| Краткое содержание: |
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації та публікації.
Розділ 1 „Поняття та роль підприємств, установ – великих платників податків у формуванні бюджетних коштів” об’єднує два підрозділи, присвячений питанням визначення великих платників податків як об’єктів обліку й податкового контролю, що здійснюється спеціалізованими державними податковими інспекціями. В розділі також піднімаються питання значимості великих платників податків у формуванні бюджетних коштів.
У підрозділі 1.1 „Поняття великих платників податків” розглядаються загальні положення щодо понять „платник податків” та „великий платник податків”, зокрема. Аналізуються нормативні положення критеріїв віднесення платників податків до категорії великих та вказуються недоліки їх нормативного закріплення. Так, до числа ВПП можуть бути віднесені виключно юридичні особи, в тому числі й їх об’єднання, а належність до великих платників податків не є стабільною й залежить від фінансових можливостей підприємства та ефективності господарської діяльності протягом бюджетного року, що встановлюється на основі податкової звітності за І-ІІІ квартали календарного року. При цьому для держави не важливо, чи ВПП буде належати до числа вітчизняних підприємств, чи у своїй структурі буде мати іноземний капітал. Крім того, держава не встановлює жодних обмежень для підприємств, наявність яких не давала б можливості відносити підприємство до числа ВПП (наприклад, фінансова неспроможність протягом певного строку виконати свої податкові зобов’язання перед бюджетом, різке зменшення сукупного валового доходу тощо), а критерії відбору великих платників податків не передбачають необхідності вивчення інвестиційної діяльності підприємств на території України.
Зважаючи на те, що фактично законодавче закріплення поняття “великий платник податків” відсутнє, на нормативному рівні спостерігається термінологічний хаос та невизначеність термінологічного ряду у цій сфері. Так, великі платники податків ототожнюються з бюджетоутворюючими підприємствами та підприємствами, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, хоча це різні за змістом поняття. Це дозволило сформулювати власне визначення “великий платник податків” як юридичної особи (резидента чи нерезидента) з усіма своїми структурно відокремленими підрозділами, дочірніми підприємствами, філіями та ін., яка зареєстрована або ж здійснює свою господарську діяльність на території України, і органами державної податкової служби України за показниками обсягу сукупного валового доходу, загальною сумою сплачених до Державного бюджету податків та кількістю працюючих віднесена до числа стратегічних підприємств – платників податків. Основними ознаками підприємств, установ – великих платників податків, є те, що вони є суб’єктами податкових правовідносин, які на засадах обов’язковості, індивідуальної безоплатності, безповоротності, забезпеченості державним примусом, що не має характеру покарання або ж контрибуції, з метою забезпечення платоспроможності суб’єктів публічної влади за рахунок власних або ж залучених коштів сплачують обов’язкові платежі до бюджетів (позабюджетних державних фондів).
Належна організація роботи з такими підприємствами є для держави вкрай важливою, адже неналежне податкове обслуговування таких підприємств, невиконання ними своїх податкових зобов’язань у повному обсязі, здійснення навіть незначної кількості неврахованих фінансово-господарських операцій може призвести до великих бюджетних втрат, внаслідок чого постраждають ті галузі і сфери суспільного життя, які фінансуються з Державного бюджету України. Крім того, невикриття та непритягнення до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства може створити ілюзію безкарності, безвідповідальності, що також негативно позначається на забезпеченні виконання податкових зобов’язань та не стимулює платників належним чином виконувати свої податкові зобов’язання.
У підрозділі 1.2 „Особлива участь великих платників податків у наповненні Державного бюджету України” зазначено, що значна частка податкових платежів сплачується юридичними особами, які належать до числа великих платників податків. Проте, практика засвідчує, що не завжди діяльність суб’єктів господарювання – ВПП проходить виключно у правовому полі. Бажання заробити кошти навіть шляхом порушення закону часто переважають перед страхом понести відповідальність за порушення діючих правових норм, а несуттєві, порівняно з прибутками, адміністративно-господарські санкції не завжди стримують протиправні намагання підприємців. Втрати бюджету у вигляді недоїмки з податків і зборів (обов’язкових платежів) по цих платниках податків інколи становлять до 70 відсотків. Це дозволяє зробити висновок, що ця частина фінансово-господарської діяльності великих платників є тіньовою, тобто прибутковою для підприємців та шкідливою для держави. Великі платники виступають в якості головних наповнювачів бюджету, тому повинні бути добросовісними платниками податків.
Роль ВПП полягає не тільки в тому, що вони перераховують визначені відповідно до закону грошові суми до Державного бюджету України. Вони також забезпечують залучення в українську економіку іноземних інвестицій, створюють робочі місця, презентують Україну на міжнародному економічному просторі тощо.
Попри те, що значна частина бюджетних коштів формується за рахунок відрахувань ВПП, держава не повинна підвищувати податкового тиску щодо великих платників, інакше підприємці почнуть працювати нелегально, а кількість податкових відрахувань буде відповідно зменшуватися. Тому для забезпечення максимальних надходжень до бюджету необхідна середня оптимальна ставка з рядом переваг. По-перше, за рахунок збільшення доходів зростає й податкова база. По-друге, відбувається міжгалузеве вирівнювання за рівнем рентабельності. По-третє, зменшується розмір тіньових доходів за рахунок зникнення стимулів для ухилення від податків, і доходи тіньової економіки трансформуються в легальні законні форми.
Забезпечення надійності, стабільності, вчасності та повноти податкових надходжень до бюджету прямо залежить від
містить три підрозділи та присвячений поглибленому аналізу здійснення індивідуального податкового супроводження великих платників податків спеціалізованими державними податковими інспекціями.
У підрозділі 2.1 „Завдання та функції податкового супроводження великих платників податків” вказується на те, що функція податкового супроводження властива виключно інспекціям, які обслуговують таких платників та включає в себе всі процеси податкового обслуговування й контролю. Законодавча невизначеність функцій податкового супроводження хоча й дозволяє здійснювати їх коригування залежно від потреби, але й ускладнює спілкування великого платника податків та податкового органу.
Зважаючи на відсутність поняття податкового супроводження ВПП, та виходячи з практики діяльності СДПІ й специфіки правового статусу великих платників податків, визначається податкове супроводження ВПП як передбачена та регламентована нормами чинного законодавства професійна діяльність осіб, які працюють з великими платниками податків з питань оподаткування, направлена на забезпечення залучення платежів до бюджету та передбачає здійснення уповноваженими працівниками податкової інспекції системи дій (спеціалізованих послуг), починаючи від надання консультацій щодо змісту податкового законодавства в цілому і до реалізації матеріалів податкового аудиту.
Виходячи з практики діяльності СДПІ, а також аналізуючи положення нормативних актів, що регулюють порядок здійснення індивідуального податкового супроводження ВПП, визначено, що основна функція податкового супроводження – фіскальна. В діяльності СДПІ розмежовуються й інші функції, що пов’язані з забезпеченням вчасності, повноти грошових надходжень до Державного бюджету: здійснення контрольних заходів як самостійно органами ДПС, так і спільно з іншими контрольно-наглядовими органами, видання актів управління, надання консультацій, роз’яснень з питань оподаткування, вжиття заходів попередження та припинення вчинення податкових правопорушень підприємствами, установами, що віднесені до категорії великих платників, попередження їх неплатоспроможності та ухилень від сплати податків, впровадження системи стимулювання підприємств, установ для забезпечення прозорості їх економічної діяльності тощо.
Щодо відповідальності великих платників податків, необхідно визначити розміри штрафів, виходячи із завданих збитків державі та матеріального становища відповідного суб’єкта. З метою уникнення зловживань з боку працівників податкових органів, визначити мінімальну суму штрафу, із застосовуванням індивідуального покарання. що сприятиме забезпеченню податкової дисципліни.
У підрозділі 2.2 „Організація й особливості здійснення індивідуального податкового супроводження ВПП” піднімаються питання щодо організації індивідуального податкового супроводження ВПП та документального його закріплення.
Доведено, що індивідуальне податкове супроводження, яке здійснюється галузевою командою на основі спеціалізованої програми, що складається для кожного платника окремо і являє собою детальний план надання послуг клієнту спеціалізованих податкових органів (далі за текстом – СПО), має передбачати здійснення заходів, спрямованих на заохочення та підтримку клієнта в його бажанні добровільно, своєчасно і в повному обсязі виконувати свої податкові зобов’язання перед бюджетом; навчання персоналу клієнта та спеціалістів галузевої робочої групи; розрахунок нормативної бази очікуваних надходжень, що передбачає здійснення аналізу руху грошових потоків (основних джерел надходження грошових коштів та напрямків їх використання) та бухгалтерської звітності, а також визначення пріоритетів та перспектив обслуговування – передбачає створення перспективних планів співпраці ВПП та СПО в питаннях податкового обслуговування тощо.
Індивідуальна програма податкового супроводження є основним документом, який визначає особливості, специфіку податкового супроводження конкретного підприємства/установи, що належить до числа ВПП та визначає загальний порядок надання податкових послуг клієнтам. Її складання та реалізація дозволяє виявити недоліки законодавчого забезпечення процесів оподаткування, прогалини в законодавстві, що сприяють „тінізації” економіки та спільно з представниками великого бізнесу втілити в життя конкретні й реальні плани щодо їх подолання.
Підрозділ 2.3 „Організація контролю за діяльністю ВПП” присвячений проблемам здійснення контролю за діяльністю великих платників податків. Автор наголошує на необхідності здійснення контрольних повноважень СДПІ, оскільки в ході їх реалізації викривається значна кількість правопорушень та злочинів, що вчиняються платниками податків, і забезпечуються очікувані надходження до бюджету.
Аналіз нормативних джерел, що регулюють порядок та особливості здійснення контролю за діяльністю великих платників податків, дозволив зробити висновок про неналежний його стан, в якому переважає відомча нормотворчість. Автор доводить необхідність прийняття спеціального документа, який визначав би специфіку проведення контрольних перевірок великих платників податків, їх види, тривалість, правові наслідки тощо, виходячи зі специфіки податкового обслуговування таких платників, рівня та обсягів і напрямків господарської діяльності, інших ознак. Має бути також регламентований не лише порядок проведення, але й правові наслідки застосування такої форми контролю як електронна податкова звітність. Адже її застосування дозволяє не лише подавати звітну інформацію в електронному вигляді, але й перевіряти її за допомогою комп’ютерних програм, що зменшує вплив людського фактора на відносини „великий платник – спеціалізований податковий орган”. Крім того, можна здійснити також перевірку поданої інформації за контрагентами великого платника та з’ясувати, чи реально мали місце конкретні господарські відносини ВПП з іншим суб’єктом господарювання, чи були вони належним чином оформлені та, яка вартість відповідних угод.
Доведено, що контроль буде ефективним лише за умови його одночасного поєднання з іншими превентивними заходами, оскільки власне контроль за своєю суттю також є способом попередження вчинення правопорушень, оскільки здійснюється уповноваженими на те органами, в межах закону та з метою виявлення й недопущення вчинення податкових правопорушень.
Розділ 3 ” присвячений проблематиці змісту, особливостей діяльності податкових органів, що забезпечують податкове супроводження великих платників, а також питанням удосконалення їх роботи.
Підрозділ 3.1 „Специфіка адміністративно-правового статусу податкових органів, які здійснюють податкове супроводження ВПП” присвячений проблематиці визначення статусу СДПІ по роботі з ВПП. Для правильного розуміння складових статусу СДПІ визначено спеціалізовану державну податкову інспекцію як самостійний, структурно відокремлений орган системи ДПС України, який засновується за рішенням Кабінету Міністрів України в місцях високої концентрації капіталу та/ або виробничих потужностей, що забезпечує відбір, індивідуальне податкове супроводження та контроль за фінансово-господарською діяльністю стратегічно важливих підприємств, які належать до числа великих платників податків, і має право приймати щодо них юридично владні рішення в межах компетенції, визначеної законодавством України. Відповідно метою діяльності створених податкових органів по обслуговуванню великих платників податків визначається підвищення ефективності роботи по мобілізації платежів до бюджету, поліпшення рівня обслуговування великих платників податків, забезпечення стабільного надходження платежів до бюджету, концентрація зусиль щодо контролю за великими платниками.
Організація роботи з великими платниками податків здійснюється на двох рівнях: центральному й місцевих. Перший рівень являє собою Управління організації роботи з ВПП при ДПС України, другий рівень – власне спеціалізовані державні податкові інспекції, що створені й діють у 8 регіонах країни. Перевагою дворівневої системи індивідуального податкового супроводження ВПП, на думку автора, є те, що вона забезпечує індивідуальне обслуговування більшості ВПП, що працюють в Україні, але при цьому не передбачає дублювання повноважень спеціалізованих податкових органів та місцевих ДПІ.
Механізм правового регулювання діяльності СДПІ по роботі з ВПП становить собою систему здійснюваних уповноваженими державними органами правових засобів – визначених на рівні законодавчих і підзаконних актів, дозволів, заборон і зобов’язань, – за допомогою яких забезпечується впорядкування суспільних відносин, що виникають в ході відбору, індивідуального податкового супроводження та контролю за діяльністю підприємств, установ – великих платників податків спеціалізованими податковими органами з метою забезпечення виконання норм податкового права.
У підрозділі 3.2 „Зміст і напрямки діяльності спеціалізованих податкових органів по роботі з великими платниками податків” розкривається питання змістовного навантаження СДПІ по роботі з ВПП. Так, для належного індивідуального податкового супроводження великих платників податків діяльність СДПІ має включити: проведення заходів, спрямованих на відбір ВПП, забезпечення їх скоординованого податкового супроводження, пропаганду добровільної сплати податків підприємствами, установами – ВПП в повному обсязі, встановлення з ними партнерських відносин; забезпеченням належного виконання податкових зобов’язань шляхом запровадження механізму автоматизованого адміністрування платежів від великих платників податків; проведення організаційних заходів щодо ретельного вивчення фінансових показників підприємств, установ, що перебувають на обліку й обслуговуванні в СДПІ, грошових і товарних потоків, виявлення резервів розширення бази оподаткування, підтримання високого рівня обслуговування підприємств, установ – великих платників податків, попередження виникнення та зростання податкового боргу.
Для забезпечення висвітлення реальних показників виконання СДПІ по роботі з ВПП покладених завдань необхідно використовувати не порівняння з відповідним періодом попередніх років, а співвідношення реальних і прогнозованих показників, що дозволить отримувати реальні дані щодо податкових надходжень навіть при зміні непрогнозованого розміру інфляції, збільшенні бази оподаткування, введенні чи відміні податкових пільг тощо.
Підрозділ 3.3. ” присвячений проблематиці модернізації їх діяльності. Очевидно, що здійснення податкової реформи визначає доцільність модернізації СДПІ, що має бути спрямована на підвищення показників їх роботи та зменшення витрат на їх утримання, підвищення професійності державних службовців та зменшення кількості нормативних актів, що регулюють їх діяльність; децентралізацію функцій управління, підвищення ефективності служби органів ДПС шляхом запровадження конкуренції між окремими органами та застосування методів роботи провідних приватних корпорацій і задоволення інтересів платників податків та суспільства в цілому.
Доведено, що оптимізація діяльності СДПІ по роботі з ВПП має здійснюватися з урахуванням вивчення, узагальнення та запровадження в Україні прогресивного світового досвіду з питань оподаткування та побудови податкової політики держави, в тому числі й щодо особливостей оподаткування підприємств, установ – великих платників податків, специфіки їх податкового супроводження, оподаткування ВПП, що діють у спеціальних (вільних) економічних зонах; широкого використання технічних засобів обслуговування й контролю; упорядкування податкового законодавства, належного визначення статусу СДПІ по роботі з ВПП, нормативного закріплення специфіки їх діяльності; відпрацювання процедури оскарження рішень та дій її працівників, що визначала б можливість подання апеляцій виключно до вищестоящого органу системи ДПС і за необхідності звернення зі скаргою власне до керівника спеціалізованої інспекції, в межах якої й було прийнято відповідне рішення; чіткого формування податкової політики держави та зменшення акцентів на виключно фіскальну функцію оподаткування; залучення науковців та практиків до визначення шляхів та напрямів удосконалення діяльності СДПІ по роботі з ВПП.
|
