МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІЗАЦІЇ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідження теми дисертації. Сучасні міжнародно-правові відносини характеризуються високим рівнем взаємозалежності держав, що планомірно посилюється в міру процесів глобалізації, пошуку якісно нових форм міжнародного співробітництва. Одним із феноменів міжнародного права ХХ–ХХІ століть і надбання людства загалом виступають міжнародні організації, які покликані вирішувати колективні інтереси держав. Більше того, в умовах динаміки викликів і загроз міжнародних відносин сучасного зразка міжнародні організації особливо затребувані в механізмі міжнародно-правового регулювання. Сьогодні є очевидним, що міжнародні організації як колективні об’єднання держав наділені значним потенціалом щодо забезпечення тих актуальних завдань і проблем міжнародного співтовариства, які неможливо вирішити поодинці.

Важливу роль у системі міжнародного співробітництва відіграє Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Будучи інтегрованою в правове регулювання міжнародних відносин, ОБСЄ займає окрему нішу у сфері попередження конфліктів, превентивної дипломатії, забезпечення прав людини, поширення демократії, побудови громадянського суспільства. Унікальність ОБСЄ полягає в тому, що ця організація якісно вирізняється на тлі інших європейських міжнародних організацій, як-от: Рада Європи, Європейський Союз, Західноєвропейський Союз, Співдружність Незалежних Держав, що, на перший погляд, виконують схожі з ОБСЄ завдання. Особливість цієї міжнародної організації зумовлена специфікою її внутрішньоорганізаційного механізму, що є досить складним і водночас нетиповим у своєму роді явищем. Крім того, значний інтерес викликають і організаційно-правові форми співробітництва ОБСЄ, які вражають кількістю їх видової класифікації, що відтак створює додаткові можливості для досягнення цілей і вирішення завдань ОБСЄ.

Втім, ключове питання, яке сьогодні залишається нерозв’язаним у доктрині і практиці міжнародного права, стосується юридичної природи ОБСЄ. У зв’язку з цим виникає цілий комплекс питань, які потребують академічної дискусії та теоретичного обґрунтування таких аспектів юридичної природи ОБСЄ, як статус суб’єкта міжнародного права, наявність міжнародної правосуб’єктності, з усіма наслідками, що випливають. Саме це зумовлює актуальність досліджуваної теми.

Теоретичну основу дисертації склали праці вітчизняних і закордонних правознавців міжнародного публічного права, в яких аналізуються питання міжнародно-правового статусу Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Зокрема, сучасні доктринальні розробки, присвячені юридичній природі, структурі та формам діяльності ОБСЄ, місцю в механізмі міжнародно-правового регулювання, мають здебільшого фрагментарний характер.

Представники російської школи міжнародного права в основному досліджують загальнотеоретичні питання діяльності ОБСЄ, тоді як сучасна практика ОБСЄ, зміни в її внутрішньоорганізаційному механізмі, проблеми надання привілеїв та імунітетів, необхідність розробки установчого акта ОБСЄ залишаються поза увагою вчених. Серед російських теоретиків міжнародного права слід насамперед виокремити праці І. Лукашука, Ю. Колосова, Г. Нєшатаєвої, А. Талалаєва, Б. Тузмухамедова.

В українській доктрині міжнародного права ОБСЄ розглядається, як правило, з позицій аналізу її функцій і завдань, системи органів, історії становлення. На цьому тлі вирізнється науковий доробок М. Буроменського, В. Буткевича, А. Дмитрієва та інших дослідників.

Наукові дослідження іноземних юристів-міжнародників здебільшого ґрунтуються на засадах систематизації особливостей практичної діяльності ОБСЄ, розробки теоретичних конструкцій щодо міжнародноної правосуб’єктності ОБСЄ тощо. Важливе теоретичне і прикладне значення мають праці таких учених, як К. Браво, К. Генсон, П. Грудзінський, Дж. Джашарі, Л. Палмер, Д. Чігас та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті теми «Міжнародно-правовий захист прав людини: теорія, сучасність, перспективи» (реєстраційний номер 01050004926).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному дослідженні та розкритті особливостей міжнародно-правового статусу Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Для досягнення зазначеної мети автор визначив такі завдання:

-                     проаналізувати історичні етапи становлення ОБСЄ та виявити закономірності її розвитку на сучасному етапі міжнародних відносин;

-                     розглянути особливості юридичної природи ОБСЄ;

-                     дослідити юридичні підстави діяльності внутрішньоорганізаційного механізму ОБСЄ;

-                     розкрити процедуру прийняття рішень органами ОБСЄ та виокремити їх особливості;

-                     з’ясувати види і специфіку організаційно-правових форм діяльності ОБСЄ;

-                     дослідити особливості міжнародно-правового співробітництва ОБСЄ з іншими міжнародними організаціями.

Об’єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають у зв’язку з виконанням ОБСЄ покладених на неї завдань і функцій у межах своєї компетенції.

Предмет дисертаційного дослідження складають юридичні норми міжнародно-правових актів і норми м’якого права внутрішніх документів ОБСЄ, судова практика, які визначають міжнародно-правовий статус ОБСЄ.

Методологічну основу дослідження становить система взаємопов’язаних загальнонаукових та спеціальних методів наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та вирішення поставлених цілей і завдань. У процесі виконання дисертаційного дослідження використано низку загальнонаукових і спеціально-наукових методів: історичний метод – при визначенні інституціоналізації та розвитку ОБСЄ; порівняльний метод – при зіставленні повноважень органів, привілеїв та імунітетів ОБСЄ; метод тлумачення права – при дослідженні документів ОБСЄ внутрішнього характеру, заключних актів ОБСЄ, рішень конференцій; метод прогнозування і моделювання – при визначенні основних тенденцій розвитку ОБСЄ, розробці практичних рекомендацій щодо адаптації ОБСЄ до сучасних реалій міжнародних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в українській науці міжнародного права було зроблено спробу комплексного дослідження міжнародно-правового статусу Організації з безпеки і співробітництва в Європі.

У проведеному дисертаційному дослідженні:

комплексно та достатньо якісно проаналізовано питання міжнародно-правового статусу ОБСЄ, зокрема:

-                     запропоновано тезу про те, що одним із нових способів закріплення привілеїв та імунітетів міжнародних організацій виступають рішення, які приймаються органами організацій (у практиці ОБСЄ рішення про привілеї та імунітети розроблені Постійною радою, а механізм його виконання покладено на держави – члени ОБСЄ). Незважаючи на рекомендаційний характер рішень органів ОБСЄ, це явище є унікальним;

-                     сформульовано твердження про те, що ОБСЄ виступає квазіміжнародною організацією, оскільки вона не відповідає окремим основним критеріям міжнародної організації, як-от: наявність міжнародної правосуб’єктності, привілеїв та імунітетів, установчого акта, але водночас має розгалужену постійно діючу систему органів, членство, бюджет;

-                     проведено класифікацію органів ОБСЄ за функціональним критерієм та розкрито їх особливості у порівнянні з органами системи ООН. Незважаючи на появу розгалуженої системи органів ОБСЄ (директивні та офіційні органи), яка діє на постійній основі, існуючий інституційний механізм не містить чіткого розмежування повноважень між цими органами. За таких умов компетенція окремих органів ОБСЄ нерідко має розпливчастий характер, а в інших випадках збігається з повноваженнями інших органів ОБСЄ;

-                     запропоновано тезу про те, що виконавчі структури доцільно віднести до категорії директивних органів ОБСЄ, оскільки саме перші виконують усю повноту покладених на них завдань і функцій директивних органів ОБСЄ. На практиці це забезпечить чітку структуризацію внутрішньоорганізаційного механізму ОБСЄ, на відміну від того вигляду, в якому він існує сьогодні;

набули подальшого розвитку:

-                     теоретичні дослідження, присвячені питанню історії становлення ОБСЄ, а саме – розуміння того, що процес розвитку та інституціоналізації ОБСЄ структурно охоплює три етапи: підготовка конференції НБСЄ (1973–1975 рр.), перехідний період (1975–1995 рр.), новітній період (1995 р. – наші дні). Характерними ознаками новітнього періоду розвитку ОБСЄ виступають розробка установчого акта ОБСЄ та визнання її міжнародної правосуб’єктності;

удосконалено:

-                     теоретичну розробку питання внутрішньоорганізаційного механізму ОБСЄ та її організаційно-правових форм діяльності. Зокрема, виявлено, що на сучасному етапі розвитку органи ОБСЄ поділяються на директивні та офіційні. За способом утворення виконавчі структури є допоміжними і похідними від директивних органів. В ОБСЄ існує вертикально інтегрована система органів, що передбачає взаємне підпорядкування між цими органами. Організаційно-правові основи діяльності органів ОБСЄ регламентують головним чином правила процедури ОБСЄ 2006 р. Встановлено, що організаційно-правові форми діяльності ОБСЄ є вираженням її функцій і завдань. Практичну реалізацію таких форм діяльності, яка втілюється здебільшого у трьох вимірах (військово-політичному, економічно-екологічному і «людському»), забезпечує внутрішньоорганізаційний механізм.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю, новизною та сукупністю положень, які виносяться на захист. Щодо науково-теоретичного аспекту в дослідженні реалізуються деякі проблемні питання діяльності ОБСЄ, які не було розглянуто в доктрині міжнародного права достатньою мірою. Щодо прикладного аспекту, то результати дослідження можуть придатися державним структурам, які безпосередньо займаються питаннями безпеки в українській зовнішній політиці. Присутній і навчальний аспект, адже представлені матеріали, висновки та оцінки можуть бути використані у підготовці й доповненні нормативних і спеціальних курсів, присвячених проблемам безпеки, а також діяльності міжнародних організацій. Так, згідно з актом №11 від 24 лютого 2011 року «Про впровадження в навчальний процес Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ основних результатів дисертації Кубієвича Сергія Петровича на тему: «Міжнародно-правовий статус Організації з безпеки і співробітництва в Європі»», основні результати дисертаційного дослідження були впроваджені у навчальний процес кафедри конституційного та міжнародного права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ.  

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка та пройшли апробацію під час проведення таких науково-практичних конференцій: ІІІ Міжнародна конференція аспірантів, студентів та здобувачів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» – Україна та ОБСЄ: співробітництво у світлі євроатлантичних інтеграційних процесів, (Україна, м. Луцьк, 23–24 березня 2007 р.) (тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Запорізькі правові читання» – Імплементація міжнародно-правових стандартів ОБСЄ з прав людини в Україні (Україна, м. Запоріжжя, 15–16 травня 2008 р.) (тези опубліковано); V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» – Особливості застосування превентивних механізмів у діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі, (Україна, м. Луцьк, 30–31 травня 2008 р.) (тези опубліковано); Науково-практична конференція присвячена 60-річчю проголошення Загальної декларації прав людини «Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні» – Імплементація міжнародно-правових стандартів у сфері боротьби з торгівлею людьми (Україна, м. Івано­-Франківськ, 28 листопада 2008 р.) (тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Моральні основи права» – Мораль і міжнародне право: взаємодія і співвідношення (Україна, м. Івано­-Франківськ, 16 грудня 2010 р.) (тези опубліковано).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 12 наукових публікаціях, оприлюднених у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертаційного дослідження. Структура дисертаційного дослідження зумовлена його метою та завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 204 сторінки, з них 19 сторінок – список використаних джерел, який складається з 245 найменувань.