СИСТЕМНЕ ТЛУМАЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ :

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність обраної теми, характеризується ступінь її наукового опрацювання, визначається її зв'язок із планами наукових досліджень, сформульовані мета, завдання, об’єкт і предмет, методологія дослідження, розкривається наукова новизна отриманих результатів, їх теоретична та практична значущість, рівень апробації.

Перший розділ «Загальні засади дослідження проблеми системного тлумачення кримінального закону» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Тлумачення закону в історії права» здійснено аналіз становлення тлумачення в різні історичні періоди. З’ясовано, що тлумачення закону пройшло тривалий шлях від абсолютного заперечення та заборони законодавцем до дозволу, заохочення його здійснення, а потім і визнання як однієї з важливих проблем науково-дослідницької діяльності. Стверджується, що системне тлумачення кримінального закону здійснюється незалежно від його визнання чи заперечення законодавцем, оскільки виникло тоді ж, коли і кримінальний закон. Вказується, що приписи кримінального закону перебувають у зв’язку як із приписами інших нормативно-правових актів, так і з іншими положеннями кримінального закону. Звернено увагу на те, що окремі результати дослідження системного тлумачення, отримані з історичного досвіду, можуть бути використані й під час сучасного системного тлумачення кримінального закону. Наголошується на тому, що не можна надавати особливої ваги результатам доктринального тлумачення кримінального закону, адже їх слід використовувати, лише якщо вони є результатом системного тлумачення кримінального закону, а не роздумами науковця щодо досліджуваного припису.

У підрозділі 1.2. «Стан дослідження питання про системне тлумачення в юридичній літературі» зазначено, що сучасний науковий арсенал не містить комплексного дослідження системного тлумачення кримінального закону, при тому, що існує значна кількість праць у сфері тлумачення права, тлумачення кримінального права та кримінального закону, системного тлумачення окремих приписів кримінального закону, дослідження окремих видів тлумачення кримінального закону. Звернено увагу на підвищення уваги до комплексних досліджень щодо тлумачення закону загалом та тлумачення кримінального закону зокрема. Констатується, що хоча системне тлумачення кримінального закону тією чи іншою мірою використовується практично у кожному дослідженні приписів кримінального закону, такі дослідження поверхневі, у них не було здійснено розмежування системного та інших способів тлумачення, не було виокремлено поняття системного тлумачення кримінального закону, без належної уваги залишено проблеми встановлення його прийомів та правил.

Для того, щоб якісно дослідити питання системного тлумачення кримінального закону, слід звернути увагу на правильність назви такого способу, оскільки деякі науковці говорять про «систематичне тлумачення кримінального закону». Стверджується, що такі терміни, як «тлумачення», «тлумачення норм права», «герменевтика», «юридична герменевтика», «коментар», «семантика», доповнюють один одного, а в деяких випадках можуть заміняти один одного. Акцентується на недопущенні підміни під час використання суміжних понять поряд із тлумаченням.

У підрозділі 1.3. «Теорія систем як методологічна основа системного тлумачення кримінального закону» підкреслено, що теорія систем є методологічною основою системного тлумачення кримінального закону, адже таке тлумачення ґрунтується на положеннях про те, що кримінальний закон є системою, законодавство України є системою, ці системи є цілісними, мають відповідні елементи, характеризуються наявністю певних зв’язків. Якість результату системного тлумачення кримінального закону безпосередньо залежить від рівня систематизації законодавства, яке перебуває у зв’язку із кримінальним законом, та самого кримінального закону. Поряд із систематизацією КК України, слід приділити належну увагу вдосконаленню його структури. Вказується, що системний підхід досить повно відображає взаємозв’язки кримінального закону, взаємний вплив системи законодавства та КК України. Констатується недостатнє врахування системного підходу під час правотворчості, що негативно впливає на системне тлумачення кримінального закону.

Другий розділ «Поняття системного тлумачення кримінального закону» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Зміст та обсяг поняття системного тлумачення кримінального закону» увагу сфокусовано на розгляді істотних та неістотних ознак системного тлумачення кримінального закону та встановлено його зміст через родово-видове співвідношення. Стверджується, що із збільшенням кількості досліджень у цій сфері науковці можуть виявляти нові ознаки системного тлумачення кримінального закону, проте зазначені у дослідженні є необхідними та достатніми для формулювання змісту поняття системного тлумачення кримінального закону.

Відзначено важливість встановлення зв’язків кримінального закону, які поділено на системні та системоутворюючі. Системоутворюючі, своєю чергою, слід поділяти на близькі та віддалені, а системні – на безпосередні та опосередковані. Констатується можливість поділу зв’язків кримінального закону за критерієм врахування форми чи змісту правових категорій на структурні, функціональні та логічні зв’язки.

У підрозділі 2.2. «Структура тлумачення кримінального закону» встановлено, що тлумачення приписів кримінального закону можна подати у вигляді такої схеми: суб’єкт тлумачення, об’єкт тлумачення, предмет тлумачення, результат тлумачення. Підкреслено доцільність тлумачення саме кримінального закону, а не кримінального права, законодавства про кримінальну відповідальність чи волі законодавця.

На основі аналізу офіційної позиції та позицій науковців поділено системне тлумачення кримінального закону за суб’єктами на офіційне (нормативне, казуальне) та неофіційне (доктринальне, компетентне, буденне). Наведено приклади можливих суб’єктів такого тлумачення. Зазначено, що оскільки нормативно-правові акти можуть мати значення джерел тлумачення кримінального закону, то здійснювати системне тлумачення кримінального закону слід із врахуванням їх ієрархії. Предметом системного тлумачення кримінального закону розглядаються зв’язки кримінального закону з елементами системи законодавства, які слід враховувати відповідно до ієрархії їх розташування у цій системі. Результатом такого тлумачення може бути письмовий або усний акт тлумачення.

У підрозділі 2.3. «Співвідношення системного тлумачення кримінального закону з іншими способами тлумачення» обґрунтовано, що основною відмінністю, яка розмежовує способи тлумачення, є наявність різних прийомів і правил під час тлумачення. Найчастіше у теоретиків виникають неточності у відмежуванні системного тлумачення від логічного, мовного, а інколи й історичного тлумачення. Підкреслено, що використання одного або декількох прийомів іншого способу тлумачення ще не є підставою для твердження про використання цього способу для тлумачення приписів кримінального закону. Зокрема, використання правил граматики або законів формальної логіки ще не свідчить про застосування мовного чи логічного тлумачення. Відзначено, що логічне тлумачення та логічне тлумачення кримінального закону загалом не може бути визнане як окремий спосіб тлумачення у тій інтерпретації, у якій його розуміють більшість науковців. У наукових працях та навчальній літературі обсяг та зміст понять системного, логічного, мовного та історичного способів тлумачення кримінального закону не чітко розмежовані через відсутність критеріїв розмежування. Основна частина досліджень проводилась стосовно видів тлумачення і назв способів тлумачення, а не щодо визначення понять та їх відмінностей.

Третій розділ «Правила і прийоми системного тлумачення кримінального закону» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Поняття та види правил і прийомів тлумачення закону» автор наполягає на тому, що правила системного тлумачення кримінального закону, поряд із іншими правилами тлумачення, мають бути закріплені у тексті кримінального закону, адже результати такого тлумачення беруться до уваги у разі застосування кримінального закону під час досудового слідства, у суді та т.п. Стверджується, що під час системного тлумачення кримінального закону, поряд із правилами, мають використовуватись і його відповідні прийоми, які слід застосовувати у відповідній послідовності. Підкреслюється, що неможливо створити певний алгоритм тлумачення кримінального закону із відповідним місцем у ньому системного тлумачення, оскільки тлумачення окремого припису кримінального закону має свої особливості. Акцентується увагу на тому, що самостійне використання системного тлумачення кримінального закону може бути недоречним до усунення ознак несистемності законодавства загалом та кримінального закону зокрема.

Пропонується виокремити наступні види правил системного тлумачення кримінального закону: правила, які випливають із системних та системоутворюючих зв’язків кримінального закону; правила, які випливають із використання законів формальної логіки у системному тлумаченні кримінального закону; правила, які випливають із співвідношення системного тлумачення з іншими способами тлумачення кримінального закону.

У підрозділі 3.2. «Правила системного тлумачення кримінального закону та їх характеристика» висвітлено правила системного тлумачення кримінального закону, які застосовуються під час тлумачення і ґрунтуються на врахуванні його системних та системоутворюючих зв’язків. Звертається увага на відсутність будь-яких правил тлумачення кримінального закону у ряді держав ближнього зарубіжжя, а саме Республіки Грузія, Естонської Республіки, Республіки Таджикистан, Республіки Казахстан, Республіки Латвії, Республіки Узбекистан, Республіки Молдова, Республіки Білорусь та інших. Водночас зауважено, що хоча правила тлумачення і не закріплено у кримінальному законі, правозастосувачі використовують їх інтуїтивно, що вбачається із дослідження результатів правозастосування у вигляді судових рішень у кримінальних справах. Проблема виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків кримінального закону залишається актуальною в кримінальній науці. Створення термінологічного словника, який би містив терміни та термінологічні звороти, використані у кримінальному законі, та їх тлумачення на основі внутрішніх та зовнішніх зв’язків із зазначенням джерела такого тлумачення значно б полегшило правозастосування.

На основі дослідження виведених дисертантом правил системного тлумачення кримінального закону вказується на ряд особливостей, які можуть виникнути під час їх застосування. Дієвість правил системного тлумачення кримінального закону безпосередньо залежить від усунення ознак несистемності кримінального закону та законодавства загалом.

Під час правозастосування або застосування системного тлумачення кримінального закону можуть виникати підстави для виникнення сумнівів стосовно істинності та правильності висновків, які стали результатом використання окремих правил системного тлумачення кримінального закону. Така ситуація можлива не через недосконалість чи необґрунтованість таких правил, а має цілком логічне пояснення – суб’єктивний характер системи законодавства та кримінального закону. Це те, що мали б враховувати правозастосувачі та ті, хто здійснює системне тлумачення кримінального закону, і не ідеалізувати його використання.

Зауважується, що системне тлумачення, як і будь-яке інше тлумачення, є способом мислення, тому для правильності результатів має здійснюватися із використанням законів формальної логіки.