ПРЕДПРИЯТИЕ В СИСТЕМЕ ОБЩЕСТВЕННОГО ПРОИЗВОДСТВА: МЕХАНИЗМ ОБЕСПЕЧЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ

Краткое содержание

Актуальність теми. Поширення ринкових відносин в Україні загострює проблему забезпечення конкурентоспроможності економічних суб’єктів. Актуальність проблеми обумовлена тим, що протягом останнього десятиліття конкурентоспроможність національних виробників знижується не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринку. За означений час питома вага збиткових підприємств в Україні коливалася в межах 32-38%. В промисловості, будівництві, організаціях транспорту й зв’язку, в фінансових установах та установах культури відповідний показник перевищує 38-40%. Не сприяє конкурентоспроможності й матеріальна база підприємств: зношення машин і обладнання у цілому по Україні перевищує 52,6%. В окремих галузях цей показник становить 67%, а в промисловості – 59%, у переробній галузі – 59,7%, у виробництві електроенергії, газу та води – 62,2%, на транспорті – 66,9%. За останні двадцять років інвестиційна спроможність національних підприємств так і не наблизилась до рівня 1990 року, а внаслідок кризи індекс інвестицій в основний капітал в 2009 році становив 50% рівня 1990 року. У 2009 році спроможними до інновацій були лише 8,7% вітчизняних підприємств, що обумовило низьку частку інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва – 7%. В 2009 році відносно 2008 року падіння ВВП становило 15,1%. Отже, формування механізму забезпечення конкурентоспроможності сучасних національних підприємств є актуальним і практично значущим.

Обґрунтування питань щодо функціонування й розвитку підприємств знайшло відображення у роботах вчених провідних шкіл економічної теорії – Р. Барра, Дж. М. Кейнса, К. Маркса, А. Маршалла, М. Мескона, А. Пігу, Л. Портера, Д. Рікардо, А. Сміта, С. Самуельсона, А. Чандлера, Й. Шумпетера. Відповідні проблеми досліджувалися в працях вітчизняних та зарубіжних науковців Л. Абалкіна, В. Базилевича, Є Вороб’єва,
А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, В. Дементьєва, Л. Дмитриченко, Г. Журавльової, А. Задої, Г.Клейнера, Г. Климка, Д. Львова, В. Лісовицького, С. Мочерного, Р. Нурєєва, В. Радаєва, А. Румянцева, Л. Тарасевича, А. Чухна, М. Хохлова та ін.

Проте залишилися недостатньо дослідженими теоретичні та методологічні питання щодо механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємств, а саме: аналіз ролі інформаційного потенціалу в стратегії розвитку підприємства; значення людського капіталу в системі стратегічних пріоритетів підприємства; інноваційної спрямованості розвитку підприємства та його інвестиційної стратегії; розробки нових підходів до удосконалення механізму функціонування та управління підприємством у напрямку забезпечення його конкурентоспроможності в сучасних економічних умовах, що й визначило актуальність теми дисертації, її мету, задачі й структуру.

 Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі економічної теорії Вищого навчального закладу «Полтавський університет економіки і торгівлі» Укоопспілки в межах науково-дослідної теми «Проблеми формування ефективного господарського механізму національної економіки України» (номер державної реєстрації 0105U007039).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепції сучасного механізму функціонування підприємства в системі суспільного виробництва як конкурентоспроможного суб’єкта господарювання.

Для досягнення мети було поставлено та вирішено наступні завдання:

-          розроблено концепцію сучасного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства, виявлено вплив інноваційної спрямованості розвитку підприємства на його конкурентоспроможність;

-          обґрунтовано теоретико-методологічний підхід до визначення поняття «конкурентоспроможність підприємства» на основі аналізу еволюції поглядів науковців різних економічних шкіл щодо сутності підприємства як економічної категорії;

-          досліджено роль інформаційного потенціалу підприємства у сучасній економіці на підґрунті чого систематизовано основні напрямки стратегії розвитку конкурентоспроможності підприємства в умовах інформаційної економіки;

-          запропоновано механізм трансформації людського потенціалу в людський капітал, проаналізовано значення людського капіталу в системі стратегічних конкурентоорієнтованих пріоритетів підприємства;

-          визначено й систематизовано напрямки удосконалення механізму управління сучасним підприємством на підґрунті чого запропоновано механізм розвитку системи мотивації персоналу підприємства в конкурентному ринковому середовищі.

Об’єктом дослідження є процес розвитку механізму функціонування підприємства в аспекті забезпечення його конкурентоспроможності в системі суспільного виробництва.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади розвитку системи соціально-економічних відносин, які пов’язані з механізмом функціонування та забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

Методи дослідження. Методологічне і теоретичне підґрунтя дисертації склали наукові праці вітчизняних і закордонних вчених в області економічної теорії щодо проблем діяльності підприємства та механізмів його розвитку.

Реалізація поставлених задач дисертації здійснювалась за допомогою методів: історичного та логічного аналізу (при визначенні сутності й динаміки форм підприємства); наукової абстракції (при уточненні існуючих понять та категорій, які пов’язані з підприємством); статистичного аналізу (при оцінці стану і перспектив розвитку вітчизняних підприємств та визначенні основних напрямків їх конкурентної стратегії); системного і комплексного аналізу (при дослідженні методологічних підходів до реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства).

Інформаційною базою дослідження є Закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційні дані Державного комітету статистики України, Inte
et-ресурси, дані інформаційних та аналітичних бюлетенів.

1)   Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному й методологічному обґрунтуванні концепції сучасного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства як економічного суб’єкта в системі суспільного виробництва та у вирішенні актуальної задачі подальшого його розвитку. На цій основі одержано нові наукові результати.

Вперше:

- розроблено концепцію функціонування підприємства в системі суспільного виробництва як конкурентоспроможного суб’єкта господарювання, яка базується на використанні інформаційного потенціалу та на інноваційній спрямованості розвитку підприємства; на удосконалені механізму управління підприємством; на активізації людського потенціалу та його трансформації в людський капітал; на розвитку системи мотивації персоналу, що в сукупності забезпечить сталий розвиток національної економіки.

Удосконалено:

-       теоретико-методологічні підходи до визначення економічної категорії «конкурентоспроможність підприємства»; доведено нетотожність понять «конкурентоспроможність підприємства» і «конкурентоспроможність товару»: конкурентоспроможність підприємства базується на спроможності досягати конкурентних переваг на конкретному ринку в цілому, а конкурентоспроможність товару орієнтована на конкретного споживача, що формує основу конкурентоспроможності підприємства як на конкретному ринку збуту в цілому, так і в певному його сегменті;

-       механізм використання інформаційного потенціалу підприємства; доведено, що діяльність сучасного підприємства має базуватися не стільки на раціональній організації, скільки на знаннях і інформації; основним ресурсом добробуту підприємства має бути творчий і інтелектуальний потенціал працівника, що дозволить враховувати при формуванні стратегії розвитку підприємства внутрішній потенціал підприємства, вплив зовнішнього середовища і активно використовувати можливості міжфірмових мереж.

Дістали подальшого розвитку:

- механізм трансформації людського потенціалу в людський капітал на підґрунті тлумачення категорії «людський капітал» як сукупності знань, навичок, практичного досвіду, обумовлених інтелектуальною працею, яка виступає формою реалізації інтелектуальних здібностей людини до створення нового знання і таким чином забезпечує конкурентоспроможність підприємства;

- методологія формування механізму управління сучасним підприємством у напрямку забезпечення його конкурентоспроможності; доведено, що у механізмі забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідно враховувати не тільки інноваційно-інвестиційний та інформаційний чинники, але й стимули (розвиток системи мотивації персоналу підприємства) та організаційні інструменти управління, що створить умови для розвитку конкурентних переваг підприємства, забезпечить спроможність протистояти ризикам і проявам кризи.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції та рекомендації, запропоновані у дисертації, спрямовані на удосконалення механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства як економічного суб’єкта. Результати дослідження знайшли своє відображення у діяльності Полтавської обласної державної адміністрації при розробці Програми економічного і соціального розвитку Полтавської області (довідка про впровадження № 67/490 від 12.04.2010 р.). При розробці Стратегічної програми розвитку інноваційно-інвестиційної та соціальної політики підприємства ТОВ «Полтавський склозавод» (довідка про впровадження № 17 від 14.04.2010 p.). Запропоновані автором положення щодо розвитку системи мотивації персоналу було застосовано на ТОВ «Завод ГРЛ (виробник джерел світла)» (довідка про впровадження № 90 від 14.04.2010 р.)

Теоретичні та методичні розробки використовуються у навчальному процесі Полтавського інституту бізнесу ЗАТ «Міжнародий науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая» при розробці навчально-методичних комплексів та викладанні дисциплін «Економічна теорія», «Політекономія» та «Мікроекономіка» (довідка про впровадження № 54 від 02 квітня 2010 p.).

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо сучасної концепції механізму функціонування підприємства в системі суспільного виробництва як конкурентоспроможного суб’єкта господарювання. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи докладалися автором на 5 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах:

на Міжнародній науково-практичній конференції «Ризикологія в економіці та підприємництві» (Київ, 2001);

на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття” (Полтава, 2001);

на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Антикризове управління підприємством: проблеми і шляхи їх розв’язання в умовах України» (Київ, 2001 р.);

на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародна банківська конкуренція: теорія та практика» (Суми, 2008);

на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економічної безпеки та митної політики України» (Дніпропетровськ, 2008).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць (з яких 9 у фахових виданнях) загальним обсягом 3,8 д.а. (автору належить 3,6 д.а.).

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 4 додатків і списку використаних літературних джерел зі 173 найменувань. Загальний обсяг дисертації – 214 сторінок, із них основний обсяг містить 197 сторінок. У дисертації 3 таблиці й 20 рисунків.