ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано її мету та окреслено завдання, визначено об’єкт, предмет і методи даного дос-лідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів дисертаційної роботи.               

         У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні основи формування фінансового механізму соціального страхування” з’ясовано особливості становлення та розвитку інституту соціального страхування в Україні та світі; проаналізовано основи формування фінансового механізму соціального страхування та вказано на основні проблеми здійснення цих процесів у нашій державі; систематизовано підходи до тлумачення фінансового механізму соціального страхування та запропоновано визначення даної категорії; виокремлено складові елементи фінансового механізму соціального страхування в Україні.

Існування інституту соціального страхування спричинене постійною    необхідністю покриття наслідків соціальних ризиків, які залежать від соціально-економічних умов та носять суспільний характер. Проведений аналіз меха-нізму функціонування інституту соціального страхування в Україні показав, що предметом соціального страхування є організаційно-правові відносини його суб’єктів (страховиків, страхувальників та застрахованих осіб) стосовно акумулювання та використання фінансових ресурсів задля покриття відповідних соціальних ризиків, які є об’єктом цих взаємовідносин. Основні види соціальних ризиків та механізми компенсації їх наслідків розглянуто відповідно до форм здійснення соціального страхування в Україні. Страховиками виступають фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування (Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Пенсійний фонд України) та організації, що надають послуги з недержавного соціального страхування (страхові компанії та недержавні пенсійні фонди). До страхувальників відносять працедавців, працівників та фізичних осіб. Застрахованими виступають виключно фізичні особи.

У роботі проаналізовано етапи формування та розвитку інституту соціального страхування, в процесі чого виявлено, що він є формальним, йому притаманна відповідна ієрархія правил (конституційні, економічні та контрактні) та виконує ряд функцій: координаційну, розподільчу та зниження трансакційних витрат. Розкрито базові характеристики інституту соціального страхування та вказано на основні причини, що перешкоджають його інституалізації в Україні, зокрема: складна демографічна ситуація, значна тінізація ринку праці, низький рівень доходів населення, гальмування подальших кроків реформування системи соціального страхування, порушення принципів соціального діалогу тощо.

На основі узагальнень особливостей формування інституту соціального страхування та систематизації поглядів вчених щодо понятійно-категоріально-го апарату у галузі соціального захисту запропоновано авторське тлумачення поняття “фінансовий механізм соціального страхування”, як збалансованого руху фінансових ресурсів, що включає процеси формування, використання та резервування цільових коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування й фінансових інституцій, що надають послуги з соціального страхування за допомогою застосування відповідних фінансових методів і важелів, нормативно-правового, інформаційного, організаційного забезпечення з метою задоволення майнових інтересів фізичних осіб у випадках настання соціальних ризиків.

Фінансовий механізм соціального страхування розглянуто через призму      відповідних принципів та функцій, які притаманні системі соціального страхування загалом. Класифікацію як принципів, так і функцій проведено шляхом їх поділу на універсальні та конкретні у відповідності до загальнообов’язкової та недержавної форм здійснення соціального страхування в Україні.

Подано структуру фінансового механізму соціального страхування в Україні, а саме: 1) доходи, видатки та резерви; 2) фінансові методи (та фінансові важелі): планування та прогнозування (плани та прогнози), інвестування (інвестиції), кредитування (кредити), сплати соціальних внесків та податків (страхові соціальні внески та податки), стимулювання (фінансові стимули та заохочення), відповідальність (штрафи та санкції), трансфертні операції (трансферти); 3) нормативно-правове, інформаційне та організаційне забезпечення.

         Здійснено аналіз еволюції концепцій та світових моделей соціального страхування (за Р.Титмусом, за Л.Уолтером, в рамках певної політичної ідеології, за приналежністю до базових моделей ЄС), що дозволило провести класифікацію систем соціального страхування зарубіжних країн світу з метою використання їх досвіду в процесі реформування системи соціального страхування в Україні, модель соціального страхування якої є проміжною, корпоративістською, соціал-демократичною та тяжіє до континентального типу.

У другому розділі дисертації “Організація фінансового механізму загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні” здійснено діагностику основних складників фінансового механізму загальнообов’язкового        державного соціального страхування в Україні та подано його загальну схему; проаналізовано функціонування діючої системи загальнообов’язкового державного соціального страхування; запропоновано методику розрахунку ефективності функціонування даної системи та її фінансового механізму зокрема в умовах змінного соціально-економічного середовища.

На основі аналізу національної системи загальнообов’язкового соціального страхування з поетапним дослідженням основних складників її фінансового механізму побудовано авторську схему формування фінансового механізму        загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні (рис. 1).

У роботі показано визначальний вплив на здійснення загальнообов’язко-вого державного соціального страхування в Україні соціальних стандартів: мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та мінімальних виплат за видами соціального страхування, які виступають базою при плануванні над-ходжень коштів фондів соціального страхування  і  трансформуються  у  соціальні видатки. Вказано, що мінімальні соціальні страхові виплати визначаються з прив’язкою до розміру прожиткового мінімуму, який у 2010 р. був у 2,5 рази був меншим від середньої заробітної плати, купівельна спроможність якої приблизно еквівалентна реальній потребі у необхідних товарах та послугах.