| Краткое содержание: |
Актуальність теми. Інституційні зміни в розвитку банківської системи України, що стали наслідком посилення конкуренції на фінансовому ринку за доступ до джерел фінансових ресурсів та вимог акціонерів до капіталізації банків, обумовлюють необхідність впровадження не тільки нових підходів щодо управління процесами формування та підтримки ринкової вартості, але й забезпечення адекватного інструментарію її оцінки.
Удосконалення теоретичних і методичних засад визначення вартості банків і підвищення якості управління нею є однією з важливих передумов стабільного розвитку банківської системи України.
Теоретичні і практичні питання оцінки вартості фінансових і не фінансових установ були закладені у дослідженнях Ф. Модільяні та М. Міллера, а в подальшому розвинені у роботах Д. Бішопа, А. Дамодарана, П. Друкера, Ф. Еванса, Т. Коллєра, Т. Коупленда, Д. Мурріна, Б. Петі, Ш. Пратта, А. Раппапорта, Д. Стерна, К. Ферріса, Д. Хітчнера, В. Шарпа, Д. Шилі та інших. Науковим пошукам у сфері оцінки присвячені праці ряду російських вчених – С. Валдайцева, А. Грязнової, В. Єсіпова, А. Кантаровіча, Г. Маховікова, В. Рутгайзера, В. Терехової, М. Федотової, В. Царьова. Серед авторів досліджень з проблем банківського менеджменту, у рамках яких порушуються питання оцінки вартості банків, можна зазначити, насамперед, І. Ларіонову, І. Ніконову, В. Новікову, К. Решоткіна, Д. Сінкі, Р. Шамгунова.
Окремі аспекти оцінки вартості банку в контексті банківського менеджменту розглядалися також у дослідженнях вітчизняних науковців, зокрема: М. Алексеєнка, О. Барановського, Г. Бортнікова, Т. Васильєвої, З. Васильченко, А. Вожжова, І. Івасіва, В. Корнєєва, Л. Кузнєцової, С. Лєонова, А. Мороза, С. Науменкової, Д. Олексіча, Л. Примостки, Н. Шульги.
Втім, відзначаючи висвітлення загальних засад у наукових дослідженнях вітчизняних і зарубіжних фахівців, слід зазначити, що значне коло питань оцінки вартості банків залишається недостатньо опрацьованим. Остання фінансова криза висвітлила нові аспекти оцінки вартості активів, коли усталені методики і лінійні проекції не виправдались у нестабільних умовах. Наявні підходи до цієї оцінки часто виявлялися фрагментарними та залежними від впливу ситуативних обставин.
Специфіка та складність проблем, пов’язаних із оцінкою вартості банків, викликають необхідність відповідних подальших наукових розробок. Дотепер недостатньо вивченими залишаються питання щодо оцінки вартості банків із урахуванням особливостей їх діяльності при трансформаційній перебудові банківського сектору України.
У сучасних умовах дослідницькі зусилля потребують обґрунтування принципів і критеріїв вибору інструментарію оцінки вартості банків та її інформаційного забезпечення; розробки нових алгоритмів такої оцінки, що базуються на глибокому теоретичному дослідженні й вивченні практичного надбання зарубіжного досвіду, а також урахуванні стану та перспектив розвитку банківської системи України.
Зазначене вище свідчить про актуальність вивчення питань оцінки ринкової вартості банку та її інструментального забезпечення, чим і зумовлений вибір теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідних тем кафедри банківської справи Київського національного торговельно-економічного університету. Зокрема, теми „Формування ефективної системи управління комерційним банком” (номер державної реєстрації 0105U001844), у межах якої автором систематизовано понятійний апарат оцінки вартості банку та фактори впливу на неї, запропоновано алгоритм вибору інструментарію оцінки справжньої ринкової вартості банку, а також систему заходів, спрямованих на збільшення доданої вартості у банках; теми „Методологія оцінки вартості фінансово-кредитних установ” (номер державної реєстрації 0109U000716), у межах якої автором розширено класифікацію видів вартості банку, визначено принципи, розкрито та доповнено методичний інструментарій оцінки справжньої ринкової вартості банку, запропоновано методику розрахунку вартості бренду банку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретичних засад та удосконалення інструментарію оцінки ринкової вартості банків в Україні.
Поставлена мета визначила необхідність розв’язання таких завдань:
– обґрунтування необхідності оцінки вартості банку;
– вивчення теоретичних підходів щодо визначення та класифікації видів вартості банку;
– дослідження нормативно-правового регулювання оцінки вартості банків;
– обґрунтування сутності поняття „справжня ринкова вартість” банку;
– ідентифікація інструментарію оцінки справжньої ринкової вартості банків, а саме: доходного, ринкового (порівняльного), майнового (витратного) підходів;
– апробація запропонованого інструментарію оцінки справжньої ринкової вартості на прикладі найбільших банків в Україні;
– обґрунтування вибору інструментів оцінки справжньої ринкової вартості в залежності від об’єкту та умов оцінки вартості банків в Україні;
– систематизація факторів впливу на справжню ринкову вартість банку;
– визначення напрямів удосконалення механізму управління справжньою ринковою вартістю.
Об’єктом дослідження є інструментальне забезпечення оцінки ринкової вартості банку.
Предметом дослідження є процес формування та використання інструментарію оцінки ринкової вартості банків.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є фундаментальні засади теорії систем, корпоративних фінансів і банківської справи, інвестування і портфельного менеджменту, стратегічного і ситуативного економічного аналізу, маркетингу, планування і прогнозування.
Дослідження питань формування та використання інструментарію оцінки ринкової вартості банку проводилося за допомогою порівняльного аналізу, системного підходу та інших загальнонаукових методів, зокрема: для систематизації теоретичних засад визначення та класифікації видів вартості банку застосовувалися методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрактного і конкретного, з метою ідентифікації інструментарію оцінки справжньої ринкової вартості банку – порівняння, групування, а також експертних оцінок. Логічний, історичний і статистичний підходи до вивчення економічних процесів та явищ стали основою для апробації та імплементації запропонованого інструментарію оцінки справжньої ринкової вартості.
Інформаційною базою дослідження стали нормативні документи та дані Національного банку України; статистичні матеріали Державного комітету статистики України; Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Міжнародного валютного фонду; Федеральної резервної системи США; Європейського центрального банку; Асоціації українських банків; вітчизняних та зарубіжних фондових бірж, рейтингових та інформаційних агентств.
Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати, які визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному:
вперше:
– введено у науковий обіг поняття „справжня ринкова вартість банку”, як вартість, що виражена розрахунковою грошовою сумою, в обмін на яку можна отримати права на володіння і розпорядження банком у результаті незалежної комерційної угоди між покупцем і продавцем після проведення маркетингових досліджень та за умови, що обидві сторони матимуть повний обсяг доступної інформації, яка дозволяє аналізувати стан зовнішнього і внутрішнього середовища банку не лише на дату оцінки, але й в попередні періоди, а також прогнозувати зміни цього середовища в майбутньому;
дістали подальшого розвитку:
– порядок застосування інструментарію оцінки справжньої ринкової вартості в залежності від частки капіталу банку, що оцінюється, ступеня ліквідності цієї частки, умов та кінцевої мети оцінки за рахунок використання методичного підходу до вибору інструментарію. Це дозволяє диференціювати можливі підходи, методи та прийоми при оцінці справжньої ринкової вартості окремо контрольного ліквідного, контрольного неліквідного, неконтрольного ліквідного, неконтрольного неліквідного пакетів участі в капіталі банку, а також визначити необхідні модифікації інструментів, які доцільно застосовувати в кожному із наведених випадків оцінки справжньої ринкової вартості банку;
– механізм визначення справжньої ринкової вартості банку за рахунок модифікації окремих методів та прийомів в рамках кожного із існуючих підходів. Зокрема, доходного підходу – в частині модифікації методики дисконтування майбутніх вільних грошових потоків банків із урахуванням особливостей банківської діяльності та ступеню розвитку фінансового ринку України; порівняльного (ринкового) підходу – в частині вибору критеріїв та мультиплікаторів вартості для порівняння з банками-аналогами; майнового (витратного) – в частині удосконалення методу чистих активів шляхом групування статей активів та зобов’язань відповідно до цілей та завдань оцінки їхньої вартості, а також застосування спеціальних підходів та алгоритмів до розрахунку вартості окремих статей в умовах обмеження повноти та достовірності інформації щодо фінансового стану вітчизняних банків;
– порядок розрахунку вартості бренду банку як виду нематеріальних активів за методом чистих активів, у рамках якого вартість бренду банку визначається шляхом капіталізації різниці між грошовими потоками, що потенційно може генерувати банк з урахуванням бренду та без нього. На відміну від існуючих підходів, до запропонованого порядку оцінки вартості бренду включені всі наявні нематеріальні активи, які не відображені в звітності банку, та визначено критерії, за якими можна оцінювати вартість бренду банку. Це дає змогу розраховувати справжню ринкову вартість банку з врахуванням вартості бренду та без нього;
удосконалено:
– класифікацію видів вартості банку в частині виокремлення класів вартості та нових класифікаційних ознак у межах кожного класу. Виділені три класи вартості, до яких за відповідними ознаками входять види вартості: а) ринкова (справжня і поточна – за ознакою рівня повноти маркетингової інформації при оцінці вартості банку), б) неринкова (споживча, вартість у використанні, інвестиційна, вартість діючого підприємства – за ознакою корисності для власника банку та цільової функції використання банку), в) спеціальна (залишкова, ліквідаційна, балансова, страхова, оподатковувана, заставна, синергетична – за ознакою цільових умов оцінки вартості банку). Доведено наявність споживчої вартості банку в складі класу неринкової вартості, що визначається як найбільш вірогідна сума, в яку оцінюється корисність володіння банком або його придбання для власників і зацікавлених осіб. При цьому, споживча вартість може як збільшувати, так і зменшувати поточну або справжню ринкову вартість банку, або не впливати на їх величину.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці рекомендацій, спрямованих на удосконалення оцінки вартості банків.
Окремі результати дисертаційної роботи знайшли своє практичне застосування, зокрема при впровадженні системи оцінки вартості банку ВАТ КБ „Надра” (довідка №18/3-5-5067 від 15.04.2008 р.), та використовувалися у ВАТ „Універсал банк” при визначенні фінансового стану та вартості окремих комерційних банків (довідка №125 від 22.04.2008 р.).
Одержані результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію у навчальному процесі у Київському національному торговельно-економічному університеті під час викладання дисциплін „Оцінка вартості банку”, „Оцінка вартості фінансово-кредитних установ” та використані при написанні навчального посібника „Оцінка вартості банку”, що запланований до видання в 2011 р. у Київському національному торговельно-економічному університеті. Особистий внесок автора полягає у підготовці окремих розділів навчального посібника (довідка №74/31-01 від 14.01.2011 р.).
Наукові положення, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, сформульовані автором самостійно. Особистий внесок автора у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені автором на шести міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях. Серед них: „Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (м. Суми, 2009 р.); „Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2010 р.); „Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України” (м. Київ, 2003 р.); „Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины” (м. Алушта, 2004 р.); „Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні” (м. Київ, 2004 р.); „Фінансова система України: становлення та розвиток” (м. Острог, 2005 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить автору, становить 2,9 друк. арк., з яких 2,2 друк. арк. належить автору особисто.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, налічує 22 таблиці, 6 рисунків, 8 додатків на 8 сторінках. Список використаних джерел становить 288 найменувань, що займають 24 сторінки.
|
