ЮРИДИЧНИЙ МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Проблемам сьогодення, що пов’язані з формуванням та подальшим функціонуванням державної влади в сучасній Україні, реформуванню державного механізму та вдосконаленню механізму взаємодії органів державної влади в Україні приділяється все більше уваги. Це цілком закономірно, тому що функціонування державної влади, її гілок, органів у режимі взаєморозуміння і консенсусу – це ідеальна конструкція, до якої прагне політична практика усього світу.

Саме влада, насамперед державна, що є об’єктом цього дослідження, має спроможність консолідувати суспільні і державні інститути в єдине політичне “тіло”, а також несе в собі можливість переборювати девіантні прояви, регулювати міжетнічні і міжконфесійні відносини, створювати передумови для вирішення суттєвих протиріч як у суспільстві, так і в сфері відносин – суспільство і природа, особистість і суспільство.

При написанні дисертації значну увагу було приділено вивченню теоретичної бази дослідження. У цьому аспекті слід відзначити вагомий внесок, який є теоретичним підгрунтям питання про державну владу, який зробили видатні вітчизняні вчені: В. Авер’янов, Ф. Бурчак, М. Козюбра, В. Копейчиков, Л. Кривенко, А. Мацюк, Н. Нижник, М. Орзіх, В. Погорілко, Н. Прозорова, П. Рабінович, О. Скакун, В. Скрипнюк, В. Тацій, І. Тимченко, Ю. Тодика, М. Цвік, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, Л. Юзьков та ін.

Проте питанню щодо взаємодії органів державної влади між собою та юридичного оформлення цієї взаємодії у вітчизняній науці значної уваги фактично не приділено. Разом з тим, політична криза, яка опанувала українську політичну еліту, потребує негайного подолання, що, в свою чергу, потребує нових, актуальних на цей час досліджень юридичного механізму взаємодії органів державної влади.

Таким чином, подальша розбудова Української держави вимагає ґрунтовної теоретичної розробки шляхів вирішення проблеми державної влади в сучасній Україні. Це неможливо зробити без урахування положень загальносвітового досвіду, а також ретельного вивчення власної духовної та наукової спадщини. За умов використання цих джерел можливе плідне поглиблене дослідження теорії державної влади.

Необхідність розроблення шляхів подолання проблем державної влади та механізму її фактичного здійснення з метою впровадження принципу взаємодії різних гілок влади, а не їх протистояння, особливого значення набуває на сучасному етапі державотворення при досить активному конституційному реформуванні, коли реалізація норм прямої дії, які стосуються закріплення, організації та функціонування державної влади, стає вирішальним фактором удосконалення діяльності всього державного апарату. Тому актуальним є розв’язання проблем категорій державної влади, механізму держави, механізму функціонування державної влади та юридичного механізму взаємодії органів державної влади, що дозволить більш чітко проаналізувати конституційні та законодавчі засади організації і здійснення державної влади в Україні у відповідності їх до міжнародних стандартів шляхом застосування порівняльного методу конституційно-правового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідницьких робіт, які здійснюються кафедрами теорії і історії держави та права Харківського національного університету внутрішніх справ та Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 № 347.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні теоретико-правового аналізу державної влади, механізму державної влади та юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні, розкритті особливостей складових елементів структури механізму державної влади та юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні, узагальненні вже існуючих положень з цієї теми.

Досягненню вказаної мети сприяло вирішення наступних завдань:

-         аналіз історіографічних досліджень проблеми державної влади та механізму її реалізації;

-         розкриття публічних та політичних аспектів державної влади та їх відображення в механізмі держави;

-         порівняння понять „апарат держави”, „механізм держави”, „механізм державної влади” та „юридичний механізм взаємодії органів державної влади в Україні”;

-         визначення поняття, ознак, структури та сутності юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні;

-         характеристика процесу функціонування державного механізму України в умовах глобалізації;

-         визначення напрямків вдосконалення принципу поділу влад у механізмі взаємодії органів державної влади в Україні;

-         визначення основних напрямків подальшого реформування механізму взаємодії органів державної влади в Україні.

Об’єктом дослідження є державна влада та механізм її реалізації, основні закономірності суспільних відносин, пов’язані з юридичним оформленням, організацією та здійсненням державної влади.

Предметом дослідження є юридичний механізм взаємодії органів державної влади в Україні.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнофілософські категорії (сутність і явище, форма і зміст, структура та елемент, причина і наслідок), а також система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів, які було використано.

Вибір методології дослідження зумовлено специфікою теми, аналіз якої потребує комплексного вивчення праць істориків, філософів, політологів. Обрана методологія містить у собі як загальнонаукові принципи історизму та об’єктивності розгляду, так і конкретно-наукові методи пізнання: формально-юридичний, формально-логічний, юридично-догматичний, критичний тощо. Основні методи, використані дисертантом:

-         діалектичний, який передбачає розгляд явищ у їх взаємозв’язку та єдності, розвитку та взаємному впливі. Він дозволив дослідити юридичну природу та визначальну роль державної влади;

-         історичний – з метою аналізу та обґрунтування теоретичного аспекту становлення та розвитку державної влади в Україні;

-         порівняльно-правовий – для зіставлення юридичних понять, явищ та процесів в Україні та зарубіжних державах з метою пошуку схожості та різниці між ними для внесення пропозицій щодо покращення діяльності державного механізму України в умовах світової глобалізації у сфері державного управління;

-         системно-структурний, спрямований на вивчення організаційно-структурного та організаційно-функціонального вимірів структури механізму державної влади України та аналіз його окремих елементів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні. Крім цього, новизна обумовлюється сучасною постановкою проблеми, використанням нових ідей та тенденцій при її вирішенні, що підтверджується отриманими результатами:

уперше:

-         проведено історіографічне дослідження проблеми державної влади та механізму її реалізації з оглядом на вчення про “осьові епохи” та вказано на так звану “філіацією ідей” у сучасному державознавстві;

-         виділено та проаналізовано структуру юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні;

-         розглянуто структуру механізму державної влади з оглядом на структурно-функціональний вимір;

-         висвітлено проблеми функціонування державного механізму України в умовах глобалізації та вироблено рекомендації щодо вдосконалення цього процесу;

удосконалено:

-         змістовно поглиблено характеристику юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні як невід’ємного елементу механізму держаної влади;

-         узагальнено принципи взаємодії органів державної влади в Україні: запропоновано розрізняти принципи-імперативи, які мають категоричний, незаперечний характер, та принципи-рекомендації, що висувають більш м’які вимоги до процесу взаємодії вищих органів державної влади між собою;

-         запропоновано конкретні шляхи вдосконалення ефективності юридичного механізму взаємодії органів державної влади, а саме: напрямки конституційного реформування, створення юридичного механізму підвищення політичної відповідальності вищих органів державної влади, що повинно підняти рівень співпраці та взаємодії президента, парламенту та уряду; посилення судової гілки влади та забезпечення її незалежності; вдосконалення виборчої системи України;

набули подальшого розвитку:

-         загальнотеоретична концепція відображення публічних та політичних аспектів державної влади в механізмі держави;

-         наукові дослідження проблем легітимності та легальності державної влади.

Практичне значення отриманих результатів полягає в реальній можливості їх застосування в процесі управління сучасною державою. Одержані автором результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись: у правотворчій сфері – як теоретичний матеріал для вдосконалення правових норм, що регулюють діяльність та взаємодію органів державної влади в Україні; у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки перспективних досліджень юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні; у навчально-методичному процесі – при створенні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій, а також при викладанні навчальних курсів з теорії держави і права, історії політичних та правових учень, конституційного права України тощо. Результати цього дослідження повинні сприяти подальшому розвитку теорії держави і права, історії політичних і правових учень.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру було обговорено на науково-практичній конференції “Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності” (24-25 вересня 1999 р., м. Дніпропетровськ), міжнародній науковій конференції пам’яті П.І. Новгородцева “Ідея правової держави: історія і сучасність” (23-24 листопада 2000 р., м. Луганськ), ІII Міжнародній науково-практичній конференції “Фундаментальные и прикладные исследования в системе образования” (1 березня 2005 р., м. Тамбов, Росія), міжнародній науковій конференції “Государство и общество: философия, экономика, культура” (14-15 квітня 2005 р., м. Москва, Росія), VII звітній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів (20 травня 2005 р., м. Сімферополь), II міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу “Правовые проблемы становления и развития гражданского общества в России” (26-27 травня 2005 р., м. Новосибірськ, Росія), IV Міжнародній научково-практичній конференції “Проблемы регионального управления, экономики, права и инновационных процессов в образовании” (8-10 вересня 2005 р., м. Таганрог, Росія), Міжнародній науково-практичній конференції “Юридическая наука: проблемы и перспективы развития (региональный аспект)” (30 вересня – 1 жовтня 2005 р., м. Великий Новгород, Росія), Міжнародній науково-практичній конференції “Роль права в обеспечении национальных интересов” (19-20 жовтня 2005 р., м. Москва, Росія), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Влада і суспільство: проблеми взаємодії” (18-19 листопада 2005 р., м. Запоріжжя), Сьомій міжвузівській науковій конференції з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії держави і права (30 травня 2009 р., м. Луганськ), Десятій міжвузівській науковій конференції з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії держави і права (20 травня 2010 р., м. Луганськ).

Публікації. Основні положення проведеного дослідження викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у дванадцяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях різних рівнів.

Структура дисертації будується відповідно до її мети, завдань та предмета дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (205 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок.