ПОПЕРЕДНЯ ПЕРЕВІРКА ПЕРВИННОГО МАТЕРІАЛУ ПРО ЕКОНОМІЧНІ ЗЛОЧИНИ У СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, методологічну основу, розкрито теоретичне і практичне значення та окреслено наукову новизну.

Розділ 1 «Особливості економічних злочинів, що впливають на порушення кримінальної справи» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття економічних злочинів та їх види» на основі аналізу праць науковців різних галузей юридичної науки зроблено висновок, що поняття економічних злочинів може розглядатися в трьох аспектах: кримінально-правовому, кримінологічному та криміналістичному. Зазначено, що під економічними злочинами в криміналістичному аспекті розуміють корисливі злочини, які вчиняються у сфері господарювання під прикриттям законної діяльності як особами, що безпосередньо займаються господарською діяльністю, так і особами, що здійснюють контроль за цією діяльністю.

Звернуто увагу на те, що економічні злочини мають комплексний характер – включають у свою структуру основні та підпорядковані злочини, що надає їм характеру злочинної діяльності певної групи осіб. Ця обставина суттєво впливає на побудову методик розслідування таких злочинів і потребує врахування субординаційних зв’язків між окремими їх класифікаційними групами (основними і підпорядкованими), визначення відповідних тактичних завдань розслідування та засобів їх вирішення.

Зроблено висновок, що такий підхід дозволяє вдосконалити структуру методики розслідування злочинів, які становлять технології злочинної діяльності (розширюється предмет доказування), конкретизувати слідчі ситуації, а також надасть можливість виявити залежність не тільки між елементами криміналістичної характеристики окремого виду злочинів, але й між елементами інших видів злочинів, які утворюють злочинну технологію.

У підрозділі 1.2 «Особливості механізму вчинення економічних злочинів та їх відображення в навколишній обстановці» акцентовано увагу на тому, що визначення особливостей механізму економічних злочинів прямо залежить від характерних ознак економічних злочинів. Указано, що під механізмом економічних злочинів розуміють систему процесів взаємодії його елементів, обумовлену комплексним характером учинення, високою організованістю злочинів та використанням ними статусу підприємницької діяльності.

Відзначено, що особливості механізму економічних злочинів полягають у наступному: використовується правовий статус суб’єктів підприємницької діяльності; злочини вчиняються зазвичай організованими злочинними групами; вчиняються не окремі злочини, а комплекси взаємопов’язаних злочинів; технології злочинної діяльності обумовлені факторами підприємницької діяльності та специфічними умовами такої діяльності; дії злочинців із підготовки, вчинення і приховування злочину відбиваються передусім у різного роду документах; одним із головних елементів механізмів економічних злочинів є легалізація отриманих коштів, яка здійснюється з використанням фіктивних підприємств.

У підрозділі 1.3 «Маскування економічних злочинів та протидія їх виявленню (постзлочинна діяльність)» вказано, що в сучасних умовах протидія правоохоронним органам починається на стадії підготовки і вчинення злочинів, охоплює стадію розслідування і судового розгляду, а також продовжується на стадії виконання вироку суду. Зроблено висновок, що протидія виявленню злочину – це умисні дії, спрямовані на приховування, знищення, маскування або фальсифікацію інформації (її носіїв), які здійснюються до виявлення злочину і початку кримінально-процесуальної діяльності.

Суб’єкти протидії поділяються на дві групи: 1) члени організованої злочинної групи, які безпосередньо заінтересовані у протидії виявленню та розслідуванню злочинів; 2) особи, які здійснюють протидію під впливом членів організованої злочинної групи, а саме шляхом погроз, залякування, підкупу та іншими можливими способами (свідки, потерпілі, корумповані посадові особи правоохоронних органів, інших державних структур, слідчі, дізнавачі, прокурори, судді, експерти, спеціалісти та інші особи, причетні до розслідування).

Характерною особливістю протидії виявленню економічних злочинів є приховування основного злочину шляхом учинення інших злочинів (підпорядкованих), що суттєво впливає на діяльність оперативно-розшукових і слідчих підрозділів. Зазвичай для приховання економічних злочинів учиняються, наприклад, такі злочини, як фіктивне підприємництво; легалізація (відмивання) грошових коштів або іншого майна, набутих злочинним шляхом; доведення підприємства до банкрутства; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут та використання підроблених документів; фіктивне банкрутство; незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення, а також злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж.

Розділ 2 «Виявлення ознак економічних злочинів і збирання первинного матеріалу» складається з трьох підрозділів. Автор розрізняє два види діяльності, спрямованої на виявлення економічних злочинів: а) пошукову діяльність (діяльність оперативно-розшукових підрозділів, спрямована на виявлення ознак економічних злочинів; діяльність контролюючих органів, у процесі якої виявляються ознаки економічних злочинів); б) кримінально-процесуальну діяльність (діяльність із перевірки заяв та повідомлень про злочини; безпосереднє виявлення ознак злочину слідчим у ході розслідування кримінальної справи).

У підрозділі 2.1 «Оперативно-розшукова діяльність та її значення у виявленні економічних злочинів» вказано, що оперативно-розшукова діяльність складається з двох етапів виявлення економічних злочинів: 1) пошук та перевірка первинної інформації про економічні злочини; 2) оперативно-розшукове супроводження розслідування кримінальної справи про економічні злочини.

Акцентовано увагу на тому, що оперативні підрозділи органів внутрішніх справ поряд із проведенням цілеспрямованого пошуку первинної інформації про ознаки злочинів здійснюють дослідчу (попередню) перевірку заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини, в якій також наявні елементи пошукової діяльності. Окрім того, з огляду на особливості економічних злочинів, процес виявлення економічних злочинів продовжується також і на стадії розслідування кримінальної справи. Тому організація ефективного оперативного супроводження має важливе значення для розслідування економічних злочинів та вирішення завдань кримінально-процесуального законодавства.

Також на основі аналізу наукової літератури, слідчо-судової практики, анкетування працівників правоохоронних органів сформульовано рекомендації для усунення організаційних проблем, які виникають під час виявлення економічних злочинів.

У підрозділі 2.2 «Виявлення ознак економічних злочинів при проведенні перевірок і ревізій контролюючими органами» відзначено, що зазвичай виявлення ознак економічних злочинів без застосування спеціальних економічних знань становить значні труднощі або взагалі виявляється неможливим. Тому ревізія, проведена за відомчим планом або за зверненнями правоохоронних органів, є дієвим способом викриття злочинів. Вона виступає, по-перше, як засіб виявлення злочинів; по-друге, як засіб перевірки інформації про злочин і, по-третє, як засіб збирання доказової інформації. Перелік матеріалів ревізії, які повинні передаватись до правоохоронних органів для прийняття відповідного рішення, передбачений відомчими нормативними актами.

Виділено два види ревізій за зверненнями правоохоронних органів: 1) ревізії за постановою слідчого чи прокурора, винесеною в ході розслідування кримінальної справи; 2) ревізії за дорученням керівників органів прокуратури, МВС, СБУ, податкових інспекцій. За постановою слідчого чи прокурора, винесеною в ході розслідування кримінальної справи, проводяться позапланові виїзні ревізії як на підконтрольних органам ДКРС об’єктах, так і на непідконтрольних. За дорученням керівників органів прокуратури, МВС, СБУ, податкових інспекцій проводяться як планові, так і позапланові виїзні ревізії, але тільки на підконтрольних органам ДКРС об’єктах.

У підрозділі 2.3 «Виявлення ознак економічних злочинів при проведенні розслідування у кримінальних справах» звернуто увагу, що слідчим під час розслідування кримінальних справ виявляється значна частина економічних злочинів. Зокрема, в процесі розслідування кримінальної справи можуть бути виявлені дані, які свідчать: 1) про новий епізод злочинної діяльності підозрюваного (обвинуваченого); 2) про злочин, учинений іншою особою (співучасником); 3) про інші злочини, за допомогою яких, можливо, відбувалась підготовка або приховання основного злочину.

Визначено, що виявлення ознак нових злочинів здійснюється двома способами: 1) під час проведення слідчих та процесуальних дій; 2) під час аналізу та оцінки даних у кримінальній справі. Виявлення ознак нових злочинів під час проведення слідчих та процесуальних дій – це практична діяльність слідчого, яка здійснюється в ході слідчої чи іншої процесуальної дії поряд зі збиранням та перевіркою доказів у розслідуваній кримінальній справі. Виявлення ознак нових злочинів під час аналізу та оцінки даних у кримінальній справі – це розумова діяльність слідчого, спрямована на дослідження різного роду інформації, отриманої в процесі слідчих та процесуальних дій; наданої оперативно-розшуковими підрозділами тощо.

Зроблено висновок, що запорукою об’єктивного та повного встановлення всіх обставин справи є глибокий аналіз та оцінка наявних документів. Тому для покращення показників роботи слідчому необхідно володіти початковими економічними знаннями. У процесі аналітичної діяльності з огляду на специфічність слідів економічних злочинів слідчий може використовувати власні знання у сфері економіки, життєвий досвід, самостійно вивчати спеціальну літературу, а також залучати спеціалістів.

Указано, що у випадку, якщо в ході розслідування кримінальної справи виявлено ознаки нових злочинів, повинно прийматися рішення про порушення нової кримінальної справи. У такому випадку кримінально-процесуальне законодавство передбачає два варіанти подальшого проведення розслідування: 1) об’єднання нової кримінальної справи з розслідуваною; 2) виділення нової кримінальної справи в окреме провадження.

Розділ 3 «Засоби перевірки первинного матеріалу про економічні злочини в стадії порушення кримінальної справи і формування сприятливих слідчих ситуацій» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Вимоги, що пред’являються до первинного матеріалу при порушенні кримінальної справи» відзначено, що матеріали попередньої перевірки оцінюються з точки зору наявності в них ознак економічних злочинів та їх достатності для порушення кримінальної справи. Склад первинних документів щодо економічних злочинів залежить від виду вчиненого злочину, сфери діяльності, в якій він учинений, та інформації, яка стала приводом для порушення кримінальної справи.

На основі аналізу слідчо-судової практики та наукових публікацій визначається типовий перелік документів, які повинні міститись у первинному матеріалі, необхідному для прийняття обґрунтованого рішення про порушення кримінальної справи і забезпечення  її судової перспективи:

– документи, що містять привід до порушення кримінальної справи: а) рапорт або супровідний лист оперативного працівника, який безпосередньо виявив ознаки злочину або проводив попередню перевірку за заявою чи повідомленням про економічний злочин; б) письмова заява чи повідомлення (протокол усної заяви) потерпілої сторони про факт вчинення стосовно неї чи її підприємства протиправних дій; в) лист із контролюючих органів, які в ході проведення планових перевірок та ревізій виявили порушення, що мають ознаки економічних злочинів;

– пояснення, отримані в ході проведеної перевірки: а) докладні письмові пояснення від потерпілої сторони про факт протиправної діяльності та заподіяну шкоду; б) письмові пояснення свідків про обставини протиправних діянь; в) пояснення запідозреної у вчиненні економічного злочину особи (осіб);

– документи, в яких відбиваються обставини вчинення злочину: а) оригінали або копії документів, які визначають правове становище підприємства, якому заподіяно шкоду протиправними діями; б) оригінали або копії документів, які визначають правове становище підприємства, що було використане для вчинення злочину; в) підроблені документи, які підтверджують злочинні дії; г) документи, які засвідчують невиконання взятих підприємством зобов’язань; д) документи, що засвідчують розмір матеріальної шкоди, спричиненої злочином; е) оригінали або копії справжніх документів, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства, використаного для вчинення злочину; є) документи, що визначають посадовий статус службових осіб, які запідозрені у вчиненні протиправних дій;

– матеріали спеціальних перевірок: а) матеріали ревізій та перевірок, що надійшли від контролюючих органів, – як тих, які були проведені згідно з планом і в ході яких були виявлені порушення, так і тих, які проводилися з ініціативи правоохоронного органу; б) матеріали попередніх перевірок та ревізій фінансово-господарської діяльності підприємства, що використане для вчинення злочину; в) матеріали зустрічних перевірок підприємств, які мали взаємозв’язки з підприємством, що перевіряється; г) матеріали внутрішніх перевірок підприємств, установ та організацій, за результатами яких були виявлені ознаки протиправних діянь;

– інші документи, в яких може міститись інформація про обставини вчиненого злочину: нормативні акти, положення яких були порушені; запити до наглядових чи статистичних органів, звернення, листи, чорнові записи тощо.

Акцентовано увагу на тому, що під час оцінювання первинних матеріалів про економічні злочини, зважаючи на те, що їх учинення завжди пов’язане з використанням легальних форм господарської діяльності, а зовні вони мають вигляд фінансово-господарських операцій, необхідно звернути особливу увагу на відмежування кримінально-караних діянь від адміністративних, цивільно-правових та інших діянь.

У підрозділі 3.2 «Повернення первинного матеріалу на додаткову перевірку» відзначено, що за результатами оцінки первинних матеріалів про економічні злочини слідчим приймається відповідне рішення: якщо слідчий упевниться в повноті, достовірності, а отже, і в достатності матеріалів для обґрунтованого порушення кримінальної справи, то приймається рішення про її порушення; якщо ж склад представлених матеріалів не є достатнім для прийняття обґрунтованого рішення, то вони можуть бути повернуті на додаткову перевірку.

Виділено декілька рівнів, на яких відбувається повернення матеріалів на додаткову перевірку: 1) повернення матеріалів начальником оперативного підрозділу оперативному працівникові; 2) повернення матеріалів слідчим до оперативного підрозділу; 3) повернення матеріалів прокурором на додаткову перевірку; 4) повернення матеріалів судом для додаткової перевірки. Тобто повернення матеріалів на додаткову перевірку може відбуватися в межах відомчого контролю, прокурорського нагляду та судового контролю.

Зроблено висновок, що додатковою перевіркою первинних матеріалів можна вважати діяльність уповноважених органів, які здійснювали попередню перевірку або на яких покладено законом такий обов’язок, котра полягає в доопрацюванні матеріалів та усуненні недоліків з метою встановлення такої сукупності даних, яка була б достатньою для законного та обґрунтованого порушення кримінальної справи.

У підрозділі 3.3 «Сумісний аналіз слідчим і оперативним працівником первинного матеріалу про злочин» зазначено, що ключовим питанням обґрунтованого порушення кримінальної справи і забезпечення судової перспективи є взаємодія слідчого з оперативними підрозділами (органом дізнання). Це відбувається, по-перше, на стадії порушення кримінальної справи, під час здійснення попередньої перевірки інформації про злочин; по-друге – на стадії досудового розслідування. Взаємодія слідчого з оперативними працівниками на стадії попередньої перевірки матеріалів ефективно впливає на якість та повноту первинного матеріалу, а отже, і на своєчасність та обґрунтованість порушення кримінальної справи та формування сприятливої слідчої ситуації.

Такі форми взаємодії на стадії порушення кримінальної справи, як спільна робота оперативного співробітника і слідчого під час порушення оперативно-розшукових справ щодо осіб, які вчиняють економічні злочини, та спільний аналіз первинних матеріалів про злочин у стадії порушення кримінальної справи, мають особливо важливе практичне значення для роботи правоохоронних органів у виявленні та розслідуванні злочинів. Найефективніше ця робота виконується за умови своєчасного створення слідчо-оперативних груп.