СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ У МІСТАХ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міста є складним, багатогранним організмом. Їх функціонування неможливо розглядати без зв’язку з певними ризиками, які породжують загрози природної і техногенної небезпеки, а також їх сукупну дію. Саме тому постає питання щодо впровадження стратегічного планування природно-техногенної безпеки, суть якого полягає в розробці стратегічних рішень як компонентів управління безпекою в містах України. Стратегічне планування передбачає як попередження і зменшення ймовірності виникнення аварій і катастроф природно-техногенного походження, так і скорочення масштабів їх наслідків. З цією метою необхідно оптимізувати зусилля державного контролю, удосконалити методи підприємницької діяльності, які ґрунтувалися б на ефективному економічному механізмі. Сьогодні стратегічне планування природно-техногенної безпеки в Україні потребує вдосконалення теоретико-методологічних, правових, організаційних питань та практичних проблем використання методів стратегічного планування. Різні аспекти та окремі підходи до дослідження природно-техногенної безпеки, а також стратегічного планування висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних науковців і фахівців, серед яких варто відзначити Агаркову Н., Бистрякова І., Близнюка А., Вакуленка В., Волошина С., Гіроль М., Громова А., Данилишина Б., Долішнього М., Дорогунцова С., Желібо Є., Качинського А., Мамонтову В., Одинця О., Олійника Я., Пашенцева О., Підкамінного І., Пістуна І., Ральчука О., Степаненка А., Стрикленда А., Татаркіна А., Томпсона А., Фатхутдінова Р., Федорищеву А., Хвесика М., Хлобистова Є., Черваньову І., Шарова Ю., Шевчука В., Шершньову З., Яцика А. та інших.

Проте окремі суттєві елементи стратегічного планування природно-техногенної безпеки в містах України залишаються нерозробленими. Недостатність теоретико-методологічних розробок у цій галузі знань і діяльності та практичного досвіду стратегічного планування обумовили вибір теми дисертаційної роботи та основні напрями наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконані автором дослідження за темою дисертації безпосередньо пов’язані з науково-дослідними роботами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема темами: 3.1.5.63 “Схеми (прогнози) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року” (номер державної реєстрації 0104U003168), у межах якої автором здійснювалася розробка із стратегії гарантування природно-техногенної безпеки м. Києва; ІІІ-7-06(90) “Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України” (номер державної реєстрації 0106U005191), де здобувачем виконано наукові дослідження щодо природно-техногенної безпеки в шести регіонах (Дніпропетровська, Запорізька, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська області та м. Севастополь); ІІІ-3-05(87) “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку ” (номер державної реєстрації 0106U005193), згідно з якою дисертантом виконано оцінку негативних природно-техногенних факторів і загроз у контексті формування рентних відносин, визначено рівень катастрофічності техногенних і природних чинників та їх впливу на формування ренти.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад стратегічного планування природно-техногенної безпеки в містах України.

Для досягнення цієї мети в дисертації поставлено та розв’язано такі завдання:

·  узагальнити теоретико-методологічні засади стратегічного планування природно-техногенної безпеки;

·  визначити сутність, структуру та функції стратегічного планування природно-техногенної безпеки;

·  проаналізувати стан природно-техногенної безпеки в містах України;

·  охарактеризувати особливості стратегічного планування безпеки систем життєдіяльності міст;

·  здійснити оцінку загроз і ризиків надзвичайних ситуацій природного і техногенного походження в контексті стратегічного планування;

·  розробити концептуальні підходи до гарантування природно-техногенної безпеки міст і алгоритм стратегічного планування;

·  визначити організаційно-економічні механізми реалізації стратегічного планування природно-техногенної безпеки міст;

·  обґрунтувати стратегію природно-техногенної безпеки міст.

Об’єктом дослідження є процес формування і розвитку природно-техногенної безпеки міст України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні аспекти стратегічного планування природно-техногенної безпеки в містах України та підвищення його ефективності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є засади стратегічного планування, природно-техногенної безпеки, що застосовуються у працях сучасних вітчизняних та зарубіжних авторів.

Для розв’язання поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувалися сучасні методи дослідження, зокрема: системно-структурний – як запорука цілісного сприйняття об’єкта дослідження і комплексного аналізу зв’язків елементів у межах досліджуваної проблеми в цілому, визначення сутності, структури та основ управління природно-техногенною безпекою; проблемно-орієнтований – як засіб наукового обґрунтування стратегічних пріоритетів удосконалення системи безпеки та їх економічного аспекту; статистичного аналізу – для дослідження стану, динаміки і структури надзвичайних ситуацій у містах України; регресійно-кореляційного аналізу – для оцінки ефективності управління природно-техногенною безпекою в містах України; економіко-математичний – для розрахунку індексу ризику життєдіяльності населення регіонів України; інформаційно-комп’ютерний – для аналізу рівня природно-техногенної безпеки, визначення її тенденцій, обґрунтування організаційно-економічного механізму і стратегії її гарантування; метод моделювання – для обґрунтування практичних рекомендацій щодо стратегічного планування природно-техногенної безпеки та підвищення її рівня у містах. Сукупність названих методів і прийомів складає методику дисертаційного дослідження.

Інформаційною базою дослідження є: вітчизняні і зарубіжні наукові публікації з досліджуваної проблематики; законодавчі та нормативно-правові акти України; статистичні збірники, бюлетені і матеріали Держкомстату України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Національної академії наук України, обласних управлінь статистики та регіональних органів влади; інформаційні Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

-         розроблена концептуальна модель стратегічного планування природно-техногенної безпеки сталого розвитку міст за умов можливих ризиків і загроз;

-         запропоновано алгоритм стратегічного планування природно-техногенної безпеки міст, мета створення якого полягає в запобіганні надзвичайним ситуаціям, мінімізація та ліквідація їх наслідків у разі виникнення;

удосконалено:

-         зміст поняття «природно-техогенна безпека міст», що, на відміну від існуючих, включає економічний аспект та характеризує такий стан функціонування міста, при якому вплив природних і техногенних факторів не призводить до порушення нормальних умов життєдіяльності міського населення;

-         класифікацію міст України за природно-техногенними факторами, де виділено групи за характерними ризиками небезпеки;

-         методичні підходи до стратегічного планування складових природної і техногенної безпеки, які базуються на аналітиці сучасного стану міста, оцінці і виявленні чинників впливу та прогнозно-планувальному етапі визначення стратегії;

-         напрями оцінки загроз і ризиків надзвичайних ситуацій, що, на відміну від існуючих, дають змогу визначити агрегований показник рівня ризику на основі інтегральних критеріїв небезпеки як природного і техногенного походження, так і їх сукупної дії;

-         організаційно-економічні механізми реалізації стратегічного планування природно-техногенної безпеки, дія яких спрямована на підвищення захищеності населення та території міста від вразливої дії наслідків надзвичайних ситуацій;

набули подальшого розвитку:

-         стратегічні засади гарантування природно-техногенної безпеки в містах України, котрі передбачають комплекс заходів організаційно-виробничого, інженерно-технічного, медично-організаційного, інформаційного, науково-практичного, фінансово-ресурсного, правового, територіально-організацій-ного спрямування, контролю та моніторингу;

-         прогнозування безпеки міст як за окремими природно-техногенними факторами, так і їх сукупною дією, з метою використання отриманих результатів для зміни обставин, що можуть виникнути.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю рекомендацій регіональним суб’єктам господарювання, державним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, що дозволить розробити і впровадити стратегічні плани природно-техногенної безпеки для міст України, запобігти надзвичайним ситуаціям та мінімізувати масштаби їх негативних наслідків у разі виникнення. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані суб’єктами господарювання для оптимізації організаційно-економічних засад підвищення рівня природно-техногенної безпеки в містах, удосконалення основних напрямів державної регіональної політики щодо зниження ризиків і пом’якшення наслідків надзвичайних ситуацій. Одержані результати впроваджено у практичну діяльність Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи при розробці Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні в 2007 році (довідка №03-15392/321 від 08.11.2010 р.); Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгоманова при виконанні держбюджетної наукової теми та підготовці навчальних програм (довідка №07-10/2727 від 9.11.2010 р.); Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні державних замовлень і планових фундаментальних науково-дослідних тем та підготовці аналітичних і доповідних матеріалів (довідка №01-11/649-1 від 10.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто сформовано наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо розроблення стратегій гарантування природно-техногенної безпеки в містах України.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукового дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освіта як фактор національної безпеки» (м. Київ, 20 грудня 2002 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Географічна освіта і наука в Україні» (м. Київ, 27–28 березня 2003 р.); науковій конференції молодих учених РВПС України НАН України «Актуальні проблеми економічного розвитку України» (м. Київ, 1 листопада 2005 р.); ІV Всеукраїнській науковій конференції „Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 16–17 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Цивілізаційний вимір енергетичної дипломатії та еколого-економічної безпеки України” (м. Київ, 25–28 березня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції „Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 23–24 жовтня 2008 р.), Ювілейній Міжнародній науковій конференції «Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 20 березня 2009 р.); ІІ науково-практичній конференції «Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях» (м. Бахчисарай, 23–24 вересня 2010 р.); V Міжнародній науковій конференції «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (м. Київ, 21–23 жовтня 2010 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 16 наукових праць загальним обсягом 56,5 друк. арк. (особисто автору належить 11,2 друк. арк.), з них 1 монографія у співавторстві, 1 брошура, 6 статей у наукових фахових виданнях, 8 – у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 208 стор. комп’ютерного тексту, у тому числі 8 таблиць і 12 рисунків, із яких 2 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 278 найменувань викладено на 35 сторінках і 6 додатків – на 15 сторінках.