СТРАТЕГІЯ ЗОВНІШНЬОГО ФІНАНСУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Актуальність теми. В умовах глобалізації ефективний економічний розвиток будь-якої  країни світу залежить від її здатності мобілізувати як внутрішні, так і зовнішні природні, науково-технічні, виробничо-інвестиційні, фінансові ресурси. Глобальна мобільність капіталу робить зовнішні фінансові запозичення, з одного боку, найбільш привабливими й доступними, а з другого боку – найбільш ризиковими, оскільки вони не завжди реалізуються в матеріальних і нематеріальних активах, а тому нерідко їм властивий спекулятивний характер. Такий дуалізм фінансово-інвестиційних ресурсів залежить не тільки від стратегічних мотивацій країни- позичальника, але й значною мірою від об’єктивної змістової природи джерел зовнішнього фінансування, характеру глобалізованих механізмів їх акумуляції й перерозподілу. Джерелами зовнішнього фінансування національного економічного розвитку є прямі іноземні інвестиції, державні, муніципальні, корпоративні, портфельні капіталовкладення, державні й приватні кредити, кредити міжнародних організацій, офіційна допомога розвитку. Доступ до джерел зовнішнього фінансування та визначення його потенційних обсягів, терміновості, операційних та інших умов зумовлені дією факторів двох типів: по-перше, кон’юнктура глобального ринку; по-друге, інвестиційний клімат, імідж та бренд держави-реципієнта чи окремого об’єкта інвестування. Фінансова глобалізація посилює необхідність більш поглибленого дослідження закономірностей та особливостей впливу іноземного капіталу на економіку України, яка значно пізніше, ніж інші східноєвропейські країни Європи, почала проведення системних ринкових реформ і потребує значних інвестицій для структурно-технологічної модернізації для виходу країни на шлях постіндустріального розвитку. Водночас досвід багатьох країн світу, стратегії яких орієнтовані на модель високої відкритості економіки, далеко не завжди засвідчує позитивні результати, адже великі масштаби іноземного інвестування, відкриваючи нові можливості для розвитку, сприяючи глобалізації національного бізнесу й підвищенню його конкурентоспроможності, роблять вітчизняну економіку все більш вразливою до глобальних кризових процесів і шоків.

Проблематика зовнішнього фінансування економічного розвитку тривалий час перебуває в полі зору зарубіжних учених, вищих менеджерів та експертів міжнародних фінансових організацій, зокрема Дж.Гелбрейта, М.Бурди, Дж.Б’юкенена, Ч.Виплоша, О.Гаврилишина, Дж.Долана, Д.Кейнса, Г.Колодко, Я.Корнаї, Ж.Крептьє, П.Кругмана, Дж.Медоуза, Ф.Модільяні, К.Рогоффа, Дж.Сакса, Дж.Сороса, Дж.Стігліца, М.Тодаро, В.Шарпа та багатьох інших. Серед вітчизняних науковців, праці яких присвячені виявленню передумов, шляхів та наслідків залучення зовнішніх фінансово-інвестиційних ресурсів у національну економіку, – О.Білорус, І.Бланк, І.Бураковський, О.Гаврилюк, Б.Губський, Ю.Козак, Д.Лук’яненко, З.Луцишин, Ю.Макогон, О.Мозговий, Н.Рязанова, В.Новицький, Т.Орєхова, Є.Панченко, Ю.Пахомов, А.Поручник, О.Плотніков, О.Рогач, Л.Руденко-Сударєва, В.Сіденко, О.Сльозко, В.Суторміна, А.Філіпенко, В. Шевчук, І.Школа, С.Якубовський та багато інших, які акцентують дослідницьку увагу, насамперед, на продуктивному використанні іноземних інвестицій i кредитів, виважених підходах до масштабів i структури їx залучення в українську економіку.

Фундаментально досліджена в працях зарубіжних i вітчизняних економістів  проблематика міжнародної фінансово-інвестиційної взаємодії в глобальних кризових умовах світогосподарського розвитку, проте в сучасних умовах вона набуває нових суперечливих і дискусійних вимірів. У посткризовий період мотивація зовнішніх фінансових запозичень є ще більш різноплановою, маючи як об’єктивну фундаментальну, так i суб’єктивну кон’юнктурну детермінацію. Особливо актуалізовані проблеми регулювання глобальних фінансових дисбалансів, оптимізації джерел зовнішнього фінансування економік, управління зовнішнім боргом у кризових умовах розвитку. Це зумовило вибір теми дисертації, її мету та основні дослідницькі завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми «Ресурси i моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U004357) факультету міжнародної економіки i менеджменту Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Особисто автор проаналізував процеси інтернаціоналізації й глобалізації руху фінансових ресурсів, запропонувавши заходи макроекономічного впливу на масштаби, структуру й ефективність використання зовнішніх фінансових запозичень з метою забезпечення сталого економічного розвитку України (підрозділи «Особливості регулювання глобальних фінансових балансів» та «Позиціювання України на глобальному фінансовому ринку»).

Мета i завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування ефективної стратегії зовнішніх запозичень України на глобальному фінансовому ринку на основі проведення компаративного оцінювання, селекції та оптимізації джерел фінансування, розроблення макроекономічних заходів державного боргового менеджменту.

Виходячи з мети та логіки (рис. 1) дисертаційної роботи, автор ставить такі конкретні дослідницькі завдання:

•        виявити закономірності й сучасні особливості акумуляції й перерозподілу фінансових ресурсів;

•        визначити економічну природу та ідентифікувати інструменти зовнішніх фінансових запозичень;

•        розкрити системний характер суперечливої глобалізації фінансових ринків;

•        провести компаративний аналіз джерел зовнішнього фінансування економіки України;

•        узагальнити особливості залучення та використання прямих i портфельних інвестицій,  а також міжнародних  кредитів;

•        позиціонувати Україну на глобальному фінансовому ринку;

•        дослідити детермінанти ефективного використання зовнішніх фінансових запозичень;

•        обґрунтувати макроекономічні заходи оптимізації джерел зовнішнього фінансування національного економічного розвитку;

•        удосконалити підходи в управлінні зовнішнім боргом у кризових умовах.

Рис. 1. Логіка дисертаційного дослідження

Об’єктом дослідження є акумуляція й перерозподіл фінансових ресурсів у глобалізованій економічній системі.

Предметом дослідження є умови, фактори та макрорегулятивні заходи залучення й ефективного використання зовнішніх фінансових запозичень.

Методи дослідження. Методологічну й теоретичну основу дослідження сформували роботи провідних вітчизняних й зарубіжних учених та фахівців з міжнародних фінансів i менеджменту. Для вирішення поставлених завдань у роботі застосовано методи наукової абстракції, аналізу i синтезу (для виявлення сучасної природи фінансових ресурсів, аналізу механізмів їх акумуляції й перерозподілу в умовах глобалізації – підрозділи 1.1, 1.3); системного узагальнення (для ідентифікації інструментів зовнішніх фінансових запозичень – підрозділи 1.2, 3.1); порівняльного аналізу (для аналітичних оцінок джерел зовнішнього фінансування економки України – підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); економіко-математичного моделювання (для розроблення моделі оптимізації джерел зовнішнього фінансування національного економічного розвитку – підрозділ 3.2); експертних оцінювань (для позиціонування України на глобальному фінансовому ринку – підрозділ 2.4, обґрунтування граничної межі зовнішньої заборгованості – підрозділ 3.3).

Інформаційну базу дослідження сформовано на основі широкого кола вітчизняних i зарубіжних літературних джерел, аналітичної та статистичної інформації державних органів влади та міжнародних фінансових організацій, матеріалів міжнародних асоціацій, національних i зарубіжних рейтингових i консалтингових агентств; аналітичних доповідей на електронних носіях, результатів наукових досліджень ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та ін.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в системному дослідженні сучасних тенденцій глобального руху фінансових ресурсів, стратегічних концепцій залучення й ефективного використання іноземного капіталу з метою безпечного економічного розвитку в нестабільному глобальному фінансовому середовищі.

Основні положення, що становлять наукову новизну та винесені на захист:

уперше:

-        визначено якісні й кількісні критерії та детермінанти ефективного використання зовнішніх фінансових pecypciв у контексті стратегічних пріоритетів національного економічного розвитку; доведено, що ключовим якісним критерієм ефективності державної політики зовнішніх фінансових запозичень є їх орієнтація на розвиток національної економіки з метою структурної модернізації на інноваційній основі; аргументовано, що масштаби, структура і якість зовнішнього фінансування в умовах глобалізації детермінують: по-перше, світогосподарські тренди акумуляції й перерозподілу фінансово-інвестиційних pecypciв; по-друге, конкурентоспроможність країни-позичальника на глобальному фінансовому ринку, її інвестиційний імідж i бренд; по-третє, ефективність державного менеджменту, його здатність ініціювати й здійснювати масштабні проекти із залученням іноземного капіталу; показано, що на особливу увагу з регулятивного погляду заслуговують важкоідентифіковані сірі і віртуальні інвестиції, а також нові моделі спекулятивного інвестування; за умов дотримання критеріїв доступності, адекватності обсягів, надійності, сприйнятливості фінансових та інших умов і секторальної інноваційної спрямованості зовнішнє фінансування відіграватиме мобілізаційну роль у забезпеченні конкурентного національного економічного розвитку в постіндустріальній парадигмі;

-        обґрунтовано комплекс макроекономічних заходів для оптимізації джерел зовнішнього фінансування економічного розвитку України, виходячи з оцінювання: масштабів залучення іноземного капіталу, обсяги якого мають відповідати потенціалу внутрішнього фінансування економіки; структури каналів надходження зовнішніх фінансових pecypciв з урахуванням поточних i перспективних потреб реального й фінансового секторів національної економіки; динаміки надходження іноземних інвестицій i кредитів, синхронізованої з темпами економічного зростання. Для підвищення надійності економічних прогнозів запропоновано економетричний інструментарій аналітичного оцінювання й прогнозування структурних пропорцій використання доступних i надійних джерел зовнішнього фінансування в системі нормативно визначених параметрів. Це сприятиме, з одного боку, надходженню продуктивного фінансового капіталу в достатніх обсягах, а з другого – мінімізації негативних впливів глобальних фінансових диспропорцій й асиметрій;

удосконалено:

-        оцінювання нових якостей інвестиційних потоків в умовах формування глобальних попиту та пропозиції, для яких характерні: висока, проте надто нерівномірна у функціональному та міжкраїновому планах динамічність; посилення спекулятивних мотивацій та розвиток відповідних фінансових інструментів і технологій, що випереджає  систему нормативно-правового регулювання; віртуалізація секторальних ринків в умовах інформглобалізму; значні ускладнення щодо ідентифікації їх характеру та структури; зростання ризикованості і традиційних, і насамперед інноваційних інвестиційних проектів тощо; аналіз впливу на глобальне інвестування нових міжнародно консолідованих підходів, зокрема центробанків Великої двадцятки, щодо регулювання співвідношення «грошова маса – рівень ділової активності»; аргументування тези, що найбільш ефективною формою залучення інвестицій в економіку України є спільні підприємства, які, спеціалізуючись в сфері високих технологій, дають змогу, по-перше, ефективно використовувати національний науково-технологічний потенціал, по-друге, рівномірно розподіляти ризики між українськими та іноземними засновниками, по-третє, адаптуватися на глобальному ринку інноваційних продуктів;

-        цільову характеристику змістових основ Маастрихтських монетарних критеріїв, які в умовах економічної кризи мають усі ознаки мегарегіональної асиметричності, зумовленої різнорівневим підходом інституцій ЄС до країн-аплікантів  на вступ до зони євро та тих, що є її членами, загостренням валютно-фінансових суперечностей між державами-агентами та державами-принципалами, відсутністю дієвих заходів покарання країни-порушника стандартизованих валютних вимог, поліструктурною диверсифікацією ризиків розширення монетарного союзу, що суттєво зменшує інвестиційні можливості нових членів ЄС; аргументовано, що це спричиняє консервацію інвестиційного потенціалу країн Центральної та Східної Європи та відкладання на 5-10 років їх вступу до монетарного союзу ЄС; спрогнозовано постійне посилення панівних позицій європейських інвестицій на всіх сегментах українського ринку, що сприятиме інтеграції національного економічного простору в континентальний з уніфікованими регулятивними механізмами та інструментами;

дістали подальшого розвитку:

-        понятійний апарат у досліджуваній сфері міжнародної економічної науки за рахунок уточнення змістових характеристик сучасного європейського сеньйоражу як консолідованої взаємодії Європейської Комісії та Європейського Центрального Банку, спрямованої на досягнення паритетних відносин між пропозицією євро та долара США, вартістю цінних паперів та балансом інвестицій під час виникнення та розвитку фінансової кризи, що дає змогу оптимізувати бюджети країн-учасниць економічного і монетарного союзу, скоротити їх внутрішній борг та профінансувати внутрішній дефіцит, не вдаючись до невиправданих та ризикових позик; виявлено, що передумовою проведення подібного роду заходів є політичні рішення ЄС щодо підтримки країн, наслідки  кризи в яких виявилися загрозливими для існування валютного союзу; як тимчасовий захід  механізм сеньйоражу потребує оцінки рівня емісії інших валют, щоденного моніторингу їх курсової різниці, оцінки рівня ділової активності та інвестиційної привабливості національних економік; доведено, що найбільшим  ризиком при цьому є надмірний рівень інфляції, що зменшує обсяги надходження іноземних інвестицій та суттєво корегує сегментацію континентального ринку ПІІ;

-        підходи до впровадження системи управління зовнішнім боргом, яка має бути: по-перше, стратегічно визначеною в межах загальної національної моделі економічного розвитку з урахуванням довготермінових трендів глобальної акумуляції й перерозподілу фінансових pecypciв; по-друге, інтегративно консолідованою з погляду зовнішніх та внутрішніх, державних i приватно-корпоративних компонент для уникнення негативного синергічного ефекту; по-третє, незалежною від кон'юнктурних політичних та економічних упливів поточних державних монетарної та бюджетної політик; по-четверте, публічною i професійно та суспільно транспарентною; по-п’яте, легко індентифікованою та такою, що має критичні екстремуми, які передбачають систему застосування заходів запобігання дефолту.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дисертаційного дослідження висновки та розроблені автором практичні рекомендації мають важливе значення, оскільки вони можуть бути основою для обґрунтування ефективної стратегії зовнішніх фінансових запозичень в економку України за глобальних умов розвитку.

Аналітичні матеріали й пропозиції автора використано в практичній діяльності органів макроекономічного регулювання: Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (довідка № 02/79 від 02.12.2010), Української асоціації інвестиційного бізнесу (довідка № 290/1 від 13.09.2010).

Матеріали та результати дисертаційної роботи використано в навчальному пpoцeci для розроблення методичного забезпечення та викладання дисциплін «Міжнародна економіка» (науково-методична розробка «Національна конкурентоспроможність у глобальних умовах розвитку: пріоритети дослідження та експертні оцінки», 2008 р.), «Міжнародний менеджмент» i «Міжнародна економічна діяльність України» (науково-методична розробка «Моніторинг та оптимізація джерел зовнішнього фінансування національної економіки», 2010 р.) на факультеті міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка про впровадження від 24 листопада 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним одноосібним дослідженням, виконаним без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні  положення й найбільш вагомі практичні результати дослідження було викладено в наукових доповідях на 6-ти науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «На Схід та Південь від ЄC: проблеми формування спільного європейського економічного простору» (5-7 жовтня 2006 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Функціонування єврорегіонів в умовах трансформаційної економіки (7-8 травня 2009 р, м.Чернівці); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування економіки України: стан та перспективи (26-27 листопада 2009 р., м.Київ); II Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки» (23 березня 2010 р., м.Донецьк).

Наукові публікації. Основні положення дисертації опубліковано автором самостійно в 10 наукових працях загальним обсягом 4,1 д.а., з них 4 – у наукових фахових виданнях та 6 публікацій в інших виданнях.

Структура i зміст дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи становить 168 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 15 таблиць на 12 сторінках і 12 рисунків на 8 сторінках та 5 додатків на 5 сторінках, список використаних джерел налічує 212 найменувань.