МІЖНАРОДНІ ГОТЕЛЬНІ МЕРЕЖІ: СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ :

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, визначено особистий внесок здобувача, відображено апробацію результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження мережної форми організації міжнародного бізнесу» досліджено сутність та особливості мережі як форми організації міжнародного бізнесу, зокрема готельного; проаналізовано теоретичні положення функціонування мереж; визначено види, переваги та недоліки мереж; обґрунтовано особливості стратегій розвитку МГМ у контексті глобалізаційних процесів.

Активізація процесів глобалізації, посилення конкуренції, а також зростання асинхронності розвитку різних секторів та регіонів світової економіки, з одного боку, та універсалізація вимог і потреб споживачів, з іншого, призводить до виникнення різноманітних організаційних форм міжнародного бізнесу (концерни, конгломерати, консорціуми, картелі, синдикати, асоціації, стратегічні альянси, фінансово-промислові групи, мережі), які дозволяють досягти найбільш ефективного балансу між інтересами виробників та суспільства.

Узагальнення та критичний аналіз теоретичних положень щодо особливостей мережної форми організації бізнесу (теорії галузевих ринків        (Дж. Річардсон, К.Дж. Блуа, Д. Тіс, Р. Еклс, Ш. Катц, Н. Вонортас), інституціональної теорії (Дж. Бейн, О. Уільямсон, М. Торелі, Т. Веблен,            Д›к‚ Барней, У. Оучи, С. Гросман), теорії агентських відносин (М. Йенсен,             В Меклінг, Дж‚ Барней, У. Оучи), економіки трансакційних витрат (О. Уільямсон), теорії маркетингу відносин (Х. Хокансон, Дж. Хален, Й. Йохансон, М. Форсгрен, Н. Саєд-Мохамєд, Я. Андерсон, Д. Вілсон, Х. Левіт)  тощо) дозволили визначити витоки виникнення цієї концепції менеджменту та міждисциплінарну роз'єднаність підходів і поглядів до пояснення феномена мереж (у першу чергу, в економіці та соціології).

Відокремлено три підходи до визначення сутності мереж: структурний (передбачає оцінку структури мережі з використанням теорії графів із визначенням її «вершин» (компаній) та «ребер» (зв’язків)), топографічний (ураховує географічні, нормативні, соціальні й інші особливості розвитку мережі) і управлінський (передбачає аналіз системи управління мережею).

На підставі аналізу та систематизації авторських підходів до особливостей мережевої форми організації бізнесу (М. Шерешева, М. Кастельс, Р. Майлз,          Ч. Сноу, Т. Стюарт тощо) удосконалено класифікацію мереж з використанням таких класифікаційних ознак: сфера функціонування (внутрішні, зовнішні); напрям діяльності (мережі виробників, постачальників, споживачів); характер взаємодії з зовнішнім середовищем (стабільна, динамічна); можливість залучення нових членів (замкнуті, відкриті, павутиноподібні); національна приналежність (національні, міжнародні); розмір компаній-учасниць (великі, малі та середні, змішані); сфера діяльності (інформаційні, логістичні, торговельні, готельні) тощо.

Обґрунтовано головні конкурентні переваги мережної форми організації бізнесу, серед яких відокремлено: фінансові (отримання синергетичного ефекту, скорочення трансакційних та управлінських витрат, формування інвестиційної привабливості й інші); маркетингові (накопичення маркетингового потенціалу, зростання адаптивності мережі, прискорення реакції на зміну кон’юнктури й інші); науково-технологічні; управлінські та інформаційні, що дозволяє підвищити ефективність діяльності мереж.

У міжнародному готельному бізнесі процеси глобалізації найкраще простежуються на прикладі сектору засобів розміщення туристів, у якому транснаціональні корпорації набувають форми міжнародних готельних компаній (готельних операторів), міжнародних готельних мереж та міжнародних готельних консорціумів та є основними суб’єктами міжнародного готельного бізнесу. Під міжнародною готельною мережею запропоновано розуміти об’єднання  підприємств готельного бізнесу, активи яких знаходяться в різних країнах і під контролем управляючої компанії (готельного оператора) на підставі відносин власності/оренди, франчайзингу чи управління по контракту, які реалізують єдину стратегію розвитку.

Визначено такі етапи формування та розвитку МГМ: 1 етап (1890-1950 рр.) – виникнення мережної організації готельного бізнесу (поява перших  готельних об’єднань; стандартизація готельної пропозиції); 2 етап (1950-1990 рр.) – стабільний розвиток (зростання кількості готелів у мережах та сукупного номерного фонду; розширення географії присутності; запровадження контрактів на управління та франчайзингу в управлінні готельними мережами); 3 етап (1990 р. до нашого часу) – прискорений розвиток (інтенсивна географічна експансія; інтенсивна консолідація за рахунок операцій по злиттю та поглинанню як окремих готелів так і цілих мереж; зміна структури організації готельного бізнесу за рахунок розмежування права володіння об’єктами (готелями, готельними мережами) та управління ними). Хронологізація процесу функціонування МГМ дозволяє встановити їх роль у розвитку міжнародного готельного бізнесу;

Узагальнено особливості використання категорії «розвиток», обґрунтовано необхідність урахування низки її ознак (спрямованість, відповідність цілям, ступінь автономності, пріоритетність джерел, варіативність, ендогенність тощо). Уточнено сучасні уявлення про сутність та формування змісту стратегії розвитку.

Визначено, що в умовах глобалізації стратегії розвитку МГМ передбачають зміни просторово-часових параметрів їх функціонування. Розвиток може здійснюватись через: ампліфікацію (розширення на нові країни); ефузію (розширення у країнах, де мережа вже присутня) та їх комбінування.

Виділено й охарактеризовано змістовні відмінності трьох типів стратегій розвитку МГМ, а саме: стратегій зростання, стабільності та скорочення. Обґрунтовано необхідність урахування умов, у яких відбувається розвиток МГМ, а також зовнішніх (локальних, регіональних та глобальних за рівнем) та внутрішніх обмежень. Сформульовано основоположні принципи управління розвитком МГМ в умовах глобалізації, а саме: глобальної пропозиції, гнучкості, імперативності, переваги, диверсифікації.