МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИКРАДЕНЬ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в Україні суттєво впливає на злочинність і, зокрема, її економічну складову частину, де щодалі більш помітне місце займають викрадення бюджетних коштів, які мають ознаки складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України. Бюджетні кошти в Україні та інших державах пострадянського простору стали одним із найбільш привабливих об’єктів організованої злочинної діяльності, яка охоплює різноманітні прийоми і способи вилучення коштів з казни. Прогалини й постійні зміни в бюджетному законодавстві, недоліки у встановленому порядку використання бюджетних коштів, їхньому обліку, звітності сприяють зловживанням з бюджетними коштами. Злочинці легко адаптуються до нових форм і методів економічної діяльності, маскують злочинні дії під виглядом здійснення законних господарських операцій, застосовують різноманітні прийоми заволодіння бюджетними коштами та приховування цих злочинів.

Аналіз даних Управлінь інформаційних технологій ГУМВС України в окремих областях (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Львівська, Автономна Республіка Крим) щодо кількості кримінальних справ, порушених за останні роки за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 КК України, дає підстави для висновку про те, що майже у 38 % таких справ предметом викрадення виступають бюджетні кошти. Під час виявлення та розслідування таких злочинів правоохоронні органи стикаються із суттєвими труднощами, які зумовлені складністю механізму їх вчинення, відсутністю детально розробленої методики розслідування. Вивчення слідчо-судової практики свідчить, що до судів з обвинувальними висновками направляється менше третини кримінальних справ, порушених за ознаками викрадень бюджетних коштів. Практичні працівники пояснюють таке становище відсутністю розроблених методик розслідування викрадень у бюджетній сфері, протидією розслідуванню з боку службових осіб, труднощами в організації проведення документальних ревізій і судових експертиз, відсутністю досвіду виявлення та розслідування таких злочинів, недосконалістю чинного законодавства.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці вчених-криміналістів України та інших держав СНД: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, П.Д. Біленчука, О.П. Бущана, О.М. Васильєва, А.Ф. Волобуєва, Т.С. Волчецької, В.К. Гавло, С.П. Голубятнікова, В.І. Гаєнка, Г.А. Густова, Л.Г. Дубовицької, В.А. Журавля, Г.Г. Зуйкова, А.В. Іщенка, О.Н. Колесниченка, В.О. Коновалової, Н.І. Клименко, В.П. Корж, В.С. Кузьмічова, О.В. Курмана, О.М. Ларіна, В.В. Лисенка, В.К. Лисиченка, Є.Д. Лук’янчикова, Г.А. Матусовського, І.В. Постіки, А.Г. Птіцина, М.В. Салтевського, Р.Л. Степанюка, М.П. Хілобока, В.Ю. Шепітька, О.Р. Шляхова, М.Г. Щербаковського, М.П. Яблокова та ін.

Теоретичні основи методики розслідування окремих видів викрадень розглянуто, зокрема, у дослідженнях В.З. Багінського, З.Т. Баранової, В.В. Братковської, А.Ф. Волобуєва, Ф.В. Глазиріна, А.В. Дулова, С.Г. Євдокімова, Я.М. Козіцина, С.С. Куклянскіса, Е.Д. Куранової, З.І. Мітрохіна, Я.В. Орлова, М.О. Селіванова В.Г. Танасевича, Ю.В. Цвєткова, М.С. Уткіна та інших учених, які значно збагатили теорію і практику розслідування викрадень. Проте розроблені раніше положення методики розслідування стосувались викрадень державного майна та не відображали особливостей розслідування, зумовлених специфічним предметом злочинів, яким виступають бюджетні кошти. Серед монографічних робіт щодо проблематики розслідування злочинів у бюджетній сфері існує лише дисертаційне дослідження Р.Л. Степанюка, у якому автором розглянуто окремі аспекти злочинів, пов’язаних з порушенням бюджетного законодавства, передбачених ст.ст. 210 і 211 КК України. Однак особливості розслідування викрадень бюджетних коштів на цей час залишаються недослідженими.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження також становить широке коло літературних джерел із проблем кримінології, кримінального права та процесу, оперативно-розшукової діяльності, фінансового права, судової бухгалтерії, економіки, психології, а також закони і підзаконні нормативні акти, що регулюють суспільні відносини в бюджетно-фінансовій сфері, діяльність правоохоронних і контролюючих органів, постанови Пленумів Верховного Суду України, аналітичні матеріали, що стосувалися досліджуваної проблематики.

Зазначене зумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження. Теоретичні положення, обґрунтування, висновки та запропоновані рекомендації спрямовані на вдосконалення методики розслідування викрадень бюджетних коштів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до напрямів, визначених Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 р.р., схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, та згідно з тематикою Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 р.р. (п. 1.1 наказу МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.).

Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Донецького юридичного інституту ЛДУВС (протокол № 1 від 30 січня 2008 р.). Дисертацію виконано згідно з Планом науково-дослідної роботи інституту на 2008 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення на основі теорії криміналістичної методики, аналізу й узагальнення слідчо-судової практики методики розслідування викрадень бюджетних коштів. Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі основні завдання:

- визначити особливості механізму вчинення викрадень бюджетних коштів, що знаходять відображення в їхній криміналістичній характеристиці (предмет викрадень і законодавче регулювання бюджетної сфери в Україні, особа злочинця, способи та характерні сліди викрадень);

- визначити особливості оцінки первинного матеріалу про викрадення бюджетних коштів на стадії порушення кримінальної справи;

- проаналізувати на основі аналізу слідчої практики типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування та сформулювати рекомендації щодо проведення відповідних комплексів слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;

- розглянути особливості планування й організації розслідування викрадень бюджетних коштів;

- виділити характерні способи протидії розслідуванню та сформулювати рекомендації щодо його подолання (попередження);

- визначити особливості тактики окремих слідчих дій під час розслідування викрадень бюджетних коштів і розробити відповідні рекомендації.

Об’єктом дослідження є злочинна діяльність та кримінально-процесуальні відносини, що виникають при розслідуванні викрадень бюджетних коштів.

Предметом дослідження є особливості розслідування викрадень бюджетних коштів.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, відповідно до якого всі явища досліджуються в їхньому взаємозв’язку, в єдності їхнього соціального змісту та юридичної форми, а також спеціальні методи дослідження.

Методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, порівняння, узагальнення і т.п.) використано під час дослідження нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять до предмета дослідження.

Системно-структурний метод застосовувався під час побудови системи криміналістичної характеристики викрадень бюджетних коштів, для розроблення типових слідчих ситуацій, тактичних завдань, версій і способів їхнього вирішення на початковому етапі розслідування, визначення форм протидії розслідуванню.

Порівняльно-правовий метод використано в процесі дослідження кримінального, кримінально-процесуального, бюджетного законодавства України.

Історичний метод застосовувався в ході дослідження розвитку (трансформації) окремих концепцій, поглядів вчених-криміналістів з проблем методики розслідування (криміналістичної характеристики злочинів, слідчої ситуації, організації та планування розслідування, протидії розслідуванню; тактики допиту, предмета, завдань і класифікації судово-економічних експертиз).

Статистичний та соціологічний методи було застосовано для отримання емпіричних даних – узагальнення кримінальних справ; проведення анкетування слідчих та оперативних працівників МВС України, прокуратури й суду з метою збирання додаткової інформації про способи вчинення викрадень бюджетних коштів, особливості первинного матеріалу про злочин, організацію розслідування, прояви протидії розслідуванню та засоби їхнього подолання; найбільш ефективні тактичні прийоми проведення окремих слідчих дій.

Емпіричною базою дисертаційного дослідження є узагальнені результати вивчення 229-ти кримінальних справ відповідної категорії, розглянутих судами Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Львівської областей та Автономної Республіки Крим; результати анкетування слідчих органів внутрішніх справ (45 осіб), слідчих прокуратури (34 особи) та оперативних працівників підрозділів ДСБЕЗ та УБОЗ МВС України (64 особи) з різних областей, а також суддів Апеляційного суду Донецької області (5 осіб) та міських і районних судів Донецької області (17 осіб), які брали участь у розслідуванні злочинів та розгляді справ зазначеної категорії; статистичні дані МВС і Верховного Суду України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на монографічному рівні проведено комплексне дослідження проблемних питань криміналістичної методики розслідування викрадень бюджетних коштів. У дисертації сформульовано низку концептуальних положень, висновків і рекомендацій, які мають певний ступінь новизни:

уперше:

-       здійснено типізацію способів викрадень бюджетних коштів і встановлено типові наслідки злочинів цієї категорії;

-       визначено перелік первинних матеріалів, необхідних для обґрунтованого порушення кримінальної справи за ознаками викрадень бюджетних коштів, досліджено їхні особливості, а також сформульовано рекомендації щодо їхньої оцінки;

удосконалено:

-       окремі положення та рекомендації щодо планування й організації розслідування з урахуванням особливостей обставин, що підлягають доказуванню у справах про викрадення бюджетних коштів;

-       положення, що визначають особливості тактики проведення таких слідчих дій, як: виїмка, огляд і дослідження документів, допит, призначення судово-економічних експертиз, і запропоновано рекомендації щодо їхньої підготовки та проведення;

набули подальшого розвитку:

-       положення криміналістичної характеристики викрадень бюджетних коштів, зокрема: встановлено криміналістичні особливості бюджетних коштів як предмета викрадень; розглянуто особливості основних положень чинних нормативних актів у сфері формування та виконання бюджету; досліджено особливості державного контролю за використанням бюджетних коштів як елемента обстановки вчинення викрадень бюджетних коштів, особливості особи злочинця – службової особи;

-       концепція про типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування викрадень бюджетних коштів, залежно від змісту первинних матеріалів про злочин, і сформульовано рекомендації щодо проведення відповідних комплексів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (тактичних операцій);

-       положення про способи протидії розслідуванню, сформульовано рекомендації щодо їхнього подолання під час розслідуванні викрадень бюджетних коштів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації наукові положення та рекомендації можуть бути використані:

- у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки і вирішення проблем, пов’язаних з методикою розслідування економічних злочинів;

- у навчальному процесі – під час викладання криміналістики та відповідних спеціальних курсів викладачами юридичних навчальних закладів, закладів підвищення кваліфікації (акт впровадження Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка №14 від 13 вересня 2010 року);

- у практичній діяльності – безпосередньо працівниками правоохоронних органів під час розслідування викрадень бюджетних коштів, учинених шляхом зловживання службовим становищем (акт впровадження ГУМУС України в Донецькій області від 10. вересня 2010 року);

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на засіданнях кафедри криміналістики Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, оприлюднені на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Використання сучасних досягнень криміналістики та кримінального процесу в боротьбі зі злочинністю» (м. Донецьк, 11 квітня 2008 р.), «Актуальні питання судової експертизи» (м. Донецьк, 20 березня 2009 р.), «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 24 квітня 2009 р.), «Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю» (м. Донецьк,  10 квітня 2009 р.), «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 10 жовтня 2009 р.), «Сучасний соціокультурний простір 2009» (м. Київ, 24–26 вересня 2009 р.), «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 24 квітня 2009 р.), «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 16–17 квітня 2010 р.),  Перспективи та пріоритети розвитку юридичної науки» (м. Запоріжжя, 14–15 жовтня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Сформульовані в ній положення, узагальнення, висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані на підставі самостійно проведених досліджень.

Для аргументації окремих положень дисертації використовувалися наукові праці інших вчених, на які обов’язково зроблено посилання.

Публікації. Основні положення і висновки проведеного дисертаційного дослідження викладено у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, шести тезах науково-практичних конференцій..

Структура дисертації визначена її метою та завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації – 248 сторінок (187 сторінок – основний текст, 41 сторінка – список використаних джерел (392 найменування), 20 сторінок – додатки).