ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ СТРУКТУР У МАШИНОБУДУВАННІ

Краткое содержание

Актуальність теми. Перед господарською структурою, яка функціонує у конкурентному середовищі, постає завдання щодо збереження або покращання власних конкурентних позицій. Необхідність оцінювання конкурентоспроможності господарської структури та порівняння її із конкурентами або середньогалузевими показниками зумовлює вибір предмету дослідження. Вагомий науковий внесок у дослідження проблем конкурентоспроможності підприємств та її оцінювання зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: А. Воронкова, А. Дмитренко, О. Дубовик, Є. Крикавський, М. Кизим, М. Лепа, П. Орлов, А. Пилипенко, Л. Піддубна, І. Погрібний, Ж. Поплавська, Г. Скударь, О. Тищенко, В. Торкатюк, Р. Фатхутдінов, Н. Чухрай, Л. Шевченко, А. Шутенко, І. Ансофф, Ю. Єлєнєва, М. Портер, В. Цвєтков та інші. Проведений аналіз наукових досліджень та публікацій свідчить, що автори мають різні точки зору щодо тлумачення поняття конкурентоспроможності підприємства (організації), що зумовлює проблему її оцінювання. У працях вищенаведених авторів досліджено методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства, його конкурентні переваги та конкурентний потенціал, теоретичні аспекти стратегічного управління та забезпечення конкурентоспроможності. У наукових джерелах розглядаються окремі проблеми оцінювання конкурентоспроможності інтегрованих структур.

Дослідженню ефективності діяльності господарських структур, які можуть бути представлені як окремими підприємствами, товариствами, а також об’єднаннями суб’єктів господарювання, присвятили роботи такі вчені як І. Алєксєєв, І. Бланк, А. Дворецька, В. Горбатов, Ю. Іванов, М. Колісник, О. Кузьмін, Є. Ленський, В. Маркова, Є. Мелікова, О. Мельник, А. Мороз, Ю. Нікольський, Й. Петрович, Т. Рубінштейн, В. Титов, Н. Фролов, І. Хома, О. Черезов та інші. Водночас існує потреба у розвитку понять господарських структур у машинобудуванні та їх конкурентоспроможності. Недосконалою є система принципів оцінювання конкурентоспроможності, що зумовлює отримання невідповідних результатів оцінювання різними суб’єктами господарювання. Не досліджено і не розроблено єдиної концепції оцінювання конкурентоспроможності різних видів господарських структур, зокрема й тих, які містять як промисловий, так і фінансовий блоки, що обумовлює потребу у розвитку моделі процесу інформаційного забезпечення оцінювання конкурентоспроможності.

Теоретичне та практичне вирішення окреслених проблем з урахуванням особливостей машинобудування обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи, вибір мети та завдань дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає науково-дослідній роботі кафедри фінансів Національного університету «Львівська політехніка» з наукових напрямів «Проблеми фінансово-кредитного регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (номер державної реєстрації теми – 0106U00027), «Проблеми моніторингу податкового навантаження і фінансового стану виробничо-господарських структур у машинобудуванні та приладобудуванні» (номер державної реєстрації теми – 0108U010403). Результати дисертаційного дослідження використані під час розроблення держбюджетної теми ДБ/ФАКТОР «Полікритеріальна діагностика діяльності підприємств на засадах матриці індикаторів» (номер державної реєстрації 0109U001161), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2008 р. № 1043, на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» у 2009 р. (Розділ 2. «Розроблення методичних положень із полікритеріальної діагностики діяльності підприємств на засадах матриці індикаторів», підрозділ 2.2. «Інформаційне забезпечення полікритеріальної діагностики діяльності підприємств», пункт 2.2.2. «Інформаційне забезпечення полікритеріальної діагностики конкурентоспроможної діяльності виробничо-господарської структури») (акт впровадження від 22 грудня 2010 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних і методичних засад оцінювання конкурентоспроможності господарських структур у машинобудуванні.

Для реалізації поставленої мети визначено такі завдання:

-     уточнити тлумачення понять «господарська структура у машинобудуванні», «конкурентоспроможність господарської структури»;

-     вдосконалити систему принципів оцінювання конкурентоспроможності господарських структур;

-     запропонувати концепцію оцінювання конкурентоспроможності господарських структур різних типів: за участі фінансово-кредитного блоку та без нього;

-     удосконалити метод оцінювання конкурентоспроможності господарських структур на оперативному рівні;

-     розвинути метод оцінювання конкурентоспроможності господарських структур на тактичному рівні;

-     розвинути модель процесу інформаційно-організаційного забезпечення оцінювання конкурентоспроможності господарських структур у машинобудуванні.

Об’єктом дослідження є процес оцінювання конкурентоспроможності господарських структур.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та методи оцінювання конкурентоспроможності господарських структур у машинобудуванні.

Методи дослідження. У роботі використано такі методи дослідження: методи порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (для уточнення тлумачення господарської структури – підрозділ 1.1; тлумачення конкурентоспроможності господарської структури – підрозділ 1.3; систематизації та узагальнення взаємозв’язків основних понять конкуренції, принципів та методичних підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємств та господарських структур – підрозділи 1.3 і 2.1); методи аналогії, узагальнення та групування (для розроблення класифікації конкурентоспроможності господарських структур – підрозділ 2.1); методи фінансового коефіцієнтного аналізу (для оцінювання конкурентного стану суб’єктів господарювання в машинобудуванні Львівської області – підрозділ 1.2); метод графічної візуалізації для визначення конкурентоспроможності господарської структури в машинобудуванні та порівняння з конкурентами, які є інтегрованими структурами машинобудування, але до їхнього складу не входять фінансово-кредитні установи (підрозділи 3.1 і 3.2); методи логічного узагальнення та системного підходу (для розроблення механізму процесу інформаційно-організаційного забезпечення оцінювання конкурентоспроможності господарських структур – підрозділ 3.3).

Інформаційною базою дослідження є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів за проблемою; національні законодавчі та нормативно-правові акти законодавчих і виконавчих органів України; статистичні довідники та бюлетені Державного комітету статистики України і Головного управління статистики у Львівській області, опубліковані в періодичних виданнях і мережі Інтернет дані про діяльність суб’єктів господарювання.

Наукова новизна одержаних результатів подана сукупністю нових теоретичних і методологічних наукових положень, висновків і рекомендацій щодо оцінювання конкурентоспроможності господарських структур у машинобудуванні. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її новизну, полягають у такому:

вперше:

-     запропоновано концепцію оцінювання конкурентоспроможності господарських структур у машинобудуванні на основі тривекторного підходу та визначення суб’єктів, об’єктів і методів з урахуванням видів планування (стратегічного, тактичного і, зокрема, оперативного), яка дасть змогу здійснювати порівняння оцінок конкурентоспроможності господарських структур різних видів, зокрема за участі фінансово-кредитного блоку або без такого;

удосконалено:

-     систему принципів оцінювання конкурентоспроможності господарських структур, ідентифікацію яких здійснено на основі аналізу наявних визначень поняття конкурентоспроможності та підходів до її оцінювання. До існуючих принципів ієрархічності рівнів оцінки конкурентоспроможності, однозначності оцінювання, системності й органічності та принципу наочності додано принципи порівнюваності (конкурентоспроможність є відносною характеристикою і може бути визначена порівнянням аналогічних показників конкурентів) і цілеспрямованості (відповідність цілям управління конкурентоспроможністю) оцінювання конкурентоспроможності господарських структур;

-     метод оцінювання конкурентоспроможності господарських структур на оперативному рівні, що, на відміну від відомих, ґрунтується на виокремленому ключовому показнику – конкурентоспроможності кінцевої продукції господарської структури, для якого запропоновано врахування факторів обслуговування реалізованої кінцевої продукції суб’єктами структури у повному циклі «наука – виробництво – реалізація – формування фінансових ресурсів»;

отримали подальший розвиток:

-     тлумачення поняття господарської структури в машинобудуванні як форми господарювання, яка охоплює машинобудівні підприємства та їх угруповання, інші промислові підприємства, за участі фінансово-кредитних установ та без них, головним важелем функціонування якої є виробничий процес у машинобудуванні і яка здійснює як виробничу, так і будь-яку господарську діяльність, метою здійснення якої є отримання позитивного кіневого фінансового результату; поняття конкурентоспроможності господарської структури, яке, на відміну від наявних, передбачає спроможність господарської структури випереджати свого суперника в досягненні поставлених оперативних, тактичних і стратегічних цілей на конкурентному ринку, і визначається як відносна характеристика, яка відображає відмінності процесу розвитку певної господарської структури від структури-конкурента як за ступенем задоволення своїми товарами або послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності як промислового блоку структури, так і ефективністю діяльності фінансово-кредитного блоку, а також за ступенем інвестиційної привабливості господарської структури;

-     метод оцінювання конкурентоспроможності господарських структур на тактичному рівні, що ґрунтується на порівнянні показників ефективності діяльності господарських структур із урахуванням коефіцієнтів вагомості за групами основних фондів для можливості порівняння оцінок конкурентоспроможності як окремих суб’єктів аналізованої господарської структури, так і її промислових і / або фінансово-кредитних об’єднань, здійснено також розмежування промислового і фінансового блоків структури, що дає змогу порівняти оцінки конкурентоспроможності структур, до яких входить фінансово-кредитний блок із такими, які фінансово-кредитного блоку не містять;

-     модель процесу інформаційного забезпечення оцінювання конкурентоспроможності господарських структур, яка, на відміну від відомих, ураховує рівні планування конкурентоспроможності господарських структур (стратегічний, тактичний, оперативний).

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в розробленні методичних рекомендацій оцінки конкурентоспроможності господарських структур у машинобудуванні з урахуванням видів планування конкурентоспроможності і формування на їх основі інформаційно-організаційного механізму здійснення управління конкурентоспроможністю структур. Використання практичних рекомендацій для господарських структур у машинобудуванні позитивно вплине на управління і, зокрема, планування їх конкурентоспроможності та їх розвиток в Україні.

Сформульовані в роботі пропозиції впроваджені на підприємствах: ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (довідка № 11453 від 16.09.2009 р.); у Львівській філії АТ «Український інноваційний банк» (довідка № 11/837 від 27.04.2010 р.), що засвідчило їх практичну цінність і можливість використання господарськими структурами.

Результати виконаного дослідження використовуються також у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка» під час викладання дисциплін «Інформаційні системи і технології у фінансах» і «Фінанси» (довідка № 00360 від 28 січня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї і положення, що є результатом особистої роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на науково-практичних конференціях науково-педагогічних працівників, а саме: на VII Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Україна – ЄС – Європа: нові виклики та модернізація відносин» (м. Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Корпорації та інтегровані структури: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності» (м. Київ, 2007); VII науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (м. Черкаси, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту» (м. Львів, 2007); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економіки та управління» (м. Львів, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2008); IV міжвузівській науково-технічній конференції «Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп’ютерних технологій в Україні» (м. Львів, 2009); Міжнародному науково-практичному бізнес-форумі «Бізнес і наука: вектори співпраці» (м. Сімферополь, 2009), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління у сфері фінансів, оподаткування, страхування та кредиту» (м. Львів, 2009), а також обговорювались на наукових семінарах кафедри фінансів Національного університету «Львівська політехніка» (26.10.2007 р., 30.10.2008 р., 12.06.2009 р., 29.10.2009 р.); міжкафедральному семінарі кафедри фінансів та кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» (02.07.2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 28 наукових праць загальним обсягом 7,7 друк. арк., з них одноосібно автором 14 праць обсягом 2,75 друк. арк. Опубліковано один розділ монографії, 13 статей у фахових виданнях, з них 5 статей одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 181 сторінці. Робота містить 54 таблиці і 35 рисунків на 44 сторінках, список використаних літературних джерел із 217 найменувань, 11 додатків.