ПЛАНУВАННЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП

Краткое содержание

Актуальність теми. Міжнародний досвід свідчить, що левову частку найприбутковіших та найуспішніших світових великих підприємницьких структур складають транснаціональні корпорації, що діють за принципом фінансово-промислових груп, тобто об’єднують капітали різних видів економічної діяльності. Значна частина з них працює на території України, наприклад, «Західна каліфорнійська ФПГ», японські «Mitsubishi», «Mitsui», «Sumitomo», «Dai Ichi Kangyo», «Fuji», «Sanwa», британські «Lloyds», «Barclays», «HSBC Holding», німецькі «Deutsche Bank», «Commerzbank», «Dresden Bank», французька «Paribas», італійська «Benedetti», корейські «Samsung», «Hyundai», «LG», «Daewoo», «Doosan», російські «Нижегородские автомобили», «ТаНАКо», «Росагропром», «Альфа» та інші. В Україні інтегровані об’єднання, що діють за принципом промислово-фінансових груп (ПФГ), формують вагому базу національної економіки і є одними з лідерів в обраних галузях. Це такі об’єднання, як «System Capital Management», «Приват», «EASTONE» (Інтерпайп), «Укрсиб», «Фінанси і кредит», «Універсальна інвестиційна група», «ТАС», «Смарт-Групп», «Донецьксталь», «Запоріжсталь», «Ілліч-Сталь», «Індустріальний Союз Донбасу».

Оптимізація структури капіталу ПФГ є одним із важливих чинників їхнього функціонування в умовах, що склалися на ринках капіталу та інвестицій. Вихід українських ПФГ на світові ринки вимагає застосування вироблених і використовуваних на практиці принципів оцінювання та управління структурними компонентами капіталу. Щоб конкурентоспроможно вийти на світову арену економічної боротьби, українським ПФГ не вистачає фінансового інструментарію для ефективного управління їхнім капіталом, як, зрештою, опрацювання всіх положень щодо управління цими об’єднаннями. Великою мірою це стосується планування структури капіталу ПФГ, яке повинно займати особливе місце у процесі вироблення стратегії їхньої діяльності, оскільки внаслідок інтеграції капіталів саме структура капіталу відіграє важливе значення в забезпеченні ефективної діяльності ПФГ.

Проблеми формування, розвитку та функціонування ПФГ загалом і структури їхнього капіталу як відособленого об’єкта в Україні досліджені багатьма іноземними та вітчизняними науковцями. Серед іноземних науковців можна виділити                таких вчених, як Є. Брігхем, Ч. Гіл, А. Глен, Е. Нікбахт, С. Росс, Дж. Ван Хорн та ін., серед вітчизняних: І.В. Алєксєєв, С.С. Аптекар, Г.І. Башнянин, Є.О. Бесараб,            І.А. Бланк, Н.Ю. Брюховецька, П.Ю. Буряк, Ю.М. Воробйов, В.М. Горбачов,       В.В. Глущенко, Н.А. Дехтяр, Н.І. Дучинська, В.С. Загорський, Ю.Б. Іванов,         М.О. Кизим, А.В. Козаченко, М.К. Колісник, Т.Д. Косова, О.Є. Кузьмін,               В.О. Кузьмінський, Н.І. Литвиненко, Й.М. Петрович, А.А. Пилипенко,                  В.С. Пономаренко, О.О. Орлов, М.В. Рильський, Р.А. Слав’юк, Н.Ф. Фролов,       О.В. Хом’як, І.Й. Яремко та ін. Питаннями управління структурою капіталу ПФГ займалися Л.Б. Рябушка, І.Б. Хома. Однак, вивчення наукових праць дозволяє стверджувати, що питання планування структури капіталу ПФГ потребує глибшого і ґрунтовнішого дослідження. Існує потреба в обґрунтуванні структурних компонентів капіталу ПФГ, уточненні поняття «структура капіталу ПФГ», визначенні джерел формування капіталу ПФГ, удосконаленні етапів стратегічного, поточного та оперативного планування структури капіталу ПФГ. Особливого значення дослідження проблем функціонування ПФГ набуває в сучасних умовах, коли згідно з Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» відпала необхідність їхнього оформлення в Кабінеті Міністрів України. Очевидно, що це надає додатковий поштовх у їхньому розвитку. Отже, існує обґрунтована необхідність наукового вирішення поставлених проблем, що підтверджує актуальність і важливість напряму наукового дослідження та обраної теми.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами.

Тема  дисертаційної роботи відповідає науковому напряму кафедри фінансів ДБ/87 ВГС «Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (номер державної реєстрації 0104U002289), затвердженої рішенням НТР Національного університету «Львівська політехніка», протокол № 4 від 24.04.2003 р., де автор досліджувала роль планування структури капіталу у забезпеченні реалізації механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур. Матеріали наукового дослідження використано під час розроблення держбюджетної теми Національного університету «Львівська політехніка» ДБ/ЛАНЦ «Управління інноваційними процесами підприємств у ланцюгах вартості» (номер державної реєстрації 0110U001094), затвердженої Наказом МОН України від 22.07.2009 р. № 686, зокрема під час написання розділу 3, підрозділу 3.2. «Поточне планування структури капіталу ПФГ» (Акт впровадження від 30.11.2010 р.), де автором запропоновано метод оптимізації структури капіталу ПФГ у межах інноваційних процесів створення вартості продукту.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних і методико-практичних рекомендацій щодо планування структури капіталу ПФГ.

Для досягнення мети у роботі поставлено такі завдання:

– визначити та оцінити особливості структури капіталу ПФГ, а також джерел її формування;

– обґрунтувати та розробити науково-практичні рекомендації з визначення компонентного складу капіталу ПФГ за видами економічної діяльності;

– сформувати метод визначення взаємозалежності капіталів учасників ПФГ;

– удосконалити метод оптимізації величин власного і позикового капіталів ПФГ;

– оцінити вплив структури капіталу окремих учасників на відхилення загальної структури капіталу ПФГ.

Об’єктом дослідження є планування структури капіталу ПФГ.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні положення з планування структури капіталу ПФГ.

Методи дослідження. У процесі наукового дослідження використано такі методи пізнання: теоретичного узагальнення, систематизації та порівняння (під час структуризації капіталу ПФГ – розділ 1, підп. 1.1, систематизації чинників впливу на формування структури капіталу ПФГ – розділ 1, підп. 1.2, виділенні джерел формування капіталу ПФГ – розділ 1, підп. 1.2 тощо); статистичного та порівняльного аналізу (для аналізування структури капіталу українських ПФГ, зокрема машинобудівних учасників – розділ 2, підп. 2.1, 2.2, 2.3); економіко-математичного моделювання (для побудови моделі визначення величин фінансового і нефінансового капіталів у рамках ПФГ – розділ 3, підп. 3.1, для побудови моделі оптимізації власного і позикового капіталів ПФГ – розділ 3, підп. 3.2, для побудови методу оцінювання впливу учасників на відхилення планової структури капіталу ПФГ – розділ 3, підп. 3.3); кореляційного аналізу (під час розроблення коефіцієнта взаємозалежності капіталів учасників ПФГ – розділ 3, підп. 3.1).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо планування структури капіталу ПФГ, тобто:

вперше:

– запропоновано метод визначення величин фінансового і нефінансового капіталів у межах ПФГ, що дає змогу обґрунтовано планувати структуру капіталу за її структурними компонентами для ПФГ машинобудівного спрямування у довгостроковому періоді;

удосконалено:

– метод визначення ступеня взаємозалежності капіталів учасників ПФГ на основі розрахунку коефіцієнта взаємозалежності, який відрізняється від наявних методів тим, що дає змогу оцінити тісноту зв’язку між капіталами окремих учасників ПФГ, і тим самим забезпечує ефективніше розроблення індивідуальних стратегій капіталу учасниками групи;

отримали подальший розвиток:

– концепція побудови структури капіталу ПФГ, що, на противагу наявним підходам, розглядає структурні компоненти капіталу ПФГ, повніше визначаючи сутність структури капіталу ПФГ та джерел її формування, а також дає змогу ефективніше здійснювати планування структури капіталу ПФГ. Розроблена концепція передбачає:

1)    класифікацію видів капіталу за додатковою класифікаційною ознакою – структурними компонентами капіталу ПФГ на основі інтеграції капіталів різних видів економічної діяльності, за якою виділяється: промисловий капітал, сільськогосподарський капітал, фінансовий капітал, науково-дослідний капітал, торговельний капітал, сервісний капітал і медіа капітал;

2)    розгляд структури капіталу ПФГ як співвідношення власного і позикового капіталів, а також структурних компонентів капіталу ПФГ;

3)    класифікацію джерел формування позикового капіталу ПФГ, згідно з якою окремо пропонується виділяти внутрішньосистемні позикові джерела формування капіталу ПФГ;

– метод оптимізації власного і позикового капіталів ПФГ, який, на відміну від наявних, ґрунтується на максимізації економічної доданої вартості на основі використання економіко-математичного моделювання, і призначений для формування оптимальної структури капіталу ПФГ у поточному періоді;

– метод оцінювання впливу учасників на планову структуру капіталу ПФГ, який відрізняється від наявних тим, що на основі розрахунку коефіцієнтів відхилень дає змогу прослідкувати вплив зміни структури капіталу окремих учасників на зміну загальної структури капіталу ПФГ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні методу визначення величин фінансового і нефінансового капіталів у межах ПФГ; удосконаленні методу визначення ступеня взаємозалежності капіталів учасників ПФГ; розробленні методу оптимізації власного і позикового капіталів ПФГ; формуванні методу оцінювання впливу учасників на планову структуру капіталу ПФГ. Прикладне значення отриманих під час дисертаційного дослідження результатів підтверджується їх практичним впровадженням у діяльність машинобудівних підприємств. Результати виконаних автором досліджень впроваджені у діяльність ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» (довідка про впровадження № 34 від 10.11.2010 р.), ВАТ «Рівнесільмаш» (довідка про впровадження № 39 від 18.01.2011 р.).

Наукові результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка» під час викладання дисципліни «Вступ до фаху «Фінанси і кредит» (Довідка № 67-01-1984 від   16.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи є самостійним науковим дослідженням, виконаним автором особисто. З наукових праць, написаних у співавторстві, в дисертації використовуються лише ті положення, що становлять особистий результат дослідження автора.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на 4 всеукраїнських, 1 міжвузівській і 6 міжнародних науково-практичних конференціях: «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI  століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (Полтава, 2006 р.), «Проблеми входження України в глобальні економічні структури: стратегічні пріоритети» (Чернівці, 2006 р.), «Соціум. Наука. Культура» (Київ, 2006 р.), «Інтелектуальний потенціал молоді в науці та практиці» (Хмельницький, 2006 р.), «Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми» (Донецьк, 2006 р.), «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (Луганськ, 2007 р.), «Проблеми формування нової економіки XXI століття» (Дніпропетровськ, 2009 р.), «Управління у сферах фінансів, оподаткування, страхування і кредиту» (Львів, 2009 р.), «Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів» (Ірпінь, 2010 р.), «Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень» (Одеса, 2010 р.), «Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп’ютерних технологій в Україні» (Львів, 2010 р.).

Публікації. Основні результати за темою дисертаційної роботи відображені в 19 наукових публікаціях (наукові статті, тези доповідей на конференціях), з них 17 одноосібно. Загальний обсяг публікацій становить 5,17 др. ар., з яких автору належить 3,95 др. ар. У наукових фахових виданнях опубліковано 8 статей.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки. Основний зміст дослідження викладено на 185 сторінках. Робота містить 28 таблиць та 25 рисунків на 23 сторінках. Список використаних джерел налічує 260 найменувань, 9 додатків.