ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ, УВ’ЯЗНЕНОЇ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Не зважаючи на позитивні зміни у системі кримінальної юстиції України, проблема забезпечення прав та законних інтересів людини у нашій державі залишається ще досить гострою через надмірне застосування органами досудового розслідування заходів процесуального примусу, пов’язаних з ув’язненням особи. За даними МВС України у період з січня 2008 р. по січень 2011 р. було затримано за підозрою у вчиненні злочину 137 тис. і взято під варту 112,1 тис. осіб. Проте, поширене застосування ув’язнення до підозрюваних і обвинувачених не відповідає стійкій тенденції гуманізації кримінального покарання, що спостерігається з 2008 р. Так, у зазначений період засуджено до позбавлення волі за вчинення злочинів було лише близько 88,5 тис. осіб (24,0% від загальної кількості засуджених). Примусове тримання під час досудового розслідування в місцях тимчасового ув’язнення значно більшої кількості осіб, ніж тих, які засуджуються до позбавлення волі, свідчить про певні прорахунки кримінально-правової політики держави та системи забезпечення прав і законних інтересів особи в сфері кримінального судочинства.

Відповідно основним у цій сфері є питання про ефективні юридичні засоби захисту ув’язненої особи від незаконних дій органів і посадових осіб, які здійснюють досудове розслідування. У доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан дотримання Україною європейських стандартів з прав і свобод людини» з нагоди 60-ї річниці прийняття Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошено, що до лікарень через побиття у міліції звернулося у 2008 р. 2 тис. осіб, у 2009 р. – понад 2,5 тис. осіб. У 2008 р. її працівники закатували до смерті 4 особи, в 2009 р. – 3, у 2010 р. – 8 осіб.

З 1147 констатованих (станом на січень 2011 р.) Європейським судом з прав людини порушень Україною положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 90 (7,8%) стосується заборони катування і права на свободу та особисту недоторканність. За цими «показниками» Україна посідає одне з останніх, 42 місце серед держав-членів Ради Європи.

Тому зараз забезпечення прав і законних інтересів особи під час досудового розслідування вимагає концептуально нових підходів щодо правових засад функціонування системи досудового розслідування в Україні, гуманізації діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, удосконалення форм, методів та засобів забезпечення прав і законних інтересів особи, ув’язненої під час досудового розслідування.

Відтак, проблема забезпечення прав і законних інтересів особи, ув’язненої під час досудового розслідування, є актуальною й такою, що відповідає рівню розвитку сучасної кримінально-процесуальної науки та практики розслідування злочинів.

Теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних вчених: В.М. Батюка, В.І. Галагана, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, М.В. Джиги, Н.С. Карпова, В.Г. Клочкова, М.М. Короткого, Л.М. Лобойка, Є.Д. Лук’янчикова, О.С. Мазур, В.Т. Маляренка, М.М. Михеєнка, М.Я. Никоненка, В.Т. Нора, М.А. Погорецького, В.В. Рожнової, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, В.П. Шибіки, М.Є. Шумила, науковців колишнього СРСР і країн-членів СНД: І.М. Гуткіна, Е.Ф. Куцової, О.М. Ларіна, Є.Г. Мартинчика, І.Л. Петрухіна, М.С. Строговича, Л.В. Франка та ін.

Не зважаючи на проведені дослідження, деякі питання, пов’язані із забезпеченням прав і законних інтересів особи, ув’язненої під час досудового розслідування, залишилися поза увагою вчених, оскільки одні автори аналізували окремі аспекти процесуальних гарантій, інші – гарантії прав того чи іншого суб’єкта кримінального процесу.

Отже, не висвітленими залишаються питання, що стосуються сутності досудового ув’язнення, правової регламентації статусу ув’язненого під час досудового розслідування підозрюваного і обвинуваченого. Деякі проблеми, що стосуються гарантій прав і законних інтересів осіб, яких ув’язнено під час досудового розслідування, та реалізації їх на практиці, мають дискусійний характер та недостатньо досліджені; і тому вимагають якісно нового теоретичного обґрунтування.

Сукупність наведеного й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, завдання та результати якого спрямовані на отримання наукових результатів для вироблення нових підходів до посилення захисту прав і законних інтересів особи, ув’язненої під час досудового розслідування.

---

Звіт про дотримання законності при затриманнях, арештах громадян на території України за 2008-2010 рр.: додаток №1 до вказівки МВС України від 27.11.2001 р. № 8845/3б зі змінами, внесеними вказівкою від 25.11.2004 р. № 1317-10929. – К., 2004. – 6 с.