МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ ПОТЕРПІЛОГО ВНАСЛІДОК ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ ПРИГОДИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Автомобільний транспорт в соціально-економічному розвитку України має важливе значення. В країні щорічно зростає протяжність автомобільних доріг і збільшується кількість автотранспортних засобів. Високі темпи автомобілізації супроводжуються низкою негативних наслідків, які, насамперед, характеризуються різким ускладненням оперативної обстановки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і зростанням дорожньо-транспортного травматизму. За оцінками фахівців в Україні щорічно у дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) гине понад 5 тисяч чоловік, що значено більше, ніж при навмисних вбивствах, і ще 45 тисяч отримують травми різного ступеню тяжкості. Значна кількість водіїв, що вчинили ДТП з місця події зникають. Так, за офіційними даними Департаменту ДАІ МВС України у 2007 р. було вчинено 1582 таких ДТП, у яких 344 особи загинуло, 1331 – травмовано; у 2008 р. – у 2195 ДТП, де водії зникали з місця події, 384 особи загинуло, 1926 – отримали травми; у 2009 р. – у 2201 ДТП загинуло 423 і 1897 осіб травмовано; у 2010 р. вчинено 1187 ДТП з вини водіїв невстановленого транспорту, у яких 217 осіб загинуло, 1039 – травмовано.

Запобігання, розкриття і розслідування злочинів, пов’язаних із залишенням водіями потерпілих на місці ДТП, в даний час є важливим завданням правоохоронних органів. Істотною перешкодою в цій діяльності є відсутність розробленої і науково обґрунтованої методики розслідування залишення в небезпеці потерпілого після ДТП. У зв’язку з цим розслідування таких злочинів викликає певні труднощі.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі кримінального процесу та криміналістики, зокрема, Ю. П. Аленіна, Л. Ю. Ароцкера, В. П. Бахіна,  Р. С. Бєлкіна, В. Д. Берназа, М. Й. Вільгушинського, В. К. Весельського, А. Ф. Волобуєва, В. І. Галагана, Ю. М. Грошевого, А. Я. Дубинського,  В. А. Журавля, А. В. Іщенка, Н. С. Карпова, О. Н. Колесніченка,  В. О. Коновалової, В. С. Кузьмічова, В. Г. Лукашевича, Є. Д. Лук’янчикова,  М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, М. В. Салтевського, С. М. Стахівського, В. В. Тіщенка, Л. Д. Удалової, В. Ю. Шепітька,  В. І. Шиканова, М. Є. Шумила, П. В. Цимбала, М. П. Яблокова та ін.

Проблемам боротьби зі злочинами проти безпеки дорожнього руху вже було присвячено низку монографічних робіт. Різні її аспекти розглядали в своїх працях такі дослідники як М. Г. Богатирьов, В. І. Дячук, В. І. Жульов, Р. Г. Зорін, В. В. Єрьоменко, В. Е. Капітанов, П. В. Коляда, М. А. Кравцов, П. П. Луцюк,  П.С. Луцюк, В. А. Мисливий, Г. А. Мозгових, Г. М. Надгорний, С. Г. Новіков, Б. М. Нургалієв, А. П. Онучін, В. К. Стринжа, З. Уттс, А. М. Яковенко, Ш. Ш. Ярамиш’ян та ін. Проте, з питань методики розслідування залишення в небезпеці потерпілого внаслідок ДТП дисертаційних досліджень в Україні не виконувалося і монографічних робіт не видавалося. Практики не мають у своєму розпорядженні методики розслідування залишення в небезпеці потерпілого внаслідок ДТП, що свідчить про актуальність даної теми, її практичну значущість.