння як підстави для звільнення особи від адміністративної відповідальності» розглянуто вітчизняні та іноземні законодавчі позиції щодо основних ознак досліджуваного явища; проведено порівняння різних наукових підходів до змісту малозначності правопорушення як підстави звільнення від адміністративної відповідальності; виокремлено основні історичні етапи становлення інституту малозначності правопорушення як підстави звільнення від адміністративної відповідальності; здійснено характеристику аналогічних інститутів в інших галузях права та їх співвідношення.

Розглянуто становлення інституту малозначності правопорушення як підстави звільнення від адміністративної відповідальності в правовій науці.

З’ясовано, що на сучасному етапі розвитку науки адміністративного права існує два основні підходи до розуміння малозначності правопорушення: класичний підхід, за яким малозначність правопорушення розглядається суто як підстава звільнення від адміністративної відповідальності, повторюючи при цьому позицію законодавця (О.М. Бандурка) та новітній підхід до малозначності як до складової принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності (С.Г. Стеценко, Н.В. Хорощак).

Застосування інституту малозначності регламентується значною кількістю правових норм вітчизняного законодавства, що регулює діяльність органів внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Національного банку України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, законодавства про оподаткування, митного законодавства тощо.

У підрозділі 1.2. «Зміст поняття «малозначність діяння» у законодавстві України про адміністративну відповідальність» з’ясовано ознаки малозначності адміністративного правопорушення шляхом вивчення судової практики, іноземного законодавчого досвіду та теорії малозначності злочинів як підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

Досліджено зміст вітчизняних правових норм, що регламентують визначення малозначності протиправного діяння та особливостей застосування цього інституту при звільненні від адміністративної відповідальності, а також відповідних актів деяких зарубіжних країн, а саме: Азербайджанської республіки, Російської Федерації, Республіки Казахстан, Республіки Білорусь. Встановлено однаковий рівень законодавчої розробки ознак інституту малозначності правопорушення як підстави звільнення від адміністративної відповідальності в Україні та у зазначених країнах пострадянського простору.

Здійснено порівняльну характеристику інститутів малозначності діяння як підстави звільнення від відповідальності в кримінальному та адміністративному праві та з’ясовано їх особливості.

Доведено, що поняття малозначності вчиненого правопорушення повинно узгоджуватись із загальними показниками економічного благополуччя населення в країні у цілому, певної територіальної громади, постраждалих від правопорушення та самого правопорушника.

З’ясовано, що деякі джерела узагальнення вітчизняної судової практики вказують на таку ознаку малозначності, як перевищення санкцією статті особливої частини КУпАП, що передбачає відповідальність за це протиправне діяння, розміру завданої шкоди.

Обґрунтовується важливість такої ознаки малозначного правопорушення, як спосіб вчинення зазначеного діяння, який не призвів до заподіяння і не міг призвести до заподіяння істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Однією з головних ознак малозначності адміністративного правопорушення визначено завдання незначної шкоди. Наголошено на проблемах визначення інших складових шкоди, що може бути завдана малозначним правопорушенням, а саме моральної та фізичної шкоди, при визначенні яких необхідно запозичувати механізми, напрацьовані цивільним процесуальним та кримінально-процесуальним законодавством.

Доведено, що при з’ясуванні малозначності адміністративного правопорушення необхідно враховувати волю потерпілих осіб, що повинні самостійно вирішувати, чи потребують вони відшкодування завданих збитків чи правопорушення для них є малозначним і вони не будуть звертатися до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Обґрунтовується, що співвідношення вчиненого протиправного діяння із моральними засадами суспільства, загальними показниками економічного благополуччя населення в країні, постраждалих від правопорушення та самого правопорушника з метою з’ясування його малозначності засновується на справедливому та неупередженому розсуді уповноваженого органу чи особи.

Зроблено висновок, що малозначним є таке діяння, вчинення якого не призвело до заподіяння шкоди або заподіяло шкоду меншу за покарання, встановлене санкцією статті, що передбачає відповідальність за нього.

У підрозділі 1.3. «Критерії визначення малозначності адміністративного правопорушення та їх характеристика» розглянуто ознаки, на основі яких відбувається оцінка малозначності правопорушення як підстави звільнення від адміністративної відповідальності в теорії адміністративного права та судовій практиці.

При прийнятті рішення про закриття справи через визнання правопорушення малозначним обов’язковий є розгляд усіх елементів складу адміністративного правопорушення, що робиться в двох цілях: для з’ясування наявності елементів складу правопорушення, а також обставин, що можуть вплинути на його малозначність.

Розглянуто елементи складу адміністративного правопорушення, інші підстави звільнення від адміністративної відповідальності та обставини, що пом’якшують адміністративну відповідальність з метою виявлення критеріїв визначення малозначності адміністративного правопорушення та його розмежування із зазначеними інститутами.

Проведений аналіз судових рішень дозволив дисертанту визначити такі найпоширеніші підстави для аргументації звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності через визнання малозначним вчиненого ним адміністративного правопорушення: щире каяття винного (26,0 %); вчинення правопорушення особою вперше, або особою, яка раніше не притягалась до адміністративної відповідальності (12,6 %); тяжкий матеріальний стан (4,9 %); порушення усунено на момент розгляду справи (3,5 %); є утриманці (1,5 %). Водночас у 62,7 % постанов судів застосування ст. 22 КУпАП та звільнення від адміністративної відповідальності не було аргументовано.

Для з’ясування малозначності протиправного діяння пропонується враховувати не тільки співвідношення розміру завданої шкоди із майновим становищем потерпілого та правопорушника, але й витрати на процедури, що будуть проводитись державними органами для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності, співвідношення розміру завданої шкоди із майновою санкцією статті КУпАП та рівнем суспільної користі від притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Запропоновано основні підходи до визначення критеріїв малозначності адміністративного правопорушення як підстави звільнення від відповідальності. Розглядається можливість складення переліку адміністративних правопорушень, щодо яких пропонується не застосовувати положення ст. 22 КУпАП.

У підрозділі 1.4. «Стан правозастосовчої практики щодо звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю діяння» розглянуто судову практику з приводу застосування ст. 22 КУпАП; виявлено основні категорії справ, що найчастіше закриваються за вказаною підставою; з’ясовано недоліки практичного застосування інституту малозначності як підстави звільнення від адміністративної відповідальності.

При вивченні судової практики звільнення правопорушників від адміністративної відповідальності було виокремлено групи адміністративних правопорушень, які суддями найчастіше визнавались як малозначні. Більшість правопорушень було зафіксовано у галузі транспорту, шляхового господарства, зв’язку – 41,3 %; на другому місці – правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, фінансів і підприємницької діяльності – 19,9 %; третє місце посіли правопорушення у сфері встановленого порядку управління – 14,5 %; четверте – займають правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури – 9,4 %; п’яте – правопорушення у галузі охорони праці і здоров’я населення – 7,9 %.

Серед найрізноманітніших формулювань резолютивних частин постанов найпоширенішими підставами для аргументації звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності через визнання малозначним вчиненого ним правопорушення в судових рішеннях є такі: 1) використання обставин, що пом’якшують адміністративну відповідальність (переважно щире каяття винного), як ознак малозначності правопорушення; 2) використання необґрунтованої стверджувальної фрази «правопорушення є малозначним»; 3) застосування ст. 22 КУпАП до правопорушень, що вчинені особою вперше, або особою, як раніше не притягалась до адміністративної відповідальності; 4) визначення суддею, що правопорушенням не було завдано ніякої шкоди державним та суспільним інтересам; 5) відсутність будь-якої аргументації. Як правило, висновки суддів щодо малозначності діяння обґрунтовувалися наявністю пом'якшуючих обставин, зокрема, щирим каяттям винного, вчиненням адміністративного правопорушення уперше, а також вiдсутнiстю суспільної шкоди від вчиненого діяння правопорушника та наявністю доказів, якi підтверджують зазначене.

В результаті такого обґрунтування суддями своїх рішень явно прослідковується неодностайність у застосуванні ст. 22 КУпАП, виникають сумніви у справедливості значного відсотка винесених рішень про звільнення від адміністративної відповідальності та створюються передумови для їх оскарження.

Єдиною закономірністю при прийнятті рішення суддею про закриття справи через визнання правопорушення малозначним є обов’язковий розгляд ним усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Результати вивчення рішень судів у справах про адміністративні правопорушення, що були закриті за ст. 22 КУпАП при визнанні правопорушення малозначним, свідчать про те, що на практиці шанси бути звільненими від адміністративної відповідальності є найбільшими в осіб, що вчинили адміністративні правопорушення із такими характеристиками їх складів, як основні, на відміну від кваліфікованих; формальні, на відміну від матеріальних; особисті, на відміну від службових; однозначні, на відміну від альтернативних, а також ті, в діях яких містяться обставини, що пом’якшують адміністративну відповідальність, на відміну від тих, що обтяжують.