У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; вказано її зв’язок з науковими програмами та планами; сформульовано мету й завдання, об’єкт і предмет дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано дані щодо їх апробації.
Розділ 1 – “ґенеза та сучасний стан молодіжної злочинності” – складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “я” висвітлено питання щодо наукового уявлення про сутність молодіжної злочинності. Визначено, що злочинність як соціальна реальність виявляється через поведінку конкретних осіб. Тому її поняття охоплює як сукупність здійснюваних діянь, що підпорядковується певним закономірностям, так і контингент осіб, які їх здійснюють, мають свої характеристики, закономірності формування та розвитку. Наголошено, що успішне запобігання злочинам можливо лише в тому випадку, якщо увагу буде сконцентровано на особистості молодого злочинця, оскільки саме він є носієм причин їх вчинення.
Враховуючи, що для успішної інтеграції України в ЄС необхідно зближення законодавства України та практики його застосування із сучасною європейською системою, обґрунтовано доцільність здійснення узагальнень та аналізу законодавства й інших нормативно-правових актів, які регулюють правові та організаційні засади запобігання злочинам в Україні й Італії, а також виявлення особливості злочинності молоді Україні та Італії.
В Україні особа молодого віку – це та особа, якій, за визначенням українського законодавця, від 14 до 35 років. В Італії особами молодого віку вважаються діти, юнаки та дівчата віком до 21 року. Для якісного проведення порівняльного дослідження обрано вікові межі найбільш схожої частини молоді України та Італії, а саме 16–21 рік. Така підгрупа цілком вписується в поняття “молодь” за віковими межами, незважаючи на частку 16–18 років, яку українські кримінологи та законодавець зазвичай називають неповнолітніми.
Сучасне кримінологічне вивчення особи молодого злочинця в Італії поділяється на три рівні залежно від обсягу та змісту відповідних компонентів. Особистість доцільно розглядати не як простий перелік її окремих елементів, а як сукупність внутрісистемних зв’язків і відносин. До характерних особистісних особливостей молодих злочинців належать і досить глибокі деформації їхніх моральних та правових ціннісних орієнтації. Ці деформації виявляються як у виборі перспективних і поточних цілей, так і у виборі засобів досягнення цілей.
При вивченні рис особи конкретних злочинців має значення вибір таких підстав кримінологічної класифікації, які відображають характер і ступінь антигромадської спрямованості особи, глибину її антисоціальних поглядів. Підтримано позиції В.В. Голіни, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.П. Закалюка щодо класифікації осіб за ступенем злісності, глибини і стійкості антисоціальної спрямованості молодих злочинців, які поділяються на “випадкових”, “ситуаційних”, “нестійких”, “злісних” і “особливо небезпечних”.
У підрозділі 1.2. “Ґенеза та характеристика діяльності щодо запобігання злочинності молоді в Україні й Італії” на основі аналізу наукової літератури, присвяченої запобіганню злочинності, встановлено, що ця тема упродовж тривалого часу систематично висвітлюється як в Україні, так і в Італії.
Вивчення світових історичних пам’яток, а також законодавства та звичаєвого права, яке діяло на території України, дає змогу стверджувати, що інститут запобігання злочинності молоді мав місце в усіх кримінально-правових пам’ятках минулого. Залучення до аналізу проблеми положень, сформульованих іншими галузями знань, дало змогу більш повно подати діяльність щодо запобігання злочинності молоді, охопити такі її ознаки, які до недавнього часу юридичною наукою не висвітлювалися.
Зроблено висновок, що впродовж багатьох століть історія становлення законодавства, яке стосувалося особливостей кримінальної відповідальності молоді, характеризується зміною по суті двох протилежних підходів. Особливо можна відзначити прорив у діяльності держав і суспільства щодо запобігання злочинам, зроблений Ч. Беккаріа. Також у зв’язку з розвитком у ХIХ ст. позитивістської школи кримінології в Італії було запропоновано один з напрямів запобігання злочинам, так звану “медичну модель” злочинності, прихильники якої, а саме видатні представники позитивістської школи – Ч. Ломброзо, Е. Феррі, Р. Гарофало та їхні учні, вважали злочин симптомом хвороби, а в злочинці вбачали тільки хворого, який потребує лікування. Згодом під впливом жорсткої критики позиції позитивістської школи значно послабшали, і так почала своє формування та становлення неокласична школа кримінології, представники якої вже під новим кутом зору звернули увагу на роль кримінального права в практиці впливу на злочинність.
На підставі розгляду думок учених щодо запобігання злочинності кримінально-правовими засобами, зроблено висновок, що сьогодні такий підхід є одним з основних у запобіганні злочинності молоді як в Україні, так і в Італії. Оскільки в перспективі міжнародне співробітництво України у сфері кримінального права та кримінології буде розвиватися на основі зближення законодавства з країнами ЄС, ці зовнішні зв’язки будуть ефективними лише за умови прийняття державної політики й національного законодавства з урахуванням специфіки кожної держави, але з одночасним використанням досвіду інших країн. Такий позитивний досвід Україна може запозичити в соціально й політично розвинутих країн Європи, зокрема Італії.
Підрозділ 1.3. “Сучасний стан запобігання молодіжній злочинності кримінально-правовими засобами в Італії” присвячено дослідженню сучасних тенденцій запобігання молодіжній злочинності кримінально-правовими засобами в Італії. Зазначено, що італійська модель протидії злочинності молоді являє собою унікальне поєднання загальносвітових закономірностей і національних особливостей розвитку кримінологічної науки та практики протидії молодіжній злочинності.
На основі аналізу кримінального законодавства Італії з’ясовано, що в теорії італійського кримінального права існують різні класифікації злочинів, які вчинені особами молодіжного віку. Проте в основі системи італійської кримінальної статистики лежить особлива класифікація злочинів, розроблена відповідно до завдань кримінального судочинства. Згідно із цією класифікацією, усі злочини поділяються на такі категорії:
1. Злочини, що переслідуються за звинувачувальним актом (delitti perseguitati per l’atto d’accusa). Вони розглядаються судом у справах молоді. До цієї категорії належать найбільш тяжкі злочини: вбивство, зґвалтування та деякі інші.
2. Сумарні злочини (reati complessivі), до яких відносяться малозначні злочини, які караються позбавленням волі строком до 1 року.
3. Злочини з подвійною підсудністю (delitti con la doppia condanna). Ця категорія злочинів не має законодавчої назви. У літературі одні автори називають її дуалістичною, інші – гібридною. Саме злочини з подвійною підсудністю становлять переважну більшість діянь, що здійснюються сьогодні в Італії. Це крадіжки, пограбування, злочинне спричинення збитку майну, насильницькі злочини проти особи, шахрайство й фальсифікація, незаконний обіг наркотичних засобів тощо.
Італійське кримінальне законодавство дотримується так званої дуалістичної системи реалізації кримінальної відповідальності, а саме: застосування покарання чи заходів безпеки, або того й іншого разом. Підкреслено, що в сучасних умовах Італія прагне до позитивних змін і пріоритетів щодо запобігання злочинності серед молоді: від жорстокості покарання за злочин, що уже відбувся, до широкої профілактичної діяльності, яка включає усунення причин і умов вчинення злочину, підвищення рівня моральності й правової культури, сміливе використання альтернативних покарань.
Розділ 2 – “Загальна характеристика злочинності осіб молодіжного віку та суб’єкти її запобігання” – складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Загальна характеристика злочинності осіб молодіжного віку в Україні та Італії” на матеріалах власного кримінологічного дослідження простежено наявність спільних та відмінних ознак і певних тенденцій у системі характеристик злочинності молоді в Україні та Італії.
Аналіз емпіричного матеріалу, статистичних даних показав, що в структурі злочинності молоді переважають корисливі, корисливо-насильницькі й насильницькі види злочинів. Злочини, вчинені молоддю, є більш зухвалими та агресивними порівняно із загальною злочинністю. Як в Україні, так і в Італії особливо зростає кількість злочинів, вчинених на ґрунті наркоманії й алкоголізму.
Питома вага жінок у загальній структурі злочинності молоді в Україні становить близько 15%, в Італії цей показник не перевищує 10%.
За рівнем освіти в Україні найчастіше вчинюють злочини особи з початковою та загальною освітою, в Італії – це особи, які не мають освіти або мають початкову освіту. Дві третини від загальної кількості виявлених осіб становлять особи молодіжного віку, які ніде не працювали й не навчалися. Найбільша кількість злочинів вчинюється у великих містах, менше – у районах та сільській місцевості.
Злочинність серед молоді має переважно груповий характер. Серед молодих злочинців високий показник вторинної й навіть неодноразової судимості. Серед осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, 25% раніше вже вчиняли злочини, початок їх “злочинної” діяльності припадає на неповнолітній вік 14–16 років. У цей період вони також мали неодноразові приводи в міліцію та притягувалися до адміністративної відповідальності.
Високий рівень повторного вчинення злочинів після застосування заходів виховної дії, які замінюють кримінальне покарання.
Узагальнення емпіричного матеріалу дало змогу дослідити загальні показники злочинності осіб молодого віку, що суттєво впливають на проблеми протидії злочинності.
У підрозділі 2.2. “Причини, умови та фактори, що детермінують молодіжну злочинність” обґрунтовано, що при аналізі причин і умов вчинення злочинів особами молодіжного віку необхідно предметно й послідовно визначити, які з них належать до першого, другого та наступних порядків, і відповідно до цього визначати об’єкти запобіжного впливу першої, другої, наступної черги.
Згідно з поглядами М. Барбалі, І. Даньшина, В. Голіни, П. Мартіно, А. Маттіа, загальні детермінанти злочинів молоді загалом тотожні тим, які зумовлюють злочинність дорослих. Проте у зв’язку з віковими та морально-психологічними відмінностями осіб молодіжного віку вони мають свою специфіку. Істотним у визначенні детермінантів злочинної поведінки молоді можна вважати динамічний зв’язок і взаємозалежність умов життєдіяльності та соціальної ситуації розвитку молоді, які впливають на їх пристосування до умов середовища.
Виділено основні чинники, які зумовлюють молодіжну злочинність в Україні та Італії, серед яких основними є сімейне неблагополуччя, недоліки в шкільному вихованні, незайнятість суспільно корисною працею, негативний вплив мікросередовища, недоліки в діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів молоді.
У підрозділі 2.3. “Суб’єкти запобігання молодіжній злочинності” проведено аналіз законодавства, наукових, навчальних та інших спеціальних джерел, який дає підстави вважати, що в Україні й Італії до основних суб’єктів запобігання злочинності належать державні органи, службові особи, громадські організації, соціальні групи, окремі громадяни, які наділені відповідною компетенцією, правами й обов’язками, діяльність яких, відповідно до чинного законодавства, спрямована на розробку та реалізацію заходів, пов’язаних з виявленням, протидією й усуненням криміногенних явищ і процесів, що породжують злочин.
Відзначено, що запобіжна діяльність у галузі протидії злочинності молоді здійснюється як в Італії, так і в Україні практично одними й тими самими суб’єктами, а також спостерігається схожість позицій у діяльності спільних суб’єктів профілактики. Проте варто врахувати італійський досвід у частині більш широкого залучення органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань і рухів, провідних релігійних конфесій.
Розділ 3 – “Основні підходи й концепції запобігання молодіжній злочинності в Україні та Італії” – складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Сучасні підходи, концепції та програми запобігання молодіжній злочинності в Україні й Італії” зазначено, що одна з переваг італійської кримінологічної моделі протидії злочинності молоді, що сприяє розширенню горизонтів наукових досліджень, а також вирішенню конкретних правових проблем, – це реальна практична значимість. Поєднання формально-юридичного підходу до поняття злочину із широким соціальним підходом до пошуку причин злочинності полягає в комплексному аналізі соціальних аспектів злочинної поведінки молоді в тісному зв’язку з правовими явищами та процесами, а також із широким колом питань, пов’язаних з діяльністю правозастосовних органів, що зближує позиції кримінологів Італії й інших європейських країн. Профілактичний аспект моделі протидії злочинності молоді також відображає особливість італійського підходу до загальної проблеми боротьби зі злочинністю.
У вирішенні загальних проблем організації протидії злочинності молоді можна визначити такі ознаки:
- широкий міжвідомчий підхід до профілактики злочинності молоді;
- поєднання довгострокових і короткострокових заходів впливу на злочинність;
- взаємне доповнення заходів, спрямованих на запобігання криміналізації особистості, та заходів щодо усунення умов, що сприяють вчиненню злочинів;
- достатнє фінансування превентивних програм, які довели свою ефективність, на основі ретельного оцінювання співвідношення між витратами на їх здійснення й отриманою соціальною вигодою.
Оскільки в Італії накопичено багатий досвід профілактики злочинності молоді, а також унікальні методики впливу на особистість злочинця з метою профілактики рецидиву, обґрунтовано доцільність запровадження цього позитивного досвіду в Україні. Італійська модель протидії молодіжній злочинності має практичне значення для вирішення проблем превенції злочинності молоді та пошуку ефективних заходів протидії злочинності як у самій Італії, так і в інших країнах, наприклад, в Україні.
У підрозділі 3.2. “Модель прогнозування злочинності осіб молодіжного віку” запропоновано методику, яка дасть змогу вдосконалити профілактичну діяльності із запобігання молодіжній злочинності. За допомогою програми BP STAT побудовано й порівняно прогнози за фактичними даними та за розрахунковими даними багатофакторної моделі. На основі власного прогнозу зроблено висновок, що в наступні п’ять років відбудеться зменшення кількості злочинів загальнокримінальної спрямованості, вчинених молоддю в Україні.
Методика прогнозування індивідуальної злочинної поведінки з використанням прикладного моделювання на прикладі осіб у віці від 16 до 21 років дала змогу, з’ясувати, що в умовах практичного застосування вона є простою у використанні. Крім того, вона може сприяти досягненню високих результатів у запобіганні молодіжній злочинності.
| 
