ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРОКІВ (ТЕРМІНІВ) У ДОГОВОРАХ ПРО ВИКОНАННЯ РОБІТ



Название:
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРОКІВ (ТЕРМІНІВ) У ДОГОВОРАХ ПРО ВИКОНАННЯ РОБІТ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, вказується на його зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, зазначаються використані методи дослідження, висвітлюється наукова новизна одержаних результатів, розкривається їх практичне значення, наводяться дані щодо їх апробації та публікації.

         Розділ 1. «Загальна характеристика строків (термінів) у договорах про виконання робіт» складається з трьох підрозділів, в яких аналізуються поняття та види договорів підряду, дається загальна характеристика строків (термінів) у підрядних договорах, досліджується нормативна основа регулювання строків у договорах підряду.

         У підрозділі 1.1. «Поняття і види договорів підряду (загальна характеристика)» на основі закріпленого в ч. 1 ст. 626 ЦК України визначення договору як домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, наводяться наявні в цивілістиці класифікації цивільно-правових договорів. Відзначається, що майже всіма дослідниками договори про виконання робіт виділяються як окремий вид цивільно-правових договорів. Обґрунтовується, що до таких договорів відносяться договір підряду, побутового підряду, будівельного підряду, підряду на виконання проектних і пошукових робіт, на проведення аудиту тощо.

В дисертації відзначається, що до загальних ознак договорів про виконання робіт відноситься наступне: а) предметом договору підряду є результат роботи, виконаної підрядником належним чином і в установлений (розумний) строк; б) робота виконується підрядником на свій ризик, якщо інше не передбачено договором або законом; в) виконання роботи підрядником здійснюється його коштами: матеріалами, силами і засобами, якщо інше не передбачено договором або законом; г) широке використання так званої системи «генерального підряду», при якій підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи.

         При цьому звертається увага на розбіжність між ЦК України та ГК України щодо залучення до виконання договорів будівельного підряду субпідрядників як третіх осіб, адже за ГК України таке залучення можливе лише за згодою замовника. Ці розбіжності слід усунути законодавчим шляхом, а саме виключити із ст. 319 ГК України вказівку на згоду замовника при залученні підрядником (генеральним підрядником) інших осіб – субпідрядників, що спростить процес і строки укладення договорів між сторонами.

Крім загальних положень про підряд, у главі 61 ЦК України, як спеціальні види підрядних договорів, названі побутовий підряд (§ 2), будівельний підряд (§ 3), підряд на проектні та пошукові роботи (§ 4). Раніше в літературі ці договори розглядались як самостійні види договорів. Поширення на ці види договорів загальних положень про підряд свідчить про те, що наразі вони розглядаються законодавцем як окремі види (різновиди) договорів підрядного типу.

         Підрозділ 1.2. «Поняття і види строків (термінів) у підрядних договорах» присвячується з’ясуванню поняття строків і термінів та їх юридичної природи.

         Виходячи із аналізу часу як однієї із фундаментальних категорій філософії та суспільствознавства цивільно-правові строки (терміни) розглядаються як часові (темпоральні) форми руху цивільних правовідносин і як форми існування та розвитку суб’єктивних прав і обов’язків, що становлять зміст таких правовідносин.

         Зважаючи на розмаїття строків (терміни) у договорах підряду в дисертації проведено їх класифікацію за різними критеріями: а) за підставами встановлення – строки, які визначаються законом, адміністративним актом, угодою (договором), звичаєм, а також рішенням суду; б) за ступенем самостійності учасників – імперативні та диспозитивні; в) за розподілом обсягу прав та обов’язків сторін за окремими періодами часу – загальні та окремі.

Крім того, виходячи із поділу правовідносин на регулятивні та охоронювальні, відзначається, що строки в регулятивних правовідносинах є строками здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків, а строки в охоронювальних правовідносинах є строками захисту цивільних прав, до яких відносяться такі строки: гарантійні, оперативного захисту, претензійні, позовної давності, процесуальні.

         У підрядних відносинах часто використовується такі часові категорії, як «негайно», «своєчасно», «розумний строк» тощо, які мають оціночний характер. Так, зокрема, в ч. 2 ст. 846 ЦК України встановлено обов’язок виконавця виконати роботу у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи і звичаїв ділового обороту, якщо конкретний строк не буде визначено договором. Розглядаючи поняття «розумний строк» відзначається, що його розуміння в цивілістиці не є однозначним, із цього приводу в літературі висловлювались різні думки, детальний аналіз яких наведено в дисертації.

         У підрозділі 1.3. «Нормативно-правова основа регулювання строків (термінів) у договорах про виконання робіт» визначаються елементи механізму правового регулювання договірних відносин. Звертається увага, що основним елементом механізму правового регулювання підрядних відносин є норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Зокрема, правове регулювання строків у підрядних договорах здійснюється як загальними положеннями про договори підряду, закріпленими у статтях 837–864 ЦК України, так і спеціальними нормами ЦК України та ГК України про окремі види підрядних договорів, зокрема про побутовий підряд (статті 865–874 ЦК України), про будівельний підряд (статті 875–886 ЦК України, статті 317–323 ГК України), про підряд на проектні пошукові роботи (статті 887–891 ЦК України, ст. 324 ГК України); про аудит (статті 362–365 ГК України).

         Особливу сферу договірних підрядних відносин складають зобов’язання, що виникають із державних замовлень на закупівлю робіт за державні кошти. В дисертації на основі аналізу Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 1 червня 2010 р. дається характеристика предмету цих договорів, а також строків здійснення процедур, які застосовуються при закупівлях робіт і послуг за державні кошти.

         Окрім норм права, що містяться в актах цивільного законодавства, в дисертації розглядаються й інші соціальні регулятори (звичаї ділового обороту, норми моралі, усталена судова практика тощо), які регулюють договірні підрядні відносини та визначають строки здійснення прав і виконання обов’язків за договорами підряду.

         Розділ 2. «Строки (терміни) виконання сторонами договірних підрядних зобов’язань» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню строків (термінів) виконання замовником та підрядником своїх договірних зобов’язань за договорами про виконання робіт та правовому регулюванню гарантійних строків у підрядних договірних відносинах.

У підрозділі 2.1. «Строки (терміни) виконання підрядником обов’язків за договором підряду» підкреслюється, що в підрядних договірних відносинах умови про строки виконання сторонами своїх обов’язків за договором відносяться до числа важливих умов договору. Виконання підрядником та замовником взятих на себе зобов’язань потребує певного часу: на виконання самої роботи, здачу-приймання та оплату результатів виконаної роботи, на усунення недоліків у роботі тощо.

Якщо за загальними положеннями про договір підряду (ч. 2 ст. 846 ЦК України) при відсутності в договорі підряду умов щодо строку виконання підрядник повинен виконати роботу, а замовник прийняти результат цієї роботи у розумний строк, то в господарських договорах (ч. 3 ст. 180 ГК України) умова щодо строку дії договору є істотною.

В роботі критикується роз’яснення, що дав Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови № 9 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з приводу неспроможності визнання правочинів (договорів) неукладеними бути способом захисту учасників цивільних правовідносин. Як відзначено у цій постанові, вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, і суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 Книги п’ятої ЦК України. З цього приводу в дисертації наголошується на тому, що застосування наслідків набуття чи збереження майна без достатньої правової підстави, передбачених Главою 83 ЦК України, слід розглядати як спосіб захисту порушених цивільних прав та інтересів сторін в разі визнання договору неукладеним. У зв’язку з цим пропонується доповнити ч. 3 ст. 1212 ЦК України абзацом 5 такого змісту: «5) повернення виконаного в разі визнання правочину (договору) неукладеним».

Дотримання підрядником умов договору при його виконанні стосується не лише своєчасного (в обумовлений чи розумний строк) виконання роботи, але й включає вимоги щодо належної якості виконуваних робіт і наданих ним матеріалів та устаткування, дотримання вимог проектно-кошторисної документації, державних норм і правил ведення конкретних робіт та виконання інших обов’язків за договором.

Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, то постає проблема правильного юридичного оформлення строків у відносинах замовника і підрядника щодо забезпечення замовником виконання підрядних робіт матеріалами. При цьому підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу і повинен своєчасно, тобто в момент виявлення непридатності або недоброякісності матеріалу, попередити замовника про це. Крім того, підрядник повинен своєчасно попередити замовника про те, що додержання його вказівок загрожує якості або придатності результату роботи, і про наявність інших обставин, які не залежать від підрядника (ч. 1 ст. 840, ст. 847 ЦК України). У зв’язку з цим, доцільно було б у ч. 2 ст. 848 ЦК України конкретизувати, що підрядник зобов’язаний негайно відмовитись від договору підряду, повідомивши про це замовника, як тільки він з’ясував, що використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю і здоров’ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог.

         Підрозділ 2.2. «Строки виконання замовником договірних зобов’язань» присвячується дослідженню основних обов’язків замовника, а саме: прийняти від підрядника виконану роботу та оплатити її.

За загальним правилом, встановленим у ст. 853 ЦК України, замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Наголошується на особливостях здавання та приймання робіт, виконаних за договором будівельного підряду на основі «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата видачі зареєстрованого Держархбудінспекцією або її територіальними органами сертифіката відповідності.

Крім обов’язку щодо прийняття виконаної роботи, замовник за договором підряду зобов’язаний оплатити її. Порядок оплати виконаної роботи може бути передбачений договором або законом. Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник повинен сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк, або ж, за згодою замовника, – достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу тільки у випадку та в розмірі, обумовлених договором.

У підрозділі 2.3. «Правове регулювання гарантійних строків у підрядних договірних відносинах» наводиться аналіз гарантійних строків. Встановлення гарантійних строків у цивільному праві, зазвичай, пов’язується з правовою гарантією якості товару, причому основна увага науковців звертається на вияснення суті гарантійних строків при поставках і роздрібній купівлі-продажу товарів.

Однак гарантійні строки встановлюються також у підрядних зобов’язаннях із будівельного підряду (ст. 884 ЦК України), в договорах майнового найму (ст. 768 ЦК України), при наданні послуг тощо, набуваючи, таким чином, загального значення для більш широкого кола зобов’язань. У правовій літературі відсутнє єдине розуміння суті гарантійного строку. Одні автори гарантійні строки розглядають як кваліфіковані (подовжені) строки, протягом яких покупець має право встановити приховані недоліки придбаної або поставленої продукції та заявити претензію до постачальника (виготовлювача), другі – як строки, протягом яких виготовлювач гарантує доброякісність виробів за умови їх належного зберігання та використання, треті цим поняття об’єднували основні положення зазначених вище поглядів. Таке розуміння суті гарантійного строку, незважаючи на зміст, який вкладався безпосередньо в це поняття, виходило з визнання самого строку юридичним фактом, що безпосередньо породжує правові наслідки. Разом з тим, строки не можна віднести ні до подій, ні до дій. Не займають вони і самостійного місця у загальній системі юридичних фактів. З огляду на це зазначається, що гарантійний строк являє собою не що інше як час існування гарантійного зобов’язання. Констатується, що, за загальним правилом, гарантійне зобов’язання у підрядних відносинах бере свій початок не з моменту виникнення основного зобов’язання щодо виконання робіт, а з моменту виявлення недоліків у результатах виконаних робіт у межах встановлених гарантійних строків.

Розділ 3. «Правові наслідки прострочення виконання сторонами обов’язків за договорами підряду» складається з трьох підрозділів, в яких досліджуються поняття та правові наслідки, зокрема відповідальність сторін, прострочення виконання зобов’язань за договорами підряду.

У підрозділі 3.1. «Прострочення сторін у підрядних договорах: поняття і правові наслідки» зазначено, що виконання договірних зобов’язань підпорядковується загальним вимогам (засадам), відповідно до яких будується правове регулювання процесу здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків сторін у зобов’язальних правовідносинах.

Серед загальних засад (принципів) зобов’язального права виділяється, насамперед, вимога щодо належного виконання зобов’язань, якою охоплюється необхідність додержання всіх умов щодо суб’єктів, предмета, строків (термінів), місця, способу виконання тощо. Важливим елементом належного виконання зобов’язання є дотримання умов щодо строків виконання зобов’язання. Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення боржника або кредитора. Хоч простроченню боржника та простроченню кредитора присвячені ст.ст. 612, 613 ЦК України і ст.ст. 220, 221 ГК України, саме поняття «прострочення» законом не визначено.

Характеризуючи прострочення боржника або кредитора, на думку дисертантки, слід порівнювати встановлені законом чи договором послідовність і строки виконання сторонами своїх обов’язків і фактичну наявність (або відсутність) такого виконання у визначений строк (термін).

         Прострочення підрядником чи замовником виконання обов’язків за договором підряду є одним із видів цивільного правопорушення. Відповідно до частин 2 і 3 ст. 612 ЦК України, частин 1 і 2 ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання та вимагати відшкодування збитків.

         Однак, зазначені у частинах 2 і 3 ст. 612 ЦК України, частині 3 ст. 613 ЦК України, частинах 1 і 2 ст. 220 ГК України, частинах 1 і 2 ст. 221 ГК України правові наслідки порушення (прострочення) боржником і кредитором зобов’язання не можна визнати вичерпними, оскільки за порушення строків виконання зобов’язання можуть передбачатися й такі правові наслідки, як от: компенсація немайнової (моральної) шкоди, сплата неустойки (штрафу, пені), втрата завдатку або повернення його у подвійному розмірі, відмова (розірвання) від договору тощо.

         Підрозділ 3.2. «Відповідальність підрядника за прострочення виконання підрядних зобов’язань» охоплює розгляд питань щодо поняття та підстав відповідальності підрядника за порушення ним строків виконання обумовлених договором робіт.

         Дисертантка приєднується до розуміння цивільно-правової відповідальності як різновиду санкції, тобто покладення на правопорушника таких, що ґрунтуються на законі або договорі, невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконаного обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Такими наслідками для правопорушника можуть бути відшкодування заподіяних збитків, компенсація немайнової (моральної) шкоди, сплата неустойки (штрафу, пені), втрата завдатку або повернення його у подвійному розмірі тощо.

         Загальні положення про договори підряду не містять норм про відповідальність підрядника за несвоєчасне виконання його основного обов’язку, що полягає у виконанні роботи в обумовлений (розумний) строк і передачі результату цієї роботи замовникові. В ЦК України передбачені права замовника лише у разі порушення підрядником умов договору щодо якісного виконання роботи. В такому разі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат та виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу.        Відзначається, що раніше законодавство передбачало відповідальність не лише за неякісне виконання роботи підрядником, а й за несвоєчасне усунення виявлених у роботах недоліків. Стосовно договорів будівельного підряду в ст. 883 ЦК України передбачена відповідальність підрядника як за недоліки збудованого об’єкта, так і за прострочення передання його замовникові та інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо він не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

         В роботі звернена увага на необґрунтований підхід вітчизняного законодавства до питання про співвідношення відшкодування збитків і неустойки (штрафних санкцій) за ЦК України та ГК України. Якщо за ЦК України (ч. 1 ст. 624) загальною є штрафна (сукупна) неустойка, то за загальним правилом, закріпленим в ч. 1 ст. 232 ГК України, неустойка (штрафні санкції) є заліковою. Така невідповідність норм ЦК України і ГК України існує й щодо відповідальності сторін за порушення договору підряду на капітальне будівництво (будівельного підряду). В цьому питанні, на думку дисертантки, слід підтримати позицію законодавця щодо співвідношення неустойки і відшкодування збитків, втілену в ЦК України, оскільки саме штрафна неустойка більшою мірою сприяє належному і своєчасному виконанню сторонами договірних підрядних зобов’язань.

Відзначається непослідовність судової практики в питаннях про відшкодування немайнової (моральної) шкоди при порушенні сторонами договірних зобов’язань. Вимога про відшкодування моральної шкоди в разі порушення цивільних прав особи ґрунтується на загальному правилі, закріпленому у ст. 23 ЦК України, незалежно від того, чи передбачено таке відшкодування у конкретному договорі чи спеціальному законі.

         У підрозділі 3.3. «Відповідальність замовника за прострочення виконання обов’язків за договором підряду» відзначається, що своєчасне виконання підрядником своїх обов’язків за договором підряду нерідко обумовлюється своєчасним та належним виконанням своїх обов’язків замовником.

         Проведено порівняльний аналіз норм про порушення замовником зустрічних обов’язків за договором підряду за ЦК Російської Федерації та ЦК України. На основі такого аналізу ст. 851 ЦК України запропоновано доповнити частиною 2 такого змісту: «Підрядник має право відмовитись від договору підряду і вимагати від замовника відшкодування збитків, компенсацію немайнової (моральної) шкоди, сплати неустойки тощо, якщо порушення ним своїх обов’язків створює неможливість виконання договору підрядником».

Крім того, в роботі запропоновано доповнити ст. 853 ЦК України частиною 1 такого змісту: «Підрядник зобов’язаний у письмовій формі негайно повідомити замовника про закінчення робіт і про готовність їх результату до здавання замовникові», внаслідок чого частини 1–6 слід буде вважати відповідно частинами 2, 3, 4, 5, 6. За порушення замовником строків (термінів) у договорах підряду до нього можуть застосовуватись невигідні правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків, сплати неустойки, компенсації немайнової (моральної) шкоди, втрати завдатку, позбавлення суб’єктивного цивільного права тощо.

 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины