УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ В МАШИНОБУДУВАННІ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасних умовах господарювання провідним завданням стає забезпечення конкурентоспроможності національної економіки через ефективне управління продуктивністю праці як на рівні національної економіки, так і на рівні окремих її галузей та підприємств. Має місце суттєве відставання показника продуктивності праці в Україні від рівня розвинутих країн – таких як США, Японія, країни Західної Європи та Південно-Східної Азії, що, насамперед, обумовлено значним технологічним та інформаційним розривом, величезним відставанням у технічній оснащеності виробництва, його інтенсивності, низьким рівнем організації праці, виробництва й управління. Найбільш гостро це проблема відчувається у машинобудуванні.

Вагомий внесок у дослідження методологічних, методичних та прикладних аспектів підвищення продуктивності праці належить зарубіжним дослідникам Ф. Гілберту, Г. Емерсону, Ф. Енгельсу, О. Конту, К. Марксу, Р. Оуену, У. Петті, Д. Рікардо, Ф. Тейлору, А. Файолю та ін. Серед сучасних учених-економістів суттєвий внесок у розвиток теорії планування, виміру, оцінки, контролю та підвищення продуктивності праці здійснили такі вітчизняні та російські вчені, як В.Антонюк, В. Астраускас, О. Амоша, Д. Богиня, І. Бондар, Р. Гаврилов, Б. Генкін, О. Германова, О. Додонов, А. Колот, Н. Лук’янченко, О. Мартякова, В. Плаксов, І. Прокопенко, М. Семикіна та ін.

Зважаючи на тенденції посилення інтеграційних процесів та негативний вплив світової кризи на вітчизняний ринок праці і національну економіку в цілому, виникає необхідність формування нових концептуальних підходів щодо управління продуктивністю праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Тому питання забезпечення зростання продуктивності праці не можуть бути вирішені тільки на рівні окремо взятих машинобудівних підприємствах. Вищезазначене обумовило вибір теми дисертаційної роботи, постановку її мети і задач дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт інженерно-економічного факультету Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова (м. Миколаїв) за держбюджетними темами: \"Дослідження механізмів мотивації праці суб\'єктів інтелектуального потенціалу в технічному ВНЗ: регіональний та галузевий аспекти\" (2005–2008 рр., номер державної реєстрації 0105U01762), в рамках якої надано пропозиції щодо удосконалення управління індивідуальною продуктивністю праці; \"Моделі, методи та інформаційні технології управління програмами розвитку наукомістких виробництв\" (2008–2011 рр., номер державної реєстрації 0108U001167), в рамках якої удосконалено концептуальні підходи щодо управління продуктивністю праці у машинобудуванні в сучасних умовах господарювання.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних основ дослідження продуктивності праці і розробка науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму управління продуктивністю праці в машинобудуванні.

Відповідно до мети роботи в дисертації поставлено і вирішено такі задачі:

–      визначити соціально-економічну сутність управління продуктивністю праці;

–      дослідити чинники зростання продуктивності праці відповідно до етапізації розвитку національної економіки;

–      проаналізувати науково-методичні підходи щодо оцінки і вимірювання продуктивності праці;

–      здійснити оцінку продуктивності праці в контексті макроекономічної трансформації національної економіки в умовах кризи;

–      дослідити стан продуктивності праці у промисловості;

–      проаналізувати управління продуктивністю праці на підприємствах машинобудування України;

–      розглянути процес формування інноваційної інфраструктури як передумови підвищення рівня продуктивності праці і конкурентоспроможності промисловості;

–      здійснити прогнозування продуктивності праці в системі макроекономічних показників;

–      визначити напрямки удосконалення механізму управління продуктивністю праці на машинобудівному підприємстві.

Об\'єктом дослідження є процес управління продуктивністю праці в машинобудуванні.

Предметом дослідження є теоретичні засади та організаційно-економічний механізм управління продуктивністю праці на макро-, галузевому та мікрорівні в контексті забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблематики дослідження продуктивності праці.

У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: метод теоретичного узагальнення та системного аналізу (для дослідження теоретичних засад зростання продуктивності праці); аналізу і синтезу (для обґрунтування концептуального підходу до управління продуктивністю праці на макро- та мікроекономічних рівнях управління в сучасних умовах господарювання); методи статистичного та економіко-математичного аналізу (для оцінки стану та динаміки продуктивності праці в сучасних умовах на макро- та мікроекономічному рівнях, а також для визначення впливу продуктивності праці на рівень конкурентоспроможності національної економіки України); класифікаційно-аналітичний метод (при визначенні провідних чинників суспільної продуктивності праці на стадіях розвитку національної економіки), соціологічний метод (при розробці механізму управління продуктивністю праці на підприємствах машинобудування).

Інформаційною основою дослідження виступають законодавчі та нормативно-правові акти України, дані Державного комітету статистики України, аналітичні звіти й інформаційні матеріали Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства промислової політики України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців у сфері продуктивності праці, дані первинної статистичної звітності підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у поглибленні існуючих теоретико-методологічних основ дослідження продуктивності праці та розробці науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення управління продуктивністю праці на державному, галузевому та мікрорівні.

Конкретні наукові результати, що характеризують новизну проведеного дослідження, полягають у такому:

вперше:

розроблено структурну схему модернізації національної економіки з метою забезпечення її конкурентоспроможності, яка визначає умови переходу до модернізаційного економічного розвитку національної економіки, інструменти технологічної модернізації промислової політики, завдання та заходи модернізації, умови реалізації промислової політики, умови реалізації довгострокової політики розвитку конкурентоспроможності; критеріальними ознаками успішності реалізації якої є зростання експорту продукції кінцевого виробництва; розробка та реалізація заходів щодо вдосконалення регуляторної політики держави; розвиток підприємництва в напрямі \"покращення\" ведення бізнесу; формування інститутів розвитку, які можуть компенсувати \"провали ринку\" щодо підтримки прикладних інновацій, які є основою управління продуктивністю праці;

удосконалено:

класифікацію чинників зростання продуктивності праці, а саме на основі систематизації чинників зростання продуктивності праці для умов економіки різного типу (факторно-орієнтованої економіки; економіки, яка орієнтована на ефективність; умов інноваційно-орієнтованої економіки), розроблено класифікацію чинників зростання продуктивності праці для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки за такими групами: удосконалення управління, організації виробництва і праці; економічні чинники; освоєння інновацій; соціальні чинники;

науково-методичний інструментарій оцінки рівня продуктивності праці, а саме враховуючи, що традиційні методичні підходи щодо аналізу продуктивної праці на підприємствах мають ряд недоліків (через складність аналізу показників неможливо здійснювати поточний моніторинг і здійснювати оперативне корегування управління продуктивністю праці, внаслідок чого не враховуються багато змін, які відбуваються на підприємстві щоденно), запропоновано структурну модель визначення продуктивності праці відповідно до інтегрованої концепції управління продуктивністю праці, яка передбачає поєднання багатофакторної моделі аналізу продуктивності праці, багатокритеріального та нормативного методів;

організаційно-економічний механізм управління продуктивністю праці через розробку логіко-послідовної схеми підтримки прийняття рішень з управління продуктивністю праці, яка базується на наступних принципах: формування оптимального стандартного набору показників вимірювання продуктивності, який відповідає специфічним умовам підприємства; реалізація концепції партисипативності управління продуктивністю праці на підприємстві; створення прозорої економічної системи управління продуктивністю; система управління продуктивністю праці має бути включена до комплексної системи управління підприємством; здійснення прогнозу очікуваних результатів від підвищення продуктивності праці на підприємстві за умов вибору відповідних стимулів; успішність системи вимірювання продуктивності праці залежить від обґрунтованого вибору методів, об\'єктів, суб\'єктів і самого предмету вимірювання; здійснення комплексної оцінки продуктивності від використання ключових елементів витрат (жива праця, технологія, матеріали, трудові процеси, технологічні процеси і т.п.);

отримали подальшого розвитку:

організаційно-економічні засади удосконалення управління продуктивністю праці: визначено передумови формування інтегральної парадигми управління продуктивністю праці, до яких віднесено такі: розуміння механізмів ринку й принципів управління як стратегічного елемента конкурентних можливостей суб’єктів господарювання; наявність перспектив інтеграції між економічними партнерами; подальший науково-технічний прогрес, насамперед, в галузі комунікацій, інформаційно-комп\'ютерного забезпечення; впровадження гнучких автоматизованих виробництв; високий рівень конкуренції на ринку; зростання значення тимчасового фактора при прийнятті й реалізації управлінських рішень, у тому числі в інтеграційних системах;

теоретичні засади дослідження управління продуктивності праці, а саме через позиціонування продуктивності праці як важливої складової ланки управління як на макрорівні, так і на мікрорівні, обґрунтовано, що управління продуктивністю праці представляє собою механізм багатофункціонального взаємозв\'язку між виробничими силами і виробничими відносинами, внаслідок чого має передбачати не тільки враху­вання факторів, які впливають на ефективність праці безпосередньо на виробництві, а й факторів, які визначають загальні пропорції праці в народному господарстві, механізм їх регулювання, рівень розвитку науки й знань, гнучкість і маневреність економічних методів управління, пріоритети інвестиційної політики, розподілу та кооперації праці, суспільну організацію праці, відтворення робочої сили.

Практичне значення наукових результатів полягає у розробці науково-методичного інструментарію управління продуктивністю праці на різних рівнях управління. Рекомендації автора, що розроблені за результатами досліджень, знайшли свою реалізацію в діяльності Миколаївської обласної організації профспілок працівників суднобудування України (довідка №08/01-83 від 19.11.2010 р.) – при розробці цільових програм економічного і соціального розвитку підприємств та в процесі колективно-договірного регулювання оплати праці; Союзу промисловців та підприємців Миколаївської області (довідка № 131/01-3 від 16.11.2010 р.) – пропозиції щодо адаптації багатофакторної моделі вимірювання продуктивності праці під інформаційні системи українського машинобудування; в практичній діяльності ВАТ \"Миколаївський завод мастильного й фільтруючого обладнання\" (акт впровадження № 26/74 від 12.09.2007 р.) – при розробці комплексного плану підвищення продуктивності праці й зниження собівартості продукції; АТВТ \"Первомайськдизельмаш\" (акт впровадження № 515 від 24.09.2007 р.) – пропозиції щодо забезпечення комплексної оцінки продуктивності праці на різних рівнях управління підприємством; ДП \"Миколаївське авіаремонтне підприємство\" (акт впровадження № 07-128 від 18.09.2007 р.) – при удосконаленні механізму управління продуктивністю праці.

Отримані наукові результати також використовуються в навчальному процесі Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України при створенні навчально-методичного комплексу та викладанні дисциплін \"Економіка праці та соціально-трудові відносини\", \"Економіка праці в машинобудуванні\", \"Управління персоналом\", \"Нормування праці\" (довідка № 976У від 20.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно та знайшли відображення в опублікованих працях автора. З робіт, опублікованих у співавторстві, використано тільки ті ідеї і положення, що належать автору особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідались і отримали схвалення на науково-практичних конференціях: Всеукраїнських наукових економічних читаннях \"Перспективи регіонального розвитку в умовах подолання кризи\" (м. Миколаїв, 2010 р.); Науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу \"Розвиток технологій менеджменту в морському транспортному комплексі України\" (м. Миколаїв, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції \"Обліково-аналітичне забезпечення в системі фінансово-економічної інформації\" (м. Миколаїв, 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції \"Формування ефективного механізму корпоративного управління – сучасний стан та перспективи\" (м. Миколаїв, 2009 р.); XIII Міжнародній науково-практичній конференції \"Фінанси України\" (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); Всеукраїнських наукових економічних читаннях \"Розвиток економічної науки та практики в умовах світових трансформацій\" (м. Миколаїв, 2008 р.); Науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу \"Сучасні проблеми менеджменту\" (м. Миколаїв, 2008 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції \"Проблеми та перспективи розвитку обліку і економічного аналізу\" (м. Миколаїв, 2008 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції \"Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку\" (м. Алушта, 2007 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції \"Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку\" (м. Алушта, 2006 р.).

Публікації результатів дослідження. За результатами дослідження опубліковано 17 наукових робіт загальним обсягом 7,5 д.а., з яких особисто автору належать 6,7 д.а., з них у наукових фахових виданнях 10 робіт загальним обсягом 6,1 д.а., з яких особисто автору належить 5,3 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 211 найменувань, додатків. Зміст дисертації викладено на 203 сторінках друкованого тексту, включаючи 32 таблиці на 18 сторінках та 44 рисунків на 25 сторінках.