АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОВС ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Жодна держава світу не застрахована від періодичного виникнення різного роду екстремальних ситуацій, конфліктів, хвилювань, катастроф тощо. Тому в Україні, як і в будь-якій іншій країні, може виникнути ситуація, за якої постане необхідність введення надзвичайного стану, коли для забезпечення правопорядку на всій території країни або її частини буде потрібним вжиття особливих організаційно-правових заходів захисту прав і свобод громадян і ліквідації наслідків цих екстремальних ситуацій.

Особлива роль при цьому приділяється органам внутрішніх справ. Це спеціально уповноважені державою органи, діяльність яких безпосередньо спрямована на захист прав громадян. Для цього співробітники органів внутрішніх справ наділені законодавцем широкими повноваженнями, реалізуючи які вони захищають права і свободи громадян. Крім того, до компетенції цих органів належить безпосереднє забезпечення режиму надзвичайного стану – тобто такого режиму, під час якого застосовуються особливі методи правового регулювання, і, як захід крайньої необхідності – обмеження прав та інтересів людини і громадянина. Це означає, що діяльності органів внутрішніх справ із забезпечення режиму надзвичайного стану потрібно приділити увагу не меншу, ніж дотриманню законних прав та інтересів особи, гарантованих Конституцією.

Надзвичайний стан за час існування України держави вводився кілька разів у тому або іншому регіоні. У 2008 році – в Криму, на ґрунті епізоотії, що була наслідком поширення пташиного грипу; кілька разів – у західних областях України, зокрема – у 2008 році – внаслідок повеней, що викликали повне руйнування об'єктів інфраструктури, знищення об'єктів всіх форм власності, нерухомості, загибель людей. В Україні останнім часом щороку реєструється до 500 надзвичайних ситуацій техногенного характеру, внаслідок яких гинуть тисячі людей. Сума заподіяних при цьому збитків становить близько 205 млн. грн.

Політика держави стосовно вирішення проблем запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям і ліквідації їх наслідків знаходить своє відображення у чинному законодавстві України. На сьогодні ці питання прямо або опосередковано регулюють понад 200 нормативно-правових актів різної юридичної сили. Проте, кількісне зростання нормативно-правової бази, яка забезпечує відповідну сферу, не означає її якісної досконалості. Існуюче законодавство не являє собою єдиної системи, у ньому є неузгодження, розбіжності тощо. Це, перш за все, пов'язано з тим, що розвиток відповідного законодавства не спирається на чітко визначене науково-теоретичне підґрунтя.

Значущість і необхідність подальшого теоретичного розроблення проблем діяльності органів внутрішніх справ за умов надзвичайного стану, порядку його введення, меж і підстав обмеження прав і свобод людини і громадянина визначають необхідність уваги до глибшого і обґрунтованого вирішення актуальних проблем тематики даного дослідження. До останнього часу в Україні не було комплексних робіт з адміністративного права, присвячених проблемі надзвичайного стану і діяльності органів внутрішніх справ з його забезпечення. Окремі аспекти даної проблеми вісвітлювалися у дисертації С.В. Пєткова, а також у публікаціях С.С. Алексєєва, С.А. Анікієнко, О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, В.М. Гєссена, Б.В. Ємєльянова, А.Е. Жалінского, В.М. Комарницького, С.О. Кузніченко, В.В. Лозбінєва, С.К. Могила, В.Б. Рушайло, Ю.А. Тіхомірова. При цьому вказані розробки присвячувалися вузькогалузевому, практичному питанню організації діяльності органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях без зв'язку з режимом надзвичайного стану, або суміжним темам – правовому регулюванню режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій (В.М. Комарницький). Теорія ж адміністративно-правових режимів, зокрема – надзвичайного стану, залишається поки що малодослідженою, тоді як в Російській Федерації існує досить розроблена теоретична та нормативна база. Ситуація почала змінюватися лише нещодавно – після захисту дисертацій С.О. Кузніченка, А.В. Басова, С.О. Магди, Є. Ю. Соболя, А.С. Спаського, які висвітлювали питання як реалізації інституту надзвичайного стану силами органів внутрішніх справ, так і теоретичні аспекти інституту надзвичайного стану. Беручи до уваги істотний внесок зазначених авторів у розвиток системи наукових поглядів на тему, що цікавить нас, залишається, все ж таки, констатувати необхідність подальшого дослідження цього напряму, у зв'язку з чим це дослідження здійснено на основі самостійних висновків і самостійного осмислення проблеми.