МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНОГО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА ШЛЯХОМ ПІДПАЛУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтенсивний розвиток нових виробничих технологій супроводжується активним залученням до економіки пожежонебезпечних речовин і матеріалів. Вітчизняний ринок заповнюється закордонними технологіями і матеріалами, що недостатньо досліджуються на предмет вогнестійкості і пожежної небезпеки. Безконтрольне використання таких речовин і матеріалів та недостатній нагляд за пожежною безпекою виробничих і будівельних технологій створюють передумови для подальшого зростання пожеж, а також значно утрудняють їх розслідування.

Більше того, в умовах науково-технічного прогресу проблема боротьби з пожежами стає дедалі гострішою, оскільки в руки людини потрапляють нові могутні джерела енергії, які використовуються як найбільше небезпечні засоби вчинення злочинів. Кількість потенційних джерел підвищеної небезпеки зростає темпами, за яких шкода від їх використання як засобів вчинення злочинів стає значнішою.

Згідно із статистичними даними протягом 9 місяців 2010 року в Україні зареєстровано 198 надзвичайних ситуацій. Відповідно до Державного класифікатора надзвичайних ситуацій вони розподілилися на: техногенного характеру – 86; природного характеру – 88; іншого (соціально-політичного) характеру – 14. Внаслідок цих надзвичайних ситуацій загинули 248 осіб (з них 31 дитина) та постраждала 551 особа (з яких 193 дитини).

За оцінками фахівців, пожежі – один з найбільше небезпечних способів посягання на матеріальні цінності і життя людини. Вчинення злочинів шляхом підпалу набуло широкого розповсюдження, досягло загрозливих розмірів і стало в один ряд з іншими національними проблемами. Щорічні збитки від злочинів, вчинених шляхом підпалу складають 542,1 млрд грн.

Розслідування таких злочинів було і залишається одним з найбільш складних. Проте проблеми, що виникають при розслідуванні злочинів, пов`язаних з пожежею, обумовлені не тільки закономірностями виникнення і розвитку процесів горіння, але і іншими чинниками..

У цілому запобігання і розслідування злочинів, пов’язаних з пожежами, є предметом вивчення кримінологів, криміналістів, фахівців в галузі кримінального права, оперативно-розшукової діяльності і судової експертизи. Різні аспекти розслідування знищення майна шляхом підпалу розглянуто в наукових працях: Т.В. Авер’янової, Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Т.В. Варфоломєєвої, О.М. Васильєва, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, І.Ф. Герасимова, Ю.М. Грошевого, А.П. Єгорова, В.А. Журавля, С.І. Зернова, Г.Г. Зуйкова, Ю.В. Іванова, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, О.Я. Качанова, Г.М. Козакова, В.В. Колеснікова, В.О. Коновалової, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, А.П. Ливчикова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, А.О. Ляша, С.П. Митричева, А.В. Мішина, В.Г. Палюха, І.Ф. Пантелеєва, І.О. Попова, Ю.К. Пракшина, В.А. Притузової, І.І. Старокожева, С.М. Стахівського, Л.Д. Удалової, Л.Н. Ульянова, Л.А. Ушакова, А.І. Федотова, В.Ф. Ханіна, В.Ю. Шепітька, В.І. Шиканова, М.Є. Шумила, І.М. Якимова та інших.

Істотний внесок у розробку даної проблематики зроблено у роботах О.С. Анісімова, І.Є. Биховського, М.В. Безуглова, Р.С. Бєлкіна, А.І. Вінберга, І.М. Возгріна, В.Г. Гончаренка, О.С. Григоряна, А.В. Дулова, Н.І. Клименко, В.П. Колмакова, О.А. Леві, Б.В. Мегорського, Г.М. Степанової, З.Є. Шиманової, М.Л. Цимбала, М.П. Яблокова. Але найбільш ґрунтовні дослідження проводилися у 60−70-х роках минулого століття. Тому, у даний час, деякі положення методики розслідування умисного знищення майна шляхом підпалу, викладені в роботах названих авторів, з огляду на зміни в нормативно-правовому регулюванні процесу розслідування і криміналістичній теорії, набувають дискусійного або незавершеного характеру. Окремі з викладених положень і рекомендацій виглядають застарілими.

Таким чином, необхідність ефективного забезпечення реалізації положень криміналістичної методики щодо розслідування умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, недостатність теоретичного розроблення відповідних положень, невирішеність ряду організаційно-правових проблем, наявність законодавчих прогалин у цій сфері обумовлюють актуальність обраної автором теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з основними напрямами наукового забезпечення реалізації положень пп. 1, 2 «Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005–2010 роки», рекомендованих відділенням кримінально-правових наук Академії правових наук України (затв. загальними зборами Академії правових наук України 09.04.2004) та з положеннями «Комплексної програми розвитку системи зв’язку, оповіщення та інформатизації МНС на 2004–2010 роки» (затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 109-р). Дисертація виконана відповідно до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (затв. наказом МВС України від 29.07.2010 №347).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка методики розслідування умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.

Мета зумовлює постановку й необхідність вирішення таких завдань:

– проаналізувати історію розвитку наукових досліджень щодо методики розслідування умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу;

– дослідити поняття і структуру криміналістичної характеристики умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу;

– охарактеризувати елементи криміналістичної характеристики умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу;

– розкрити зміст обставин, які підлягають встановленню при розслідуванні умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу;

– з’ясувати особливості порушення кримінальної справи у злочинах, вчинених шляхом підпалу;

– класифікувати слідчі ситуації, висвітлити процес висунення та перевірки типових версій при розслідуванні умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу;

– здійснити характеристику виявлених причин і умов, що сприяють умисному знищенню або пошкодженню майна шляхом підпалу;

– проаналізувати тактику провадження окремих слідчих дій при розслідувані умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу;

– визначити чинники використання спеціальних знань при розслідуванні умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу;

 – обґрунтувати пропозиції по вдосконаленню методики розслідування умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.

Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальні відносини в межах яких реалізується процес розкриття умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу та діяльність оперативних і слідчих підрозділів з виявлення й розслідування злочинів даної категорії.

Предмет дослідження – методика розслідування умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.

Методи дослідження. Робота ґрунтується на діалектичному методі наукового пізнання об’єктивної дійсності та на сучасних методологічних положеннях філософії, загальної теорії права, кримінології, кримінального права, процесу і криміналістики. У процесі дослідження застосовувалися такі методи: історичний – при дослідженні історичних аспектів виникнення, формування та розвитку наукових поглядів на проблему розслідування умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльний – під час аналізу категорій, визначень, наукових концепцій (підрозділи 1.3, 2.1–2.3); структурний – у процесі аналізу організаційних і тактичних засад проведення слідчих дій під час розслідування умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу (підрозділи 3.1–3.3); статистичні – при опрацюванні інформації про стан розслідування умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу (розділи 1, 2); соціологічні – під час проведення анкетування дізнавачів та слідчих правоохоронних органів й опрацюванні отриманих даних та інші методи наукового пізнання (розділи 1, 2).

Емпіричну базу дослідження складають: 65 кримінальних справ, порушених за ст.ст. 194, 196, 252 КК України за 2008–2010 рр. в Рівненській, Житомирській, Львівській та Волинській областях; результати анкетування 150 працівників практичних підрозділів органів внутрішніх справ, з них 58 дізнавачів, 92 слідчих у Волинській, Рівненській та Львівській областях.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є першим у сучасній українській криміналістичній науці спеціальним комплексним монографічним дослідженням проблем методики розслідування умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу. У результаті дослідження сформульовано та обґрунтовано низку концептуальних положень, що відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:

вперше:

– визначено, що особливості формування слідової картини злочинів, пов’язаних з пожежами, обумовлюються закономірностями виникнення і розвитку пожежі в часі. Своєчасний огляд місця події дає можливість визначити час початку пожежі, тривалість горіння послідовність подій, що передували пожежі;

– обґрунтовано пропозицію щодо удосконалення тактики проведення вербальних слідчих дій, при яких потрібно враховувати «емоційну» дію пожежі на її сприйняття, запам’ятовування та відтворення людиною обставин, пов’язаних з виникненням і розвитком пожежі;

– доведено доцільність використання спеціальних знань у формі трасологічної і пожежно-технічної експертиз для визначення тривалості горіння за обгорілими слідами (дослідження деревини, окалини, неорганічних будівельних матеріалів, наприклад, бетону);

– сформульовано низку пропозицій з удосконалення положень чинного КПК України загалом та доповнення ст.76 чинного КПК України, зокрема, положенням, яке б передбачало обов’язкове призначення пожежної експертизи до порушення кримінальної справи;

удосконалено:

– криміналістичні підходи до визначення та класифікації умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу;

– концептуальні засади визначення криміналістичної характеристики умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу;

– наукові підходи до визначення елементів криміналістичної характеристики умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу, зокрема: предмету злочинного посягання; способів підготовки, вчинення та приховання злочину; типових слідів злочину; особливостей відображення матеріальних та ідеальних слідів і місць їх ймовірного знаходження; обставин вчинення злочину; особливостей особи злочинця; відомостей про потерпілого та матеріальну шкоду;

– структуру організаційного забезпечення й тактику проведення окремих слідчих дій при розслідуванні умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу, та застосування прийомів тактичного впливу;

– положення, що визначають специфіку використання спеціальних знань у розслідуванні умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу, зокрема стосовно призначення та проведення судово-експертних досліджень;

дістало подальшого розвитку:

– обґрунтування необхідності розроблення методики обчислення матеріальної шкоди, яка настала в результаті пожежі, що обумовлено змінами об’єктивної сторони злочинів, вчинених шляхом підпалу.

– вчення про структуру криміналістичної характеристики умисного знищення майна шляхом підпалу. Доведено, що технічні знання закономірностей виникнення і розвитку пожеж в часі, що не вимагають глибокого спеціального пізнання природничо-наукового характеру, мають бути включені в зміст криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з пожежами. Часові зв’язки пронизують всі елементи криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з пожежами, і є основою, що об’єднує елементи криміналістичної характеристики вказаних злочинів і визначає кореляційні зв’язки між ними;

– положення, що сліди часу пожежі це зміни в матеріальній обстановці і в свідомості очевидців, які дозволяють зробити висновок про важливі криміналістичні елементи як момент (час) вчинення злочину, процеси виникнення і розвитку пожежі, тривалості горіння, а також настання інших обставин, що мають значення при розслідування злочинів пов’язаних з пожежами.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони містять положення і висновки, які можуть бути використані безпосередньо органами досудового слідства та дізнання при розслідуванні умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу. Наукові розробки автора прийняті до впровадження: у правоохоронній сфері – використовуються слідчим управлінням ГУМВС України у Рівненській області (акт впровадження № 18/6062 від 07.09.2010); у навчальному процесі – при підготовці підручників і посібників з навчальних курсів: методика розслідування окремих видів злочинів, теорія доказів, а також при розробці текстів лекцій і навчально-методичних матеріалів проведення семінарів і практичних занять з дисципліни криміналістика (акт впровадження Львівського державного університету безпеки життєдіяльності від 13.12.2010 та акт впровадження Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука від 21.12.2010).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, висновки та пропозиції дисертанта обговорені і схвалені кафедрою криміналістики Національної академії внутрішніх справ та оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема: VI Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: DE LEGE PRAETERITA, INSTANTE, FUTURE» (м. Миколаїв, 2009), Звітній науково-практичній конференції Факультету з підготовки слідчих Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 2010), VII Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2010).

Публікації. Основні наукові положення та результати дисертації відображено у восьми публікаціях, з яких п’ять – у наукових фахових виданнях України та три – у збірниках тез доповідей і наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, п’яти додатків та списку використаних джерел (184 найменування). Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок, з них загальний обсяг тексту – 183 сторінки.