АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова економіка, з метою адміністративно-правового забезпечення банківської діяльності, об’єктивно вимагає і створює передумови для соціальної взаємодії влади, економіки, банківської системи та суспільства. Без цього вона не може бути ефективною і належним чином сприяти формуванню демократичних засад.

Проблема регулюючого впливу держави на функціонування банківських  інститутів у теорії адміністративного права завжди посідала чільне  місце. Тому адміністративно-правове забезпечення банківської діяльності повинно здійснюватися з метою не тільки створення безкризових  умов її функціонування, але й з стимулювання економічних процесів  у  державі.

Теоретичну основу, структуру і напрямки наукового дослідження склали  праці вчених В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, Ю.М.Бисаги, Т.О Коломоєць, Р. А. Калюжного, С. В. Пєткова, М.В.Сідака, Л.К.  Воронової, П.І., Гайдуцького, М.П. Денисенка, А. О. Єпіфанова, І.Б.  Заверухи, Ю.І. Єханурова, В.В. Ковалевського, Т.А. Латковської, С.В.  Міщенка, О.П. Орлюк, О.І. Остапенка, О.М. Селезньової, С.Л. Тігіпка, М.М. Тітова, Г.Ф. Фоміна та ін.

Окремі аспекти організації й діяльності банків в Україні висвітлювалися у  працях М.Я. Азарова, М.Д. Алексеєнко, О.І. Бутука, Д.О. Гетманцева, М.П.  Денисенка, Є.В. Карманова, Д. Кирилюка, А.О. Костюченка, В.Л.  Кротюка, С.В. Очкуренка, В.П. Приходько, А.О. Селіванова, В.О. Шамрая, В.Ф. Януковича та низці фахівців з банківської справи, зокрема: В.П. Гетьмана, В.О. Зінченка, А.Г. Зюнькіна, В.В. Пасічника, В.С.  Стельмаха, А.О. Ткаченко, А.В. Шаповалова, О.О. Чуба та ін.

Практика банківської діяльності показує, що назріла потреба проаналізувати понятійно-категорійну сутність адміністративно-правового забезпечення діяльності банків в Україні, опрацювати питання щодо забезпечення державного контролю та банківського нагляду, окреслити перспективи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення банківської діяльності в Україні. Саме тому розробка цієї проблеми має як наукове, так і практичне значення.

Доведено, що незважаючи на постійно зростаючий інтерес до проблем організаційного та правового забезпечення діяльності банків в Україні, питання адміністративно-правового механізму забезпечення діяльності банків залишаються недослідженими. Відсутні дослідження правових засад органів державної влади щодо державного контролю за діяльністю банків в Україні. Дослідження актуальних проблем не торкнулися багатьох важливих аспектів адміністративної відповідальності за порушення банківського законодавства та зміцнення її правових основ.

Зазначені положення становлять сутність проблеми дисертаційного дослідження і формують його наукові завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження безпосередньо пов’язана із виконанням завдань Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Роботу виконано на кафедрі адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом плану науково-дослідних робіт Львівського державного університету внутрішніх справ: «Проблеми реформування правової системи України» (номер державної реєстрації 0109U007853).

Тему дисертаційного дослідження затверджено рішенням вченої ради Львівського державного університету внутрішніх справ 30 березня 2007 року (протокол № 7).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України (далі – НБУ), теоретичних положень, що відображають основні закономірності регулювання роботи банківських установ, а також вивченні міжнародного досвіду та практики його застосування розробити науково-обґрунтовані рекомендації, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності банків в Україні.

Досягнення зазначеної мети здійснювалося через вирішення таких основних завдань:

– вивчення еволюції діяльності вітчизняних банків та адміністративно-правове забезпечення;

– здійснення теоретичного аналізу адміністративно-правового механізму забезпечення банківської діяльності в Україні;

– характеристика форм і методів адміністративно-правового забезпечення банківської діяльності в Україні;

– з’ясування сутності термінології та різновиду контролю і нагляду, який здійснюється за діяльністю банків в Україні;

– проведення порівняльної характеристики адміністративно-правового забезпечення у банківських системах України та окремих зарубіжних країн;

– з’ясування та розгляд особливостей адміністративної відповідальності за порушення діяльності банків в Україні;

– аналіз механізмів взаємодії органів державної влади і управління щодо забезпечення діяльності банків в Україні;

– визначення проблем та обґрунтування пропозицій науково-теоретичного і нормативного змісту щодо шляхів вдосконалення адміністративно-правового забезпечення банківської діяльності в Україні.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правового забезпечення діяльності банків в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення діяльності банків в Україні.

Методи дослідження складають систему загальнонаукових і спеціальних приписів та засобів пізнання соціально-правових явищ, пов’язаних з банківською діяльністю в Україні.

Ґрунтуючись на гносеологічному підході, вивчався український і зарубіжний досвід правової та економічної наук у сфері банківської діяльності (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1). Діалектичний метод сприяв з’ясуванню взаємозв’язку між соціальними процесами та суспільними явищами, що мають місце у сфері  адміністративно-правового забезпечення діяльності банків (підрозділи 1.2,  2.2,  2.4).

Логічний метод дав змогу вдосконалити зміст поняття адміністративно-правового механізму забезпечення банківської діяльності в Україні, визначити його складові елементи (підрозділи 1.2, 2.1). Поєднання логічного та історико-правового методів сприяло простеженню еволюції діяльності вітчизняних банків (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод сприяв використанню зарубіжного досвіду законодавства європейських країн, міжнародних норм і стандартів та банківської практики (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1).

За допомогою структурно-функціонального методу здійснено аналіз щодо забезпечення контролю у банківській діяльності (підрозділи 1.2, 2.2, 2.4), а також визначені основні шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення банківської діяльності в Україні (підрозділи 3.1., 3.2.).

Емпіричну базу дослідження становлять результати опитування та вивчення практики щодо застосування законодавства у сфері забезпечення банківської діяльності у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях, а також статистичні дані та аналітичні матеріали Мінфіну України, НБУ за період з 1998 по 2011 роки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі сформульовано ряд нових наукових положень і висновків щодо адміністративно-правового забезпечення діяльності банків в Україні. Основні з  них наступні:

вперше:

– запропоновано авторське визначення поняття адміністративно-правового забезпечення діяльності банків, яке сприятиме стабільному функціонуванню банківської системи в Україні;

– з урахуванням існуючих критеріїв визначено місце державного контролю та нагляду у сфері адміністративно-правового забезпечення діяльності банків в Україні, розкрито специфіку спостереження, аналізу та перевірки об’єктів контролю;

– розкрито роль та функціональне значення взаємодії органів державної влади щодо адміністративно-правового забезпечення діяльності банків в Україні;

– з’ясовано сутність такого виду спеціального контролю у банківській діяльності, як подання банківської звітності, його особливостей, організаційно-правових засад та процедури здійснення;

– запропоновано модель інституційної структури контролю та нагляду за діяльністю банків, яка спроможна ефективно їх реалізовувати у банківській сфері, на яку має вплив світова та внутрішня фінансова кризи;

вдосконалено:

зміст поняття:

– банк, під яким слід розуміти фінансово-кредитну установу, яка виступає посередником щодо виконання комплексу функціональних обов’язків грошового характеру: мобілізацію коштів, здійснення розрахунків між економічними суб’єктами, надання їх у позичку;

– банківська діяльність – це система діючих спеціальних суб’єктів та операцій, здійснюваних ними як учасниками єдиної банківської системи з приводу грошей, цінних паперів і валютних цінностей як засобів платежу, заощадження й товару;

– зміст терміна «регулювання» стосовно банківської діяльності, який розглядається у широкому та у вузькому розуміннях. У широкому розумінні його слід вбачати як систему заходів, що використовуються уповноваженими органами держави для забезпечення сталого та надійного функціонування банківського сектора. У вузькому розумінні банківське регулювання – це діяльність уповноважених органів, яка полягає у виданні правових актів у сфері банківської діяльності;

дістали подальшого розвитку:

– теоретичні підходи до інституційної складової банківського контролю та нагляду, структурними елементами дирекції якою у подальшому мають бути спеціальні департаменти та управління;

– висновок про необхідність розглядати банківське регулювання як одну з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків та визначають загальні принципи банківської діяльності;

– пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення банківської діяльності в Україні шляхом доповнення та зміни чинного законодавства України, враховуючи його динаміку та необхідність адаптації з міжнародними та європейським стандартами регулювання та забезпечення банківської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:

у науково – дослідній  –  для подальшої розробки інституту банківської діяльності;

у правотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного законодавства;

у правозастосовній діяльності – сформульовано низку положень, пропозицій та рекомендацій, які запроваджені в практичну діяльність філіалів  банківських установ у Львівській області (акт впровадження від 9 лютого 2011 р. № 91);

у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Фінансове право», «Банківське право», а також у системі професійної підготовки працівників банківської сфери (акт про впровадження дисертаційного дослідження у навчальний процес Львівського державного університету внутрішніх справ від 15. 04. 2011 р. № 25).

Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що характеризують наукову новизну дослідження, а також теоретичне та прикладне значення його результатів одержані дисертантом особисто. В наукових працях здобувача за темою дисертації, наведених у списку опублікованих праць, викладено та використано лише особисті напрацювання.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертації доповідались на міжнародних, республіканських і регіональних науково-практичних конференціях, зокрема: «Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави» (5 березня 2008 року, Львів), «Україна та Польща у вимірі незалежності (1918–2008 рр.)» (22–24 травня 2008 року, Львів), «Актуальні проблеми підготовки фахівців для підрозділів державної служби боротьби з економічними злочинами» (6 березня 2009 року, Львів), «Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення» (5–6  червня 2009 року, Ів.-Франківськ), «Запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням в умовах проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу» (20 листопада 2009 року, м. Львів), «Актуальні проблеми протидії злочинам у сфері економіки» (26 березня 2010 року м. Львів), «Україна у Європейському просторі. Проблеми бізнесу, політики, права» (29–30 квітня 2010 року, м. Львів).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки роботи знайшли своє  відображення у 12 наукових  працях, 6  з яких  опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук (2 у співавторстві).

Структура та обсяг дисертації обумовлена її метою, об’єктом, предметом та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 252 сторінок, список використаних джерел містить 279 найменувань, що розташовані на 29 сторінках, 6 додатків – 34 сторінки.