РОЗВИТОК ЄВРОРЕГІОНІВ В СИСТЕМІ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розширення Європейського Союзу на схід суттєво вплинуло на характер економічних, соціальних та гуманітарних відносин України, створивши відповідні умови для диверсифікації транскордонного співробітництва та формування нових інституційних моделей системної конвергенції в Європі. Серед численних форм економічного співробітництва прикордонних територій континенту найбільш ефективними вважаються єврорегіони, які значною мірою впливають на розвиток різнобічних економічних контактів між сусідніми державами та створення в них спільної інфраструктури, логістичних центрів, розширення обсягів експортно-імпортних операцій, стимулювання технологічної взаємодії тощо. Розвиток транскордонного співробітництва сприяє успішному вирішенню цілого ряду спільних проблем при максимальному використанні при цьому національного i регіонального потенціалу. Водночас ця форма взаємодії є своєрідним плацдармом для подальшої інтеграції країни з Європейським Союзом, адже, як показує досвід розвинених країн континенту, саме така організація співробітництва призводить до естраполяції локальних об’єднавчих процесів та винесення їх на якісно новий рівень міжнаціональної співпраці. Разом з тим розвиток єврорегіонального співробітництва дає можливість не тільки з найбільшою вигодою для держав-учасниць використовувати статичні та динамічні ефекти євроінтеграції, а й поліпшувати координацію прикордонної взаємодії з сусідніми країнами, що має сприяти прискоренню їх регіонального економічного розвитку, припливу зовнішніх інвестицій, динамізації руху факторів виробництва. З огляду на це надзвичайно актуальною є потреба у розробці та реалізації сучасної стратегії розвитку регіону в умовах посилення динаміки прикордонної співпраці України з урахуванням усіх специфічних факторів зовнішнього і внутрішнього впливу.

Дослідженню транскордонного співробітництва та механізмів його активізації присвячені праці таких іноземних авторів, як Т.Возняк, В.Дентерс, В.Мальчус, П.Маскелл, Г.Торнквіст, М.Перкманн, С.Райх, Р.Ратті, С.Ребіш, Ч.Рік, І.Сулі-Закар, та багатьох інших провідних учених.

Серед вітчизняних науковців вагомий внесок у вивчення особливостей цих процесів зробили П.Ю.Бєлєнький, І.В.Бураковський, О.К.Вишняков, С.М.Гакман, А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, І.А.Грицяк, М.І.Долішній, І.Є.Журба, Є.Б.Кіш, М.О.Лендьел, Ю.В.Макогон, О.Ф.Михайленко, Н.А.Мікула, В.Є.Новицький, А.А.Пересада, В.І.Пила, І.В.Студенніков, Т.В.Терещенко, А.М.Ткаченко, О.С.Чмир, В.І.Чужиков, М.Г.Чумаченко, В.В.Чередниченко, В.Я.Шевчук, І.М.Школа А.М.Сохацька та ін.

Додаткової значущості проблематиці дослідження надає той факт, що в сучасних умовах ефективне формування правових, економічних і організаційних механізмів функціонування транскордонного співробітництва в Україні стає можливим лише за умови комплексного вивчення та критичного осмислення особливостей розвитку єврорегіонів у державах ЄС, насамперед в країнах Центральної та Східної Європи, інтеграційна  діяльність яких значною мірою посилилася після їх приєднання  до Європейського Союзу.

Процес диверсифікації трансрегіональної кооперації в Європі новий і незвичний для України, а тому потрібен певний час, щоб і на державному, та регіональному рівнях спробувати організувати і забезпечити оптимальну участь регіонів у транскордонному співробітництві з метою стимулювання економічної співпраці, більш ефективного використання природно-ресурсного потенціалу територій та зростання доходів населення.

Разом з тим особливо актуальним є, дослідження розвитку єврорегіонів, зокрема,  в умовах посилення транскордонного співробітництва в Європі. Розроблення та запровадження нових механізмів та інструментів міжрегіональної соціально-економічної дифузії в процесі реалізації політики згуртування в ЄС, а також, осмислення позиції України у фінансовій архітектурі континенту та селектування міжрегіональних пріоритетів у ньому не знайшло достатньо глибокого висвітлення як у вітчизняній науковій літературі, так і у працях іноземних фахівців. Це обумовило вибір теми дослідження, а також його мету, завдання структуру та зміст дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертаційного дослідження мають тісний зв’язок з науково-дослідною держбюджетною темою Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету "Фактори сталого розвитку регіональної економічної системи в умовах євроінтеграції та глобалізації" (номер державної реєстрації 0107U001382), у якій застосовуються авторські розробки щодо розвитку єврорегіону в системі транскордонного співробітництва. Особисто автором було підготовлено підрозділ, що був присвячений дослідженню форм транскордонних відносин в умовах євроінтеграції.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення суті, особливостей, чинників розвитку єврорегіонів у процесі посилення  транскордонного співробітництва України та ЄС.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

–   розкрити методологічні засади розвитку єврорегіонів у процесі диверсифікації транскордонного співробітництва в Європі;

–   охарактеризувати сучасний стан розвитку транскордонного співробітництва в Україні;

–   дослідити та узагальнити передумови, а також перешкоди ефективного функціонування транскордонного співробітництва;

–   визначити та конкретизувати роль державних механізмів регулювання в процесі розвитку транскордонної співпраці в Україні;

–   сформулювати основні підходи щодо підвищення ефективності транскордонного співробітництва;

–   обґрунтувати пріоритетні напрямки розвитку та реформування транскордонного співробітництва в Україні;

–   виявити особливості алгоритмізації розвитку транскордонного співробітництва в Україні.

Об`єктом дослідження є процеси диверсифікації розвитку єврорегіонів для посилення  транскордонного співробітництва  на європейському континенті.

Предметом дослідження є розвиток механізмів єврорегіонального співробітництва України в умовах поглиблення зовнішньоекономічної діяльності прикордонних регіонів.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що теоретичні розробки та положення, висновки і пропозиції, отримані в дисертації, сприятимуть виробленню раціональної та ефективної державної і регіональної політики транскордонного співробітництва, а впровадження запропонованих механізмів та заходів – прискоренню інтеграційних процесів і соціально-економічного розвитку регіонів, що повинно забезпечити стале підвищення рівня добробуту населення.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації слугують праці провідних  вітчизняних та зарубіжних вчених, у яких розкрито сутнісні основи та особливості розвитку єврорегіонів у процесі диверсифікації транскордонного співробітництва в Європі.

У ході вирішення поставлених завдань у роботі застосовано системний підхід при визначенні чинників зовнішньоекономічної  діяльності прикордонних територій та пропозицій автора щодо удосконалення стратегії розвитку транскордонного співробітництва України та ЄС (п.1.1. та 3.1); метод порівняльного аналізу використаний при визначенні особливостей євро-регіональних форм транскордонних відносин та стратегічного регулювання розвитку транскордонного співробітництва (п.1.2 та 2.1); метод економічного моделювання був застосований при дослідженні зовнішньої економічної відкритості регіональної господарської системи  (п. 2.3), графоаналітичні методи використані для візуалізації систематизації ознак єврорегіонального співробітництва та при розробці моделей його диверсифікації (п.1.3, 3.2 – 3.3).

Джерелами та статистичною базами, на яких ґрунтується дисертація, є закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, дані Державного комітету  статистики України, дані європейських інституцій та органів ЄС (Євростат, Європейська Комісія, Рада ЄС, Рада регіонів), Асоціації Європейських прикордонних регіонів, результати наукових досліджень ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Інституту світової економіки і міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту  регіональних досліджень НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведення дослідження одержано такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розроблення досліджувальної проблеми та характеризують новизну роботи:

Вперше:

- визначено дифузну сутність єврорегіону, під якою слід розуміти процес обміну соціально-економічними, культурними та ментальними цінностями, в ході чого знижується асиметрія двох або більше прикордонних територій, формується сталість їх відносин шляхом мінімізації витрат на створення спільних об’єктів інфраструктури, диверсифікації прикордонної торгівлі, мобільності трудових ресурсів, спільного інвестування, доступності до інформації про спільну діяльність сторін, які задіяні в реалізації транскордонних проектів;

–   обґрунтовано селективну модель оцінювання ефективності транскордонного співробітництва (ТКС), яка являє собою ієрархічну поліструктурну сукупність реалізованих заходів та моніторингового ідентифікування щодо їх результатів на макро- (ухвалення рішення щодо розвитку, визначення його місця, компаративного аналізу існуючих форм та моделей), мета- (оцінка місця ТКС у вирішенні проблем регіону, систематизуванні його індикаторів, формуванні масиву аналітичної інформації щодо реалізації спільних процесів) та мікрорівнях (оцінка зведених результатів реалізації системи спільних заходів та формування подальшої моделі розвитку);

удосконалено:

–   визначення транскордонного співробітництва, яке в умовах реалізації політики згуртування в ЄС та використання механізмів системної конвергенції регіонів, підвищення їх конкурентоспроможності та європейської територіальної кооперації через селективні інструменти наднаціональних фондів (регіонального розвитку, соціального, згуртування) слід розуміти як диверсифікований, поліструктурний процес спільних економічних, соціальних, науково-технологічних, економічних, інституціональних та гуманітарних дій, який скерований на системну гармонізацію  розвитку прикордонних територій;

–   обґрунтування концептуальної основи стратегії розвитку ТКС за рахунок фінансової диверсифікації залучених коштів, яка передбачає створення комплементарних основ спільного бюджетування (структурні фонди ЄС, місцеві та державні бюджети, альтернативні джерела), випереджувального розвитку інноваційних систем (організація технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів, кластерних моделей високотехнологічних лабораторій), поглиблення інституалізації через функціональне розмежування сфер впливу та консолідації взаємодії між Радою єврорегіону, агенціями регіонального та інноваційного розвитку, а також агенціями щодо залучення інвестицій;

дістали подальшого розвитку:

–   експертне оцінювання та ранжування перешкод транскордонному (насамперед єврорегіональному) співробітництву, яке в Україні визначається такими чинниками: відсутність системного прогностичного підходу до організації співпраці, низький рівень залучення недержавних організацій, недостатній ступінь підготовки кадрів, відсутність належного фінансового забезпечення, повільне запровадження сучасних організаційних методів, ускладнення щодо імплементації ієрархічних моделей управління єврорегіоном, слабке регулювання правової бази, недосконалість транскордонної статистики;

–   розкриття сутності генезису транскордонних відносин, який слід розуміти як поліструктурний процес системного зближення прикордонних регіонів, прискорення їх соціально-економічного розвитку завдяки запровадження узгодженої системи заходів та організаційних дій, що скеровані на досягнення статичних та динамічних ефектів взаємного зближення господарських систем, та внаслідок цього набуття цілого ряду додаткових синергетичних  переваг.

Практичне значення одержаних результатів.

Результати дослідження розширюють і поглиблюють наукові знання щодо розвитку єврорегіонів у системі транскордонного співробітництва України і можуть стати підґрунтям для практичного підвищення ролі держави у регулюванні транскордонного співробітництва та створення нових єврорегіонів. Матеріали дисертації також можуть бути застосовані в навчальному процесі при підготовці лекційних курсів, зокрема спецкурсів "Транскордонне співробітництво", "Міжнародна економіка", а також семінарських занять з цих предметів.

Окремі висновки та рекомендації використані у практичній діяльності Головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації (акт впровадження від 24.06.2010р.);  Івано-Франківської Торгово-Промислової палати (акт впровадження 25.06.2010р.); на Приватному підприємстві «Вест Юкрейн девелопмент консалтинг груп» (акт впровадження від 14.04.2010р.) та в навчальному процесі Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького при вивченні спецкурсу «Транскордонне співробітництво України» (акт впровадження 13.05.2010р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують її наукову новизну, одержані автором особисто. Розробки співавторів, з якими були підготовлені окремі публікації, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації пройшли апробацію на 6 міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а саме: "Регулювання інноваційної діяльності державою" (м. Київ, 20 жовтня 2007 р.), "Регулювання структурних зрушень в економіці держав у ринкових умовах" (м. Київ, 18 січня 2008 р.), "Розвиток регіональних тенденцій зовнішньоекономічної діяльності України" (м.Київ, 27 січня 2008 р.), "Теоретичні основи і практичне запровадження інновацій в Україні" (м. Київ, 22 лютого 2008 р), "Інтеграційний вектор української економіки: загальний та регіональний аспекти" (м. Чернівці, 6-7 травня 2008 р.), "Транскордонне співробітництво як підсистема глобальної інтеграції на субрегіональному рівні" (м.Тернопіль, 17-18 червня 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення, практичні результати та висновки опубліковані автором у 14 наукових працях загальним обсягом 3,55 др. арк. (особисто автору належить 3,3 др. арк.), у тому числі 12 статей у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації викладено на 205 сторінках. Робота включає 10 таблиць, 18 рисунків, 7 додатків. Список використаних джерел містить 217 найменувань.