ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХІДНИЦТВА В УКРАЇНІ ТА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.Зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку суспільства зумовлює потребу у належному і ефективному правовому забезпеченні цієї діяльності. Наразі, право є визначальним фактором, який може це забезпечити і тим сприяти розвитку інтелектуальної діяльності та її ефективній цивільно-правовій охороні. Саме Цивільний кодекс України може і повинен надати засад системності праву України і узгодити весь правовий матеріал. Система захисту винахідництва повинна бути єдиною, що гарантуватиме єдність правозастосування і розгляду цивільно-правових порушень професійно підготовленими суддями.

Для забезпечення надійного  цивільно-правового захисту вина­хід­ництва, необхідною є наявність  таких пов’язаних між собою еле­ментів, як: закони та нормативно-правові акти, які визначають порядок охорони та захисту прав і законних інтересів винахідників; система державних органів, що надають правову охорону та здійснюють захист прав на об’єкти промислової власності; кадровий потенціал – наявність квалі­фікованих кадрів (фахівців).           

Науково-теоретичною базою даного дисертаційного дослід­ження є праці вітчизняних та закордонних учених-правознавців у галузі цивіль­ного права, а також праці, присвячені праву інтелектуальної влас­ності. Зокрема, в процесі дисертаційного дослідження використані наукові праці українських та російських вчених: Г. А. Андрощука,  Ю.Л. Бо­шицького, І.І.Ващинця, М.К Галянтича, В.П Грибанова, В.А Дозорцева, О.С. Іоффе, В.О. Жарова, Н.С Капіци, В.М. Коссака, І.М. Кучеренко, О.В.Кохановської, Н.С. Кузнецової, Н.С. Малеїна, І.Е. Маміофи, О.М.Мель­ник, О.П.Орлюк, О.А. Підопригори,  А.А. Пи­ленка,  О.Д. Свя­тоць­кого, А.П.Сергєєва,  Р.О.Стефанчука, В.Н. Фетіна, Н.К.Финкеля,  Є.О. Харитонова, Я.М Шевченко, Р.Б.Шиш­ки, А.К. Юрченко, Д.Девіса,  П.Драгоса, М.Кора, К.Кука, Р.Майне, С. Макдональда, Д. Пітерсона та інших учених.

Також даній темі було присвячено дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а саме: Є.Ш. Гареєва «Правова охорона винаходів» та Я.Г. Вороніна «Цивільно-правова охорона вина­ходів в Україні», які в своїх роботах здебільшого дослідили питання становлення правової системи охоро­ни ви­находів.

Однак, слід відмітити, що існує низка проблем, пов’язаних з охороною службових винаходів, захисту прав винахідників в судових органах, відповідальності за порушення прав винахідників. Особливої уваги потребує аналіз договорів у сфері службового винахідництва, оскільки правова оцінка їх практично відсутня.

Вищевикладеним зумовлюється актуальність і доцільність здійснення наукового дослідження за темою дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота була підготовлена в Закарпатському державному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, на кафедрі цивільно-правових дисциплін у рамках планової теми «Політико-правові та організаційні проблеми адаптації системи права України до ринкових умов» (наказ №334 від 23.12.2005 р.) та планової теми «Шляхи удосконалення цивільно-правових відносин»(Протокол засідання Вченої Ради ЗакДУ №4від 03.02.2011р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоре­тичної концепції цивільно-правового регулювання винахідництва Укра­їни, визначення місця винаходу серед інших об’єктів промислової власності та його ролі для розвитку сучасних технологій, формулювання наукових висновків і пропозицій з вдосконалення законодавства.

Для досягнення вказаної мети в роботі сформульовано такі завдання:

 - визначити роль і значення інноваційної діяльності для науково-технічного розвитку України;

- визначити елементи складу правовідносин, які виникають у сфері винахідництва, зокрема уточнити суб’єктивні права та цивільні обов’язки винахідників за чинним законодавством України та законодавством країн ЄС;

- визначити специфіку врегулювання відносин службового вина­хідництва та його відображення у законодавстві України;

- розробити напрямки подолання існуючих проблем у сфері вина­хідництва та вивчити досвід зарубіжних держав у сфері охорони права інтелектуальної власності України;

- визначити зміст категорій «неочевидність», «спеціаліст у пев­ній га­лузі техніки», характеристики методу оцінки винахідницького рівня «проблема і рішення», використовуваних в європейському патентному праві;

- встановити особливості механізму правового регулювання вина­хідництва в ЄС та можливості їх запозичення в Україні;

- сформулювати наукові висновки і практичні рекомендації з удо­сконалення законодавства та практики його застосування.

Об’єктом дослідженнядисертаційної роботи є цивільно-правові відносини, що складаються з приводу набуття права на винахід та його використання, охорони та захисту винаходів відповідно до українського законодавства та законодавства Європейського Союзу.

Предметом дослідженняє система вітчизняних та іноземних норма­тивних актів, що визначають правовий режим винаходу, порядок їх застосування та забезпечення здійснення цивільних прав у сфері вина­хідництва.

Методи дослідження. Відповідно до завдань та мети дисертаційного дослідження, у роботі було використано комплексний підхід до аналізу проблем охорони та захисту винахідництва в Україні. В роботі вико­ристано порівняльно-правовий, функціонально-правовий, документаль­ний та історичні методи дослідження. Порівняльно-правовий метод використано під час аналізу особливостей правового регулювання винахідницьких відносин у країнах ЄС, дослідження права ЄС, для виявлення переваг та можливих недоліків у законодавстві України. Функціонально-правовий метод дослідження був покладений у основу визначення основних засобів та методів захисту прав винахідників. Документальний метод та статистичний аналіз застосовувався для оцінки основних статистичних показників, дослідження стану видачі охоронних документів на винаходи, судових справ, пов’язаних із захистом прав винахідників. За допомогою історичного методу, досліджено процеси становлення законодавства про винахідництво в Україні, еволюцію патентування в різних державах світу. Зроблені в дисертації висновки і пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки стосовно визначеності, несуперечливості, послідовності і змістовності міркувань і здійсню­ють­ся в рамках загальнотеоретичних і цивільно-правових конструкцій з використанням понятійного апарата цих наук.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертаційного дослідження комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми правового регулювання винахідництва та правового становища винахідників в Україні. Наукова новизна дисер­таційного дослідження конкретизується у наступ­них основних теоре­тичних положеннях:

Уперше:

- розроблено авторську концепцію інноваційного розвитку держави, що передбачає створення масштабного ринку інноваційної продукції та інфраструктури інноваційної діяльності на основі винахідництва, роз­робку методів державної підтримки трансферу технологій та їх комер­ціалізації;

-доведено висновок, щодосвід патентної охорони винаходів у ЄС є необхідним для України з точки зору доцільності запозичення пере­вірених часом матеріальних та в деяких випадках процедурних норм стосовно охорони окремих видів винаходів та видачі охоронних доку­ментів (що стосуються біотехнологічних винаходів та винаходів, пов’язаних із комп’ютером);

 - аргументована необхідність існування спеціального законодавчого регулювання в галузі службових винаходів, що дозволить більш адек­ватно враховувати інтереси сторін правовідносин;

- висновок про доцільність запровадження в Україні розгляду спорів із порушенням прав інтелектуальної власності в третейських судах, які наразі не задіяні в судочинстві. В країнах Європейського Союзу, як ефек­тивний засіб вирішення спорів застосовується арбітраж та примирення, що значно полегшує та розвантажує роботу судів;

Додатково аргументовано:

- положення, що термін «винахідницький рівень» є поняттям більш широким ніж «рівень техніки», а тлумачення його у законі фактично об­межує об’єкт винаходу та права винахідників;

- доцільність визнання суб’єктом права інтелектуальної власності держави Україна та механізм дієвості Фонду винаходів України;

- положення, що винахідницький рівень встановлюється на підставі застосування методу «проблема і рішення». Констатуючи неочевидність винаходу, фахівець повинен прийти до висновку про те, що використання інформації, яке міститься у рівні техніки не призводить до представ­леного в патентній формулі рішення;

Дістали подальшого розвитку:

- висновок про доцільність визначення суб’єктів, щодо яких виникає режим “службового винаходу” та закріплення  у ЦК України поняття “службовий винахід”;

- висновок, що сучасна патентна система спрямована лише на заохо­чення на створення винаходів у невеликих підприємствах та незалежних винахідників, оскільки  великі компанії мають внутрішні ресурси та мож­ли­вості розробляти власні винаходи та забезпечувати їм надійну охорону;

- висновок про доцільність створення спеціалізованого патентного суду, що буде розглядати спори колегіально у складі професійних суддів-юристів за участі суддів-техніків.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження оприлюднені в доповідях дисертантки на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема на  Міжнародній науковій конференції молодих вчених (м. Хмельни­цький, листопад, 2004); на І Міжнародній науково-практичної конфе­ренції «Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку на тему Деякі проблеми правового захисту винаходів в Україні (м. Дніпропетровськ, травень 2006); на ІХ міжнародній науково-практичній конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів, січень 2008 р).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в ході дослідження наукові положення та пропозиції можуть бути використані в нормотворчій діяльності. Одержані в дисертації результати також можуть бути використані в навчальному процесі вищих навчальних закладів, зокрема, при викладанні курсів цивільного права, патентознавства, а також спецкурсів з інтелек­туальної власності. До того ж згадані результати можуть знадобитися при підготовці підручників і навчальних посібників із права інтелектуальної власності та навчально-методичних матеріалів. Положення дисертації можуть бути використані при виробленні державної стратегії правового регулювання винахід­ництва в Україні.

Публікації. Основні результати наукового дослідження висвітлено в 6 статтях, 5 з яких – у  фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та в тезах 3 доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, вис­новків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисер­таціїстановить220 сторінок, у тому числі додатки на 4 сторінках, список використаних джерел (350 найменувань)на 31 сторінці.