ТЕОРЕТИЧНЕ І МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В УМОВАХ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах функціонування економіки України значна увага приділяється підвищенню ефективності діяльності промислових підприємств та управління ними. Важливим при цьому є процес стратегічного планування діяльності підприємств, а також розробка раціональної стратегії. В умовах насиченості ринку постає необхідність у розширенні асортименту продукції, що випускається, її якісних характеристик; наданні супровідних послуг, таких, як фірмова торгівля, гарантійне комплексне обслуговування; у наданні фінансових і кредитних послуг та інше, що в першу чергу пов’язано зі стратегією диверсифікації діяльності промислових підприємств.

Дослідженню питань диверсифікації та оцінки функціонування підприємств в умовах диверсифікації приділяють значну увагу як зарубіжні вчені, так і українські науковці: І. Ансофф, П. Байнер, К. Беррі, Д. Ф. Бурман, М. Горт, Р. Грант, П. Ф. Друкер, А. Жакмін, У. Кінг, Д. Кліланд, К. Маркідес, М. Паскє, Л. Ріглі, М.А. Уттон, А.А. Амбарцумов, С. Г. Винокуров, М. Д. Корінько, О. Напора, Г.І. Немченко, М.М. Радєва, О. О. Цогла та ін. У роботах цих авторів розглядаються різні підходи до поняття «диверсифікація», аналізуються переваги та недоліки видів диверсифікації, досліджуються теоретичні та практичні аспекти формування стратегії диверсифікації, аналізуються методи оцінки ефективності диверсифікації підприємств. Однак в сучасних умовах існує необхідність у використанні стратегічного підходу до планування диверсифікації діяльності підприємства.

Теоретичні засади стратегічного планування діяльності підприємств, розроблені такими вченими-науковцями, як В. Г. Герасимчук, В. С. Єфремов, Т. М. Калашнікова, У. Кінг, Т. В. Лаєва, М. Мак -Дональд, В. В. Пастухова, В.С. Пономаренко, І. В. Смолін, Ю. В. Соболєв, А. Дж. Стрікленд, А. А. Томпсон, В. О. Точилін, Т. Є. Циба, Ч. Швенг, З. Е. Шершньова, В. Г. Шинкаренко та іншими, можуть використовуватися в основному у стабільних умовах функціонування підприємств та не в повній мірі відповідають сучасним реаліям українського ринку.

Роботи зазначених вчених є основою дисертаційного дослідження, проте в них не отримали належного висвітлення питання стратегічного планування в умовах диверсифікації діяльності підприємства. Тому актуальним є визначення сутності понять «диверсифікація діяльності підприємства», «стратегічне планування диверсифікації діяльності підприємства», аналіз та оцінка функціонування диверсифікованих підприємств у сучасних умовах їхнього розвитку, розробка конкретних заходів щодо стратегічного планування ефективного проведення диверсифікації діяльності підприємства. Актуальність і недостатня дослідженість цих питань, їх теоретичне і практичне значення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його структуру і зміст.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану наукових досліджень Харківського національного економічного університету за темою «Управління інноваційною діяльністю підприємства» (номер державної реєстрації 0108U001691), в межах якої особисто автором було узагальнено особливості стратегічного планування в умовах диверсифікації діяльності підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення й розвиток теоретичних і методичних основ, розробка практичних рекомендацій щодо стратегічного планування промислових підприємств в умовах диверсифікації їхньої діяльності.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

уточнити сутність і зміст поняття «диверсифікація діяльності підприємства» та виділити види диверсифікації;

поглибити понятійний апарат теорії стратегічного планування, розкрити зміст поняття «стратегічне планування диверсифікації діяльності підприємства»;

провести аналіз обраної стратегії розвитку машинобудівних підприємств, удосконалити склад і зміст основних елементів управління диверсифікацією їхньої діяльності;

розробити стратегічну карту для підприємств машинобудівної галузі в умовах диверсифікації їхньої діяльності;

визначити критерії оцінки стратегії диверсифікації діяльності підприємства, що є найбільш значущими при стратегічному плануванні диверсифікації та її проведенні;

обґрунтувати методичний підхід до комплексної оцінки функціонування промислових підприємств в умовах диверсифікації їхньої діяльності;

розробити методичні положення щодо розподілу ресурсів підприємства та вибору виду диверсифікації діяльності підприємства для забезпечення ефективного її проведення.

Об’єктом дослідження є процес функціонування промислових підприємств, що проводять диверсифікацію своєї діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні положення, практичні підходи до стратегічного планування підприємств машинобудівної промисловості, що здійснюють пов’язану та непов’язану диверсифікацію діяльності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стали фундаментальні положення економічної теорії, менеджменту, маркетингу, наукові праці зарубіжних і вітчизняних вчених з питань стратегічного планування та диверсифікації діяльності підприємств.

Для досягнення поставленої мети дисертаційної роботи використано такі методи дослідження: системного підходу – для обґрунтування теоретичних засад стратегічного планування в умовах диверсифікації діяльності підприємства; аналізу та синтезу – для деталізації об’єкта дослідження; кластерного аналізу – для визначення підприємств, пріоритетних для проведення диверсифікації, та їхнього групування; багатовимірного факторного аналізу – для визначення латентних факторів, які впливають на розподіл підприємств; таксономічного аналізу – для розрахунку інтегральних показників за сферами діяльності підприємств в умовах диверсифікації; методу аналізу ієрархій – для ефективного розподілу обмежених ресурсів підприємства в умовах диверсифікації його діяльності на підтримку різних сфер діяльності, а також для прийняття рішення щодо здійснення того чи іншого виду диверсифікації діяльності підприємства; експертних оцінок – для визначення значущості кожного фактора, що впливає на вибір виду диверсифікації; методу середніх рангів – для обробки результатів експертних оцінок; графічного – для наочного відображення статистичного матеріалу, схематичного зображення теоретичних і практичних положень дисертаційної роботи.

Інформаційну базу дослідження склали звітні матеріали машинобудівних підприємств Харківського регіону, аналітичні огляди, статистичні дані Державного комітету статистики України й органів статистики Харківської області, а також інформація, отримана з мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці й вдосконаленні теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо стратегічного планування діяльності підприємства в умовах диверсифікації, а саме:

удосконалено:

склад стратегічної карти діяльності підприємства, що на відміну від існуючих, передбачає три аспекти: фінансовий – з виділенням стратегії диверсифікації; клієнтський і внутрішніх процесів, до якого включено аспект навчання й розвитку, що відповідає особливостям проведення диверсифікації;

методичний підхід до комплексної оцінки функціонування промислових підприємств в умовах диверсифікації, відмінність якого полягає у виділенні часткових показників, що характеризують диверсифікацію діяльності підприємства за такими сферами: фінансова, виробнича, трудова, інноваційно-інвестиційна, маркетингова, з узагальненням в інтегральні показники методом таксономії;

методичні положення щодо розподілу ресурсів підприємства, які, на відміну від існуючих, базуються на єдиному критерії максимального їхнього використання в таких сферах діяльності, як фінансова, виробнича, трудова, інноваційно-інвестиційна, маркетингова з використанням методу аналізу ієрархій з метою забезпечення ефективного проведення диверсифікації та вибору її виду – пов’язана чи непов’язана;

дістали подальшого розвитку:

визначення сутності та змісту поняття «диверсифікація діяльності підприємства», відмінністю якого є розуміння її як напрямку ефективного управління, що полягає у такому комбінуванні різних видів діяльності, яке забезпечує мінімальний ступінь ризику при максимальному збільшенні прибутку;

визначення сутності та змісту поняття «стратегічне планування диверсифікації діяльності підприємства», що відрізняється від існуючих розумінням його як процесу прийняття управлінських рішень стосовно переорієнтації підприємства на інші, окрім основного, шляхи розвитку завдяки розподілу наявних ресурсів у найбільш перспективні сфери діяльності, зважаючи на фінансові можливості підприємства та стан внутрішнього і зовнішнього середовища;

склад і зміст основних елементів управління диверсифікацією діяльності промислового підприємства, особливість яких полягає у виділенні пріоритетних процесів, ресурсів та суб’єктів, що справляють суттєвий вплив на управління диверсифікацією діяльності підприємства;

перелік критеріїв оцінки стратегії диверсифікації діяльності завдяки додатковому включенню теоретично обґрунтованого і практично значущого критерію «ефективний розподіл ресурсів на підприємстві за сферами діяльності».

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані науково-практичні розробки можуть бути використані промисловими підприємствами для вибору стратегії диверсифікації, розробки стратегічних карт для підприємств у процесі стратегічного планування диверсифікації діяльності, а також оцінки розподілу пріоритетів сфер діяльності та вибору виду диверсифікації з метою ефективного її проведення на промисловому підприємстві.

Запропоновані у дисертації висновки і рекомендації, що мають прикладний характер, впроваджено у ВАТ «Турбоатом» (довідка про практичне використання результатів № 1/40-09 від 09.05.2008 p.), де впроваджено пропозиції щодо вибору критеріїв оцінки стратегії диверсифікації діяльності та перерозподілу обмежених ресурсів підприємства за різними сферами діяльності для ефективного проведення диверсифікації, ТОВ «Манометр-Україна» (довідка про практичне використання результатів № 138/10-12 від 12.05.2008 p.), де впроваджено пропозиції щодо розширення видів діяльності підприємства, не пов’язаних з основним його профілем, а також рекомендації щодо управління диверсифікацією діяльності.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, всі результати якого одержані особисто автором і знайшли відображення в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати проведених досліджень, висновки і рекомендації, що подані в дисертації, оприлюднено на: всеукраїнській студентській конференції «Економіка. Менеджмент невиробничої сфери: теорія, практика, перспективи» (Ялта, 2006); ІІІ міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених і студентів «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (Донецьк, 2006); міжнародних науково-практичних конференціях «Сучасні економічні проблеми розвитку промислових підприємств» (Харків, 2006); «Сучасні проблеми розвитку підприємництва в Україні» (Київ, 2007); «Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації» (Хмельницький, 2008).

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в 15 наукових роботах, 10 з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, 5 тез доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій – 4,25 ум.-друк. арк., які належать особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Роботу викладено на 297 сторінках машинописного тексту. Робота містить 20 таблиць, з них 4 займають 7 повних сторінок, 49 рисунків, з яких 12 – на 13 повних сторінках, 10 додатків – на 82 сторінках, список використаних джерел із 212 найменувань – на 21 сторінці. Обсяг основного тексту дисертації становить 174 сторінки.